Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №620/12771/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/12771/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу за період з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, яка виплачувались в 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачувались в 2020-2025 роках, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка виплачувались в 2020-2021 роках, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткових), яка виплачувалася у 2025 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачувалася у 2025 році), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, яка виплачувались в 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачувались в 2020-2025 роках, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка виплачувались в 2020-2021 роках, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткових), яка виплачувалася у 2025 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачувалася у 2025 році), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік у загальній кількості 735 календарних днів;

3) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);

зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2001-2025 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум;

4) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020-2022, 2024, 2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020-2022, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки, підйомну допомогу у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум;

5) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки виходячи з належного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах»;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

6) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012 року по 2025 рік;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2012 року по 2025 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

7) визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2022-2025 роки, без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити позивачу недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роки, з врахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку одноразової допомоги при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду за бойове чергування, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

8) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки, без урахуванням сум індексації грошового забезпечення;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми;

9) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2001 - 2012 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 29.06.2001 № 396 «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Прикордонних військ, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер служби» та Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.07.2005 № 569-а «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби»;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачу грошову компенсацію за 90 днів невикористаної додаткової відпустки за 2001 - 2012 роки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 29.06.2001 № 396 «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Прикордонних військ, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер служби» та Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.07.2005 № 569-а «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби»;

10) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роках у розмірі місячного грошового забезпечення;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки у розмірі місячного грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що у спірні періоди відповідач неправильно нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення.

У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки розрахунок грошового забезпечення позивача у спірні періоди був здійснений у відповідності до норм чинного законодавства.

Ухвалою судді від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 09.12.2025 відкрито провадження у справі №620/12771/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.02.2026 у відповідача витребувано інформацію та пояснення, що має значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У відповідності до Витягу з Послужного списку ОСОБА_1 позивач у спірний період проходив військову службу в структурі Державної прикордонної служби України, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 27.08.2025 № 1257-ОС позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27.08.2025.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частина 1 статті 6, частина 1 статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 означеного Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 4 статті 9 зазначеного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, яка виплачувались в 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачувались в 2020-2025 роках, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка виплачувались в 2020-2021 роках, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткових), яка виплачувалася у 2025 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачувалася у 2025 році), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481) (опублікована 20.05.2023) до пункту 4 Постанови № 704 було внесено зміни, згідно яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд акцентує увагу, що періодами за який позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення є 18.02.2020-19.05.2023 та 19.06.2025-27.08.2025.

Із змісту Довідки від 08.11.2025 № 332 про види грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 18.02.2020 по 27.08.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається наступне:

посадовий оклад становить: березень 2020 року – 2721,38 грн; квітень 2020 року – жовтень 2021 року – 2820 грн; листопад 2021 року – 3574 грн; грудень 2021 року – січень 2023 року – 3080 грн; лютий 2023 року – 3326,78 грн; березень – травень 2023 року – 3170 грн; червень - липень 2025 року -3170 грн; серпень 2025 року – 2760,97 грн;

оклад за військовим званням: лютий 2020 року-травень 2023 року, червень-серпень 2025 року - 950,00 грн, серпень 2025 року - 827,42 грн.

Також позивачу виплачувались надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за бойове чергування. Крім того, у спірні періоди були нараховані та виплачені:

грошова допомога на оздоровлення у грудні 2020 року, у лютому 2021 року, у квітні 2022 року, у березні 2023 року;

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у листопаді 2022 року, у липні 2025 року;

доплата військовослужбовцям, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у липні-жовтні 2020 року, у липні 2021 року;

компенсація за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткових) у серпні 2025 року;

одноразова грошова допомога при звільненні у серпні 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню частково шляхом:

визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо належного обчислення та виплати ОСОБА_1 за періоди з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також інших додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, доплати військовослужбовцям, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням) за періоди з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025, а також інших додаткових видів грошового забезпечення, виплачених ОСОБА_1 у вказані періоди (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, доплати військовослужбовцям, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових), одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік у загальній кількості 735 календарних днів, суд зазначає наступне.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період передбачено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі – Положення № 1115/2009).

Відповідно до пункту 203 вказаного Положення військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовцям надаються такі відпустки, зокрема: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 204 Положення № 1115/2009 тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 років - 45 календарних днів.

Згідно з абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Кореспондуючі норми також закріплені в пункті 225 Положення № 1115/2009 та в пункті 6 глави 8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 27.08.2025 № 1257-ОС при звільненні позивачу була виплачена грошова компенсація за невикористані дні основної відпустки: за 2022 рік - 45 календарних днів; за 2023 рік - 15 календарних днів; за 2024 рік - 15 календарних днів; за 2025 рік - 30 календарних днів.

Разом з тим, щодо спірних періодів відповідач в поясненнях від 16.02.2026 зазначив, що ОСОБА_1 основну відпустку використав в повному обсязі. Надати докази немає можливості у зв`язку з тим, що відповідно до статті 16-б Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 накази «ВВ» (відпустки, відрядження) по особовому складу (тимчасового зберігання) зберігаються протягом 5 років.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до примітки 2 пункту «б» статті 16 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, строк зберігання на ка зів, роз по ря дже нь центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за ційРОЗПОРЯДЖЕННЯз адміністративно-господарських питань центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за цій16РОЗПОРЯДЖЕННЯз особового складу центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за цій16РОЗПОРЯДЖЕННЯз основної діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за цій16НАКАЗИз адміністративно-господарських питань центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за цій16НАКАЗИз особового складу центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за цій16НАКАЗИз основної діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших державних органів, ор га ні за цій16 надання щорічних оплачуваних відпусток та відпусток у зв`язку з навчанням – 5 р.

Водночас, відповідно до частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Відповідно до пункту 216 Положення № 1115/2009 облік відпусток та контроль за їх наданням згідно із затвердженими графіками здійснюються кадровими підрозділами органів Держприкордонслужби.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, що визначено статею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування».

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року та «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, у зв`язку зі знищенням відповідачем документів та відсутністю належного обліку наданих позивачу відпусток, на позивача не можуть покладатися негативні наслідки у вигляді невиплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Крім того, як зазначено вище, згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача про не перебування останнього у щорічних основних відпустках за період з 2001 року по 2021 рік.

Проте, з наданих позивачем документів судом встановлено, що відповідно до Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.07.2016 № 146-ос позивач першу частину щорічної основної відпустки за 2016 рік використав терміном 24 календарних днів. Відповідно до Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.07.2017 № 341-ос позивач частину щорічної основної відпустки за 2017 рік використав терміном 12 діб.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, а також те, що визначення конкретної тривалості щорічної основної відпустки належить до дискреційних повноважень відповідача, та що на час розгляду справи не було здійснено відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково шляхом:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 2001 по 2021 рік, за винятком 24 календарних днів за 2016 рік та 12 календарних днів за 2017 рік;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік, за винятком 24 календарних днів за 2016 рік та 12 календарних днів за 2017 рік.

Щодо позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2012 року по 2025 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за 90 днів невикористаної додаткової відпустки за 2001 - 2012 роки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 29.06.2001 № 396 «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Прикордонних військ, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер служби» та Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.07.2005 № 569-а «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби», то суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України (абзац перший пункту 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з`єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз наведених норм свідчить, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Так, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 у справі № 520/7314/2020 зауважив, що додаткова відпустка учаснику бойових дій передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, які пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, передбачена абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону. Обидві ці відпустки є додатковими відпустками.

На відміну від відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону, право на яку мають військовослужбовці, відпустка як учаснику бойових дій надається не лише військовослужбовцям, а й будь-якій особі, яка не є військовослужбовцем, однак має статус учасника бойових дій або особам, прирівняним до них.

У межах спірних правовідносин позивач, як учасник бойових дій, якому нараховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, претендує на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період несення ним військової служби, виконання обов`язків за якою пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я. Надання указаних щорічних додаткових відпусток передбачено двома різними законами.

Разом з тим, відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Таким чином, зазначена норма спеціального закону передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, або на підставі іншого закону. Тобто, військовослужбовці, за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону № 2211-ХІІ та на підставі іншого закону, мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.

Відповідно, нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і навпаки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31.03.2021 у справі № 520/7314/2020.

Так, судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 05.12.2016 серія НОМЕР_2 . Згідно з наказом від 27.08.2025 № 1257-ос йому було нараховано та виплачено при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення за 2016-2025 роки, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 140 календарних днів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки виходячи з належного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах»;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012 року по 2025 рік;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2012 року по 2025 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Разом з тим, суду не надано доказів використання позивачем будь-якого виду додаткової відпустки, встановленої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чи пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» або отримання компенсації за невикористані додаткові відпустки за період з 2001 року по 2015 рік.

У додаткових поясненнях від 16.02.2026 відповідач зазначив, що позивачу додаткові відпустки з 17.03.2014 (з дати початку особливого періоду) по 07.07.2016 та з 18.02.2020 по 27.08.2025 не надавались. Поряд з тим, підтвердити або заперечити використання Кожем?якою ОСОБА_3 додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2012 – 2015 роки не можливо по причині того, що відповідно до статті 16-б Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 накази «ВВ» (відпустки, відрядження) по особовому складу (тимчасового зберігання) зберігаються протягом 5 років.

Суд зауважує, що як зазначено вище, у зв`язку зі знищенням відповідачем документів та відсутністю належного обліку наданих позивачу відпусток, на останнього не можуть покладатися негативні наслідки у вигляді невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Крім того, згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, а також те, що визначення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки, передбаченої встановленої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та як наслідок належить до дискреційних повноважень відповідача та на час розгляду справи не здійснений останнім, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню частково шляхом:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2001 року по 2015 рік;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2001 року по 2015 рік.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2001-2025 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Як встановлено судом, при звільненні позивачу була виплачена грошова компенсація за невикористані дні основної відпустки за 2022 рік - 45 календарних днів, за 2023 рік - 15 календарних днів, за 2024 рік - 15 календарних днів, за 2025 рік 30 календарних днів та компенсацію за невикористану додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 140 календарних днів (наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 27.08.2025 № 1257-ос).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558).

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відповідно Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

З метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою № 168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.

Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).

Пунктом 15 цих Особливостей встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Тобто Міністерством внутрішніх справ України, як уповноваженим органом, на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 визначено механізм та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди на період воєнного стану та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Зазначене в сукупності свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Таким чином, у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.

Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25.

Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру виплати компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпустки, не повинен врахувати сум додаткової винагороди.

Враховуючи викладене, військовою частиною правомірно при розрахунку компенсації за всі невикористані ним дні відпустки не враховано в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових); зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2001-2025 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020-2022, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки, підйомну допомогу у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум;

визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

Відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема:

1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 вищенаведеної Постанови було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 3.6.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425, в редакції, чинній до 09.08.2018), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункти 3.7.1, 3.7.4 Інструкції № 425).

Також, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної з 01.03.2018) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пункту 5 вищевказаної постанови керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Згідно пункту 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 встановлено, що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Згідно пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до Довідок про види грошового забезпечення, нараховані Кожем?яку В.Л. від 08.11.2025 № 331 та № 332 позивачу були нараховані та виплачені:

грошова допомога на оздоровлення у 2009 – 2016 роках, 2018-2022 роках, 2024-2025 роках;

матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у 2010-2016 роках, 2018 році, 2022 році, 2024-2025 роках;

підйомна допомога у 2017 році.

Також судом встановлено, що згідно наказу від 27.08.2025 № 1257-ОС позивачу було виплачено: одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби в сумі 325887,50 грн; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення за 2016-2025 роки, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 140 календарних днів; грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку: за 2022 рік - за 45 календарних днів, за 2023 рік - за 15 календарних днів, за 2024 рік - за 15 календарних днів, за 2025 рік - за 30 календарних днів.

Статтею 18 Закону № 2011-ХІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки про нарахування та виплату індексації ОСОБА_4 , наданої військовою частиною НОМЕР_1 , у спірний період позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2009 – 2016 роки, 2018-2022 роки, 2024-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010-2016 роки, 2018 рік, 2022 рік, 2024-2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки без урахування індексації грошового забезпечення є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині шляхом:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення під час розрахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2009 – 2016 роки, 2018-2022 роки, 2024-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010-2016 роки, 2018 рік, 2022 рік, 2024-2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2009 – 2016 роки, 2018-2022 роки, 2024-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010-2016 роки, 2018 рік, 2022 рік, 2024-2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та доплатити позивачу недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роки, з врахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку одноразової допомоги при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду за бойове чергування, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Відповідно до пунктів 1, 3 глави 3 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1391/27836; екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, що виконують завдання з охорони державного кордону територіального моря та виключної (морської) економічної зони України, за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 на місяць. Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Як встановлено судом, відповідно до Довідок від 08.11.2025 № 331 та № 332 позивачу, зокрема, в січні, березні-грудні 2009 року; січні-грудні 2010 року; січні, березні-грудні 2011 року; січні, березні-грудні 2012 року; лютому-листопаді 2013 року; серпні-грудні 2015 року; січні-лютому, червні 2016 року; березні-липні та грудні 2020 року; січні-лютому та квітні-грудні 2021 року; січні-лютому та грудні 2022 року; січні-грудні 2023 року; січні-листопаді 2024 року; червні-серпні 2025 року виплачувалась винагорода за бойове чергування, а тому, на переконання суду, за жодних обставин така складова грошового забезпечення не може вважатись одноразовою.

Також судом було встановлено, що позивачу виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2010 рік (у січні), 2011 рік (у лютому), 2012 рік (у лютому), 2015 рік (у березні), 2016 рік (у квітні), 2020 рік (у грудні), 2021 рік (у лютому), 2022 рік (у травні), 2023 рік (у березні), 2024 рік (у лютому), 2025 рік (у квітні); матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік (у грудні), 2011 рік (у лютому), 2012 рік (у лютому), 2015 рік (у лютому), 2016 рік (березень), 2022 рік (у листопаді), 2023 рік (у листопаді), 2024 рік (у грудні), 2025 рік (у серпні), а тому винагорода за бойове чергування має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказані періоди.

Варто зауважити, що інформація у вказаних Довідках, в Особистій картці грошового забезпечення Кожем? ОСОБА_5 за 2020 рік та Архівній відомості № 552 з січня по грудень 2020 року свідчить, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у 2009, 2020, 2021 роках позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, відповідно до даних зазначених у Довідках № 331 та № 332 винагорода за бойове чергування позивачу не виплачувалась перед отриманням грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, за 2016 рік, за 2020 рік, за 2022 рік, за 2025 рік; матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, за 2022 рік.

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, за 2016 рік, за 2020 рік, за 2022 рік, за 2025 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, за 2022 рік не було враховано в складі грошового забезпечення винагороду за бойове чергування, яку перед отриманням вказаних виплат, позивач не отримував.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково шляхом:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2012 роки, 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2012 роки, 2016 рік, 2023-2025 роки без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2012 роки, 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2012 роки, 2016 рік, 2023-2025 роки, з врахуванням у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 вищенаведеної Постанови було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3.6.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (далі в редакції, чинній до 09.08.2018), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Також пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної з 01.03.2018) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Відповідачем у відзиві зазначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань була встановлена у розмірі 150% від військового звання та повністю виплачена ОСОБА_1 .

Наявними в матеріалах справи Довідками про види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_4 , від 08.11.2025 № 331 та № 332 підтверджується виплата позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціальних-побутових питань за 2010-2016 роки у розмірі, який відповідає розміру посадового окладу, а за 2018, 2022, 2024-2025 роки у розмірі 150% окладу за військовим званням.

Отже, зважаючи на те, що розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, позивач хибно вважає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань має йому бути виплачена у розмірі місячного грошового забезпечення, оскільки вказана матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань повинна бути виплачена не у розмірі місячного грошового забезпечення, а у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо належного обчислення та виплати ОСОБА_1 за періоди з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також інших додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, доплати військовослужбовцям, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням) за періоди з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025, а також інших додаткових видів грошового забезпечення, виплачених ОСОБА_1 у вказані періоди (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, доплати військовослужбовцям, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових), одноразової грошової допомоги при звільненні), з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 2001 по 2021 рік, за винятком 24 календарних днів за 2016 рік та 12 календарних днів за 2017 рік.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік, за винятком 24 календарних днів за 2016 рік та 12 календарних днів за 2017 рік.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2001 року по 2015 рік.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2001 року по 2015 рік.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не врахування індексації грошового забезпечення під час розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2016 роки, 2018-2022 роки, 2024-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010-2016 роки, 2018 рік, 2022 рік, 2024-2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2016 роки, 2018-2022 роки, 2024-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2010-2016 роки, 2018 рік, 2022 рік, 2024-2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2012 роки, 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2012 роки, 2016 рік, 2023-2025 роки без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2012 роки, 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2012 роки, 2016 рік, 2023-2025 роки з врахуванням у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Дата складення повного рішення суду - 19.05.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб