Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №591/194/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р.Справа № 591/194/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., по справі № 591/194/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення СУ № 2177/2024 від 20 листопада 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп., провадження у справі закрити.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2026 у справі № 591/194/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 20 листопада 2024 року СУ №2177/2024 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі закрито.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову, подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2026 по справі № 591/194/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що проходження ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, що повинен здійснюватися у встановлений строк та безумовно, закон покладає на військовозобов`язаного обов`язок пройти ВЛК у визначених випадках, незалежно від способу отримання повістки про виклик. Апелянт звертає увагу, що направлення на медичний огляд вручалось позивачу під час його візиту до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому необхідність у виклику повісткою відсутня. Додатково відповідач зазначає, що він не повинен доводити факт оповіщення військовозобов`язаного позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Скаржник наголошує, що закриваючи провадження в адміністративній справі суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень, адже відкриття та вчинення адміністративного провадження у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації належить до дискреційних повноважень відповідача.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 20 листопада 2024 року СУ №2177/2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп. У постанові зазначено, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 20.11.2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії (що підтверджується витягом із журналу та актом відмови від підпису 20.11.2024 року), таким чином порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в особливий період.

Вважаючи постанову СУ №2177/2024 від 20.11.2024 неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту належного оповіщення відповідачем військовозобов`язаного позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену дату та незаконності постанови, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 20 листопада 2024 року СУ №2177/2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 2, 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що відмова від проходження військово-лікарської комісії, вчинена в особливий період, є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що підлягає кваліфікації за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Як встановлено з матеріалів справи, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову від 20.11.2024 СУ №2177/2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, у постанові зазначено, що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 20.11.2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії (що підтверджується витягом із журналу та актом відмови від підпису 20.11.2024 року), таким чином порушив абз. 4 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в особливий період.

Водночас, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, згідно з абзацом 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

За приписами частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, з наведеного вище слідує, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі – Порядок № 560).

Відповідно до пункту 69 Порядку № 560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 74 Порядку № 560, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Отже, військовозобов`язані особи мають обов`язок проходити медичний огляд на підставі відповідного направлення. При цьому, військовозобов`язані, які уточнили свої облікові дані, на медичний огляд викликаються повісткою, а направлення видається військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу.

Разом із цим, процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не передбачає.

Із матеріалів справи встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення СУ № 2177/2024 від 20.11.2024, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 20.11.2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії (що підтверджується витягом із журналу та актом відмови від підпису 20.11.2024 року), таким чином порушив абз. 4 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в особливий період.

Постановою про адміністративне правопорушення СУ № 2177/2024 від 20.11.2024 позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що 20.11.2024 під час особистої явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за рішенням керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача було направлено на ВЛК для проходження медичного огляду, та видано відповідне направлення, що підтверджується записом №1040 в «Журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У зв`язку з відмовою позивача від підпису про отримання направлення відповідачем було складено акт відмови від підпису, який містить підпис працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ознайомлення позивача із даним актом підтверджується особистим підписом позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявними у справі доказами підтверджено, що направлення на медичний огляд вручалось позивачу під час його візиту до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому необхідність у виклику позивача для проходження медичного огляду повісткою була відсутня.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту належного оповіщення відповідачем військовозобов`язаного позивача про виклик для проходження військово-лікарської комісії на визначену дату.

Крім цього, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що він не повинен доводити факт оповіщення військовозобов`язаного позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та саме ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачу було видано направлення на проходження ВЛК.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 59 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 60 Порядку №560, Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Відповідно до пункту 63 Порядку № 560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Згідно з пунктом 69 Порядку №560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що згідно з наведеними вимогами Порядку №560, військовозобов`язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов`язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд не направляються.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з позовної заяви, відмова позивача від проходження військово-лікарської комісії, зокрема, була мотивована наявністю у позивача документів для оформлення відстрочки.

Зазначене підтверджується поясненнями позивача, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення СУ № 2177/2024 від 20.11.2024 та акті відмови позивача від підпису від 20.11.2024.

При цьому, в позовній заяві позивач посилався на те, що 20.11.2024 він, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявив про намір подати заяву на оформлення відстрочки разом із підтверджуючими документами, однак позивачу було повідомлено, що юрист ІНФОРМАЦІЯ_4 прибуде 21.11.2024, заяву позивача прийнято не було та було запропоновано прийти до ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного дня.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.11.2024 позивач подав заяву на отримання відстрочки, а 29.11.2024 отримав довідку № 2113967 про надання відстрочки від призову на строк до 07.05.2025, що підтверджується копією такої заяви та довідки (а.с. 11, а.с. 56 (зворот) - 57).

Отже, станом на день винесення оскаржуваної постанови (20.11.2024) позивач мав право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а відповідач, знаючи про таке право позивача, безпідставно склав направлення на проходження ВЛК та, відповідно, виніс щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень 00 коп.

Із урахуванням зазначеного та в силу наведених вище приписів Порядку № 560, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач не підлягав направленню на проходження військово-лікарської комісії 20.11.2024.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень, адже відкриття та вчинення адміністративного провадження у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації належить до дискреційних повноважень відповідача, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив адміністративний суд правом за результатами розгляду відповідної категорії справи, прийняти рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що суд першої інстанції визнав недоведеним факт порушення позивачем правил військового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірної постанови із закриттям провадження у справі.

Натомість, доводи апеляційної скарги щодо втручання суду в дискреційні повноваження відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення не знайшли підтвердження у ході розгляду колегією суддів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 20 листопада 2024 року СУ №2177/2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закриття провадження у справі, але з інших мотивів та підстав, викладених вище.

Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження під час розгляду колегією суддів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2026 по справі № 591/194/25 змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2026 у справі № 591/194/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено 19.05.2026 року