Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №440/2310/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р. Справа № 440/2310/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.03.26 по справі № 440/2310/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю 1 групи, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 грудня 2022 року по 28 лютого 2024 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю 1 групи, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону № 230/96-ВР, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 березня 2024 року по 31 грудня 2025 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю 1 групи, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону № 230/96-ВР, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №440/2310/26 про відмову в поновленні ОСОБА_1 строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025 та про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025. Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі № 440/2310/26 в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що протягом спірного періоду позивач отримував щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 474,50 грн., встановленому Постановою КМУ №1210. Позивач мав обґрунтовану та правомірну впевненість у тому, що державний орган (Пенсійний фонд) діє виключно на підставі закону та нараховує соціальні виплати у вірному розмірі. У Позивача не було підстав сумніватися у доброчесності дій відповідача до моменту появи нових правових висновків вищих судових інстанцій.

Вказує, що лише після появи постанови Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 (провадження №К/990/1297/25), якою було сформовано правовий висновок щодо необхідності застосування статті 50 Закону України №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР при визначенні розміру додаткової пенсії особам з інвалідністю з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу, 25.01.2026 від адвоката Святини І.А., який представляє його інтереси з 06.01.2026 в іншій справі № 440/663/26, стало відомо про можливе порушення його права. Саме у цій постанові Верховний Суд остаточно сформував правовий висновок, що обмеження розміру такої пенсії підзаконними актами (Постановою КМУ №1210 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 ) є неприпустимим, а виплата має здійснюватися саме за статтею 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у редакції Закону № 230/96-ВР . Саме після формування зазначеної правової позиції Верховного Суду та отримання інформації від адвоката, позивач дізнався про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинна обчислюватися у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статтею 50 Закону України від 28.02.91 № 796 XII, а не у фіксованому розмірі, визначеному підзаконними актами. Враховуючи, що правова визначеність у цьому питанні була досягнута лише 04.11.2025, позивач не міг раніше усвідомити та знати про факт порушення своїх прав Державою. Після отримання відповідної інформації позивач без зволікань почав вживати заходів щодо захисту свого порушеного права, а саме: 23.01.2026 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, 09.02.2026 отримав відповідь від ГУ Пенсійного фонду України у Київській області та після цього звернувся до суду з даним позовом.

Вважає, що позивач діяв добросовісно та у розумний строк після того, як фактично дізнався про можливе порушення свого права на отримання більшої додаткової пенсії. Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у спорах щодо соціальних виплат застосування строків звернення до суду не може призводити до легалізації триваючого правопорушення з боку Держави.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи частину позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Так, позовні вимоги стосуються нарахування та виплати додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Закон № 796-ХІІ не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний суд в постанові від 14.11.2025 по справі №580/8025/24 звернув увагу, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Предметом спору є нарахування та виплати додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2022 по 31.12.2025, однак із заявою про її перерахунок позивач звернувся до відповідача лише 23.01.2026, а з позовом до суду 02.03.2026.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 02.03.2026, його права можуть бути захищені судом з 01.09.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01.12.2022, як просив позивач.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2025 року у справі №580/7961/24.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. З огляду на зазначене судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.03.2026 по справі №560/4941/25.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що отримання позивачем листа ГУПФ України в Полтавській області від 09.02.2026 у відповідь на його заяву від 23.01.2026 не змінює момент, з якого ОСОБА_1 мав довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що позивач не знав про порушення своїх прав до формування правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав та інтересів, він має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у встановлений законом строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025.

Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 440/2310/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова