Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 17 травня 2026 р.
Справа: №420/36492/25
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36492/25
перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 24.12.2025, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 420/36492/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 579452- 2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579455- 2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579453- 2402-2103 віл 29.11.2021 року, № 579454- 2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579456- 2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579457- 2402-2103 від 29.11.2021 року;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (форми “Ф”) № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення №0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року про опис майна у податкову заставу;
- зобов`язати Головне управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення записів про нараховані за звітні 2019-2021 роки грошові зобов`язання з орендної плати за землю (КБК 18010900) у розмірі 295 786 грн. 52 коп. (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 52 коп.);
- стягнути з Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 43 835 грн. 01 коп. (сорок три тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 01 коп.), що включає 37 000 грн. 00 коп. (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 6 835 грн. 01 коп. (шість тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 01 коп.) судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.06.2019 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Херсонській області) як орендодавцем з однієї сторони та Позивачем в якості орендаря з іншої сторони були укладені договори оренди землі за результатами проведення електронних торгів за лотом № 3046 (право оренди на земельну ділянку с/г призначення державної власності, площею 12,0015 га, за межами населених пунктів Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області) та № 3048 (право оренди на земельну ділянку с/г призначення державної власності, площею 32,0000 га, за межами населених пунктів Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області). Відповідно до п. 1 вказаних договорів, Орендодавець (ГУ Держгеокадастру в Херсонській області) на підставі протоколу електронних земельних торгів від 27.06.2019 № 3330 та № 3331 надає, а Орендар (Позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння і випасання худоби, площею 12,0015 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0133, та земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння і випасання худоби, площею 32,0000 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0134, що розташовані за межами населених пунктів на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Відповідно до умов договорів оренди землі від 27.06.2019 року, орендна плата у розмірі, визначеному вказаними договорами, підлягає внесенню Позивачем на відповідний поточний рахунок Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. 01.07.2019 року Позивачем було сплачено на рахунок Відповідача орендну плату у загальному розмірі 195 229 грн. 80 коп. (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 80 коп.), що підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 22.09.2021 року (копія надається), листом ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 4085/6/21-22-13-02-16 від 23.09.2025 року (копія надається) та листом № 6299/ФОП/21-22-12-04-08 від 15.12.2020 року (копія надається). 29.12.2020 року було здійснено державну реєстрацію права власності Голопристанської міської ради Херсонської області на земельну ділянку, загальною площею 12,0015 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0133, що розташована за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, Малокопанівська сільська рада. Державну реєстрацію було здійснено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Херсонській області № 36 від 11.12.2020 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.12.2020 року, що може бути підтверджено відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія надається). 30.12.2020 року було здійснено державну реєстрацію права власності Голопристанської міської ради Херсонської області на земельну ділянку, загальною площею 32,0000 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0134, що розташована за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, Малокопанівська сільська рада на підставі вищевказаних документів, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія надається). Тобто, у 2020 році право власності на земельні ділянки, орендарем яких є Позивач, перейшло від ГУ Держгеокадастру в Херсонській області до Голопристанської міської ради Херсонської області, а Малокопанівську сільську раду Голопристанського району Херсонської області, в свою чергу, було приєднано до Голопристанської міської територіальної громади, що підтверджується листом № 01-07/655 від 17.09.2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області та Автономній Республіці Крим та м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задоволено.
Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 579452-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579455-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579453-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579454-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579456-2402-2103 від 29.11.2021 року, № 579457-2402-2103 від 29.11.2021 року.
Визнано протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (форми “Ф”) № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року про опис майна у податкову заставу.
Зобов`язано Головне управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення записів про нараховані за звітні 2019-2021 роки грошові зобов`язання з орендної плати за землю (КБК 18010900) у розмірі 295 786 грн. 52 коп. (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 52 коп.).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 6 835 грн. 01 коп. (шість тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 01 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не вручення/не надіслання Відповідачем повідомлення про необхідність забезпечення присутності Позивача для опису майна та надання необхідних документів, а також не надіслання рішення про опис майна до початку опису майна в податкову заставу, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів, свідчить про допущення податковим органом порушення встановленої процедури проведення опису майна в податкову заставу, а відтак не створює правомірних наслідків.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що протягом 2020 - 2025 років сплата орендної плати з фізичних осіб за договорами оренди земельних ділянок та згідно з прийнятими податковими повідомленнями — рішеннями орендарем не здійснювалася, а тому, починаючи з 28.02.2022 року згідно з даними інтегрованої картки платника ІКС «Податковий блок» по фізичній особі ОСОБА_1 виник податковий борг з орендної плати з фізичних осіб перед місцевим бюджетом Голопристанської територіальної громади в сумі 295786,52 грн за період з 27.06.2020 року по 31.12.2021 року.
