Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №420/36492/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №420/36492/25

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36492/25

перша інстанція: суддя Стефанова С.О.,

повний текст судового рішення

складено 26.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/36492/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач клопотав про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 579452-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579455-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579453-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579454-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579456-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579457-2402-2103 від 29.11.2021 року.

Визнано протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (форми “Ф”) № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року про опис майна у податкову заставу.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення записів про нараховані за звітні 2019-2021 роки грошові зобов`язання з орендної плати за землю (КБК 18010900) у розмірі 295 786 грн. 52 коп. (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 52 коп.).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 6 835 грн. 01 коп. (шість тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 01 коп.

20 січня 2026 року від представника позивача адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вхід. № 7577/25), в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, ЄДРПОУ 43995495, за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 37 000,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року заяву представника позивача - адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Прийнято по справі №420/36492/25 додаткове рішення, яким:

- стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополя на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополя.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополя, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати додаткове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що види робіт по наданим послугам не відповідають змісту правової допомоги.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 та 09.02.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Суд першої інстанції зазначив, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.

Так, матеріали справи свідчать, що між Позивачем та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ЮРІС ФЕРРУМ» (далі адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги № 12-1-09/25 від « 12» вересня 2025 року (далі Договір), предметом якого є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, у адміністративній справі щодо визнання протиправними та скасування податкової вимоги (форми «Ф») від 08.08.2025 року № 0001414-1302-2122, рішення Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.08.2025 року № 0001414-1302-2122 про опис майна у податкову заставу, що розглядатиметься в Одеському окружному адміністративному суді та може бути розглянуто у П`ятому апеляційному адміністративному суді за участі Клієнта в якості позивача.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, 37 000 грн. 00 коп. (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги в суді першої інстанції. Позивач сплатив гонорар у сумі 37 000 грн. 00 коп. (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) у вигляді авансу, без ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку адвокатського об`єднання, яка була надана разом із попереднім (орієнтованим) розрахунком судових витрат (оригінал міститься в матеріалах справи).

Разом із позовною заявою Позивач надав витяг з Договору про надання правової допомоги № 12-1-09/25 від « 12» вересня 2025 року, у п. 4.1 якого визначено розмір гонорару, а також виписку по рахунку АО «ЮРІС ФЕРРУМ», яка підтверджує сплату гонорару у вигляді авансу у повному обсязі в розмірі 37 000 грн. 00 коп. (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) (оригінали наявні в матеріалах справи).

Договір передбачає фіксований розмір гонорару (вартість правової допомоги) адвокатів, що працюють над справою.

За результатами надання правової допомоги було складено акт надання правової допомоги, в якому вказано обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме Акт надання правової допомоги № 1 від 19.01.2026 року.

Таким чином, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 37 000 грн. 00 коп. (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Разом з тим у статті 134 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134, 139 КАС), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134,139 КАС України.

Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат в сумі 10000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Так, судом першої інстанції правомірно вказано, що складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи стабільну судову практику з розгляду даної категорії справ.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, що вірно було відображено судом першої інстанції у додатковому рішенні.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, за надання правової допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції та в даному випадку задоволення позовних вимог доводить протиправність дій відповідача, а отже порушення прав позивача, захист яких останнім отримано за допомогою адвоката, то судом першої інстанції правомірно, з урахуванням принципу співмірності, зроблено висновок, що такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 2000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 420/36492/25 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua