Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №345/2110/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2110/26

Провадження № 1-кп/345/250/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026091170000113 від 04.03.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Голинь Калуського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, який офіційно не працює, на утриманні якого перебуває дружина та малолітня дитина, без судимості згідно з вимогами ст. 89 КК України, та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за таких обставин.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні.

Подібні за змістом норми передбачені у ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які додатково передбачають юридичну визначеність у правовідносинах, що включає у тому числі преюдиційність ухвалених судових рішень для інших судів.

Статтею 298 КУпАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами та громадянами.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2025 у справі № 345/1445/25, що набрала законної сили 24.04.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Незважаючи на вказану обставину, ОСОБА_4 , ознайомившись з відповідною постановою та за відсутності реальних перешкод у належному її виконанні, з метою умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, 04.03.2026 о 09:53 на вул. Лесі Українки у с.Довге-Калуське, керував транспортним засобом марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , хоча був позбавлений права керування транспортними засобами строком на п`ять років і був зупинений поліцейськими групи реагування патрульної поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 , знаючи про наявність винесеної щодо нього постанови суду, яка набрала законної сили, і якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на п`ять років, за відсутності перешкод у виконанні цієї постанови, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не виконав постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2025 у справі № 345/1445/25, чим скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надавши суду показання щодо суті пред`явленого обвинувачення, які повністю відповідають фактичним обставинам справи. Просив його суворо не карати. На даний час він працює та заробляє близько 25-30 тис.грн щомісяця, сплачує аліменти на підставі рішення суду на утримання дружини до досягнення дитиною віку 3 років. Аліменти також окремо сплачує на утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і в суду відсутні сумніви щодо добровільності цієї позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні ним кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно з ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, суд не встановив.

При призначенні покарання суд керується тим, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України суд враховує у цій справі ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та наявність обставини, яка пом`якшує покарання.

Суд враховує особу ОСОБА_4 який не має судимості згідно з вимогами ст.89 КК України, скарг щодо нього за місцем постійного проживання не надходило. Також беруться до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, який на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, наявність у нього на утриманні дружини та малолітньої дитини, визнав вину повністю і беззастережно, накладені на обвинуваченого адміністративні штрафи сплачені повністю. Скоєний обвинуваченим злочин згідно з класифікацією кримінальних правопорушень є нетяжким.

З урахуванням наведеного та висловленої в судовому засіданні позиції прокурора, обвинуваченому необхідно призначити покарання саме у виді штрафу в межах санкції відповідної статті кримінального закону, хоча й у максимально можливому розмірі.

Питання про речові докази у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальних та документально підтверджених витрат на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні немає.

Запобіжні заходи до обвинуваченого судом не обираються.

Керуючись ст.368, 370 КПК України,-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу розміром одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Визнані постановою слідчого СВ Калуського РВР ГУНП в Івано-Франківській області від 10.03.2026 речовими доказами належним чином завірена копія справи № 345/1445/25 та оптичний носій інформації з матеріалами аудіо – відеозаписів стосовно ОСОБА_4 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя