Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №552/923/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р.Справа № 552/923/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Турченко Т.В., по справі № 552/923/26

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко Максима Станіславовича

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко Максима Станіславовича, у якому просив:

- скасувати постанову Управління патрульної поліції Полтавської області від 02.02.2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 2380,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026 у справі № 552/923/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко Максима Станіславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА 6604667 від 02.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтава від 30.03.2026 y справі №553/923/26 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко М. С. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачеві задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що у даній справі належним відповідачем повинен був бути Департамент патрульної поліції, а не Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, і тим більше не працівник його відокремленого підрозділу - інспектор УПП в Полтавській області ДПП Миколенко М. С. Апелянт зазначає, що працівники патрульної поліції чи територіальні підрозділи (управління) патрульної поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.

Позивач не скористався правом на надання відзиву на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 02.02.2026 року о 16 годині 41 хвилин поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної служби в Полтавській області сержантом поліції Миколенко Максимом Станіславовичем винесено постанову ЕНА № 6604667 від 02.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та застосовано до останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. за те, що він 02.02.2026 року о 16-14 годині в м. Полтава по вул. Решетилівській, 38, керував автомобілем з забрудненим номерним знаком, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення позивачем правопорушення, тому подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121-3 КУпАП, та винність позивача є недоведеною.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

За приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті статті 121-3 КУпАП, працівники відповідних органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб`єкт владних повноважень.

Отже, відповідні працівники не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення» вказує на те, що відповідачем у таких справах які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.

За вказаними висновками Верховного Суду у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 121-3 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення поліцейські діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Департаменту патрульної поліції.

У справі, що переглядається, позивачем та судом першої інстанції відповідачем визначено поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко Максима Станіславовича, який не є самостійною юридичною особою.

Водночас, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Згідно з пунктом 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015 (у редакції наказу Національної поліції України від 17.05.2024 № 540) (далі – Положення), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.

У відповідності до пункту 2 Розділу IV наведеного Положення, Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 Розділу ІІІ Положення, Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції України.

За таких обставин, враховуючи наведені вище норми законодавства, поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко Максим Станіславович не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Проте останній позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи визначений не був та не був залучений судом першої інстанції у якості відповідача, заміну неналежного відповідача судом не проведено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

За правилами частини 7 статті 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.

Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права була викладена Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19.

Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не встановив належності відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Однак, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Також в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.

У той же час, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини 7 статті 48 КАС України, позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову з підстав заявлення вимог до неналежного відповідача.

Доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28.11.2019 у справі №826/12172/18.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026 по справі № 552/923/26 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено 19.05.2026 року