Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №420/26110/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26110/25

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 02.10.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №420/26110/25 за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

04.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій) з 13.05.2023 по 31.12.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 13.05.2023 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій) з 01.01.2024 по 31.12.2024, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій) з 01.01.2025 по 04.05.2025, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2025 по 04.05.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.08.2024 по 31.12.2024 без врахування березня 2018 року як місяця підвищення доходів та визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 04.05.2025;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 04.05.2025 із врахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходів з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію різницю грошового забезпечення в розмірі 4 260грн. 49коп. на місяць за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 включно відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року. Також, на думку позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 неправильно розраховано та не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення.

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина – прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, тобто 1762грн. Також, на думку суб`єкта владних повноважень немає законодавчо передбачених підстав для нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, адже з 01.01.2024 індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації у 103%. У період з серпня по грудень 2024 року ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення. Протягом 2025 року не було перевищення порогу індексації у 103%. Стосовно нарахування індексації-різниці грошового забезпечення відповідач зазначає, що до 13.05.2023 ОСОБА_1 не проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №420/26110/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.05.2023 по 19.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.05.2023 по 19.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 включно у розмірі 4260грн. 49коп. на місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.05.2025.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 04.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задовленні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що в період з 13.05.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має розраховуватись виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. При цьому, в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762грн. Також, окружний адміністративний суд вказав, що в березні 2018 року розмір підвищення доходу не перевищив суму можливої індексації, а тому позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення. Крім того, судом першої інстанції враховано, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Статтею 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлено. Між тим, суд першої інстанції вказав, що він позбавлений можливості перевірити правильність визначення відповідачем базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача, оскільки матеріали адміністративної справи не містять документів, які б вказували на застосування відповідачем будь-якого базового місяця.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 та поточної індексації за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийнттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позових вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, а тому, на думку скаржника, саме січень 2024 року став новою відправною точкою для обчислення коефіцієнта індексації. У зв`язку з цим, для нарахування індексації у 2024 році не може застосовуватись дія пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, згідно якого обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, в частині визначення березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін. Оскільки до 04.07.2024 згідно даних Держстату України індекс споживчих цін починаючи з 01.01.2024 не перевищив поріг індексації у 103%, то немає підстав для нарахування і виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.07.2024. При цьому, у період з серпня по грудень 2024 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. Протягом 2025 року поріг індексації також не перевищував 103%, а тому немає підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 04.05.2025. Стосовно нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 відповідач зазначає, що до 13.05.2023 ОСОБА_1 не проходи військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції неправильно визначено розмір індексації-різниці грошового забезпечення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 04.05.2025 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийнттям у відповідній частині нового судового рішення про задоволення позових вимог.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Як стверджує позивач, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, колегією суддів установлено наступне.

Зокрема, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ОСОБА_1 військову службу проходив в підрозділах Державної прикордонної служби з 2006 року.

З 13.05.2023 проходив службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.04.2025 №715-ОС ОСОБА_1 направлено для проходження військової служби в розпорядження Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.05.2025 №652-ОС – 04.05.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Уважаючи, що під час проходження служби неправильно проведено розрахунок та не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018).

Означеним рішенням Уряду затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в первинній редакції на дату прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Означене рішення Уряду набуло чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Частиною 1 статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, апеляційний суд зазначає, що з 29.01.2020 (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції до 24.02.2018.

Такою редакцією було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017№ 704».

В означеному рішенні Уряду вказано про таке:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Отже, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням постановою Кабінету Міністрів України №481 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та постанови Кабінету Міністрів України №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Судом апеляційної інстанції установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Частиною 1 статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, апеляційний суд зазначає, що в період з 20.05.2023 по 04.05.2025 (в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції після 24.02.2018.

Лише втрата чинності норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якими внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, здатна відновити дію попередньої редакції пункту 4 постанови постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджено конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

У пункті 3 резолютивної частини рішення від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційний Суд Українис вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що в період 20.05.2023 по 04.05.2025 постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 була чинною, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду в досліджуваній частині правовідносин про відмову в задоволенні позову.

Нараховуючи позивачу грошове забезпечення у період з20.05.2023 по 04.05.2025 суб`єкт владних повноважень у цій справі виконував чинну постанову Кабінету Міністрів України.

Дослідивши зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 колегією суддів установлено, що фактично позивач не погоджується із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

З даного приводу слід вказути, що у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належним та ефективним способом захисту є саме оскарження відповідного підзаконного нормативно-правового акту.

При цьому, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, як на тому наполягає позивач.

Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, який діяв відповідно до чинного нормативно-правового акту.

Законодавець визначив лише перспективну дію судового рішення (ex nunc).

Висловлена позивачем в апеляційній скарзі позиція призводить до ретроспективного невизнання юридичних наслідків чинності нормативного акта. Така позиція не супроводжується належним обґрунтуванням відступу від прямої норми процесуального закону (ст. 265 КАС України).

Неврахування презумпції правомірності нормативно-правового акта, до моменту його скасування адміністративним судом, означає фактичне запровадження інституту оскарження нормативно-правових актів у межах індивідуального спору, що суперечить статтям 264-265 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визнання припустимості інцидентного незастосування чинного нормативно-правового акта з моменту його прийняття зумовлює ситуацію, за якої порядок застосування нормативно-правового акта залежить від розсуду окремого складу суду. Це нівелює передбачуваність правового регулювання та унеможливлює забезпечення єдності судової практики, оскільки один і той самий акт може кваліфікуватися як “застосовний” або “ігнорований” у подібних правовідносинах.

Частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили у разі невідповідності правового акта нижчої юридичної сили закону.

Однак, ця норма не може тлумачитися ізольовано від статті 265 КАС України, яка спеціально регулює наслідки судового оскарження нормативно-правових актів.

Системне тлумачення процесуального закону свідчить, що частина третя статті 7 КАС України виступає загальною матеріальною нормою щодо ієрархії актів, а стаття 265 КАС України є спеціальною процесуальною нормою, що імперативно визначає часові межі чинності акта та момент припинення його дії.

Ігнорування спеціального порядку, встановленого статтею 265 КАС України та пряме посилання лише на статтю 7 КАС України фактично передбачає незастосування чинного нормативно-правового акта без належного процесуального обґрунтування, що нівелює саму суть процедури судового оскарження такого акта.

Спеціальна норма має пріоритет над загальною (lex specialis derogat generali).

Незастосування чинного нормативного акта без його скасування нівелює встановлену законодавцем процедуру судового контролю та створює стан нормативної невизначеності.

Щодо повноважень Кабінету Міністрів України у сфері соціального забезпечення військовослужбовців, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Це є прямим законодавчим делегуванням повноважень.

Кабінет Міністрів України реалізував це повноваження, прийнявши постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Зміна розрахункової величини з прожиткового мінімуму на фіксовану грошову величину 1762 грн є реалізацією визначених статтею 116 Конституції України повноважень Уряду у сфері бюджетної політики.

Жодна норма Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не встановлює імперативного обов`язку Кабінету Міністрів України застосовувати саме актуальний прожитковий мінімум для обчислення посадових окладів.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегією суддів враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постатовах від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 09.07.2025 у справі №420/18853/24, від 09.09.2025 у справі №420/6924/24, від 25.09.2025 у справі №420/32801/24, від 16.10.2025 у справі № 120/10479/24.

Стосовно індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в досліджуваній частині Військова частина НОМЕР_1 посилається на статтю 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», згідно із якою обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. У зв`язку з чим, на думку скаржника, саме січень 2024 року став новою відправною точкою для обчислення коефіцієнта індексації. Натомість, березень 2018 року не застосовується як базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін.

Як установлено судом апеляційної інстанції, Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація не нараховувалась та не виплачувалася.

З 01.01.2024 дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ поновлено.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» не впливають на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а з 01.01.2024 посадові оклади військовослужбовців не підвищувались.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, зокрема, у справах №380/11404/21 від 19.05.2022, №560/3965/21 від 28.09.2022, що для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Аналіз положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, дає підстави для висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком №1078.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

У разі якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому, під підвищенням доходу для цілей індексації заробітної плати (грошового забезпечення) слід розуміти підвищення їхніх постійних складових (тарифних ставок, окладів).

У разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.

Для з`ясування питання чи має особа право на нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, необхідно з`ясувати розмір її грошового забезпечення за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).

Початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є саме місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Таким чином, місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Саме з прийняттям Урядом названого підзаконного нормативно-правового акту збільшились посадові оклади військовослужбовців.

Оскільки 01.01.2024 посадові оклади військовослужбовців не підвищувались колегія суддів вказує про безпідставність доводів Військової частини НОМЕР_1 в досліджуваній частині правовідносин.

З аналогічних підстав апеляційний адміністративний суд уважає необґрунтованими твердження Військової частини НОМЕР_1 стосовно того, що приписами ст.34 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Є безпідставними доводи відповідача стосовно того, що березень 2018 року не застосовується як базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін, оскільки таку частину позовних вимог суд першої інстанції не задовольняв.

В оскаржувпному рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №420/26110/25 зазначено, що визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача.

Відхиляються, як необґрунтовані, посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що в період з серпня по грудень 2024 ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, адже спірним у досліджуваному випадку є період з 01.01.2024 по 04.05.2025.

Так, дійсно, згідно наявних у матеріалах справи розрахункових листів у період з серпня по грудень 2024 року ОСОБА_1 нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Однак, така індексація позивачу виплачена не за весь спірний період з 01.01.2024 по 04.05.2025.

До того ж, слід врахувати, що суд першої інстанції зобов`язав НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 04.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відносно нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.05.2025 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, необхідно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Повертаючись до фактичних обставин справи колегія суддів зауважує, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 202грн. 66коп. (15847грн. 54коп. – грошове забезпечення за березень 2018 року відняти 15644грн. 88коп. – грошове забезпечення за лютий 2018року).

Величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3% (353,3% - наростаючий індекс споживчих цін відняти 100%).

У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762грн.

У зв`язку з чим, сума індексації за березень 2018 року складає 4463грн. 15коп. (1762грн. х 253,30% / 100).

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року складав 202грн. 66коп., що не перевищує суму можливої індексації, суд апеляційної інстанції виснує про правльність висновку окружного адміністративного суду стосовно права позивача на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 4260грн. 49коп. (4463грн. 15коп відняти 202грн. 66коп.).

Наведеного висновку Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі не спростовує та не надає жодного доказу на підтвердження неправильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення.

Мотивуючи неправильність висновку окружного адміністративного суду в досліджуваній частині відповідач вказує, що до 13.05.2023 ОСОБА_1 не проходи військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

З даного приводу слід вказати таке.

Пункт 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, викладено у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 09.12.2015.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Цей же пункт з 02.04.2021 до 08.11.2021 діяв у редакції постанови Уряду №278 від 31.03.2021 і передбачав, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

Указаний пункт з 09.11.2021 діє у редакції постанови Уряду №1141 від 03.11.2021 і встановлює, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Отже, необхідність і умови продовження виплати індексації у разі продовження військової служби визначено нормативно.

Аналогічний підхід до вирішення спірного питання застосовано Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 у справі №200/564/23.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 військову службу проходив в підрозділах Державної прикордонної служби з 2006 року.

З 13.05.2023 проходив службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності.

Судом апеляційної інстанції установлено, що з 2006 року ОСОБА_1 не припиняв військову службу, а тому продовження проходження військової служби в іншому підрозділі Державної прикордонної служби жодним чином не впливає на право позивача отримати спірну індексацію-різниці грошового забезпечення.

Є безпідставними доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач неодноразово змінював місце служби, посаду та військове звання, оскільки такі обставини не кореспондуються із законодавчими приписами в контексті припинення виплати індексації-різниці грошового забезпечення, яка виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Не є юридично спроможним твердження Військової частини НОМЕР_1 про те, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 грошова винагорода не враховується до складу грошового доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення, не має разового характеру, а відтак цілком правомірно врахована судом першої інстанції під час розрахунку спірної індексації.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені сторонами в апеляційних скаргах доводи.

Беручи до уваги наведене колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в досліджуваній частині позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені сторонами в апеляційних скаргах доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №420/26110/25 за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький