Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання
Дата: 18 травня 2026 р.
Справа: №826/22791/15
Суддя: Лариса ЖИТНЯК
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2026 року Чернігів Справа № 826/22791/15
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Публічного акціонерного товариства «АТ «Київводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про визнання незаконними і нечинними постанов,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», Публічне акціонерне товариство «АТ «Київводоканал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про визнання незаконними і нечинними з моменту прийняття постанови відповідача від 31.03.2015 року №1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», від 31.03.2015 року №970 «Про встановлення тарифів на послуги централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) ПАТ «АК «Київводоканал».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем без наявності на те відповідних повноважень та порушують права позивача як споживача житлово-комунальних послуг.
Суд ухвалою від 05.10.2015 прийняі позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №826/22791/15 скеровано до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Житняк Л.О.
Суд ухвалою від 16.04.2025 прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов. Суд ухвалою від 25.06.2025 у задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг про закриття провадження у справі – відмовив.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що наведені у позові доводи ОСОБА_1 зводяться до суб`єктивного незадоволення прийнятим рішенням, без належного правового або фактичного обґрунтування, у зв`язку з чим вони не можуть бути підставою для визнання постанов Комісії протиправними.
Від ПАТ «АК «Київводоканал» надійшли заперечення проти позову, в яких представник у задоволенні позову просив відмовити та зазначив, що повноваження НКРЕКП на встановлення тарифів у сфері централізованого водопостачання та водовідведення визначено Законом та Положенням, а посилання позивача щодо невідповідності доходів населення встановленому постановою НКРЕКП тарифу є безпідставними, оскільки вирішальним при формуванні тарифу є відповідність його рівня економічно обгрунтованим витратам на виробництво.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
НКРЕКП прийнято постанову «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 (далі по тексту - Постанова №970).
Пунктом 1 вказаної постанови, відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715, Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 532, Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженої постановою НКРЕКП від 15 січня 2015 року №13, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за №136/26581, НКРЕКП встановлено тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» зі структурою, наведеною в додатку до цієї постанови:
тариф на послугу з централізованого постачання холодної води - 5,42 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
тариф на послугу з централізованого водовідведення - 4,82 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).
Також, НКРЕКП прийнято постанову «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171 (далі по тексту - Постанова №1171).
Підпунктами 94 та 95 пункту 1 Постанови №1171, відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 (зі змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року №129-р «Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику» та з урахуванням листа Міністерства фінансів України від 28 лютого 2015 року № 31-12240-03/6404 і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27 лютого 2015 року № 3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг:
94) публічним акціонерним товариством «Київенерго» зі структурою, наведеною в додатку 94 до цієї постанови:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 657,24 грн/Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 16,14 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 40,92 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників - 37,91 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
95) товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зі структурою, наведеною в додатку 95 до цієї постанови:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 639,18 грн/Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 16,91 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 39,89 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників - 36,97 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).
Позивач, вважаючи спірні постанови такими, що прийняті не уповноваженим органом та без дотримання принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово - комунальні послуги, до яких віднесені централізоване опалення і гаряче водопостачання, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту третього статті 116 Конституції України проведення політики соціального захисту, як і цінової політики, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Положеннями статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема, забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
У відповідності до частин другої та третьої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, частиною першою статті 4 Закону України «Про природні монополії» (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про природні монополії» (з внесеними змінами з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008, у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
На виконання, зокрема, Законів України «Про природні монополії», «;Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 утворено НКРЕКП.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення про НКРЕКП), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
Пунктом 4 Положення про НКРЕКП передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, бере участь у регулюванні платіжно - розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства; установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.
Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.
Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що НКРЕКП є неповноважним органом у зв`язку з тим, що його утворено указом Президента України з посиланням, зокрема, на статтю 11 Закону України «Про природні монополії», яка визнана Конституційним Судом України неконституційною, оскільки указ Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 прийнято, у тому числі на підставі статті 11 Закону України «Про природні монополії» у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI, прийнятого з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року №14-рп/2008.
Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15 (адміністративне провадження №К/9901/14787/18, К/9901/14784/18, К/9901/14786/18).
З огляду на вище викладене, суд зазначає, що постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 31 березня 2015 року №970 та постанова НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 31 березня 2015 року №1171 прийняті повноважним суб`єктом владних повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто, є правомірними.
Крім того, останні прийняті НКРЕКП на принципах відкритості та прозорості з урахуванням вимог чинного на той час законодавства, зокрема Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕКП від 17.09.2014 № 3.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу IV Регламенту основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання Комісії є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом. Засідання Комісії проводяться у формі відкритих або закритих слухань.
Порядок денний засідання у формі відкритого слухання складається з двох розділів: перший - планові питання, другий («Різне») - питання, які потребують термінового розгляду або розгляд яких було відкладено (перенесено, продовжено).
Інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу «Різне») оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.
Згідно з пунктом 4.30 Регламенту розділ другий порядку денного («Різне») формується структурним підрозділом, що забезпечує організацію засідань Комісії, на підставі службових записок структурних підрозділів НКРЕКП, погоджених членом Комісії або керівником апарату Комісії, відповідно до розподілу обов`язків, оприлюднюється на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше 18 години дня, що передує дню засідання.
Так, 30.03.2015 о 17.55 на офіційному сайті НКРЕКП було опубліковано розділ другий («РІЗНЕ») порядку денного засідання НКРЕКП, що мало відбутися 31.03.2015 та інформацію стосовно розгляду на відкритому засіданні НКРЕКП 31.03.2015 питання щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», та про коригування тарифів на послугу з централізованого опалення та на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб населення.
Таким чином, ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що при прийнятті оскаржуваної постанови було допущено порушення процедурних вимог, зокрема щодо оприлюднення акта, проведення відкритого обговорення тощо.
Щодо посилання на порушення права на достатній рівень життя, то слід зазначити, що право на достатній рівень життя не означає фіксацію тарифів на довільно низькому рівні, оскільки вирішальним при формуванні тарифу є відповідність його рівня економічно обгрунтованим витратам на виробництво, що прямо передбачено ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Також варто звернути увагу, що держава, з метою реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, а також з метою реалізації положень ст.47, 48 Конституції України передбачила програму житлових субсидій, шляхом надання державної соціальної допомоги у вигляді щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг, що є ефективним механізмом соціального захисту населення в умовах підвищення цін та тарифів на житлово-комунальні послуги.
Таким чином, наведені у позові доводи ОСОБА_1 зводяться до суб`єктивного незадоволення прийнятим рішенням, без належного правового або фактичного обґрунтування, у зв`язку з чим вони не можуть бути підставою для визнання постанов Комісії протиправними.
Також варто вказати, що з 01.05.2019 в НКРЕКП відсутні повноваження встановлювати своїм ліцензіатам тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), оскільки із зазначеної дати введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, підпунктом 8 пункту 8 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», відповідно до яких з переліку тарифів на комунальні послуги виключено тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Таким чином, з 01.05.2019 законодавство передбачає єдині для всіх споживачів тарифи на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що НКРЕКП при прийняті оскаржуваної Постанови №970, а також Постанови №1171 діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятої Постанови №970 та Постанови №1171 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (вул.Сім`ї Бродських, буд.19, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133), за участю третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (пл.Івана Франка, буд.5, м.Київ, 01001), Публічного акціонерного товариства «АТ «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, 1-а, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 03327664), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (вул. Гната Хоткевича, будинок 20, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 37739041) про визнання незаконними і нечинними постанов – відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складено 19.05.2026.
Суддя Л.О. Житняк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua