Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №560/14467/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14467/25

РІШЕННЯ

іменем України

19 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправним та скасувати протокол/рішення відповідача №222030003965 від 13.02.2025; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2022 по 28.02.2022 та виплачених разом у сумі 77700,00 грн; зобов`язати відповідача вжити необхідних заходів для включення позивача до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, перерахунки, доплати та надбавки до пенсії відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати; зобов`язати відповідача усунутись від опрацювання справи позивача в режимі «Макетної обробки», «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно»; зобов`язати відповідача здійснити, починаючи з 01.02.2022, перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням осучаснення пенсії відповідно до статей 27, 28, частин другої, третьої статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та від 20.02.2019 №124 «Питання проведення щорічної індексації пенсій», у чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачу на визначений ним банківський рахунок, з урахуванням виплачених сум та компенсації втрати частини доходів; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсії позивача, нараховану за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Суд зазначає, що в одній із позовних вимог позивач вказав період «з 01.02.2022 по 28.02.2022».

Водночас, із системного змісту позову, обставин щодо загальної суми боргу 77700,00 грн, посилань на період невиплати та останньої позовної вимоги вбачається, що фактично спір у частині компенсації втрати частини доходів стосується періоду з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Тому зазначення в одній із вимог дати «28.02.2022» суд оцінює як технічну описку, яка не змінює предмета спору.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що він є громадянином України, якому була призначена пенсія по інвалідності.

Вказує, що у зв`язку з виїздом на постійне проживання до Держави Ізраїль виплату пенсії йому було припинено.

Посилається на те, що між ним і відповідачем уже виникали судові спори щодо поновлення, перерахунку та виплати пенсії.

Стверджує, що, зокрема, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24 визнано протиправним припинення виплати пенсії з 01.02.2022 та зобов`язано відповідача поновити з цієї дати нарахування і виплату пенсії, а також вчинити дії щодо нарахування та виплати заборгованості з пенсії із виплатою компенсації втрати частини доходів.

Вказує, що на виконання цього рішення відповідач прийняв протокол/рішення №222030003965 від 13.02.2025, яким поновив виплату пенсії з 01.02.2022 у твердому розмірі 2100,00 грн, нарахував доплату пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 у сумі 77700,00 грн та компенсацію втрати частини доходів у сумі 932,40 грн.

На думку позивача, рішення відповідача є протиправним, оскільки: пенсія визначена у твердому розмірі 2100,00 грн; відповідач не врахував осучаснення пенсії, індексацію, масові перерахунки, доплати та надбавки; пенсійна справа позивача опрацьована в режимі «Макетна обробка»; у рішенні зазначено службову позначку: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно»; компенсація втрати частини доходів мала бути розрахована окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії за відповідний місяць затримки, а не як похідна від загальної суми боргу.

Позивач також стверджує, що відповідач фактично застосував до нього окремий, не передбачений законом порядок пенсійного забезпечення осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, зокрема до Держави Ізраїль.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є отримувачем пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після виїзду позивача на постійне проживання до Держави Ізраїль виплату його пенсії було припинено.

Між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області раніше вже виникали судові спори щодо поновлення, перерахунку та виплати пенсії позивача.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №560/225/19 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у вирішенні заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та зобов`язано відповідача повторно розглянути відповідну заяву.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №560/4177/19 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, викладене у протоколі призначення пенсії від 26.07.2019, та зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача, починаючи з 09.11.2017, відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №560/8365/20 визнано протиправними дії відповідача щодо непоновлення та невиплати позивачу пенсії за період з 07.10.2009 по 09.11.2017 та зобов`язано відповідача поновити і виплатити пенсію за цей період відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі №560/5641/22 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про перерахунок пенсії, викладене в листі №2200-0304-8/62666 від 08.11.2021, а також визнано протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку поточної пенсії позивача у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати, без обов`язкового врахування автоматичних перерахунків.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24 визнано протиправним припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 та визнано протиправною відмову поновити виплату пенсії.

Цим же рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.02.2022 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на відкритий ним рахунок у банківській установі України, а також вчинити дії з метою нарахування та виплати заборгованості з пенсії із виплатою компенсації втрати частини доходів за період невиплати пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач прийняв рішення №222030003965 від 13.02.2025.

Відповідач поновив позивачу виплату пенсії з 01.02.2022 у розмірі 2100,00 грн, визначив суму доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025 у розмірі 77700,00 грн та нарахував компенсацію втрати частини доходів у сумі 932,40 грн.

В оскаржуваному рішенні щодо пенсійної справи позивача зазначено службову позначку: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно».

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24 не містило висновку про поновлення або призначення пенсії позивача у твердому розмірі 2100,00 грн довічно.

Зазначене рішення суду також не містило висновку про те, що після поновлення виплати пенсія позивача не підлягає індексації, масовим перерахункам, доплатам або надбавкам.

Відповідач не подав до суду доказів того, що при прийнятті рішення №222030003965 від 13.02.2025 перевірив право позивача на всі передбачені законодавством перерахунки, індексації, доплати та надбавки за кожний місяць періоду з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Відповідач також не подав розрахунку, з якого можна було б встановити: яким чином обчислена сума пенсійної доплати 77700,00 грн; які показники застосовано при визначенні щомісячного розміру пенсії; чи враховано передбачені законом перерахунки, індексації, доплати і надбавки; яким чином визначена компенсація втрати частини доходів у сумі 932,40 грн; які індекси споживчих цін застосовані при обчисленні компенсації; щодо яких саме щомісячних сум пенсії здійснювалося нарахування компенсації.

Ненадання відповідачем витребуваної судом копії пенсійної справи не може покладатися на шкоду позивачу, оскільки саме відповідач є суб`єктом владних повноважень, у розпорядженні якого перебувають документи, необхідні для перевірки правомірності оскаржуваного рішення.

Отже, обставини щодо прийняття відповідачем рішення №222030003965 від 13.02.2025, визначення суми доплати 77700,00 грн, нарахування компенсації 932,40 грн і зазначення службової позначки про непідлягання масовим перерахункам підтверджуються наявними у справі доказами та відповідачем не спростовані.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене вище, саме відповідач мав довести, що оскаржуване рішення №222030003965 від 13.02.2025 прийняте на підставі закону, з належним розрахунком пенсії та компенсації втрати частини доходів, а також що застосована до пенсійної справи позивача службова позначка про непідлягання масовим перерахункам має правову підставу.

За частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV у редакціях, чинних у спірні періоди), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 8 цього Закону передбачає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Стаття 27 Закону №1058-IV встановлює, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Частина перша статті 28 Закону №1058-IV визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 33 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Частина третя статті 42 Закону №1058-IV встановлює, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, оскільки частина третя статті 42 Закону №1058-IV регулювала тимчасовий перерахунок пенсій у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, вона не може бути самостійною правовою підставою для перерахунку пенсії позивача за період з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Тому вимога позивача в частині зобов`язання відповідача застосувати частину третю статті 42 Закону №1058-IV до спірного періоду задоволенню не підлягає.

Частина друга статті 46 Закону №1058-IV передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення щорічної індексації пенсій» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок № 124 у редакціях, чинних у спірні періоди).

Цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі – Закон №2050-III у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) регулює питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм проведення компенсації визначений Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі – Порядок №159 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Абзац другий пункту 3 Порядку №159 відносить до таких доходів пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Пункт 4 Порядку №159 встановлює, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Отже, Закон №2050-III та Порядок №159 передбачають помісячний механізм компенсації, оскільки компенсація обчислюється не із загальної суми заборгованості за весь період, а щодо доходу за відповідний місяць.

Суд враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем 13.02.2025.

Тому правомірність цього рішення оцінюється судом виходячи з фактичних обставин, доказів та правового регулювання, які існували на момент його прийняття.

Разом із тим, спірний перерахунок охоплює період з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Пенсія є щомісячною виплатою, тому право на її отримання у відповідному розмірі виникає окремо за кожний місяць.

Саме тому розмір пенсії за лютий 2022 року, березень 2022 року, наступні місяці 2022, 2023, 2024 років і січень-лютий 2025 року має визначатися відповідно до законодавства, чинного у відповідному періоді, з урахуванням тих перерахунків, індексацій, доплат і надбавок, які набрали чинності до або на час виникнення права на відповідну щомісячну виплату.

При цьому, суд не погоджується з доводом позивача в тій частині, що вся заборгованість за минулі періоди має бути розрахована виключно за редакцією законодавства, чинною на момент фактичної виплати у 2025 році.

Такий підхід фактично означав би надання відповідним нормам зворотної дії в часі без прямої законодавчої підстави.

Верховний Суд, серед інших, у постанові від 23.07.2024 у справі №280/3308/23 застосував підхід, за яким правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням законодавства, чинного на момент прийняття такого рішення, якщо інше прямо не передбачено законом.

Водночас, компенсація втрати частини доходів є спеціальним механізмом відновлення майнового становища особи у зв`язку з несвоєчасною виплатою вже нарахованого або такого, що підлягав нарахуванню, доходу.

Вона не замінює собою порядок визначення первісного розміру пенсії за відповідний місяць.

Тому належним способом захисту є не зобов`язання відповідача застосувати до всього періоду з 01.02.2022 по 28.02.2025 редакцію пенсійного законодавства, чинну на дату фактичної виплати, а зобов`язання провести перерахунок за кожний відповідний період із застосуванням законодавства, чинного у цей період, та з урахуванням усіх передбачених законом підвищень, індексацій, доплат і надбавок.

Суд окремо зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», якою встановлено коефіцієнт збільшення для перерахунку пенсій з 01.03.2025, прийнята після дати оскаржуваного рішення - 13.02.2025.

Тому вона не може бути використана для оцінки правомірності рішення відповідача від 13.02.2025, однак може мати значення для майбутніх перерахунків після 01.03.2025 за наявності правових підстав.

Щодо правомірності рішення №222030003965 від 13.02.2025, то суд зазначає про таке.

Так, суд встановив, що відповідач, виконуючи рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24, визначив позивачу пенсію з 01.02.2022 у твердому розмірі 2100,00 грн.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено службову позначку: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно».

Рішення суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24 не містило припису про визначення пенсії позивача у твердому розмірі 2100,00 грн довічно.

Це рішення суду також не містило висновку про те, що після поновлення виплати пенсія позивача не підлягає індексації, масовим перерахункам, доплатам або надбавкам.

Суд вказує на те, що поновлення виплати пенсії на виконання судового рішення не змінює правової природи пенсії як щомісячної пенсійної виплати, що регулюється Законом №1058-IV.

Отже, після поновлення виплати відповідач зобов`язаний застосовувати до пенсії позивача загальні правила її обчислення, перерахунку, індексації та виплати, якщо позивач відповідає умовам їх застосування.

У той же час, відповідач не довів, що сума 2100,00 грн визначена на підставі статей 27, 28, 33, 42 Закону №1058-IV з урахуванням усіх необхідних показників.

Відповідач також не довів наявність правової підстави для зазначення у спірному рішенні службової позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно».

Суд звертає увагу, що внутрішні процедури, технічні режими або особливості роботи інформаційних систем Пенсійного фонду України не можуть бути самостійною правовою підставою для обмеження пенсійного права особи, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та пункту 1 частини другої статті 2 КАС України суб`єкт владних повноважень має діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

За таких обставин, зазначення у пенсійній справі позивача службової позначки про непідлягання масовим перерахункам не може бути визнане правомірним, оскільки таке обмеження не ґрунтується на законі або судовому рішенні, яке підлягало виконанню.

Оскільки відповідач не довів законність і обґрунтованість рішення №222030003965 від 13.02.2025, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1, 3 частини другої статті 2 КАС України, а саме критеріям законності та обґрунтованості.

Тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №222030003965 від 13.02.2025 підлягає задоволенню.

Із приводу вимог про включення позивача до кола осіб, яким проводяться індексація, перерахунки, доплати та надбавки, і щодо «макетної обробки», то суд вказує на таке.

Позивач просить зобов`язати відповідача вжити заходів для включення його до кола осіб, яким проводяться індексація, перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, а також усунутись від опрацювання його справи в режимі «Макетної обробки».

Суд погоджується з тим, що відповідач не має права виключати пенсію позивача з перерахунків, індексацій, доплат і надбавок за відсутності законної підстави.

Водночас, суд зазначає, що формулювання «включити до кола осіб» не є достатньо визначеним способом судового захисту, оскільки не вказує конкретної юридичної дії, яка має бути вчинена відповідачем, і фактично дублює вимогу про проведення належного перерахунку пенсії.

Так само суд не може зобов`язати відповідача «усунутись від опрацювання справи» в певному технічному режимі, оскільки суд не визначає спосіб технічного адміністрування інформаційної системи Пенсійного фонду України.

У той же час, суд перевіряє правові наслідки такого адміністрування.

Якщо технічний режим або службова позначка в інформаційній системі призводить до обмеження перерахунку, індексації, доплат чи надбавок без законної підстави, такі наслідки є протиправними.

За змістом пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може застосувати інший спосіб захисту, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів особи.

Такий спосіб захисту відповідає загальному підходу Верховного Суду щодо меж судового контролю за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, за яким суд не підміняє відповідний орган у здійсненні повноваження, що потребує оцінки спеціальних обставин, але може зобов`язати його повторно вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду.

Такий підхід, зокрема, застосовано Верховним Судом у постанові від 16.05.2023 у справі №380/3195/22.

Водночас, з огляду на характер встановленого порушення суд вважає недостатнім загальне зобов`язання відповідача повторно провести перерахунок пенсії відповідно до законодавства.

Оскільки спір виник саме через визначення пенсії позивача у твердому розмірі 2100,00 грн, застосування службової позначки про непідлягання масовим перерахункам та неврахування перерахунків, індексації, підвищень і доплат, резолютивна частина рішення має містити конкретні приписи щодо незастосування таких обмежень і щодо застосування визначених законом механізмів перерахунку пенсії.

Такий спосіб захисту є необхідним для ефективного поновлення порушеного права позивача та не підміняє відповідача у здійсненні математичного розрахунку пенсії, оскільки розрахунок має бути проведений на підставі індивідуальних даних пенсійної справи позивача.

Тому належним способом захисту у цій частині є не пряме зобов`язання «включити до кола осіб» чи «усунутись від макетної обробки», а зобов`язання відповідача провести повторний перерахунок пенсії позивача без застосування правових наслідків, які полягають у непроведенні масових перерахунків, індексації, доплат і надбавок лише з підстави виконання судового рішення або опрацювання пенсійної справи в режимі «Макетна обробка».

Щодо компенсації втрати частини доходів позивача, то суд виходить із таких міркувань.

Суд встановив, що відповідач нарахував позивачу компенсацію втрати частини доходів у сумі 932,40 грн.

При цьому, відповідач не надав суду розрахунку, який би дозволяв перевірити правильність цієї суми.

Закон №2050-III і Порядок №159 вимагають обчислення компенсації щодо доходу за відповідний місяць, а не шляхом довільного застосування індексу до загальної суми заборгованості за кілька років.

Пенсія є щомісячним доходом.

Тому у разі затримки її виплати компенсація повинна розраховуватися окремо щодо кожної щомісячної суми, виплаченої з порушенням строку.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2023 у справі №460/6767/20 зазначив, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, а кошти, які підлягають нарахуванню як компенсація, мають компенсаторний характер.

Судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 сформулювала висновок про те, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у разі порушення строку виплати пенсії проводиться у чітко визначений Законом №2050-III строк - у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так як, відповідач фактично здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у сумі 932,40 грн, спір у цій частині стосується не невчинення відповідачем будь-яких дій щодо компенсації, а правомірності вчинених ним дій щодо визначення, нарахування та виплати такої компенсації без належного помісячного розрахунку.

Тому належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо визначення, нарахування та виплати компенсації у такий спосіб і зобов`язання здійснити її повторний розрахунок після належного перерахунку пенсії.

Оскільки відповідач не довів правильність визначення компенсації у сумі 932,40 грн і не надав помісячного розрахунку, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо визначення, нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів без належного помісячного розрахунку за період з 01.02.2022 по 28.02.2025.

У той же час, суд не визначає конкретну суму компенсації, оскільки її розмір залежить від правильного визначення щомісячного розміру пенсії після повторного перерахунку.

Тому ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача після повторного перерахунку пенсії здійснити помісячний розрахунок компенсації відповідно до статей 2, 3, 4 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159.

Із приводу доводів позивача про дискримінацію, то суд зазначає про таке.

Так, позивач стверджує, що відповідач застосував до нього дискримінаційний порядок у зв`язку з виїздом на постійне проживання до Держави Ізраїль.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнано неконституційними положення Закону №1058-IV, які передбачали припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Отже, сам факт проживання позивача за межами України не може бути законною підставою для позбавлення його права на виплату раніше призначеної пенсії або для обмеження її перерахунків, якщо інше прямо не передбачено законом.

Водночас, для встановлення факту дискримінації суд повинен мати належні та допустимі докази різного ставлення саме до позивача або групи осіб за захищеною ознакою порівняно з іншими особами у подібній ситуації.

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують протиправність оскаржуваного рішення відповідача з підстав його необґрунтованості, відсутності доведеної законної підстави для фіксації пенсії у твердому розмірі та неналежного розрахунку компенсації втрати частини доходів.

Однак цих доказів недостатньо для окремого висновку суду про наявність дискримінації у юридичному значенні цього поняття.

Тому суд не встановив факту дискримінації позивача з боку відповідача в спірних правовідносинах, але зазначає, що відповідач не має права встановлювати для позивача обмеження у пенсійному забезпеченні лише з огляду на його проживання за межами України або на факт поновлення пенсії за судовим рішенням.

Отже, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для: визнання протиправним та скасування рішення відповідача №222030003965 від 13.02.2025; визнання протиправними дій відповідача щодо визначення, нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів без належного помісячного розрахунку; зобов`язання відповідача повторно здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2022 із визначенням розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 33 Закону №1058-IV у відсотковому співвідношенні до пенсії за віком, обчисленої за статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, із застосуванням перерахунку, передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, а також без відмови у застосуванні пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV і постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 з підстав, визнаних судом неправомірними; зобов`язання відповідача після такого перерахунку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії, виплаченої з порушенням строків.

У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити, оскільки: вимога про «включення до кола осіб» є неконкретною та охоплюється належним способом захисту у вигляді зобов`язання провести повторний перерахунок пенсії; вимога про «усунення від макетної обробки» стосується технічного способу адміністрування пенсійної справи, тоді як суд перевіряє правові наслідки такого адміністрування; вимога про застосування до всього минулого періоду виключно редакції пенсійного законодавства, чинної на момент фактичної виплати, не відповідає принципу дії закону в часі.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо судових витрат, то суд вказує на таке.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, однак суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та дій відповідача, а відмова в іншій частині зумовлена обранням судом належного та ефективного способу захисту, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1937,92 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030003965 від 13.02.2025 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо визначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів без належного помісячного розрахунку у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних сум пенсії за період з 01.02.2022 по 28.02.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , не визначаючи її у твердому розмірі 2100,00 грн та не застосовуючи службову позначку «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно» як підставу для неврахування перерахунків, індексації, підвищень і доплат, а саме: визначити розмір пенсії по інвалідності відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у відсотковому співвідношенні до пенсії за віком, обчисленої за статтями 27 і 28 цього Закону; застосувати до пенсії позивача у межах періоду з 01.02.2022 по 28.02.2025 перерахунок, передбачений частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення щорічної індексації пенсій», починаючи з дат, з яких такий перерахунок підлягав проведенню у відповідних роках, у редакціях, чинних на такі дати; під час вирішення питання про застосування пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 не відмовляти у їх застосуванні з підстави поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №560/3475/24, визначення пенсії у твердому розмірі 2100,00 грн, опрацювання пенсійної справи в режимі «Макетна обробка» або наявності службової позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм - з 01.02.2022 року по довічно»; здійснити виплату донарахованих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області після проведення повторного перерахунку пенсії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії, виплаченої з порушенням строків, за період з 01.02.2022 по 28.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум компенсації.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн 92 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений