Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №500/1509/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1509/26

19 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Управління), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління від 27.01.2026 №081946 про застосування на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

18.12.2025 працівниками Управління складено акт №060432 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за результатами перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, і якою встановлено порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), а саме: при перевезені вантажу у водія відсутні товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

27.01.2026 на підставі цього акту винесено постанову №081946 про накладення адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

ФОП ОСОБА_1 не погоджується з вказаною постановою, вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що він не є перевізником та до нього не можуть застосовуватися вимоги Закону №2344-III у частині автомобільних перевезень. Транспортний засіб, який фігурує у матеріалах перевірки, ще задовго до моменту проведення перевірки був переданий іншій особі, яка фактично ним користувалась та здійснювала перевезення у власних інтересах. Під час передачі автомобіля його офіційного переоформлення у сервісному центрі МВС не здійснювалося через недоцільність сплати коштів за переоформлення. Позивач вважає, що відповідач не встановив реального автомобільного перевізника та виніс постанову лише на підставі даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, безпідставно ототожнивши власника автомобіля з автомобільним перевізником. При цьому спірна постанова про застосування штрафу винесена без присутності та без повідомлення про розгляд справи позивача, що є грубим порушенням процесуального закону. З огляду на вказане просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

02.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що під час перевірки встановлено, що у водія відсутній протокол технічного стану транспортного засобу; відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законом документ на вантаж. Відповідно до свідоцтва реєстрації № НОМЕР_1 , транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 416 CDI, номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Жодні інші документи, які б свідчили, що перевізником виступає інша особа, відмінна від позивача, водієм ОСОБА_2 не надавались. Формулювання позивача «фактично проданий», а також іменування водія ОСОБА_2 «покупцем» (без підтверджуючих документів), не вписується в жодні юридичні категорії, адже намагаючись уникнути відповідальності, позивач не надає жодних доказів на підтвердження своєї позиції. Не здійснюючи офіційного переоформлення транспортного засобу у сервісному центрі МВС, через, як зазначає позивач, «недоцільність сплати коштів на переоформлення», таким чином уникаючи сплати обов`язкових платежів, позивач ще й намагається уникнути відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то відповідач зазначає, що такий розгляд було призначено на 27.01.2026, про що позивача повідомлено листом. Відповідно до трекінгу відправлень АТ “Укрпошта” за номером №R067067494293, вказаний лист відправлено 24.12.2025, в подальшому повернувся відправнику 10.01.2026 за закінченням встановленого терміну зберігання. Відповідач вважає, що ним вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 № 1567 (далі – Порядок №1567).

З огляду на безпідставність та необгрунтованість аргументів позивача, відповідач просить відмовити у позові повністю (а.с.29-39).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

18.12.2025 інспектором Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті в рамках здійснення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки перевірено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 416 CDI, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 від 27.12.2003.

Під час перевірки встановлено, що у водія відсутній протокол технічного стану транспортного засобу, відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законом документ на вантаж, чим порушено вимоги статті 48 Закону № 2344-ІІІ, про що складено акт №060432 від 18.12.2025. Водій від надання пояснень щодо виявленого порушення та підписання акту перевірки відмовився (а.с.16).

Листом №109291/39/24-25 від 23.12.2025 Управління повідомило позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 27.01.2026, на який він запрошувався (а.с.46 зворот). Зазначений лист, відправлений 24.12.2025 рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Молодіжна, 25, село Чернихівці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47370, в подальшому повернувся відправнику 10.01.2026 за закінченням встановленого терміну зберігання, про що свідчать дані трекінгу поштових відправлень Укрпошти №R067067494293 л (а.с.47-48).

За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління 27.01.2026 прийнято постанову №081946 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ФОП ОСОБА_3 за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.15).

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка) визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі – Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За змістом пунктів 8, 12 цього ж Порядку рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Пункт 13 Порядку №1567 визначає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки). У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 16 Порядку №1567).

Згідно з пунктами 17 та 19 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”. У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі. За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Таким чином, Управління, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, уповноважене здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів; використовувати на маршруті транспортні засоби, пристосовані для перевезення пасажирів, у тому числі для перевезення пасажирів у кріслах колісних, пасажирів з порушенням зору або слуху, у кількості, визначеній замовником перевезень; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організовувати проведення початкового та періодичного навчання водіїв, у тому числі з питань супроводу осіб з інвалідністю під час посадки у транспортний засіб і висадки з нього, згідно з вимогами законодавства; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів та/або вантажів. Автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечувати ознайомлення з документами щодо умов провадження та організації господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом особам, уповноваженим на здійснення заходів державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті".

В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III, не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що при оформленні ТТН вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

За приписами пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу. .

Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги”.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Згідно з пунктом 11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Приписами пункту 11.3 цих же Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності” та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України “Про захист персональних даних”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”.

Пунктом 11.4 Правил № 363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Отож, положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. За відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Серед іншого, за положеннями статті 35 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Таким чином, документи щодо проходження технічного контролю транспортного засобу передбачені законодавством та є обов`язковими при експлуатації транспортного засобу, такі документи водій повинен мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

У спірному випадку під час перевірки встановлено, що у водія відсутній протокол технічного стану транспортного засобу та відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законом документ на вантаж.

Транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 416 CDI, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу, відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 3,5 тонн та підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю кожні два роки.

При цьому водій мав та надав для перевірки 18.12.2025 протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01658-00642-23 від 17.11.2023 (а.с.45).

Досліджуючи наданий під час проведення перевірки водієм протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, суд зазначає, що термін дії його закінчився 17.11.2025, тому відповідач не взяв його до уваги та вважав, що такий документ відсутній у водія перевізника.

Під час розгляду цієї справи підтверджені обставини встановлені відповідачем стосовно відсутності протоколу технічного стану транспортного засобу та відсутності товарно-транспортної накладної. Отож, висновок відповідача, що перевезення вантажу у спірному випадку здійснювалося за відсутності протоколу технічного стану транспортного засобу та відсутності товарно-транспортної накладної, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, є правильним.

Позивач не заперечує факту відсутності протоколу технічного стану транспортного засобу та відсутності товарно-транспортної накладної у водія. Позиція ФОП ОСОБА_3 зводиться до того, що він не виступав перевізником 18.12.2025. Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

У цій справі суд встановив, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 416 CDI, номерний знак НОМЕР_2 , який був об`єктом перевірки, належить позивачу, про що зазначено у свідоцтві про реєстрацію НОМЕР_1 .

Суд не вважає достатніми доводи позивача про те, що вказаний транспортний засіб «фактично проданий» водієві ОСОБА_2 без офіційного переоформлення у сервісному центрі МВС через недоцільність сплати коштів за переоформлення.

Матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки, транспортного засобу (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону).

При цьому акт перевірки водій ОСОБА_2 відмовився підписувати, не вважаючи доцільним зазначити, що він є «покупцем» транспортного засобу позивача, на якому допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт.

На підтвердження своєї позиції ФОП ОСОБА_3 не надав суду жодних доказів, тому його доводи жодним чином не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, які саме є первинним носієм доказової інформації.

Отже, штрафна санкція до ФОП ОСОБА_3 як перевізника застосована правомірно.

З приводу твердження позивача про недотримання процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суд зазначає, суд зазначає таке.

З аналізу вказаних приписів законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується із позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 280/1426/20, від 21.12.2023 у справі № 560/11763/22, від 06.06.2024 у справі № 340/1617/22.

З матеріалів справи видно, повідомлення про розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 27.01.2026) надіслано позивачу 24.12.2025 рекомендованим поштовим відправленням на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Указане підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення ФОП ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

При цьому будь-яких інших обов`язків з цього приводу Порядок № 1567 на нього не покладає, оскільки в межах спірних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Тому, аргументи позивача щодо неповідомлення його про час та місце розгляду такої справи не відповідають дійсності. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Водночас, та обставина, що ФОП ОСОБА_3 не забрав поштове відправлення у відділенні Укрпошти і таке повернулося відправнику 10.01.2026 за закінченням встановленого терміну зберігання і, як наслідок, не був обізнаний про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства, не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку № 1567.

Крім того, положеннями Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності автомобільного перевізника або його уповноваженої особи під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка автомобільного перевізника або його уповноваженої особи не є перешкодою для розгляду такої справи та прийняття органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Оскільки пунктом 17 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника, справа про порушення розглядається без її участі, то відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі позивача.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи та твердження позивача не свідчать про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам закону, а відтак скасуванню не підлягає. Штрафна санкція до ФОП ОСОБА_3 як перевізника застосована правомірно.

Відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, така прийнята з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування постанови належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вулиця Тролейбусна, 12, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46027, код ЄДРПОУ Державної служби України з безпеки на транспорті 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 травня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.