Апклянт вказує, шо, суд першої інстанції ігноруючи доводи відповідача, дійшов до необґрунтованого висновку, що «контролюючий орган не підтвердив належне надсилання та вручення відповідних податкових повідомлень рішень, прийнятих відносно позивача за звітні 2019-2021 роки» отже «борг є не узгодженим», оскільки скановані копії податкових повідомлень - рішень прийнятих у листопаді 2021 року за звітні 2019 — 2021 роки, їх корінці чи документи, що підтверджують їх надсилання на адресу орендаря та вручення або ж їх повернення поштою у зв`язку із неможливістю вручення, надання до суду не представлялось можливим.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 27.06.2019 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області як орендодавцем з однієї сторони та Позивачем в якості орендаря з іншої сторони були укладені договори оренди землі за результатами проведення електронних торгів за лотом № 3046 (право оренди на земельну ділянку с/г призначення державної власності, площею 12,0015 га, за межами населених пунктів Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області) та № 3048 (право оренди на земельну ділянку с/г призначення державної власності, площею 32,0000 га, за межами населених пунктів Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області).
Відповідно до п. 1 вказаних договорів, Орендодавець (ГУ Держгеокадастру в Херсонській області) на підставі протоколу електронних земельних торгів від 27.06.2019 року № 3330 та № 3331 надає, а Орендар (Позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння і випасання худоби, площею 12,0015 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0133, та земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння і випасання худоби, площею 32,0000 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0134, що розташовані за межами населених пунктів на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Відповідно до умов договорів оренди землі від 27.06.2019 року, орендна плата у розмірі, визначеному вказаними договорами, підлягає внесенню Позивачем на відповідний поточний рахунок Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
01.07.2019 року Позивачем було сплачено на рахунок Відповідача орендну плату у загальному розмірі 195 229 грн. 80 коп. (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 80 коп.), що підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 22.09.2021 року, листом ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 4085/6/21-22-13-02-16 від 23.09.2025 року та листом № 6299/ФОП/21-22-12-04-08 від 15.12.2020 року.
29.12.2020 року було здійснено державну реєстрацію права власності Голопристанської міської ради Херсонської області на земельну ділянку, загальною площею 12,0015 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0133, що розташована за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, Малокопанівська сільська рада. Державну реєстрацію було здійснено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Херсонській області № 36 від 11.12.2020 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.12.2020 року, що може бути підтверджено відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
30.12.2020 року було здійснено державну реєстрацію права власності Голопристанської міської ради Херсонської області на земельну ділянку, загальною площею 32,0000 га, з кадастровим номером 6522383800:03:001:0134, що розташована за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, Малокопанівська сільська рада на підставі вищевказаних документів, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія надається). Тобто, у 2020 році право власності на земельні ділянки, орендарем яких є Позивач, перейшло від ГУ Держгеокадастру в Херсонській області до Голопристанської міської ради Херсонської області, а Малокопанівську сільську раду Голопристанського району Херсонської області, в свою чергу, було приєднано до Голопристанської міської територіальної громади, що підтверджується листом № 01-07/655 від 17.09.2025 року.
29.11.2021 року ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було прийнято щодо фізичної особи-орендаря ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення за звітні 2019-2021 роки, а саме:
- № 579452-2402-2103 від 29.11.2021 року (за земельну ділянку площею 32,0 га) на суму 75 896,56 грн;
- № 579455-2402-2103 від 29.11.2021 року (за земельну ділянку, площею 12,0013 га) на суму 24 660,16 грн;
- № 579453-2402-2103 віл 29.11.2021 року (за земельну ділянку, площею 32,0 га) на суму 147 352,36 грн;
- № 579454-2402-2103 від 29.11.2021 року (за земельну ділянку, площею 12,0015 га) на суму 47 871,44 грн;
- № 579456-2402-2103 від 29.11.2021 року (за земельну ділянку, площею 32,0 га) на суму 147 352,36 грн;
- № 579457-2402-2103 від 29.11.2021 року (за земельну ділянку, площею 12.0015 га) на суму 47 877,44 грн.
Починаючи з 2022 року орендна плата за вказані земельні ділянки не нараховувалась та не підлягала сплаті на підставі пільг, передбачених пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, а саме - за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
08.08.2025 року ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було прийнято відносно Позивача податкову вимогу (форми “Ф”) № 0001414-1302-2122 у зв`язку з наявним у Позивача податковим боргом з орендної плати з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) у загальному розмірі 295 786 грн. 52 коп. (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 52 коп.)
Того ж дня Відповідачем було також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року.
Позивач вважаючи, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення, податкова вимога (форми “Ф”) № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року були прийняті ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі безпідставно та необґрунтовано внаслідок неузгодженої суми грошового зобов`язання, що, зокрема, свідчить про їх протиправність, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду до суду із даним позовом.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.пп.16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі – ЗК України), справляння плати за землю – Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю – це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата – це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: - на праві постійного користування; - на умовах оренди.
Підпунктом 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України встановлено, що платниками плати за землю є платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об`єктом оподаткування орендною платою, згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України, є - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та може перевищувати граничний розмір орендної плати у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 — 287 ПК України.
Так, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю, згідно з статтею 285 ПК України є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю (орендної плати), як зазначено в пункті 286.5 статті 286 ПК України проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку.
Власники землі та землекористувачі, відповідно п.287.1 статті 287 ПК України сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а податок фізичними особами, як передбачено п. 287.5 статті 287 сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення — рішення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 19.09.2025 року № 444252125), у фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на території Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області на праві користування на умовах оренди перебувають дві земельні ділянки.
Зокрема, у користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 32,0000 га, кадастровий номер 6522383800:03:001:0134, цільове призначення (01.08) — для сінокосіння і випасання худоби, відповідно до договору оренди від 27.06.2019 року, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, строком дії до 27.06.2026 року. Державна реєстрація вказаного договору оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 05.07.2019 року.
Як вбачається з пункту 9 договору оренди землі від 27.06.2019 року щодо земельної ділянки площею 32,0000 га з кадастровим номером 6522383800:03:001:0134, розмір річної орендної плати за результатами електронних земельних торгів визначений у сумі 147 352,36 грн, що становить 145,96 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 10 зазначеного договору передбачено, що орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою, визначена за результатами електронних земельних торгів, за винятком гарантійного внеску у розмірі 406,63 грн, підлягає сплаті переможцем торгів не пізніше трьох банківських днів з моменту укладення договору та сплачується у грошовій формі у розмірі 146 945,73 грн на відповідний рахунок Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. При цьому, починаючи з наступного року, а саме з 27 червня 2020 року, орендна плата підлягає внесенню орендарем відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Крім того, у користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 12,0015 га, кадастровий номер 6522383800:03:001:0133, цільове призначення (01.08) — для сінокосіння і випасання худоби, на підставі договору оренди від 27.06.2019 року, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області строком на 7 років. Державна реєстрація цього договору проведена 02.07.2019 року.
Відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 27.06.2019 року щодо земельної ділянки площею 12,0015 га з кадастровим номером 6522383800:03:001:0133, розмір річної орендної плати, визначений за результатами електронних земельних торгів, становить 47 877,44 грн, що складає 120,95 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з пунктом 10 вказаного договору оренди, орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою, за вирахуванням гарантійного внеску у розмірі 158,94 грн, підлягає сплаті не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору та вноситься у грошовій формі у сумі 47 718,50 грн на відповідний поточний рахунок Малокопанівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Починаючи з 27 червня 2020 року орендна плата вноситься відповідно до положень Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови обох договорів оренди землі від 27.06.2019 року прямо визначають особливий порядок сплати орендної плати за перший рік користування земельними ділянками, а саме — у фіксованому розмірі, визначеному за результатами електронних земельних торгів.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що зазначений фіксований розмір орендної плати за перший рік користування земельними ділянками є окремо погодженим сторонами платежем, який не передбачає застосування індексації, пропорційного перерахунку або інших механізмів визначення орендної плати, встановлених Податковим кодексом України.
При цьому суд першої інстанції правильно застосував положення пункту 288.1 статті 288 ПК України, відповідно до яких підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
- не може бути меншою за розмір земельного податку:
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, — у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування — не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, — у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме договір оренди є первинною та визначальною правовою підставою для встановлення конкретного розміру орендної плати.
З аналізу наведених положень ПК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порядок обчислення орендної плати із застосуванням нормативної грошової оцінки, коефіцієнтів індексації та інших показників, передбачених податковим законодавством, підлягає застосуванню лише починаючи з другого року оренди.
Отже, лише з 27.06.2020 року орендна плата мала визначатися відповідно до положень Податкового кодексу України, тоді як за перший рік користування земельними ділянками сторони погодили окремий спеціальний порядок та фіксований розмір платежу.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за перший рік користування земельними ділянками позивач повинен був сплатити 47 718,50 грн - за земельну ділянку площею 12,0015 га з кадастровим номером 6522383800:03:001:0133 та 146 945,73 грн - за земельну ділянку площею 32,0000 га з кадастровим номером 6522383800:03:001:0134.
Загальна сума орендної плати, яка підлягала сплаті позивачем за перший рік користування земельними ділянками, становила 194 664 грн 23 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання умов договорів оренди землі від 27.06.2019 року було фактично сплачено орендну плату у загальному розмірі 195 229 грн 80 коп., що підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 22.09.2021 року, листом ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 4085/6/21-22-13-02-16 від 23.09.2025 року та листом № 6299/ФОП/21-22-12-04-08 від 15.12.2020 року.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було здійснено інший порядок розрахунку орендної плати за 2019 рік.
Так, згідно з листом ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 4085/6/21-22-13-02-16 від 23.09.2025 року, контролюючий орган визначив орендну плату за період з 27.06.2019 по 31.12.2019 шляхом пропорційного поділу річних сум орендної плати 896,56 грн - виходячи з розрахунку 147 352,36 грн : 365 днів Ч 188 днів та 24 660,16 грн - виходячи з розрахунку 47 877,44 грн : 365 днів Ч 188 днів.
У результаті такого підходу податковий орган дійшов висновку, що за 2019 рік позивач мав сплатити 100 556 грн 72 коп.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що помилковість дій відповідача полягає не лише у способі визначення сум орендної плати, а передусім у неправильному застосуванні правового механізму її нарахування.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, контролюючим органом фактично було проігноровано положення пункту 10 договорів оренди землі від 27.06.2019 року, якими прямо передбачено, що за перший рік користування земельними ділянками орендна плата сплачується у фіксованому розмірі, визначеному за результатами земельних торгів.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин механізм податкового обчислення орендної плати, який підлягав застосуванню лише з другого року оренди.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем не було розмежовано правовий режим першого року користування земельними ділянками та наступних років оренди.
При цьому контролюючий орган помилково використав річні ставки орендної плати, визначені пунктом 9 договорів оренди, та здійснив їх пропорційний перерахунок за 188 днів користування у 2019 році.
Отже, фактично податковий орган сформував умовний податковий період за 2019 рік, хоча договори оренди набули чинності лише 27.06.2019 року, а порядок сплати орендної плати за перший рік був окремо та спеціально визначений сторонами договорів.
Дії відповідача суперечать положенням пункту 288.1 ПК України, оскільки саме договір оренди є єдиною підставою для нарахування орендної плати.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач виконав свої зобов`язання належним чином, сплативши навіть більшу суму, ніж було передбачено договорами оренди за перший рік користування земельними ділянками.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача будь-якої заборгованості за 2019 рік та про те, що грошове зобов`язання не може вважатися узгодженим у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв`язку з відсутністю податкового боргу були відсутні й підстави для формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова вимога форми «Ф» № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року та рішення № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року про опис майна у податкову заставу є протиправними та підлягають скасуванню.
Як установлено судом першої інстанції, відповідачем було нараховано позивачу суму грошового зобов`язання у розмірі 295 786 грн 52 коп.
При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що зазначена сума не є узгодженим грошовим зобов`язанням у розумінні положень ПК України.
Відповідно до пункту 14.1.39 ПК України грошове зобов`язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Пункт 54.3 статті 54 ПК України визначає випадки, коли контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов`язань.
Рішення контролюючого органу відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити відповідну суму протягом 10 календарних днів, якщо протягом цього строку не розпочато процедуру оскарження.
Так, узгодженим є грошове зобов`язання:
- або самостійно визначене платником податків;
- або визначене контролюючим органом після завершення процедури адміністративного чи судового оскарження.
Таким чином, обов`язок зі сплати виникає лише щодо узгодженого податкового зобов`язання.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання визначається контролюючим органом.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим фізичній особі, якщо його вручено особисто або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Положення пунктів 42.2, 42.4 статті 42 ПК України також визначають, що документи вважаються належним чином врученими у разі їх направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення особисто.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано належних доказів вручення позивачу податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами нарахування орендної плати за 2019-2021 роки.
Як вбачається з листа № 4085/6/21-22-13-02-16 від 23.09.2025 року, контролюючий орган прямо зазначив про неможливість надати докази вручення відповідних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність доказів належного вручення ППР свідчить про неузгодженість визначених у них сум грошових зобов`язань.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.08.2018 року у справі № 802/467/16-а, де зазначено, що неотримання платником податку податкового повідомлення-рішення виключає можливість визнання грошового зобов`язання узгодженим.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання.
Пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати узгодженого грошового зобов`язання.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, передумовою для виникнення податкової застави є саме наявність податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відсутністю узгодженого грошового зобов`язання у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Аналогічний правовий підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 21.06.2022 року у справі № 240/6321/20, від 19.04.2023 року у справі № 240/18522/21, а також від 17.11.2021 року та 15.06.2023 року у справі № 160/15095/20.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 року у справі № 826/17624/16 дійшов висновку, що відсутність узгодженого грошового зобов`язання виключає можливість формування податкового боргу та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на день прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу сума нарахувань не набула статусу узгодженого грошового зобов`язання.
Відтак, відсутність податкового боргу виключала можливість направлення податкової вимоги відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України та застосування механізму податкової застави відповідно до статей 88, 89 ПК України.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що податкова вимога форми «Ф» від 08.08.2025 року № 0001414-1302-2122 була прийнята відповідачем із порушенням строку давності, встановленого ПК України.
Як установлено судом першої інстанції, податкові повідомлення-рішення були прийняті 29.11.2021 року.
Разом з тим, вони не були належним чином вручені позивачу, у зв`язку з чим визначені у них суми не набули статусу узгоджених.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що навіть за умови припущення про отримання позивачем ППР у день їх винесення, строк давності для вжиття заходів стягнення сплив 09.12.2024 року.
Натомість спірна податкова вимога була прийнята лише 08.08.2025 року, тобто після спливу строку давності.
Після спливу строку, визначеного статтею 102 ПК України, контролюючий орган втрачає право на вжиття заходів стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 року у справі № 480/340/20.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що у розпорядженні відповідача взагалі відсутні докази належного направлення та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень від 29.11.2021 року.
Відсутність доказів вручення ППР унеможливлює встановлення моменту узгодження грошового зобов`язання та моменту виникнення податкового боргу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна податкова вимога була прийнята без належних правових підстав.
Суд першої інстанції також правильно встановив, що податкові повідомлення-рішення від 29.11.2021 року не були направлені позивачу у порядку, визначеному статтями 42 та 58 ПК України.
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування здійснюється шляхом надсилання документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом першої інстанції, позивач не подавав заяв про електронне листування з контролюючим органом.
Отже, усі податкові повідомлення-рішення мали бути направлені позивачу саме у паперовій формі рекомендованим листом.
Разом з тим відповідачем не надано жодних доказів такого направлення, зокрема поштових квитанцій, повідомлень про вручення, описів вкладення або відміток на корінцях ППР.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за таких обставин податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися належним чином врученими.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 року у справі № 826/14361/16.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога є похідним документом від податкового повідомлення-рішення та може бути направлена лише після виникнення податкового боргу.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у разі невручення ППР відсутні правові підстави для направлення податкової вимоги.
Незважаючи на це, відповідач направив позивачу податкову вимогу лише у 2025 році, тобто майже через чотири роки після прийняття ППР.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що після прийняття рішення про опис майна у податкову заставу відповідачем не було складено акта опису майна та не здійснено реєстрації податкової застави.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Пунктом 89.8 статті 89 ПК України передбачено обов`язок контролюючого органу здійснити державну реєстрацію податкової застави.
Як убачається з листа відповідача № 4085/6/21-22-13-02-16 від 23.09.2025 року, акт опису майна не складався, а податкова застава не була зареєстрована.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність акта опису майна та державної реєстрації податкової застави свідчить про недотримання відповідачем обов`язкової процедури реалізації податкової застави.
Отже, рішення про опис майна у податкову заставу не було належним чином вручено позивачу.
Відповідно до абзацу третього пункту 89.3 статті 89 ПК України рішення про опис майна у податкову заставу пред`являється платнику податків, який має податковий борг.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач фактично не був повідомлений про вчинення дій щодо опису майна та не мав можливості надати пояснення чи документи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недотримання процедури повідомлення платника податків є істотним порушенням, яке впливає на законність подальших рішень контролюючого органу.
Аналогічний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17 та у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 160/2116/19.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутність належного повідомлення позивача та відсутність узгодженого грошового зобов`язання виключали можливість застосування до нього процедури податкової застави.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова вимога форми «Ф» № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року та рішення № 0001414-1302-2122 від 08.08.2025 року про опис майна у податкову заставу є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм податкового законодавства та фактичних обставин справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи.
Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховані приписи п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 420/36492/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua