Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №560/14241/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14241/25

РІШЕННЯ

іменем України

19 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку зі складністю справи, та з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

11.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" (покупець) та Єгипетською компанією "SINA AND SIWA SALT" (продавець) укладений контракт № 11/03/2025.

У відповідності до пункту 1.1. Контракту продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити сіль, характеристики та тип якої вказано у проформі-інвойсі та/або інвойсі.

Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному інвойсі рахунку та може відрізнятись від попереднього рахунку. Умови оплати визначаються в проформі-інвойсі та/або інвойсі (пункт 3.2 Контракту).

Умови поставки - CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в проформі-інвойсі, інвойсі та/або в інших товаро-супровідних документах) (пункт 4.1. Контракту).

На виконання умов Контракту Компанія "SINA AND SIWA SALT" здійснила поставку товару згідно двох інвойсів, а саме: від 12.06.2025 №1634/2025 на загальну суму 100116,50 доларів США; від 12.06.2026 №1633/2025 на загальну суму 97 600,00 доларів США.

25.06.2025 з метою здійснення митного оформлення товару згідно інвойсу від 12.06.2025 №1634/2025 до Одеської митниці позивач подав митну декларацію №25UA500130010233U7.

У вказаній митній декларації митна вартість товару визначена за ціною Контракту (за основним методом) в розмірі 4184108,81 грн (100116,50 доларів США * 41,7924 грн/1 долар США). У ціну товару включена вартість доставки товару до митного кордону України, відповідно до погоджених Сторонами умов поставки (CIF порт Південний (Інкотермс-2010).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу разом з декларацією позивач подав наступні документи: контракт від 11.03.2025 №11/03/2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) від 11.03.2025 №1634/2025; рахунок-фактура (інвойс) (Іnvoice) від 12.06.2025 №1634/2025; пакувальний лист (Packing list) від 12.06.2025 № б/н; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 12.06.2025 № A 24 0102702; сертифікат якості від 05.05.2025 №05/05; сертифікат якості від виробника від 05.05.2025; коносамент (Bill of lading) від 12.06.2025 №1; вантажна відомість (Carge Manifest) від 12.06.2025 № б/н; платіжна інструкція в іноземній валюті №77 від 02.06.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті №83 від 12.06.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті №84 від 24.06.2025; лист від покупця щодо оплати від 13.06.2025; лист від продавця щодо оплати від 16.06.2025; лист від покупця щодо оплати від 24.06.2025; лист від продавця щодо оплати від 24.06.2025; лист щодо страхування від 21.06.2025.

За результатами перевірки митної декларації № 25U500130010233U7, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2025 №UA500130/2025/000012/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2025/000088.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.06.2025 №UA500130/2025/000012/2 відносно наданих декларантом документів зазначено наступне:

1. Відповідно до наданого зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу від 11.03.2025 у розділі 3. Ціна товару і порядок оплати, пункті 3.6. наявні розбіжності щодо перекладу текста, що не дає можливості однозначно зрозуміти яка має бути передплата. Також у розділі 3. Ціна товару і порядок оплати, пункті 3.6 англійській версії тексту присутній українській текст, що суперечать договірним вимогам.

2. Відповідно до наданого зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу від 11.03.2025 у пункті 6.3.6 зазначено, що продавець передає покупцеві з вантажем експортну митну декларацію країни відправника, тоді як ця експортна декларація відсутня в поданій митній декларації IM 40 АА №25UA500130010233U7 від 25.06.2025.

3. Імпортером надано лист від 21.06.2025 щодо страхування, в якому зазначено, що вантаж не був застрахований, тоді як умови CIF (Інкотермс -2010) передбачають страхування вантажу продавцем. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару. За ЕМД IM 40 АА №25UA500130010233U7 від 25.06.2025 страховий поліс не надано

4. Банківські документи № 77 від 02.06.2025, № 83 від 12.06.2025, № 84 від 24.06.2025 (платіжні інструкції в іноземній валюті) не містять обов`язкових реквізитів визначеним Положенням №216, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008, зокрема: печатки банку, підпису співробітника банку та інформації щодо електронного цифрового підпису

5. Банківський документ № 83 від 12.06.2025 (платіжна інструкція в іноземній валюті) не містить інформації, щодо інвойсу, інвойсу-проформи, контракту стосовно яких здійснюється оплата.

17.07.2025 з метою здійснення митного оформлення товару згідно інвойсу від 12.06.2025 №1633/2025 до Одеської митниці позивач подав митну декларацію №25UA500130011180U9.

У вказаній митній декларації митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 4080939,04 грн (97600 доларів США * 41,8129 грн/1 долар США). У ціну товару включено вартість доставки товару до митного кордону України, відповідно до погоджених сторонами умов поставки (CIF порт Південний (Інкотермс-2010).

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення позивач надав митному органу разом з декларацією наступні документи: контракт від 11.03.2025 № 11/03/2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) від 11.03.2025 №1633/2025; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 12.06.2025 №1633/2025; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №A 24 0102702 від 12.06.2025; сертифікат якості від 05.05.2025; пакувальний лист (Packing list) від 12.06.2025 № б/н; коносамент (Bill of lading) від 12.06.2025 №1; вантажна відомість (Carge Manifest) від 12.06.2025 № б/н; платіжна інструкція в іноземній валюті №74 від 28.04.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті №75 від 05.05.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті №82 від 12.06.2025; лист від покупця щодо оплати від 13.06.2025; лист від продавця щодо оплати від 16.06.2025; лист щодо страхування від 21.06.2025.

За результатами перевірки митної декларації №25U500130011180U9 відповідачем прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000013/2 від 17.07.2025, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2025/000102.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.07.2025 №UA400000/2025/000013/2 відносно наданих декларантом документів зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, зокрема:

1. Відповідно до наданого зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу від 11.03.2025 у розділі 3. Ціна товару і порядок оплати, пункті 3.6. наявні розбіжності щодо перекладу тексту, що не дає можливості однозначно зрозуміти яка має бути передплата. Також в у розділі 3. Ціна товару і порядок оплати, пункті 3.6 англійській версії тексту присутній українській текст, що суперечать договірним вимогам.

2. Відповідно до наданого зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу від 11.03.2025 у пункті 6.3.6 зазначено, що продавець передає покупцеві з вантажем експортну митну декларацію країни відправника, тоді як ця експортна декларація відсутня в поданій митній декларації ІМ 40 АА № 25UA500130011180U9 від 17.07.2025.

3. Імпортером надано лист від 21.06.2025 щодо страхування, в якому зазначено, що вантаж не був застрахований, тоді як умови CIF (Інкотермс -2010) передбачають страхування вантажу продавцем. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару. За ЕМД ІМ 40 АА № 25UA500130011180U9 від 17.07.2025 страховий поліс не надано.

4. Банківські документи №74 від 28.04.2025, №75 від 05.05.2025, №82 від 12.06.2025 (платіжні інструкції в іноземній валюті) не містять обов`язкових реквізитів визначеним Положенням №216 затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008, зокрема: печатки банку, підпису співробітника банку та інформації щодо електронного цифрового підпису.

5. Банківський документ №82 від 12.06.2025 (платіжна інструкція в іноземній валюті) не містить інформації, щодо інвойсу, інвойсу-проформи, контракту стосовно яких здійснюється оплата.

Позивач оскаржив до суду вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд враховує, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Висновки відповідача про те, що в Контракті наявні розбіжності щодо перекладу тексту та суперечностей між його англійською та українською версією, суд вважає безпідставним з огляду на таке..

Пунктом 12.9 Контракту встановлено, що у випадку суперечностей між українською та англійською версіями Контракту переважну силу має українська версія.

Таким чином, у разі виникнення розбіжностей в тексті Контракту його сторонами застосовується українська версія.

Відповідно до умов пункту 3.6 Контракту сторони визначили, що умови оплати визначаються в проформі-інвойсі та/або інвойсі.

Відповідно до умов оплати, визначених у проформі-інвойсі № 1634/2025, розрахунки за поставлений товар здійснювалися шляхом попередньої оплати у розмірі 72000 доларів США, що підлягала сплаті не пізніше 05.06.2025 та остаточного платежу у розмірі 28116,50 доларів США, який мав бути здійснений у строк до 30.06.2025.

Фактичне виконання умов щодо здійснення попередньої та остаточної оплати підтверджується платіжними інструкціями № 77 від 02.06.2025, № 83 від 12.06.2025, № 84 від 24.06.2025 та листами від покупця щодо оплати від 13.06.2025 і 24.06.2025 та від продавця щодо підтвердження отримання оплати від 16.06.2025 і 24.06.2025.

Відповідно до умов оплати, визначених у проформі-інвойсі №1633/2025, розрахунки за поставлений товар здійснювалися шляхом попередньої оплати у розмірі 60000 доларів США, що підлягала сплаті не пізніше 01.06.2025, та остаточного платежу у розмірі 37600 доларів США у строк до 30.06.2025.

Фактичне виконання умов щодо здійснення попередньої та остаточної оплати підтверджується платіжними інструкціями № 74 від 28.04.2025, № 75 від 05.05.2025, № 82 від 12.06.2025 та листами від покупця щодо оплати від 13.06.2025 та від продавця щодо підтвердження отримання оплати від 16.06.2025.

Вказані вище листи були подані до митного оформлення.

Наявність у англійському тексті фрагментів українською мовою не створює правових перешкод для належного виконання Контракту.

Позивач надав до митного оформлення всі необхідні документи на підтвердження вартості товару, а оплата товару здійснена відповідно до умов проформи-інвойсу, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Щодо висновку відповідача про те, що всупереч умов Контракту, експортна декларація відсутня в поданій митній декларації МД №25UA500130010233U7 від 25.06.2025 та МД №25UA500130011180U9 від 17.07.2025, які мав надати продавець покупцеві, суд зазначає таке.

Частина друга статті 53 Митного кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна декларація країни відправлення у відповідності з пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у випадку якщо в документах визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, оскільки експортна митна декларація країни відправника за своєю правовою природою не підтверджує митну вартість товару, а є документом, необхідним для здійснення експорту з країни відправника, відсутність цього документа у поданому пакеті не свідчить про порушення вимог митного законодавства та не може бути підставою для сумніву у достовірності визначення митної вартості товару.

Щодо висновку відповідача про те, що імпортером не надано до розмитнення документів, що підтверджують факт страхування товару, тоді як умови CIF (Інкотермс -2010) передбачають страхування вантажу продавцем.

Пунктом 4.1 визначено, що за даним Контрактом товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки - CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в проформі-інвойсі, інвойсі та/ або в інших товаросупровідних документах).

Відповідно до проформи-інвойсу № 1634/2025 від 11.03.2025 та інвойсу №1634/2025, проформи-інвойсу № 1633/2025 від 11.03.2025 та інвойсу № 1633/2025 товар постачався на умовах CIF (Incoterms 2010).

Згідно з Офіційними правилами Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560, у редакції з 01.01.2011, умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight - вартість, страхування і фрахт) передбачають, що поставка вважається здійсненою продавцем у момент, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому продавець зобов`язаний не лише понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, але й забезпечити морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Зазначене страхування, відповідно до вимог терміну CIF, має мінімальне покриття, якщо інше не обумовлено сторонами окремо; у разі необхідності більшого страхового покриття покупець повинен прямо погодити це з продавцем або самостійно укласти додатковий договір страхування.

Згідно поставки CIF продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Термін CIF зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Продавець зобов`язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у порт відвантаження; сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.З "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.З "б"; сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Згідно поставки CIF покупець зобов`язується сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу, проте продавець несе витрати пов`язані із перевезенням товару та страхуванням.

Листом від 21.06.2025 позивач повідомив митницю, що Товариством не здійснювалось страхування вантажу. Умови поставки CIF не передбачають обов`язку для позивача, як отримувача товару, здійснювати його страхування.

Таким чином, лист від 21.06.2025, у якому зазначено, що позивачем не було здійснено страхування товару, жодним чином не суперечить умовам поставки CIF, оскільки вказаними умовами обов`язок страхування товару покладено на продавця, а вартість страхування включено до ціни товару.

Відтак, вказані документи спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач ніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості страхування товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару, адже у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем, які вже включені у вартість товару за контрактом.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України у такому випадку митна вартість товару не підлягає збільшенню на суму витрат на доставку чи страхування.

Таким чином, укладення зовнішньоекономічного контракту на умовах CIF означає, що витрати на транспортування та страхування товару покладаються на продавця та включаються до ціни товару.

Щодо висновку відповідача про те, що платіжні інструкції в іноземній валюті не містять обов`язкових реквізитів, зокрема: печатки банку, підпису співробітника банку та інформації щодо електронного цифрового підпису.

Постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах (далі по тексту - Положення № 216).

Пунктом 6 Положення № 216 встановлено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Пунктом 14 Положення № 216 визначено обов`язкові реквізити, які повинні міститись в платіжній інструкції в іноземній валюті, серед яких: номер та дата документа, дані платника, найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника, сума платіжної операції, дані отримувача, найменування надавача платіжних послуг отримувача, порядок сплати комісійних винагород, підписи, резидентність, тощо.

Позивач оформив платіжне доручення в іноземній валюті в електронній формі.

При цьому Положення № 216 не містить вимоги щодо наявності в платіжному дорученні в іноземній валюті складеній в електронній формі печатки банку, співробітника банку та інформації щодо електронного цифрового підпису.

Оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, яка передбачає використання електронного цифрового підпису та ідентифікаційних кодів, що унеможливлює проставлення відбитків печаток і власноручних підписів співробітників банку у традиційному вигляді.

Відповідач зазначаючи в оскаржуваному рішенні, що банківські платіжні документи не містять обов`язкових реквізитів визначеним Положенням № 216 не зазначив, яким конкретним пунктом Положення №216 визначено обов`язкову наявність фізичного підпису та печатки у платіжному дорученні складеному в електронній формі.

Позивач надав до митного оформлення банківські платіжні документи, а саме: по інвойсу № 1634/2025 від 12.05.2025 - № 77 від 02.06.2025, № 83 від 12.06.2025 та № 84 від 24.06.2025; по інвойсу № 1633/2025 від 12.05.2025 – № 74 від 28.04.2025, № 75 від 05.05.2025 та № 82 від 12.06.2025.

Вказані платіжні доручення в іноземній валюті відповідають вимогам Положення № 216 та підтверджують факт здійснення оплати за поставлений товар.

Окрім цього, до митного оформлення було надано листи Компанії "SINA AND SIWASALT" від 24.06.2025, яким вона підтверджує здійснення повної оплати товару та зазначає, що вказана оплата проведена позивачем згідно банківських платіжних інструкцій в іноземній валюті № 77 від 02.06.2025 № 83 від 12.06.2025, № 84 від 24.06.2025, № 74 від 28.04.2025, № 75 від 05.05.2025 та № 82 від 12.06.2025.

Відтак, доводи митного органу про невідповідність наданих платіжних інструкцій Положенню № 216 є безпідставними.

Щодо висновку відповідача про те, що банківські документи № 83 від 12.06.2025 та №82 від 12.06.2025 (платіжна інструкція в іноземній валюті) не містять інформації щодо інвойсу, інвойсу-проформи, контракту стосовно яких здійснюється оплата.

Оплата за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT.

SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. Фактично SWIFT це месенджер між банками, система передає повідомлення, котрі містять інструкції щодо платежу, від банку-емітента (платника) до банку-ремітента (бенефіціара/ одержувача). Перекази SWIFT проводяться через систему дистанційного обслуговування "Інтернет-Клієнт-банк" з використанням електронних розрахункових документів.

Порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах регулюється Положенням № 216.

Вимоги цього Положення поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов`язкові для виконання ними (п. 5 Розділ І).

Положення, серед іншого, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення (п. 2 розділу І) та установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах (п. 3 розділу І).

Ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: номер документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу ІІ); дату складання документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу ІІ); підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації (п.п. 13, п. 14, Розділ ІІ).

Згідно з пунктом 12 Розділу І надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Відповідно до пункту 30 Розділу ІV банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень.

З метою підтвердження виконання умов оплати згідно проформи-інвойсу №1634/2025 від 11.03.2025 позивач подав платіжну інструкцію № 83 від 12.06.2025. З метою підтвердження виконання умов оплати згідно проформи-інвойсу № 1633/2025 від 11.03.2025 позивач подав платіжну інструкцію № 82 від 12.06.2025.

Зазначені документи є підтвердженням платіжної операції та містить всі необхідні реквізити.

Окрім цього, у SWIFT-повідомленнях типу MT103, сформованих на підставі платіжних інструкцій, в графі "Інформація про переказ" міститься зазначення "сіль різних варіантів, контракт 11/03/2025 від 11.03.2025, проформа-інвойс № 1634/2025 від 11.03.2025", "сіль різних варіантів, контракт 11/03/2025 від 11.03.2025, проформа-інвойс № 1633/2025 від 11.03.2025".

Вказані документи не містять розбіжностей та підтверджують фактичне проведення міжнародного розрахунку.

Більше того, до митного оформлення було надано листи постачальника - Компанії "SINA AND SIWA SALT" від 24.06.2025, яким він підтверджує факт здійснення повної оплати товару, поставленого згідно проформи-інвойсу № 1634/2025 від 11.03.2025 та проформи-інвойсу № 1633/2025 від 11.03.2025.

Таким чином, надані декларантом до митного оформлення банківські документи підтверджують факт оплати товару у повному обсязі відповідно до умов визначених проформою-інвойс.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.06.2025 №UA500130/2025/000012/2, від 17.07.2025 №UA500130/2025/000013/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.06.2025 №UA500130/2025/000088, від 17.07.2025 №UA500130/2025/000102.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" судовий збір в розмірі 20878,02 грн за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразійська торговельна група" (вул. Трудова, 9/4, кв. 67,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29015 , код ЄДРПОУ - 44689471)

Відповідач:Одеська митниця (вул. Івана і Юрія Лип, 21,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65078 , код ЄДРПОУ - 44005631)

Головуючий суддя О.Л. Польовий