Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №160/29922/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29922/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (суддя Турлакова Н.В.) в справі №160/29922/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про:

визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо відмови у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у зв`язку з його загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби пов`язаних із захистом Батьківщини;

зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , загибель якого настала під час виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ у період дії воєнного стану.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 (протокол від 27.08.2025 №743).

Зобов`язано Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , загибель якого настала під час виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у період дії воєнного стану.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 загинув поблизу населеного пункту Комишуваха Комишуваської селищної громади Запорізького району Запорізької області 17 грудня 2024 року, який не перебував у районі ведення (здійснення) бойових дій, відповідно, дія постанови № 168 на випадок його загибелі не поширюється.

Випадок загибелі ОСОБА_2 підпадає під дію Порядку № 975.

Суд першої інстанції у рішенні не зазначив жодних мотивів не застосування Закон України "Про оборону України" та причин відхилення обґрунтувань відповідача по суті спору щодо необхідності застосування Порядку № 975.

При прийнятті рішень про призначення і виплату одноразової грошової допомоги комісія Адміністрації Держспецтрансслужби керувалась Конституцією України, Законом № 2011-ХІІ, Порядком № 975, наказом № 154, наказом № 607, тому прийняте рішення відповідає цим нормативно-правовим актам.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 11.07.2003р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб 11.07.2003 року. Прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.05.2008 р., ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Сповіщенням ВЧ НОМЕР_3 від 17.12.2024 року повідомлено гр. ОСОБА_1 про те, що її чоловік .... ОСОБА_2 призваний на військову службу 28.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність під час участі в бойових (спеціальних) діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер від отриманих поранень не сумісних з життям внаслідок атаки ударним бпла в районі населеного пункту Комишуваха Запорізької області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №7173 від 17.12.2024р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 Запорізька область, Запорізький район, с.Комишуваха, в зоні проведення бойових дій. Причина смерті: множинні уламкові поранення тулуба та нижніх кінцівок з ушкодженням кісток скелету та внутрішніх органів. Місце і обставини, при яких відбулася травма: АДРЕСА_1 , в зоні проведення бойових дій ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені вибухами та уламками.

Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 17.02.2025 №93 "Про підсумки службового розслідування"... відповідно до обставин встановлених під час проведення службового розслідування з`ясовано що старший лейтенант ОСОБА_2 командир ІНФОРМАЦІЯ_6, загинув внаслідок поранення, несумісного з життям, отриманого внаслідок бойового ураження під час дій збоку ворога та отриманого після введення воєнного стану, пов`язаного з захистом Батьківщини, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, виконання обов`язків військової служби та виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха, Запорізької області наказано службове розслідування щодо обставин загибелі командира ІНФОРМАЦІЯ_6 старшого лейтенанта ОСОБА_2 вважати завершеним, смерть не спричинена внаслідок вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення.

Згідно Витягу з акту службового розслідування:

"4. Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась. Враховуючи матеріали службового розслідування, встановлено, що в діях старшого лейтенанта ОСОБА_6 та діях або бездіяльності інших посадових осіб військової частини НОМЕР_3 відсутні ознаки адміністративного, кримінального чи дисциплінарного правопорушення, які б стали причинами чи створили умови загибелі. Будь-яких порушень законодавчих і нормативно-правових актів та посадових інструкцій посадовими особами військової частини не вбачається. Підстави щодо притягнення до відповідальності осіб, які порушили або допустили порушення, внаслідок яких стався випадок смерті, також відсутні. Порушень вимог організації несення військової служби, вимог дотримання заходів безпеки, вимог надання невідкладної першої домедичної допомоги, вимог профілактики небойових втрат серед особового складу в умовах бойових дій з боку посадових осіб військової частини не виявлено. Відсутність вчинення правопорушень та будь-яких порушень підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування,

5. Вина військовослужбовців. Встановлені розслідуванням факти свідчать про відсутність вини в діях старшого лейтенанта ОСОБА_7 , відсутня вина в діях чи бездіяльності посадових осіб військової частини. Підстави щодо притягнення до відповідальності осіб, які порушили або допустили порушення, внаслідок яких стався випадок загибелі, також відсутні.

6. Причинами та умовами є: Збройна агресія російської федерації на території України. Старший лейтенант ОСОБА_7 загинув внаслідок бойового ураження під час дій збоку ворога та отриманого після введення воєнного стану поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, виконання обов`язків військової служби та виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха Запорізької області

7. Виходячи із вищевикладеного, пропоную наступне: Службове розслідування вважати завершеним. Вважати, що причиною загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 с поранення, несумісні з життям, отримані внаслідок бойового ураження під час дій збоку противника, в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха, Запорізької області, за відсутності ознак протиправної поведінки. Під час ураження знаходився у засобах індивідуального захисту. Загибель не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння тілесного ушкодження.".

ОСОБА_1 звернулась до Командира військової частини НОМЕР_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її чоловіка.

Листом від 04.09.2025 №518/7672 Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту повідомила ВЧ НОМЕР_3 про наступне.

"В Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту розглянуті документи щодо виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) членам сім`ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті отримання поранення під час участі в бойових діях. Смерть, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

За результатами розгляду наданих документів стосовно виплати одноразової грошової допомоги матері, дружині, сину та доньці старшого лейтенанта ОСОБА_9 Комісією Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (протокол від 27.08.2025 № 743) відмовити в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у зв`язку з тим, що військовослужбовець під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення цих заходів.".

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім`ї загиблого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому п. 2 постанови №168, є: загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану; загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Лейтенант ОСОБА_2 , командир ІНФОРМАЦІЯ_6, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок отримання ПОРАНЕННЯ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО CMEPTI, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ, перебуваючи в Запорізькій області, с.Комишуваха.

Врахувавши, що ОСОБА_2 загинув внаслідок поранення, несумісного з життям, отриманого внаслідок бойового ураження під час дій збоку ворога та отриманого після введення воєнного стану, пов`язаного з захистом Батьківщини, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, виконання обов`язків військової служби та виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха, Запорізької області (згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 17.02.2025 №93), суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2 перебував безпосередньо в районах ведення (здійснення) заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, виконання обов`язків військової служби та виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха, Запорізької області. Поранення ОСОБА_2 отримане внаслідок бойового ураження під час дій збоку ворога та отриманого після введення воєнного стану, пов`язаного з захистом Батьківщини.

Досліджуючи право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, судом першої інстанції вказано про встановлення відповідності обставин справи всім умовам для такої виплати, тому рішення відповідача від 27.08.2025 №743 про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 є протиправним.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Комишуваха, Запорізькій район, Запорізька область, в зоні проведення бойових дій. Причина смерті: множинні уламкові поранення тулуба та нижніх кінцівок з ушкодженням кісток скелету та внутрішніх органів. Місце і обставини, при яких відбулася травма: АДРЕСА_1 , в зоні проведення бойових дій, ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені вибухами та уламками, що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №7173 від 17 грудня 2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 17 лютого 2025 року №93 «Про підсумки службового розслідування» установлено, що відповідно до обставин, встановлених під час проведення службового розслідування, з`ясовано що старший лейтенант ОСОБА_2 командир ІНФОРМАЦІЯ_6, загинув внаслідок поранення, несумісного з життям, отриманого внаслідок бойового ураження під час дій збоку ворога та отриманого після введення воєнного стану, пов`язаного з захистом Батьківщини, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, виконання обов`язків військової служби та виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха, Запорізької області; смерть не спричинена внаслідок вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення.

Висновком службового розслідування, зокрема, установлено, що загибель не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння тілесного ушкодження.

ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її чоловіка.

Комісією Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення (протокол від 27 серпня 2025 року № 743) відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з тим, що військовослужбовець під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення цих заходів.

Про прийняте рішення Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту повідомлено ОСОБА_10 повідомлено листом від 04 вересня 2025 року №518/7672.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-XII (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті (частина перша статті 16-1 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до частини другої статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках (частина третя статті 16-1 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з частиною четвертою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту а) частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Частиною третьою статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Частиною першою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ установлено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим пункту 2 статті 16-1 цього Закону.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168).

Пунктом 2 постанови № 168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

У разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 виникло 17 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з пунктом 13 Порядку N 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

За обставинами цієї справи комісією Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ухвалено рішення (протокол від 27 серпня 2025 року № 743) про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з тим, що військовослужбовець під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення цих заходів.

Відтак, єдиною підставою, за якою відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є те, що військовослужбовець під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення цих заходів.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця, Комишуваська селищна територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 18 липня 2023 року.

Надаючи оцінку підставі, за якою відповідачем відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, суд звертає увагу на пункт 2 постанови № 168, яким установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1Іцієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Тобто, виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн у разі загибелі військовослужбовця має здійснюватися без будь-яких умов.

При цьому вимога щодо отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, стосуються випадків, коли внаслідок такого поранення настала смерть військовослужбовця не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Верховним Судом у постанові від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23 викладено наступний висновок:

«... аналіз змісту Постанови № 168 показує, що вона установлює 2 види виплат на період дії воєнного стану:

1) додаткову винагороду для різних категорій військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, у разі несення ними служби;

2) одноразову грошову допомогу сім`ям загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168.

Обидва види виплат стосуються одних і тих самих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, але в першому випадку вони виплачуються їм безпосередньо, а у другому - їх сім`ям.

Також спільною ознакою передбачених цією постановою виплат є їх обмеженість у часі, оскільки з назви Постанови № 168 слідує, що вона урегульовує лише окремі питання і лише деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям саме під час дії воєнного стану.

З огляду на це розуміння правової природи одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, необхідно розглядати у взаємозв`язку з особливостями виплати додаткової винагороди для різних категорій військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, в тому числі поліцейських, у разі несення ними служби в умовах воєнного часу.

Виходячи зі змісту положень пунктів 1 та 1-2 Постанови № 168, можна виокремити 4 категорії поліцейських, які мають право на отримання додаткової винагороди у період воєнного стану:

- поліцейські, щодо яких Постановою № 168 не встановлено жодних умов, окрім, як наявність воєнного стану, та яким виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень;

- поліцейські, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- поліцейські, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

- поліцейські, які у зв`язку із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, включаються до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень.

Таким чином, спільною ознакою додаткової винагороди як особливого та нового виду грошового забезпечення поліцейських, передбаченого Постановою № 168, є її тимчасовий характер та часові межі виплати - лише у період воєнного стану. Водночас, додаткова винагорода може бути різною за розміром і основне значення при вирішенні цього питання має функціональна і територіальна складова, які випливають зі змісту положення пункту 1 Постанови № 168 і пов`язані між собою та, відповідно, зумовлені фактом наявності обставин воєнного стану.

Оскільки воєнний стан в державі потребує здійснення спеціальних заходів та діяльності у сфері забезпечення оборони та безпеки, в тому числі і поліцейськими, то окрім тих завдань і повноважень поліції, що передбачені Законом № 580-VIII, вони здійснюють й інші необхідні для цього повноваження, часто небезпечні для їх життя і здоров`я та надважливі для суспільства. Тобто функціональний критерій діяльності поліцейських в умовах воєнного стану набуває нового змісту, а тому у поєднанні із фактором територіальності (тобто виконання певних функцій у найбільш небезпечних місцях держави - територіях, де ведуться бойові дії) є головними чинниками, що впливають на розмір виплати додаткової винагороди.

Отже, право на додаткову винагороду у період воєнного стану, відповідно до Постанови № 168, мають всі без винятку поліцейські, однак її розмір диференціюється залежно від низки спеціальних умов, якими є:

- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;

- виконання бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Крім того, зі змісту норми, можна зробити висновок про те, що виплата винагороди установлюється для певного кола осіб, стосовно яких розмежовуються райони, у який можлива їх діяльність (участь). Так, зокрема, щодо поліцейських це є райони ведення (здійснення) бойових дій або заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Отже, законодавство розрізняє райони здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та райони проведення воєнних (бойових) дій, з розумінням таких пов`язується низка термінів, що визначені у Законі № 1932-XII та Законі України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України».

Водночас, повертаючись до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, та аналізуючи положення Постанови КМУ № 168 в контексті виплати саме одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян рф або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзац шостий пункту 2 Постанови № 168 передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, в обох зазначених абзацах пункту 2 Постанови № 168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

При цьому, виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.

Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:

1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;

2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;

3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;

5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій;

6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.

При цьому базовим поняттям, як з точки зору розуміння права членів сім`ї на виплату одноразової грошової допомоги, так і в аспекті морально-людських цінностей, є саме смерть як факт припинення життя та факт втрати сім`єю близької особи незалежно від її причин (загибель чи смерть внаслідок поранення), яка є єдиною підставою для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168. Це спільний об`єднуючий критерій для таких осіб.

Якщо враховувати виключно буквальне формулювання зазначених вище норм (абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168), то можна дійти висновку, що у першому випадку право на одноразову грошову допомогу мають сім`ї всіх загиблих у період воєнного стану осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, зокрема поліцейських, безвідносно до будь-яких умов; у другому - сім`ї лише тих осіб, які відповідають зазначеним вище умовам (6 умов).».

Відтак, оскільки загибель військовослужбовця ОСОБА_2 настала в зоні проведення бойових дій внаслідок воєнних дій, ушкодження спричинені вибухами та уламками, в ході здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, виконання обов`язків військової служби та виконання бойового завдання, причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача від 27 серпня 2025 року №743 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови №168.

Доводи апелянта стосовно неврахування судом першої інстанції того факту, що військовослужбовець ОСОБА_2 під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення цих заходів, спростовані приведеними вище висновками суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в справі №160/29922/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в справі №160/29922/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 травня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов