Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №580/2557/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року справа № 580/2557/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник військової частини НОМЕР_1 , звернувшись до суду з позовом, просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 суму 20 380,66 (двадцять тисяч триста вісімдесят грн 66 коп) відшкодування майнової шкоди за переплату грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що військовою частиною за результатом проведеного службового розслідування встановлено факт переплати грошового забезпечення за жовтень 2025 року у сумі 20380,66 грн згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2025 №1218, тому позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 серпня 2025 року №241, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 жовтня 2025 року №62, солдата ОСОБА_1 було направлено на лікування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 листопада 2025 року №106, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із неприбуттям лікувального закладу (ВЛК), та знятий з усіх видів грошового забезпечення з 21 жовтня 2025 року.

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25 грудня 2025 року №333 "Про призначення службового розслідування", було призначено службове розслідування, щодо уточнення причин і умов, що призвели до не повернення у базовий табір після лікування (до самовільного залишення місця служби) солдата ОСОБА_1 до розташування військової частини НОМЕР_1 .

В ході службового розслідування, було встановлено факт переплати грошового забезпечення за жовтень 2025 року солдату ОСОБА_1 становить сума у розмірі становить 20 380.66 грн (двадцять тисяч триста вісімдесят грн 66 коп) згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2025 року №1218.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 17 лютого 2026 року за Вих.№484, звернулася до ОСОБА_1 із проханням про повернення переплати грошового забезпечення 20380,66 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу переплату грошового забезпечення в сумі 20380,66 грн, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно рапорту тимчасово виконуючи обов`язки начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 , від 25 грудня 2025 року за Вх.№3082, стало відомо, що під час опрацювання начальником розрахункової групи ФЕС військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що в п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 листопада 2025 року №106, солдат ОСОБА_2 перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 , та знятий з усіх видів грошового забезпечення з 21 жовтня 2025 року. До моменту видачі вищевказаного наказу, виплати солдату ОСОБА_1 проводилися по 31 жовтня 2025 року включно, тому виникла переплата грошових коштів в сумі 20380,66 грн.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому із ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення в розмірі 20380,66 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення у сумі 20380,66 грн.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення суду складене 19.05.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО