Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №160/33034/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33034/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (суддя Неклеса О.М.) у справі № 160/33034/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050032175 від 24.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачці до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання у ПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1989 по 23.06.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” з 30.06.1992 по 25.07.2017 та з 18.06.2018 по 02.08.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію позивачці відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 17.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050032175 від 24.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачці до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання у ПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1989 по 23.06.1992;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” з 30.06.1992 по 25.07.2017 та з 18.06.2018 по 02.08.2021;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивачки від 17.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Суд врахував, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, суд вказав, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Також, суд зауважив, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд зазначив, що позивачка має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Суд звернув увагу, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд дослідив, що згідно диплому від 24 червня 1992 року позивач навчалась у ПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1989 по 23.06.1992 за професією «машиніст крану металургійного виробництва».

Суд з`ясував, що вищевказаний період підлягає зарахуванню позивачці до пільгового стажу за Списком №2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050032175 від 24.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Суд вважав, що права позивачки слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області: зарахувати позивачці до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання у ПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1989 по 23.06.1992; зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” з 30.06.1992 по 25.07.2017 та з 18.06.2018 по 02.08.2021; повторно розглянути заяву позивачки від 17.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 обов`язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками відповідного зразка. Вважає, що ним в спірному випадку, при визначенні права позивачки на пенсію, правомірно застосовано положення п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058. Зауважує, що позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії, адже згідно поданих нею документів вона не досягла пенсійного віку - 55 років, її страховий стаж склав 35 років 11 місяців 1 день, пільговий стаж позивачки за Списком №2 – 3 роки 16 днів. Вважає, що навчання позивачки правомірно зараховано лише до страхового стажу, оскільки відсутні докази навчання позивачки на денній формі навчання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 17.09.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням № 047050032175 від 24.09.2025 року було відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком № 2.

Так, в оскаржуваному рішенні зокрема зазначено:

- дата звернення до територіальних органів ПФУ 17.09.2025.

- пенсійний вік визначений п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 55 років.

- вік заявниці 50 років 8 місяців 26 днів.

- згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, затяті тятий робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

- страховий стаж заявниці становить 35 років 11 місяців 01 день.

- пільговий стаж заявниці становить 3 роки 0 місяців 16 днів.

- до страхового та пільгового стажу враховано всі періоди.

- згідно заяви заявниці на Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, ГУ ПФУ за місцем проживання направлено документи для підтвердження відомостей пільгового стажу роботи.

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Зі спірного рішення пенсійного органу вбачається, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивачці виповнилось 50 років, а отже позивачка досягла пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зворотні доводи скаржника є хибними.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом не зараховано позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 30.06.1992 по 25.07.2017 та з 18.06.2018 по 02.08.2021.

В свою чергу, як правильно дослідив суд першої інстанції зі змісту трудової книжки позивачки, вона у періоди з 30.06.1992 по 25.07.2017 та з 18.06.2018 по 02.08.2021 працювала у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», а роботодавцем підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 за займаною позивачем посадою та робочим місцем.

Разом з тим, відомості у трудовій книжці позивачки підтверджуються архівними довідками архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 26.03.2025 № Д-21/2-09/389, від 26.03.2025 № Д-21/2-09/390, від 26.03.2025 № Д-21/2-09/391, від 26.03.2025 № Д-21/2-09/391/1 (історична довідка), від 25.08.2025 № Д-21/2- 09/1099, від 25.08.2025 № Д-21/2-09/1100, від 25.08.2025 № Д-21/2-09/1101, від 25.08.2025 № Д-21/2-09/1102, від 25.08.2025 № Д-21/2-09/1102/2 (історична довідка).

Крім того, наявні в матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивача за періоди роботи з 1998 по 2009, з 2010 по 2024 рік за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1», що згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства свідчить, що позивачка належала до працівників, які були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до пільгового стажу позивачки за Списком №2 підлягають зарахуванню періоди роботи з 30.06.1992 по 25.07.2017 та з 18.06.2018 по 02.08.2021. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивачки періоду навчання.

Статтею 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 24 червня 1992 року позивачка навчалась у ПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1989 по 23.06.1992 за професією «машиніст крану металургійного виробництва».

Разом з тим, як вже було встановлено апеляційним судом, у період з 30.06.1992 року позивачка працювала на посаді, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» позивачкою дотримано, а отже період навчання з 01.09.1989 по 23.06.1992 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивачки за Списком №2.

Таким чином, колегія суддів встановила, що пенсійний орган хибно дійшов висновку про недосягнення позивачкою необхідного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, не здійснив належний розрахунок пільгового стажу позивачки, а отже спірне рішення пенсійного органу № 047050032175 від 24.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 160/33034/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 18.05.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров