Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №520/13564/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 травня 2026 року справа №520/13564/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №00170090707 від 15.04.2025р. та Податкове повідомлення-рішення №00170130707 від 15.04.2025р., прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00170090707 від 15.04.2025 та податкове повідомлення-рішення №00170130707 від 15.04.2025, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 18.03.2025 № 1356-п, Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності (господарської одиниці — магазину (бару), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), результати якої оформлені у вигляді акту фактичної перевірки від 26.03.2025 року (дата реєстрації акта в органі ДПС 27.03.2025 року) No 13104/20/30/PPO/3124915808, (надалі за текстом — Акт)

Перевіркою встановлено низку порушень, а саме: не проведення розрахункових операцій через РРО не видача розрахункового документа на суму 71,00 грн. при розрахунку за коньяк «Шустоф» 0,250л. вартістю 71,00грн.; продавець ОСОБА_2 допущена до роботи без укладеного трудового договору; станом на 26.03.2025р. встановлена мінімальна роздрібна ціна на горілку «Шустоф» 0,25 л 3* міцність 40% ціною 71,00 грн. встановлено факт реалізації алкогольних напоїв – коньяк за ціною нижчою від мінімальної роздрібної.

На підставі Акту перевірки № 13104/20/30/PPO/3124915808, Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00170090707 від 15.04.2025р. за порушення п. 1, п. 2 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 106,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення №00170130707 від 15.04.2025р. за порушення ст. 68 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та Постанови КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» та на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п 25 ч.2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 16000,00 грн.

З порушеннями, зазначеними в акті перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_1 не погоджується, у зв`язку із чим звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п. п. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п. п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п. п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п. п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналіз наведених вище норм дає висновок на користь того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення- рішення.

Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа N 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа N 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа N 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа N 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа N 807/242/14).

При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі N 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі N 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог закону щодо процедури проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття рішення за результатами виявлених порушень та порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі N 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Отже, наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпує дію з проведенням перевірки. У зв`язку з цим наказ може бути самостійним предметом оскарження до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду в постанові від 08.09.2021 у справі 816/228/17, відповідно до якої у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Водночас, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі Головного управління ДПС в Харківській області від 18.03.2025 №1356-п зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та 19-1.1.4., 19-1.1.14., 19-1.1.16— 19-1.1.20 пункту 19-1.1. статті 19-1 , підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, без наведення фактичних підстав для йхнього застосування щодо зазначеного платника податків.

Зі змісту наказу не вбачається яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало ГУДПС у Харківській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу від 18.03.2025р. №1356-п "Про проведення фактичної перевірки".

Суд зауважує, що в Наказі від 18.03.2025р. №1356-п на перевірку відсутнє посилання на п.80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України – як на правову підставу проведення перевірки, разом із цим, наказом (резолютивна частина) визначено право інспекторів на здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) тощо. Тобто навіть в самому Наказі на перевірку відсутні посилання на норму права (законодавчі підстави), яка обумовлює здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). А відтак, такий контроль здійснювався незаконно.

Суд зазначає, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Крім того, відповідно до наказу про призначення фактичної перевірки вбачається, що контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому контролюючий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ; не відображено: в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОП ОСОБА_1 вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення вимог законодавства у сфері виробництва і обігу пального; сумнівність яких саме дій ФОП ОСОБА_1 (дата вчинення дії, характер та наслідки вчинення такої дії та інші докази вчинення таких дій, показання свідків, працівників) була встановлена контролюючим органом.

Так, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган послався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки. При цьому, період, який перевіряється з 08.08.2024р. без конкретної дати його закінчення не може бути правомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі.

Фактична перевірка позивача проводилась у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, як це передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Проте, за змістом вказаної норми підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак контролюючий орган повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Відповідно до практики Європейського Суду, зокрема рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року, зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення.

Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.50 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети.

Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява N 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви N N 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява N 29979/04, п. 71).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява N 36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року (норма ідентична нормі, що міститься у п. п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п. 56.21 ст. 56ПК ПК України), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків (п. 57. Рішення ЄСПЛ по справі "Щокін проти України" (Заяви N 23759/03 та N 37943/06) від 14 жовтня 2010 року).

У постанові від 17.12.2020 в справі N 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.

Вказаний вишче підхід до аналогічних правовідносин неодноразово був застосований у содовій практиці Другим апеляційним адміністративним судом Так зокрема у Постанові від 04.06.2024 у справі №440/10275/23 зазначено наступне: «колегія суддів не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 Податкового кодексу України, віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п. п. 19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (п. п. 19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п. п. 19-1.1.16).

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУДПС у Полтавській області від 07.04.2022 № 383-П будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи, що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Отже, допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої."

Таким чином, зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснено без дотримання вимог пункту 80.2. статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених п. 80.2.5. п. 80.2. статті 80 ПК України, суд дійшов висновку, що проведена перевірка є незаконною, та, відповідно, відсутність правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 не може вважатися правомірною, оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС в Харківській області, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020р. по справі N 826/17123/18 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень- рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Окрім того, згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 08.09.2021р. по справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Так, наказ про проведення перевірки було оформлено з порушенням вимог ст. 81 ПК України, а саме не зазначено конкретної підстави для проведення перевірки.

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючими органами в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, про що має бути зазначено в наказі про проведення такої перевірки.

Проте, у наказі "Про проведення фактичної перевірки" від 18.03.2025р. №1356-п вказано, що перевірка здійснюється на підставі п. п. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України, при цьому відповідачем не наведено конкретних передумов проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. У згаданому наказі, всупереч вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення фактичної перевірки позивача; не відображено: в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення вимог законодавства у сфері виробництва і обігу пального; сумнівність яких саме дій позивача (дата вчинення дії, характер та наслідки вчинення такої дії та інші докази вчинення таких дій, показання свідків, працівників) була встановлена контролюючим органом.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19 та від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19 про те, що підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/ або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак суд у розглядуваній справі виходив з того, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, не є окремою, самостійною та достатньою підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, оскільки у такому випадку всі інші підстави для проведення фактичної перевірки, передбачені пункту 80.2 статті 80 ПК України, втрачають своє юридичне значення, у зв`язку з наданням контролюючому органу права без настання будь-яких юридичних фактів та у будь-який час проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.

Крім того, серед процедурних порушень порядку проведення перевірки суд зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки відобразив порушення позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), тоді як не мав права здійснювати контроль з означеного питання. Позивач ще раз звертає увагу суду на те, що, в Наказі від 18.03.2025 №1356-п на перевірку відсутнє посилання на п.80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України – як на правову підставу проведення перевірки.

Враховуючи допущені відповідачем процедурні порушення щодо проведення спірної фактичної перевірки, вважаю, що така перевірка проведена незаконно.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року (справа N 826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа N 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2018 року (справа N 1570/7146/12), від 24 жовтня 2018 року (справа № 808/1746/15) та від 04 лютого 2019 року (справа N 807/242/14).

Щодо встановлених перевіркою фактів порушення п.1 п.2. ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.

Щодо порушення п.1 п.2. ст. 3 Закону України Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року № 265/95-ВР, яке виразилось у не проведенні розрахункових операцій через РРО та не видачу розрахункового документа на суму 71,00 грн. при розрахунку за коньяк «Шустоф» 0,250л. вартістю 71,00 грн.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 18.03.2025 №1356-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , здійснюють господарську діяльність два суб`єкта господарювання:

- фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_3 і договором оренди приміщення (додаються). ФОП ОСОБА_3 здійснює продаж продовольчих товарів та має найманого працівника - ОСОБА_2 , яка працює в магазині за трудовим договором саме з ФОП ОСОБА_3 , про що свідчить як укладений між ними трудовий договір на посаду продавця продовольчих товарів, так і наказ №2 від 18.08.2023 про прийняття її на роботу до ФОП ОСОБА_3 (трудовий договір та наказ додаються).

- фізична особа — підприємець ОСОБА_1 (позивачка), на підставі договору суборенди з ОСОБА_3 (додається). Позивачка здійснює господарську діяльність в магазині особисто, без залучення найманих працівників та є особою з інвалідністю ІІІ групи.

В період з 24.03.2025 по 30.03.2025 ФОП ОСОБА_1 господарську діяльність не здійснювала, що підтверджується даними особистого кабінету платника податків, наявними у матеріалах справи.

Проте, не зважаючи на відсутність в торгівельній точці ФОП ОСОБА_1 або її повноважного представника, відповідачем було проведено фактичну перевірку.

Зокрема, здійснено «контрольну закупку» у продавця ОСОБА_2 товару із найменуванням «коньяк «Шустоф» 0,250л. 3*». За результатами перевірки інспекторами складено Акт на якому з боку ФОП ОСОБА_1 стоїть підпис ОСОБА_2 , яка не перебуває з ФОП ОСОБА_1 в трудових відносинах, оскільки торгівлю в магазині позивачка завжди здійснює особисто, без використання найманої праці.

Так, суд звертає увагу, що товару із назвою «коньяк « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 0,250л.» в продовольчому асортименті позивача немає, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, первинними документами господарської діяльності з придбання товару та проведеною інвентаризацією. Окрім того, весь перелік продовольчих товарів відображено в запрограмованому РРО.

В день проведення перевірки за адресою місцезнаходження магазину здійснював свою діяльність саме ФОП ОСОБА_3 , зокрема, в магазині перебувала продавець ОСОБА_2 , тому магазин був відкритий. Однак позивачка на роботу не виходила з 24.03.2025 по 30.03.2025. При цьому, ОСОБА_2 розписалася в Акті перевірки як представник позивачки, хоча й працює в магазині за трудовим договором саме з ФОП ОСОБА_3 . Також, трудові відносини ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_3 підтверджуються здійсненим ФОП ОСОБА_4 у встановленому законодавством порядку повідомленням про прийняття на роботу ОСОБА_2 , докази чого містяться у матеріалах справи, разом з квитанцією №2 про доставку повідомлення, яке доставлене до ГУ ДПС у Харківській області 18.08.2023 14:43:51, реєстраційний № 9210867947.

Отже, придбання вказаного вище товару відбулось не у позивачки, а у у продавця ОСОБА_2 , що перебувала в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 , який також здійснював діяльність в магазині.

Таким чином, порушення позивачкою п.1 п.2. ст. 3 Закону України Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року № 265/95-ВР не мало місця.

Щодо встановленого перевіркою не дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Як вже було встановлено, продавець ОСОБА_2 не перебувала у трудових правовідносинах із позивачкою, про що свідчать обставини справи та додані до позову докази.

Таким чином, висновки про не дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору із ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на доказах.

Щодо встановленого перевіркою порушення ст. 68 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та Постанови КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

Так, суд зазначає, що порушення не мало місця та відсутній склад правопорушення, зокрема, відсутній факт реалізації позивачем як суб`єктом господарювання алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої.

Як вже судом встановлено, придбання товару із назвою «коньяк « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 0,250л.» відбулось не у позивачки, а у у продавця ОСОБА_2 , що перебувала в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 , який також здійснював діяльність в магазині. Окрім того, позивачкою надано докази відсутності в асортименті її товарів, товару із назвою «коньяк «Шустоф» 0,250л.».

Також, як вже судом встановлено, позивачка не придбавала та не здійснює реалізацію товару із назвою «коньяк «Шустоф» 0,250л.», про що свідчить документація на придбання, а також найменування підакцизних товарів запрограмованих у РРО позивачки із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.

Разом із тим, суд звертає увагу, що алкогольні напої в розумінні статті 1 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 % об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТЗЕД;

Статтею 68 вказаного Закону надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 встановлено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту, що застосовується з 1 вересня 2015 року, зокрема, для: «Горілка та лікеро-горілчані вироби, інші» (код УКТЗЕД - 2208 60, 2208 70, 2208 90); «Віскі» (код УКТЗЕД 2208 30); «Ром та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини» (код УКТЗЕД 2208 40); «Джин та ялівцева настоянка» (код УКТЗЕД 2208 50); «Спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду: коньяк (бренді) три зірочки; коньяк (бренді) чотири зірочки; коньяк (бренді) п`ять зірочок; інші спиртові дистиляти та спиртні напої, в тому числі; бренді ординарні, горілки виноградні" (код УКТЗЕД - 2208 20)…

Пунктом 25 частини 2 статті 73 вказаного Закону встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

З викладеного виходить, що на визначення мінімальної роздрібної ціни за 1 літр та відповідно на встановлення складу правопорушення, інкримінованого позивачу, а також розрахунок штрафу, має вирішальний вплив віднесення товару за кодом УКТЗЕТ алкогольних напоїв. Проте, в акті перевірки відсутня інформація щодо коду УКТЗЕТ товару із назвою «коньяк «Шустоф» 0,250л.», що свідчить про відсутність у податкового органу об`єктивної можливості ідентифікувати алкогольний напій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957. В акті перевірки також відсутня інформація про придбання позивачкою підакцизних товарів із таким найменуванням.

Таким чином, висновки акту перевірки про реалізацію позивачкою "коньяку 3*" (Спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду, якому присвоєно код УКТЗЕД 2208 20) є безпідставними. Зазначений алкогольний напій згідно з відомістю щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) при проведенні перевірки серед фактичних залишків запасів не виявлені.

Самі висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі візуальних даних без перевірки товару із назвою «коньяк «Шустоф» 0,250л.» на відповідність кодам УКТ ЗЕД, тоді як безпосереднім об`єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який відповідно до згаданих положень статті 1 Закону та відповідно до Постанови № 957 визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою на етикетці. Експертиза щодо автентичності товару із назвою «коньяк «Шустоф» 0,250л.» контролюючим органом не проводилась.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відсутність належних, допустимих і беззаперечних доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, неможливість ідентифікувати проданий напій за кодом УКТЗЕТ, унеможливлює застосування до позивача штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно, за відсутності законодавчо визначених підстав для цього, без врахування фактичних обставин, у зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №00170090707 від 15.04.2025р. та Податкове повідомлення-рішення №00170130707 від 15.04.2025р., прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов