Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №440/936/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р.Справа № 440/936/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Зозулєвої А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 16.03.26 у справі № 440/936/26

за позовом Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)"

до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

третя особа: ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Полтавська виправна колонія (№64)" (далі також – позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Канюки Юлії Миколаївни від 09.01.2026 ВП №79557010 про накладення штрафу на Державну установу "Полтавська виправна колонія (№ 64)" у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що невиконання рішення суду у справі № 440/5591/25 в частині виплати коштів зумовлене обставинами, які не залежать від волі позивача; рішення суду у справі № 440/5591/25 виконане частково, а саме в частині здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ; з огляду на потребу у сплаті перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 31.07.2017 ОСОБА_1 в сумі 28 486,23 грн позивач звернувся до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції як органу управління.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Від позивача надійшли пояснення у справі, в яких наголошує на обґрунтованості доводів апеляційної скарги та, окрім того, зазначає, що Полтавським окружним адміністративним судом під час ухвалення рішення порушено принцип пропорційності, оскільки суд не надав оцінку співмірності застосованого заходу відповідальності та не врахував, що накладення штрафу не сприяє виконанню рішення; покладає додатковий фінансовий тягар на бюджетну установу; є непропорційним в умовах відсутності фінансування та в умовах часткового виконання рішення суду.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/5591/25, зокрема, визнано протиправними дії Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» щодо ненарахування і невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року із урахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації; зобов`язано Державну установу «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду; зобов`язано Державну установу «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 20 липня 2016 року по день фактичної виплати індексації (номер рішення в ЄДРСР 128427522).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі №440/5591/25 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/5591/25 скасовано в частині зобов`язання Державну установу «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 20 липня 2016 року по день фактичної виплати індексації. В скасованій частині ухвалено постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі № 440/5591/25 залишено без змін (номер рішення в ЄДРСР 130508496).

24 жовтня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/5591/25 про зобов`язання Державну установу «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду /а.с. 68/, який звернутий стягувачем до примусового виконання /а.с. 66/.

14.11.2025 заступником начальника відділу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Канюкою Юлією Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79557010, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/5591/25, виданого 24.10.2025 Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду /а.с. 69/. У пункті 2 цієї постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Примірник постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79557010 від 14.11.2025 вручено Державній установі "Полтавська виправна колонія (№64)" 18 листопада 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /зворот а.с. 68/.

24.11.2025 заступником начальника відділу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Канюкою Юлією Миколаївною винесено вимогу виконавця №150048 /а.с. 71/ щодо повідомлення про стан виконання зобов`язання боржником. Зазначено, що уразі не виконання, надати письмові пояснення відповідальною особою про причини невиконання.

Стягувач, ОСОБА_1 , звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 05.01.2026 (вх. №92 від 09.01.2026) /а.с. 73/, якою повідомив державного виконавця, що боржником - Державною установою "Полтавська виправна колонія (№64)", не виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/5591/25.

09.01.2026 заступником начальника відділу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Канюкою Юлією Миколаївною винесено постанову про накладення штрафу ВП №79557010, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено штраф на боржника - Державну установу "Полтавська виправна колонія (№64)", на користь держави у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у розмірі 5100 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення /зворот а.с. 73/.

Позивач не погодився з постановою заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Канюки Юлії Миколаївни від 09.01.2026 ВП №79557010 про накладення штрафу, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Канюки Юлії Миколаївни від 09.01.2026 ВП №79557010 про накладення штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відтак обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Приписами частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII, відповідно до частин 1, 2 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення), що настає за умови, якщо судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Поважними, у розумінні Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

За змістом судового рішення у справі № 440/5591/25 воно має зобов`язальний характер, водночас, способом виконання даного рішення є фактично перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача.

Тобто колегія суддів зауважує, що способом захисту порушеного права позивача і відповідно способом виконання судового рішення є фактично перерахунок і виплата грошового забезпечення позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2025 заступником начальника відділу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Канюкою Юлією Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79557010, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/5591/25, виданого 24.10.2025 Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду /а.с. 69/.

У пункті 2 цієї постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Примірник постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79557010 від 14.11.2025 вручено Державній установі "Полтавська виправна колонія (№64)" 18 листопада 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /зворот а.с. 68/.

Після закінчення 10 робочих днів з дня вручення Державній установі "Полтавська виправна колонія (№64)" постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79557010 від 14.11.2025 та станом на 09 січня 2026 року Державною установою "Полтавська виправна колонія (№64)" не надано до відділу державної виконавчої служби доказів на підтвердження виконання рішення суду, як і доказів на підтвердження поважності причин такого невиконання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що неповідомлення боржником про причини невиконання рішення суду, за відсутності доказів поважності причин такого невиконання, є підставою для винесення постанови про накладення на боржника штрафу.

Як слідує з матеріалів справи, лише через 10 календарних днів після прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу Державною установою "Полтавська виправна колонія (№64)" було зареєстровано за вихідним №15/19-260-26 лист від 19.01.2026, який направлено відповідачу та отримано останнім 22.01.2026 /зворот а.с. 74, а.с. 75/, у якому боржником зазначено, що з метою виконання рішення суду здійснено перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , про що свідчить довідка щодо перерахунку індексації грошового забезпечення начальника відділення соціально-психологічної служби державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 за період з 20.07.2016 по 31.07.2017. Вказано, що установою до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції направлено лист від 13 жовтня 2025 року №15/10-4762-25 щодо збільшення кошторисних призначень в сумі 28486,23 грн для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/5591/25 та після виділення коштів, державною установою "Полтавська виправна колонія (№64)" буде виплачена індексація грошового забезпечення (згідно здійсненого перерахунку) на користь стягувача у повному обсязі.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією довідки про перерахунок індексації грошового забезпечення начальника відділення соціально-психологічної служби Держаної установи "Полтавська ВК №64" лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 за період з 20.07.2016 по 31.07.2017 /а.с. 18/, ОСОБА_1 нараховано державною установою "Полтавська виправна колонія (№64)" індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по грудень 2016 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, та за період з січня 2017 року по липень 2017 року - з урахуванням базового місяця - січень 2017 року, що суперечить змісту резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/5591/25 в частині, що набрало законної сили, оскільки цим рішення суду зобов`язано Державну установу «Полтавська виправна колонія (№64)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Державною установою «Полтавська виправна колонія (№64)» не виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 липня 2016 року по 31 липня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Верховний Суд України у постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Державною установою «Полтавська виправна колонія (№64)» не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження поважності причини невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі №440/5591/25 в частині, що набрало законної сили.

Посилання позивача на те, що з огляду на потребу у сплаті перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2016 по 31.07.2017 ОСОБА_1 в сумі 28 486,23 грн позивач звернувся до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції як органу управління не свідчить про виконання судового рішення у справі № 440/5591/25.

Суд наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, у тому числі і відсутності відповідного фінансування, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Тобто, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь особи, має бути виконане.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Канюки Юлії Миколаївни від 09.01.2026 ВП №79557010 про накладення штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" є обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 440/936/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова