Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №520/16953/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 р. Справа № 520/16953/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 28.11.25 у справі № 520/16953/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00168210707 від 14.04.2025.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00168210707 від 14.04.2025.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з висновками, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахованого того, що для проведення фактичної перевірки існувала підстава, передбачена пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказ ГУ ДПС у м. Києві «Про проведення фактичної перевірки» 15.02.2025 № 1340-п є правомірним та прийнятим з дотриманням вимог ст. 81 ПК України.

Вказує, що спірних правовідносинах в порушення положення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР позивач, здійснюючи господарську діяльність в сфері роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, в тому числі технічно-складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту, реалізуючи ці товари, не надав контролюючому органу накладні та/або інші документи, що підтверджують походження товару та облік у встановленому порядку товарних запасів, у зв`язку з чим контролюючий орган правомірно встановив факти порушення встановленого законодавчо порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання. Більш того, позивач також не надав при проведенні перевірки жодних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують походження товару, та його облік у місцях реалізації за адресою: АДРЕСА_1 , а тому ГУ ДПС правомірно встановлено факти порушення визначеного законодавчо порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, та відповідно, до ФО-П ОСОБА_1 , правомірно застосовано штрафні санкції згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2025 за № 00168210707.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 , зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності 30.11.2020, видами діяльності згідно з КВЕД є: 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, інші (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 15.02.2025 за №1340-п призначено проведення фактичної перевірки магазину Інтернет-магазину French Shop Com UA за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою проведення перевірки стала доповідна записка головного державного інспектора відділу контролю за готівковими операціями управління фактичних перевірок ОСОБА_2 , яким зазначено: «проведено аналіз наявної податкової інформації в інформаційних системах ДПС, за результатами яких встановлено можливі факти порушення порядку проведення розрахунків».

На підставі зазначено наказу видано направлення на перевірку від 13.03.2025 за № 7249/26-15-07-07-01, № 7248/26-15-07-07-01.

У період з 13.03.2025 14:30 год. до 13.03.2025 17:30 проведено фактичну перевірку Інтернет-магазину French Shop Com UA за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність позивач.

Запит на отримання документів від податкового органу позивачу не надавався.

Працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі Наказу від 25.02.2025 № 1340-п та направлень на перевірку від 13.03.2025 № 7248, № 7249 на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27, підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закону України від 06.07.1995 за № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 21.06.2021 за № 5007-УІ «Про ціни і ціноутворення», зі змінами та доповненнями, також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС здійснено вихід на проведення фактичної перевірки торгової точки Інтернет-магазину French Shop Com UA за адресою: Київська область, м. Київ, Оболонський район, вул. Левка Лук`яненка, 21 корп. 3.

Перед початком перевірки представниками податкового органу здійснено контрольно -розрахункову операцію, а саме: покупку фену за ціною 27990,00 грн.

Розрахункову операцію проведено з використанням РРО та видано фіскальний чек, що не заперечується представниками сторін у справі.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 13.03.2025 (дата реєстрації у податковому органі 14.03.2025) № 21378/26/15/07/2502106509 (далі також – акт перевірки), за змістом якого в ході проведення перевірки встановлено, що в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , у Інтернет-магазині French Shop Com UA, де здійснює свою діяльність позивач, ведеться реалізація та зберігання необлікованого в установленому законодавством порядку товару та зазначено про ведення з порушенням встановленого кодексу обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: під час перевірки суб`єкта господарювання надано накладну від 07.08.2024 на загальну суму 85500,00 грн, постачальник ТОВ «Чистий світ інвест», яка не відображена в «формі ведення обліку товарних запасів» ФОП ОСОБА_1 , яку було надано в ході перевірки. Позивачем до перевірки не надано документів щодо обліку та походження товару, який знаходиться в магазині, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , на суму 85500,00 грн, що, в свою чергу, є порушенням п. 12 ст. 3 від 06.07.1995 за № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Уважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення №00168210707 від 14.04.2025 Головного управління ДПС у Харківській області щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 85500,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з того, що судовим розглядом встановлено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;

1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки,

З аналізу вказаних положень вбачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, до початку проведення перевірки.

У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу контролюючого органу, в якому серед іншого має бути вказано дані суб`єкта господарювання щодо якого проводитиметься перевірка (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку) та обґрунтована підстава для такої перевірки.

За змістом Наказу ГУ ДПС у м. Києві від 25.02.2025 за № 1340-п «Про проведення фактичної перевірки» підставою для її проведення є п.п. 80.2.2, п.п.80.2.3, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підрозділу 10 ПК України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ціни і ціноутворення», також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.

Зазначений наказ в обґрунтування його подання містить посилання на доповідну записку управляння фактичних перевірок від 25.02.2025 за № 462/26-15-07-07-00-12.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), посилання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

У спірному випадку, застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду, можливо стверджувати те, що в Наказі від 25.02.2025 за № 1340-п наявний допустимий обсяг інформації для визначення підстав для призначення фактичної перевірки, а саме наявне посилання на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, який передбачає єдину підставу для призначення перевірки.

Водночас дослідженням указаної доповідної записки, на предмет наявності в ній фактичних підстав для проведення перевірки позивача відповідно до п.п.80.2.3, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що факти порушення податкового законодавства чи можливі порушення податкового законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відсутні.

Так, у доповідній записці не зазначено про які конкретно звернення покупців (споживачів) йдеться, ким та коли така інформація надана, не зазначено також і жодного доказу отримання такої інформації/звернення.

Крім того, не зазначено яку саме звітність про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або реєстраторів розрахункових операцій подано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з нульовими показниками.

Отже, наказ на проведення перевірки не містить посилання на наявну чи отриману контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформацію, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Такі докази не надані відповідачем під час розгляду справи.

В той же час колегія суддів зазначає, що інформація, на підставі якої прийнято наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 820/4894/18, а також у постановах від 22.09.2020 у справі №5 20/1304/2020, від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі ГУ ДПС у Харківській області не довело наявності підстав у розумінні п.п. 80.2.3, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України під час прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1

Зі змісту Наказу ГУ ДПС у м. Києві від 25.02.2025 за № 1340-п «Про проведення фактичної перевірки» Інтернет-магазинУ French Shop Com UA судом також установлено, що контролюючим органом прийняте рішення про проведення фактичної перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , натомість жодної згадки про прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, у цьому наказі немає.

Отже, усупереч імперативній вимозі пункту 81.1 статті 81 ПК України у Наказі від 25.02.2025 за № 1340-п відсутнє посилання на призначення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 .

Порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки платника податків призводить до відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення), що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 01.08.2018 (справа №821/1667/16), від 27.02.2020 (справа № 811/3206/15), від 04.09.2020 (справа №821/1274/18), від 21.02.2020 (справа №826/17123/18), від 22.09.2020 (№520/8836/18).

Так, у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання вимог закону щодо визначення конкретної особи, стосовно якої проводиться перевірка, та підстав для її проведення призводять до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00168210707 від 14.04.2025 в частині накладення на позивача суми штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі – Закон № 265/95-ВР) передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 за № 496 (надалі за текстом - Порядок № 496).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

місце продажу (господарський об`єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);

місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об`єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

За змістом пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

За змістом пункту 11 розділу ІІ Порядку № 496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Положення статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачають, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання, на яких поширюються вищезазначені вимоги і які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, крім тих, на кого такі вимоги не поширюються відповідно до чинного законодавства, зобов`язані вести товарний облік і здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. У випадку ж продажу необлікованих товарів або ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарних запасів, до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції, встановлені Законом № 265/95-ВР.

Зі змісту акта фактичної перевірки та розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом установлено, що штрафні санкції у розмірі 85500,00 грн застосовано до позивача саме за порушення ведення товарного обліку, а не за продаж необлікованих товарів та/або ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарних запасів, що прямо суперечить приписам статті 20 Закону №265/95-ВР.

Також за змістом акта перевірки позивачем до перевірки не надано документів щодо обліку та походження товару, який знаходиться в магазині, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Проте діючим законодавством не передбачено того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу, і сам факт відсутності цих документів за місцем реалізації товару на час здійснення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 28.02.2018 у справі № 810/3247/16, від 07.08.2018 у справі № 825/10/17, від 30.04.2020 у справі №803/954/14, від 05.04.2023 у справі № 420/7844/20, від 18.06.2025 у справі № 280/2502/24.

За встановлених обставин, ураховуючи, що судом установлено допущення контролюючим органом порушень вимог законодавства в ході призначення та проведення перевірки позивача і такі порушення тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00168210707 від 14.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги із зазначених вище підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності судового рішення практиці Верховного Суду, оскільки висновки суду першої інстанції щодо правильності застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду, наведеним вище.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Водночас колегія суддів зауважує, що правові позиції Верховного Суду застосовуються з урахуванням оцінки доказів та висновків, здійснених за результатами їх дослідження за встановлених обставин справи, і відповідна оцінка здійснена судом першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 520/16953/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц