Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №620/529/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/529/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача Труби А.В.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі – ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18026/Ж10/25-01- 24-05;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.01.2026 №1142/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3 058 536,41 грн. (з них, основного платежу – 2 656 755,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій – 401 780,66 грн);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.01.2026 №1144/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 254 878,05 грн (з них, основного платежу – 221 396,32 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 33 481,73 грн);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18032/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 4 780 508,16 грн (з них, основного платежу – 3 824 406,53 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 956 101,63 грн);

визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №Ф-18027/Ж10/25-01-24-05 на суму 5 743,99 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18028/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 872,00 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18029/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” на суму 170,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню. Зокрема зазначив, що під час перевірки, аналізуючи надані позивачем банківські виписки за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, відповідач чітко міг виокремити витрати згідно договору про постачання електричної енергії №1142 від 22.05.2014, які виділені окремою графою. Крім цього, під час перевірки фахівці контролюючого органу не врахували суми поворотної фінансової допомоги, а також залишок готівкових/безготівкових коштів, який зберігався у ФОП ОСОБА_1 за минулі періоди, та під час перевірки не врахували, що на рахунки за послугою еквайрингу надходили і його власні кошти, що не є доходом. Вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено тягар доказування у цій категорії справ, не здійснив належних у розумінні процесуального закону заходів щодо доведення обставин, покладених в основу акта перевірки та прийнятих за наслідками його складення рішень. Також вказує, що в акті первірки незрозуміло яким чином контролюючий орган здійснював розрахунок відповідних донарахувань з єдиного внеску з огляду на різне трактування нормативних актів. Крім того, відповідачем при здійсненні обчислення суми від здійснення операцій з постачання товарів не було вирахувано суму ПДВ, що призвело до помилкового висновку про її перевищення та помилкових висновків про порушення норм податкового законодавства та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість з відповідним донарахуванням штрафних (фінансових) санкцій. Не заслуговує на увагу, на думку позивача, і висновок про порушення ним вимог ст.44 ПК України.

Представником відповідача у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому відображенні висновки Акту перевірки. У поданому відзиві відповідач повністю не визнає позовних вимог, вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому просить суд відмовити ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Суд ухвалою від 16.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження. В подальшому, в порядку підготовчого судового засідання, ухвалою суду від 25.02.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та вирішено розгляд справи здійснювати відповідно до викладених у заяві позовних вимог. В судовому засіданні 11.03.2026 протокольною ухвалою вирішено закрити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов, з наданням додаткових пояснень, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 20640000000009595, на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області перебуває з 12.01.2006.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є 46.73 (оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням).

На даний час ФОП ОСОБА_1 користується офісним приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та цехом з переробки деревини за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору суборенди №01/11/2024/О від 01.11.2024.

Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням від 28.03.05.2025 №208/Ж4/25 01-24-04-04, яке було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано платником особисто 01.04.2025 на підставі направлень від 08.04.2025 №1243/Ж3/25-01-24-05 та №1244/Ж3/25-01-24-05.

Працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області було здійснено вихід на перевірку до ФОП ОСОБА_1 за податковою адресою: АДРЕСА_3 та місця здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_4 . При виході на перевірку було встановлено відсутність ФОП ОСОБА_1 за вказаними адресами, про що було складено Акт про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №350/ Ж6/25-01-24-05/ НОМЕР_1 у зв`язку з відсутністю платника за місцем знаходження та направлено запит до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на встановлення місцезнаходження платника податків №1853/5/25-01-24-05 07-1 від 11.04.2025

Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області направлено лист від 07.04.2025 №07/4 (вх.№14648/6/25-01 від 07.04.2025) про перенесення строків перевірки та лист від 05.05.2025 б/н (вх.№18305/6 від 05.05.2025) про надання можливості керуючись п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу відновити первинні документи, які були знищені внаслідок бойових дій та надано копію Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 22.04.2025 б/н.

Також, ФОП ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернігівській області направлено лист від 07.08.2025 б/н (вх.№31326/6/25-01 від 11.08.2025) з проханням провести планову перевірку з 15.08.2025

В подальшому, на підставі наказу від 14.08.2025 №1701-п відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі – ПК України) та ч.1 ст.13 Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами і доповненнями) (далі – Закон №2464) працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з 15.08.2025 по 28.08.2025, тривалістю 10 робочих днів, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2023.

З направленнями на проведення документальної планової виїзної перевірки від 14.08.2025 №3084/Ж3/25-01-24-05 та від 14.08.2025 №3085/Ж3/25-01-24-05 ФОП ОСОБА_1 ознайомлений.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.09.2025 №15880/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 .

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:

- п.177.2 ст.177 ПК України, а саме: занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 20 665 935,17 грн, в тому числі за 2018 рік на 5 906 180,93 грн, за 2019 рік на 3 504 975,41 грн, за 2020 рік на 3 710 966,92 грн, за 2021 рік на 2 120 328,20 грн, за 2022 рік на 1 992 094,71 грн, за 2023 рік на 3 431 389,00 грн.

Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки – 3 719 868,32 грн, в тому числі за 2018 рік на 1 063 112,57 грн, за 2019 рік на 630 895,57 грн, за 2020 рік на 667 974,04 грн, за 2021 рік на 381 659,07 грн, за 2022 рік на 358 577,05 грн, за 2023 рік на 617 650,02 грн.

- п.16-1 підр.10 роз.XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору на 309 989,03 грн, в тому числі за 2018 рік на 88 592,71 грн, за 2019 рік на 52 574,63 грн, за 2020 рік на 55 664,51 грн, за 2021 рік на 31 804,93 грн, за 2022 рік на 29 881,42 грн, за 2023 рік на 51 470,83 грн.

Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 309 989,03 грн, в тому числі за 2018 рік на 88 592,71 грн, за 2019 рік на 52 574,63 грн, за 2020 рік на 55 664,51 грн, за 2021 рік на 31 804,93 грн, за 2022 рік на 29 881,42 грн, за 2023 рік на 51 470,83 грн.

- п.181.1 ст.181 п.183.4 п.183.10 ст.183 п.185.1 ст.185 п.187.1 ст.187 п.200.1 ст.200 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов`язань за перевіряємий період на 3 824 406,53 грн.

Усього донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 3 824 406,53 грн.

- пп.2 п.1 ст.7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме ФОП ОСОБА_1 було занижено суму єдиного внеску за 2014 рік на 737,04 грн, за 2015 рік на 3 547,76 грн, за 2016 рік на 1 459,19 грн.

Усього донараховано єдиного внеску на суму 5 743,99 грн, в тому числі за 2014 рік на 737,04 грн, за 2015 рік на 3 547,76 грн, за 2016 рік на 1 459,19 грн.

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме встановлено факт несвоєчасного подання ФОП ОСОБА_1 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за 2014 рік від 05.05.2015 №1513425764, граничний термін 10.02.2015.

- ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України, на перевірку не надана книга обліку доходів та витрат чи облік ведення доходів та витрат ні в паперовому, ні в електронному вигляді.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску:

- від 14.10.2025 №18026/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн;

- від 14.10.2025 №18030/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 4 387 427,12 грн (з них, основного платежу – 3 719 868,32 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 667 558,80 грн);

- від 14.10.2025 №18031/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 365 618,94 грн (з них, основного платежу– 309 989,03 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 55 629,91 грн);

- від 14.10.2025 №18032/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 4 780 508,16 грн (з них, основного платежу – 3 824 406,53 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 956 101,63 грн);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 14.10.2025 №Ф-18027/Ж10/25-01-24-05 на суму 5 743,99 грн;

- рішення №18028/Ж10/25-01-24-05 від 14.10.2025 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 872,00 грн;

- рішення №18029/Ж10/25-01-24-05 від 14.10.2025 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” на суму 170,00 грн.

В подальшому, рішенням ДПС України від 19.12.2025 №36315/6/99-00-06 01-02-06, скасовано ППР ГУ ДПС у Чернігівській області:

- від 14.10.2025 №18030/Ж10/25-01-24-05 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням на суму 1 063 112,57 грн, за штрафними санкціями 265 778,14 грн.

-від 14.10.2025 №18031/Ж10/25-01-24-05 в частині визначення зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням 88 592,71 грн, за штрафними санкціями 22 148,18 грн.

Враховуючи рішення ДПС України від 19.12.2025 №36315/6/99-00-06-01-02-06 Головним управлінням ДПС у Чернгівській області винесено нові ППР:

- від 21.01.2026 №1142/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3 058 536,41 грн (з них, основного платежу – 2 656 755,75 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 401 780,66 грн);

- від 21.01.2026 №1144/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 254 878,05 грн (з них, основного платежу– 221 396,32 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 33 481,73 грн).

Так, як слідує з Акту проведення перевірки від 04.09.2025 №15880/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 , перевіркою встановлено:

«В порушення ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу, абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу та п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надана книга обліку доходів та витрат чи облік ведення доходів і витрат ні в паперовому, ні в електронному вигляді.

Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено розбіжності (табл.14 акта перевірки).

На перевірку ФОП ОСОБА_1 не надано книги ведення обліку доходів і витрат чи облік ведення доходів і витрат ні в паперовому, ні в електронному вигляді. Відповідно до декларацій про майновий стан та доходи платником задекларовано суми доходів за 2018 рік 5787973,80 грн, за 2019 рік 3562909,45 грн, за 2020 рік 3758959,68 грн, за 2021 рік 2158015,85 грн, за 2022 рік 1993153 грн та за 2023 рік 3457628,00 грн.

Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів ФОП ОСОБА_1 протягом 2018 року отримано доходу за ознакою 157 «Дохiд, виплачений самозайнятiй особi» в розмірі 5942557,37 грн.

Згідно декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік задекларована сума доходу 5787973,80 грн. Загальна сума не врахованого валового доходу, за 2018 рік склала 154583,57 грн.

Відповідно до наданих на перевірку банківських виписок сума доходу за 2020 рік складає 3792759,68 грн, згідно декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік задекларована сума доходу 3758959,68 грн. Розбіжність складає 33800,00 грн.

Відповідно до наданих на перевірку банківських виписок сума доходу за 2021 рік складає 2177965,85 грн, згідно декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік задекларована сума доходу 2158015,85 грн. Розбіжність складає 19950,00 грн.

Відповідно до наданих на перевірку банківських виписок сума доходу за 2022 рік складає 2006952,71 грн, згідно декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік задекларована сума доходу 1993153,00 грн. Розбіжність складає 13799,71 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, занижено суму доходу, яка отримана фізичною особою підприємцєм від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік на 154583,57 грн, за 2020 рік на 33800,00 грн, за 2021 рік на 19950,00 грн, за 2022 рік на 13799,71 грн.

Перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в деклараціях про доходи, з даними про суми валових витрат, в ході перевірки встановлено розбіжності (табл.16 акта перевірки).

ГУ ДПС у Чернігівській області ФОП ОСОБА_1 направлено запити від 15.08.2025 №1833/Ж12/25-01 та від 28.08.2025 №1918 про надання документів (копій документів), в тому числі документів, які підтверджують понесені витрати. Вищезазначені запити ФОП ОСОБА_1 отримав особисто 15.08.2025 та 29.08.2025 відповідно.

До перевірки ФОП ОСОБА_1 надано:

- копії Адвокатських запитів від ОСОБА_3 , що здійснює представництво і захист прав, свобод та законних інтересів ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання первинної (правової) допомоги від 11.08.2025 б/н, до контрагентів-постачальників ДП «Новгород-Сіверський агролісгосп» (код ЄДРПОУ 31188244) від 15.08.2025 б/н та Філії «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44911992) від 15.08.2025 б/н про надання копій документів щодо господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 та підтвердження здійснення господарських операцій за вказаний період;

- копію відповіді ДП «Новгород-Сіверський агролісгосп» (код ЄДРПОУ 31188244) на адвокатський запит від 15.08.2025 б/н, в якому зазначено про неможливість надання в 5-ти денний термін запитувану інформацію;

- копію Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 22.04.2025 б/н про об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

В порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу ОСОБА_1 на перевірку не надано в повному обсязі документи, необхідні для проведення документальної планової виїзної перевірки, про що складено Акти не надання документів від 20.08.2025 №788/Ж6/25-01-24-05-01, від 25.08.2025 №801/Ж6/25-01-24-05 01, від 27.08.2025 №813/Ж6/25-01-24-05-01.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області направлено лист від 07.04.2025 №07/4 (вх.№14648/6/25-01 від 07.04.2025) про перенесення строків перевірки та лист від 05.05.2025 б/н (вх.№18305/6 від 05.05.2025) про надання можливості керуючись п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу відновити первинні документи, які були знищені внаслідок бойових дій та надано копію Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 22.04.2025 б/н.

Листом від 07.04.2025 вих. №07/04 (вх. Головного управління ДПС у Чернігівській області №14648/6) ФОП ОСОБА_1 прохав перенести строк перевірки у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в Чернігівській лікарні в зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Також, до Головного управління ДПС у Чернігівській області 05.05.2025 від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист №б/н (вх. Головного управління ДПС у Чернігівській області №18305/6), яким було повідомлено, що в наслідок бойових дій на території м. Чернігова було пошкоджено житло, в тому числі усі бухгалтерські документи, які стосуються підприємницької діяльності за 2015-2022 рр., з проханням надати можливість відновити пошкоджені (знищені) документи відповідно до вимог діючого законодавства та надати їх для перевірки.

Також, в порушення статті 177 Податкового кодексу ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на загальну суму 20443801,89 грн, в тому числі за 2018 рік на 5751597,36 грн, за 2019 рік на 3504975,41 грн, за 2020 рік на 3677166,92 грн, за 2021 рік на 2100378,20 грн, за 2022 рік на 1978295,00 грн, за 2023 рік на 3431389,00 грн.

Перевіркою правильності визначення чистого доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми чистого доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено розбіжності (табл.18 акта перевірки).

В результаті порушень, викладених у п.3.1.2.1 та 3.1.2.2 акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 20665935,17 грн, в тому числі за 2018 рік на 5906180,93 грн, за 2019 рік на 3504975,41 грн, за 2020 рік на 3710966,92 грн, за 2021 рік на 2120328,20 грн, за 2022 рік на 1992094,71 грн, за 2023 рік на 3431389,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області було подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з порушенням встановлених термінів, а саме: за 2014 рік від 05.05.2015 № 1513425764, граничний термін 10.02.2015.

Протягом періоду з 01.01.2018 по 31.12.2023 ФОП ОСОБА_1 підприємницьку діяльність здійснював із застосуванням загальної системи оподаткування.

Згідно банківських виписок за 2018 рік по розрахунковому рахунку відкритому ФОП ОСОБА_1 у АТ «Сенс Банк» для ведення підприємницької діяльності, станом на 16.02.2018 отримано доходу 1005111,94 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 16.02.2018 (включно) загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів нарахована (сплачена, надана) ФОП ОСОБА_1 перевищила 1000000 грн на суму 5111,94 грн.

На підставі вищевикладеного ФОП ОСОБА_1 відповідно до пункту 183.4 статті 184 Податкового кодексу, був зобов`язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу.

Перевіркою встановлено, що загальна сума отриманого доходу з 11.03.2018 по 31.12.2023 становить 19122032,64 грн, а саме з 11.03.2018 по 31.12.2018 - 4123816,95 грн, за 2019 рік – 3562909,45 грн, за 2020 рік - 3792759,68 грн, за 2021 рік - 2177965,85 грн, за 2022 рік - 2006952,71 грн, за 2023 рік 3457628,00 грн, та є у відповідності до Податкового кодексу базою нарахування податком на додану вартість.

В порушення абз. «а» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу ФОП ОСОБА_1 не нараховано податок на додану вартість за поставку товарів/послуг в сумі 3824406,53 грн (19122032,64 х 20 %), де:

19 122 032,64 грн – обсяг виручки та доходу, що отримано ФОП ОСОБА_1 за період з 11.03.2018 по 31.12.2023 (база оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу);

20% - діюча ставка податку на додану вартість протягом перевіряє мого періоду згідно ст.193 Податкового кодексу.

В порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 3824406,53 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 12.03.2018 по 31.12.2023 встановлено їх заниження всього у сумі 3824406,53 грн, а саме за період з 12.03.2018 по 31.12.2018 - 824763,39 грн, за 2019 рік - 712581,89 грн, за 2020 рік - 758551,94 грн за 2021 рік - 435593,17 грн, за 2022 рік - 401390,54 грн, за 2023 рік - 691525,60 грн, в результаті порушення ФОП ОСОБА_1 п.181.1 ст.181, п.183.4 п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу.».

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Аналіз наведеного дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Щодо порушення позивачем п.177.2 ст.177 ПК України та п.16-1 підр.10 роз.XX ПК України, суд звертає увагу на таке.

Так, платниками податку на доходи фізичних осіб за правилами, визначеними пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, серед іншого, є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п.164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пункт 164.2 ст.164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у ст.165 цього Кодексу (пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України).

При цьому у ст.165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у ст.166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.

Відповідно до п.164.3 ст.164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п.167.1 ст.167 ПК України).

Пункти 167.2-167.5 ст.167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.

Згідно з пп."в" п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (пп.179.1 ст.179 ПК України).

Абзацом першим п.16-1 підр.10 роз.ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За змістом п.1.2 та 1.3 п.16-1 підр.10 роз.ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу.

Отже, відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 та п.178.3 ст.178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Положеннями пп.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п 44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п.44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги пп.44.3.1 та 44.3.2 цього пункту.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до декларацій про майновий стан та доходи поданих ФОП ОСОБА_1 валовий дохід за даними платника склав за 01.01.2018-31.12.2018 склав 5787,97 тис.грн; за 01.01.2019-31.12.2019 склав 3562,91 тис.грн; за 01.01.2020-31.12.2020 склав 3758,96 тис.грн; за 01.01.2021-31.12.2021 склав 2158,02 тис.грн; за 01.01.2022-31.12.2022 склав 1993,15 тис.грн; за 01.01.2023-31.12.2023 склав 3457,63 тис.грн.

Валові витрати за даними платника склали за 01.01.2018-31.12.2018 - 5751,59 ти.грн.; за 01.01.2019-31.12.2019 - 3504,97 тис.грн; за 01.01.2020 31.12.2020 - 3677,16 тис.грн; за 01.01.2021-31.12.2021 - 2100,37 тис.грн; за 01.01.2022-31.12.2022 - 1978,29 тис.грн; за 01.01.2023-31.12.2023 - 3431,38 тис.грн.

За даними перевірки встановлено різницю (документально не підтверджені витрати)на загальну суму 20 443 801,89 грн та занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 20 665 935,17 грн, в тому числі за 2018 рік на 5 906 180,93 грн, за 2019 рік на 3 504 975,41 грн, за 2020 рік на 3 710 966,92 грн, за 2021 рік на 2 120 328,20 грн, за 2022 рік на 1 992 094,71 грн, за 2023 рік на 3 431 389,00 грн.

Так, відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Згідно з пп.177.4.5 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим пп.177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до ст.14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, фізичної особи-підприємця належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Також суд зазначає, що відповідно до пп.177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пп.177.4.3 п.177.4 ст.177 ПК України суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.

Варто також врахувати, що відповідно до пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг .

Визначення розрахунково-касового обслуговування (РКО) міститься у Законі України від 05.04.2001р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (із змінами та доповненнями) та Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (із змінами та доповненнями).

Так, під терміном РКО розуміють комплекс послуг, до яких належать відкриття, ведення та закриття підприємницьких рахунків, обслуговування рахунку (щомісячна або щорічна абонплата), здійснення безготівкових платежів та переказів, надання виписок та довідок по рахунках, комісії за зарахування коштів, а також інші операції, передбачені договором з банком.

Аналізуючи дані, що містяться в наданих позивачем банківських виписках за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, які містяться в матеріалах справи та надавались відповідачу під час перевірки, суд зазначає, що витрати, зокрема на електроенергію (перетікання реактивної електроенергії) згідно договору про постачання електричної енергії №1142 від 22.05.2014, виділені окремою графою та за 2018-2023 роки становлять 445 501,96 грн, на розрахунково-касове обслуговування, ,виділені окремою графою і за 2018-2023 роки становлять 219 066,63 грн, послуги зв`язку (електронного цифрового підпису) становлять 74 398,07 грн, оренди землі та оренду майна становлять 249 432,75 грн, інші послуги, пов`язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оплата ліцензії та послуги програмного забезпечення КТ "Арт-Звіт", послуги з використання електронного майданчика проведення процедур публічних закупівель, інформаційні послуги під час проведення процедур публічних закупівель, послуги з оцінки об`єкту, так як ФОП ОСОБА_1 в спірний період був учасником тендерних закупівель ТМЦ (деревини), необхідних для здійснення господарської діяльності, тощо) становлять 175 383,01 грн. А отже, останні підлягають виокремленню, що повністю спростовує висновки ГУ ДПС у Чернігівській області про завищення та не підтвердження позивачем витрат за спірний період.

Позивачем відповідно до поданих до контролюючого органу декларацій за 2018 рік (декларація від 11.02.2019 №9310273907), за 2019 рік (декларація від 10.02.2020 №9334148421), за 2020 рік (декларація від 09.02.2021 №9372007602), за 2021 рік (декларація від 09.02.2022 №9430910207), за 2022 рік (декларація від 08.02.2023 №9306362924), за 2023 рік (декларація від 06.02.2024 №9381048111) самостійно визначена сума чистого доходу, з якої сплачено податки та збори, склала за 01.01.2018-31.12.2018 склав 5787,97 тис.грн.; за 01.01.2019-31.12.2019 склав 3562,91 тис.грн.; за 01.01.2020-31.12.2020 склав 3758,96 тис.грн.; за 01.01.2021-31.12.2021 склав 2158,02 тис.грн.; за 01.01.2022-31.12.2022 склав 1993,15 тис.грн.; за 01.01.2023-31.12.2023 склав 3457,63 тис.грн.

Варто також зауважити, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації було пошкоджено об`єкт не рухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (адреса реєстрації ФОП ОСОБА_1 ), в якому зберігалися в тому числі усі первинні бухгалтерські документи, які стосуються підприємницької діяльності за 2015-2022 роки, що підтверджується Витягом з Державного реєстру майна пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених зборойною агресією Російської Федерації проти України від 22.04.2025 №б/н (реєстраційний номер заяви №ЗВ-21.07.2023-28753, дата створення заяви 21.07.2023, дата подачі першого інформаційного повідомлення 31.01.2023).

Разом, з тим ФОП ОСОБА_1 вжиті всі від нього залежні заходи для підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за вказаний період, зокрема: направлені адвокатські запити від 15.08.2025 до контрагентів постачальників з метою підтвердити здійснення господарських операцій за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, зокрема з ДП «Новгород-Сіверська ЛНДС» (код ЄДРПОУ 00994176), ДП «Новгород-Сіверськрайагролісгосп» (код ЄДРПОУ 31188244), Філія «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44911992).

В результаті отриманих відповідей зазначені контрагенти підтвердили здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 по продажу ТМЦ (деревини), в тому числі за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

Також, з наданих позивачем копій документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами:

- Менське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Менарайагролісництво» (код ЄДРПОУ 31324378), згідно договору купівлі продажу необробленої деревини №20 від 10.03.2020;

- ТОВ «ДС Пром Груп» (код ЄДРПОУ 39810010), згідно договору купівлі продажу №26/09/23 від 26.09.2023 лісоматеріали круглі класс якості A,B,C,D тополя, дров`яна деревина непромислового використання 1-3 групи;

- Державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Київлісозахист» (код ЄДРПОУ 19417292), згідно договору про надання послуг (спеціальне лісопатологічне і санітарне обстеження) №191 від 21.08.2023;

- ПП «Завод «Сільгоспмаш»(код ЄДРПОУ 19417292), згідно договору оренди нерухомого індивідуального визначеного майна №09/01 від 09.01.2020 (виробниче приміщення площею 1200 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 )

- ФОП ОСОБА_4 , згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДГ-0000003 від 10.12.2023, згідно договору купівлі лісопродукції №08-12/97 від 27.12.2018 за 2019 рік 97 845,09 грн., за 2020 рік 315 700,00 грн., за 2022 рік 36 043,49 грн.

Крім цього, ФОП ОСОБА_1 здійснювалась закупівля лісоматеріалів (деревини) за готівку у населення (зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_63 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 ), за 2018 рік на суму 5 604 013,91 грн, за 2019 рік на суму 3 794 107,09 грн, за 2020 рік на суму 3 118 645,92 грн, за 2021 рік на суму 1 702 235,14 грн, за 2022 рік на суму 1 517 452, 23 грн, за 2023 рік на суму 2 147 118,13 грн.

Відповідно до реєстрів витрат на закупівлю ТМЦ та ТТН про перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) (затверджена Наказом Мінінфраструктури України, Мінагрополітики України від 29.11.2013 №961/707), ТТН (ЛІС) форми ЕО-06 від Сосницьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Сосницярайагролісгосп» (код ЄДРПОУ 05435398), Державне підприємство «Чернігівський військовий лісгосп» (код ЄДРПОУ 24967505), Державне підприємство «Семенівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993478), ДП «Новгород-Сіверська лісова науково-дослідна станція» (код ЄДРПОУ 00994176), Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993538), Державне підприємство «Остерське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993544), ДП «Ліси України», Філія «Новгород-Сіверське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44911992), підтверджуються належним чином зазначеними вище документами за 2018-2023рр., виписками з банку для підтвердження оплати по витратам, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також в акті перевірки зазначається, що відповідачем встановлена розбіжність у сумі 154 583,57 грн між декларацією про майновий стан та доходи за 2018 рік та банківською випискою за 2018 рік. Розбіжність у сумі 33 800,00 грн між декларацією про майновий стан та доходи за 2020 рік та банківською випискою за 2020 рік. Розбіжність у сумі 19 950,00 грн між декларацією про майновий стан та доходи за 2021 рік та банківською випискою за 2021 рік. Розбіжність у сумі 13 799,21 грн. між декларацією про майновий стан та доходи за 2022 рік та банківською випискою за 2022 рік.

В той же час, причиною невіодбраження зазначених сум розбіжностей у деклараціях позивача за цей період є, те що ці суми не є доходом ФОП ОСОБА_1 , оскільки є поворотною фінансовою допомогою (окрема графа у виписці) згідно договору №03/01/2017 від 03.01.2017 та договору №01/01 від 01.01.2020 з ПП «Завод Сільгоспмаш».

Поворотна фінансова допомога — це кошти, які ФОП отримує за договором, що не передбачає відсотків або іншої плати за користування, але зобов`язує їх повернути у встановлений строк (пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ ). Оскільки ці кошти підлягають обов`язковому поверненню, то під час дії договору вони не вважаються доходом ФОП і не оподатковуються (п.177.1 ст.177 ПКУ ).

Також варто звернути увагу, що на рахунки за послугою еквайрингу надходили і власні кошти позивача, що також не є доходом ФОП, та не було враховано контролюючим органом. На підтвердження своїх доводів в частині внесення власних коштів позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки, які підтверджують внесення власних коштів засобами еквайрингу у спірний період (виділені окремою графою).

Підсумовуючи викладене, варто дійти висновку, що під час перевірки фахівці контролюючого органу не врахували суми поворотної фінансової допомоги, а також залишок готівкових/безготівкових коштів, який зберігався у ФОП ОСОБА_1 за минулі періоди, та під час перевірки не врахували, що на рахунки за послугою еквайрингу надходили і його власні кошти, що не є доходом.

Внаслідок наведеного, висновки про порушення вимог податкового законодавства в частині заниження доходу по вказаним розбіжностям не відповідає фактичним обставинам справи, та не є предметом оподаткування.

А отже, обсяг досліджених посадовими особами відповідача документів під час проведення перевірки не дає підстав достовірно стверджувати, що у спірному періоді позивач дійсно завищив витрат та занизив дохід в тих розмірах, що описані в акті перевірки. Разом з тим, за спірний період 2018-2023 роки наданими документами підтверджується, що позивачем укладалися різні за своєю правовою природою господарські договори, зокрема, договори купівлі-продажу, договори постачання товарно-матеріальних цінностей, тощо.

Податкова ж перевірка, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, стосувалося періоду з 01.01.2018 по 31.12.2023. Разом з тим, відповідач досліджував первинні документи лише фрагментарно в обсязі, який визначив на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не забезпечив всебічного та повного з`ясування обставин господарської діяльності позивача, які мають істотне значення у межах спірних правовідносин. Проведений відповідачем аналіз зазначених вище первинних документів не є достатнім для висновку про наявність порушень з боку ФОП ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено тягар доказування у цій категорії справ, не здійснив належних у розумінні процесуального закону заходів щодо доведення обставин, покладених в основу акта перевірки та прийнятих за наслідками його складення рішень.

Крім цього, згідно постанови КАС ВС від 20.04.2021 по справі №560/1158/20 норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п.44.6 ст.44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

У постанові від 25.10.2023 у справі №580/4208/22 КАС ВС зазначив, що системний аналіз правових норм (пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 ПК України, п.44.6 ст.44 ПК України, п.86.7 ст.86 ПК України ) свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. Така правова позиція в повній мірі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а, від 04.03.2020 у справі №0440/5658/18 та від 01.04.2020 у справі №640/637/19. Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеженням судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду (постанови Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №806/434/16, від 24.01.2019 у справі №820/12113/15 та від 12.02.2019 у справі №820/6512/16).

Таким чином, обсяг наданих документів дає підстави достовірно стверджувати, що у спірному періоді ФОП ОСОБА_1 дійсно не завищив витрат та не занизив дохід в тих розмірах, що описані в акті перевірки.

Варто вказати, що платник податків не може бути обмежений у використанні документів для цілей податкового обліку в тому разі, якщо вони вказують на дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків, та цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що предмет договорів та зміст наданих документів не суперечать суті господарської діяльності позивача, а отримані ФОП ОСОБА_1 товари/послуги є реальними та прямо пов`язаними із фінансово-господарською діяльністю позивача.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами. З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що укладені договори, документи є дійсними, ніким не оспорюються, містять необхідні істотні умови. Первинні документи за змістом відповідають ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підтверджують купівлю товарів/послуг. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів. Також відкриті для позивача інформаційні бази даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, наповнення яких здійснюється контролюючими органами відповідно до ст.19-1 ПК України, в т.ч. і відповідачем, станом на дату укладення та виконання відповідних правочинів не містили інформації, яка б обмежувала контрагентів в їх правоздатності, або б ставила під сумнів можливість виконання укладених правочинів з боку постачальників.

Окреслені у Акті перевірки господарські операції позивача із контрагентами пройшли необхідну перевірку (моніторинг) в органах ДПС на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку, а податкові накладні/ розрахунки коригування були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних контрагентами у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено. Більш того, відповідач в Акті перевірки не заперечує проведення розрахунків та відсутність заборгованості позивача перед контрагентами.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що: «Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер».

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у рішеннях Верховного Суду (постанови від 12.02.2020 по справі №813/3577/13-а/, від 20.03.2020 у справі №560/3956/18; від 15.04.2020 у справі №240/5420/18; від 02.07.2020 у справі №560/711/19), у яких неодноразово зазначалось, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена.

Таким чином, позивачем правомірно, в порядку та спосіб, передбачений законодавством України, було сформовано витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування згідно ст.177 ПК України, а всі надані ФОП ОСОБА_1 документи відповідають за своєю формою та змістом первинним документам, та можуть бути підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності, чого зроблено не було.

Вимога щодо «обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень» означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим. (п.114 Постанови ВП ВС від 14.11.2024 у справі №990/139/24, висновок щодо тлумачення ст.2(2)(3) КАС України).

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 21.01.2026 №1142/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3 058 536,41 грн (з них, основного платежу – 2 656 755,75 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 401 780,66 грн) та від 21.01.2026 №1144/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 254 878,05 грн (з них, основного платежу – 221 396,32 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 33 481,73 грн) є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо безпідставності застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, варто зауважити, що в акті перевірки на стр.30 зазначається, що з метою встановлення вини ФОП ОСОБА_1 платнику було надіслано запит від 03.09.2025 №1965/ж12/25-01-24-05 11 про надання пояснень. Вказаний запит отриманий ФОП ОСОБА_1 09.09.2025, в результаті чого останній фактично був позбавлений права надати пояснення з цього приводу в період проведення перевірки, оскільки акт перевірки датований 04.09.2025 на наступний день після направлення відповідного запиту.

З огляду на вище викладене та на спростування висновків акту з цього приводу, суд зазначає, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.109.1 ст. 109 ПК України).

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст. 109 ПК України).

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом (п.111.3 ст.111 ПК України).

Відповідно до п.112.3. ст.112 ПК України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Крім, цього згідно з абз.3 п.112.7 ст.112 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Відповідно до вимог п.123.1, п.123.2 ст.123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Діяння, передбачені п.123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків.

Таким чином, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Втім, під час проведення перевірки не встановлено обставини які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях ФОП ОСОБА_1 та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Крім того, що за умови не доведення наявності в діях умислу, з урахуванням вимог п.123.1, п.123.2 ст.123 ПК України, до платника податків може бути застосований штраф лише в розмірі 10 відсотків, а не 25%.

Щодо встановлення порушення пп.2 п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пп.2 п.5 роз.4 Інструкції №449 про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (на момент виникнення спірних правовідносин), а також донарахування на цих підставах ЄСВ за 2014 рік на 737,04 грн, за 2015 рік на 3 547,76 грн, за 2016 рік на 1 459,19 грн, варто зазначити про таке.

Відповідно до Інструкції №449 «Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий».

В той же час, відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» «Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх (платників ЄСВ) діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб».

Тобто, мається розбіжність у визначенні бази нарахування ЄСВ між Законом та Інструкцією.

В даному випадку необхідно врахувати, що серед основних засад податкового законодавства України, передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, - рішення приймається на користь платника податків.

Дана презумпція сформульована як принцип у ст.4 ПК України (п.4.1.4), саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у п.56.21 ст.56 ПК України, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів.

Сама юридична конструкція норми п.56.21 ст.56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правозастосування, обравши найвигідніший за яких платник податку має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків (в даній справі виявлено два альтернативних варіантів правозастосування між Законом та Інструкцією).

Щодо даного питання Верховним Судом була сформована стала правова позиція, яка викладена у постанові від 05.10.2023 у справі №300/2906/22, постанові від 27.09.2023 у справі №480/5366/22.

Крім цього, у постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.

У постанові від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п. 50-56), де суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Суд зазначає, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону , вимоги до «якості» закону). ЄСПЛ у своїх рішеннях визначає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Суд наголошує, що з Акту перевірки та його висновків вбачається неможливим встановлення правильності здійснення відповідачем розрахунку відповідних донарахувань, з огляду на різне визначення бази нарахування, що міститься в Законі та Інструкції №449.

Наведені обставини, на думку суду, свідчать про невідповідність таких нарахувань наведеним вище висновкам Верховного Суду та принципу юридичної визначеності, недотримання якого, призводить до неможливості позивача належним чином захистити свої права.

Відтак, враховуючи наведене вище вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.10.2025 №Ф-18027/Ж10/25-01-24-05, рішення №18028/Ж10/25-01-24-05 від 14.10.2025 про застосування штрафних санкцій та рішення №18029/Ж10/25-01-24-05 від 14.10.2025 про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо порушення п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183 ПК України, суд зазначає про таке.

Так перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 16.02.2018 (включно) загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів нарахована (сплачена, надана) ФОП ОСОБА_1 протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1 000 000,00 грн. на суму 5 111,94 грн., та становила 1 005 111,94 грн.

На підставі викладеного, ФОП ОСОБА_1 відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України, був зобов`язаний зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 ПК України.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України в редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу , крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Тобто, правовою підставою для виникнення в суб`єкта господарювання обов`язку зареєструватися як платник ПДВ є перевищення його сукупного доходу за останні 12 календарних місяців 1 000 000,00 грн. При цьому, при розрахунку вказаного показника мають бути відраховані відповідні суми, зокрема ПДВ.

Так, згідно банківської виписки по рахункам у період з 01.01.2018 по 16.02.2018 включно сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів становить 996 522,89 грн, з яких не є доходом ФОП ОСОБА_1 суми поворотної фінансової допомоги згідно договору №03/01/2017 від 03.01.2017 (окрема графа у виписці).

Поворотна фінансова допомога — це кошти, які ФОП отримує за договором, що не передбачає відсотків або іншої плати за користування, але зобов`язує їх повернути у встановлений строк (пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України). Оскільки ці кошти підлягають обов`язковому поверненню, то під час дії договору вони не вважаються доходом ФОП і не оподатковуються (п.177.1 ст.177 ПК України ).

Суд звертає увагу на те, що загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів у період з 01.01.2018 по 16.02.2018 включно без врахування ПДВ становить: 1 005 111,94 грн – 201 022,39 грн = 804 089,55 грн, (де, 1 005 111,94 грн - загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів у період з 01.01.2018 по 16.02.2018, 201 022,39 грн. – сума ПДВ 20% від 1 005 111,94 грн), тобто не перевищує законодавчо визначеної межі у 1 000 000,00 грн, а отже, не зумовлює виникнення у позивача обов`язку з реєстрації платником ПДВ з 11.03.2018, як вважає податковий орган.

При цьому, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України , база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Аналогічним чином регулюється порядок визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України.

Таким чином, базою оподаткування операцій з постачання товарів ПДВ є договірна (ринкова) ціна товару, за виключенням ПДВ.

В подальшому, постачальник, на підставі пп.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПК України , визначає податок у розмірі 20 відсотків від бази оподаткування та додає його до ціни товарів/послуг. Оскільки, контрагенти які є постачальниками позивача є платниками податку на додану вартість, сформована ними остаточна договірна (ринкова) ціна товарів, які закуповує у них позивач завжди буде включати 20 відсотків податку на додану вартість.

Таким чином, податок повинен бути обов`язково вирахуваний із загальної суми операцій з постачання товарів, оскільки в такому випадку сума податку на додану вартість, сплаченого позивачем, не може бути віднесена ним до податкового кредиту, з тих підстав, що позивач не є платником податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №825/1361/17.

Дослідивши акт перевірки варто дійти висновку, що під час здійснення розрахунків загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податковим органом не виконано вимог п.181.1 ст.181 ПК України , а саме не вирахувано податок на додану вартість із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, сплачений позивачем при придбанні товару.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем при здійсненні обчислення суми від здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій з постачання товарів за період з 01.01.2018 по 16.02.2018 не було вирахувано вказану суму ПДВ, що призвело до помилкового висновку про перевищення вказаної суми 1 000 000,00 грн та помилкових висновків про порушення норм податкового законодавства та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість з відповідним донарахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак спірне податкове повідомлення-рішення від 14.10.2025 №18032/Ж10/25-01-24-05 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення ст.44 ПК України, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Водночас, щодо взаємовідносин з платниками податків контрагентами, відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки, зокрема здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пп.19-1.1.46 п. п.19-1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Згідно з пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали щодо платників податків, а у визначених цим Кодексом випадках - стосовно керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників.

Суд звертає увагу, що ГУ ДПС у Чернігівській області в акті перевірки робить висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 п.85.2 ст.85 ПК України, оскільки на перевірку не надано в повному обсязі документи, необхідні для проведення документальної планової виїзної перевірки. Проте, відповідачем жодним чином не конкретизовано які саме документи не надані, а матеріали перевірки не містять доказів звернення відповідача з відповідними запитами до контагентів ФОП ОСОБА_1 з метою дослідження господарських операцій та їх документального підтвердження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган не забезпечив всебічного та повного з`ясування обставин господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , які мають істотне значення у межах спірних правовідносин та вважає, що проведений відповідачем аналіз первинних документів не є достатнім для висновку про наявність порушень з боку ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз.2 ч.2 ст.77 КАС України).

За вказаною справою позивачем та його представником наведено належні та достатні обґрунтування та доводи, надано достатньо доказів щодо протиправності оскаржуваних рішень, відповідачем в свою чергу не доведено правомірність та законність їх прийняття.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають та не спростовують висновки суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Суд зазначає, що за ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за наслідками вирішення даного спору, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 312,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18026/Ж10/25-01- 24-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.01.2026 №1142/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3 058 536,41 грн. (з них, основного платежу – 2 656 755,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій – 401 780,66 грн).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.01.2026 №1144/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 254 878,05 грн (з них, основного платежу – 221 396,32 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 33 481,73 грн).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18032/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 4 780 508,16 грн (з них, основного платежу – 3 824 406,53 грн та штрафних (фінансових) санкцій – 956 101,63 грн).

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №Ф-18027/Ж10/25-01-24-05 на суму 5 743,99 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18028/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 872,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 14.10.2025 №18029/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 170,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13 312,00 грн (тринадцять тисяч триста дванадцять гривень) судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП - 44094124).

Повне рішення суду складено 19.05.2026.

Суддя Л.О. Житняк