Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №460/6110/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року м. Рівне№460/6110/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена листом від 25.03.2026 р. № 1/1936 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - "через сімейні обставини або з інших поважних причин.", а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - "через сімейні обставини або з інших поважних причин", а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у відповідача. 13.03.2026 позивач по команді звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Однак у задоволенні рапорту було відмовлено з підстав відсутності всіх підтверджуючих документів. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на позов не подав, лише направив витребувані ухвалою суду докази.

Ухвалою суду від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 з 04.02.2026 проходить військову службу, є курсантом НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки у військовій частині НОМЕР_1 .

На утриманні позивача перебуває шестеро неповнолітніх дітей:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 );

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 );

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 );

4. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 );

5. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 );

6. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_8 ).

Суд зауважує, що наведені свідоцтва про народження дітей видані позивачу повторно.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.10.2025 у справі № 675/683/25 розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

За змістом вказаного рішення місце проживання дітей не визначено.

Згідно Судового наказу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі № 675/695/25, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у розмірі 1/2 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 квітня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

01.05.2025 Ізяславським ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області відкрито виконавче провадження № 77956977 з примусового виконання Судового наказу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі № 675/695/25.

За змістом довідки Ізяславського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області від 24.02.2026 № 11508, згідно виконавчого провадження № 77956977 станом на 24.02.2026 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_8 , жительки АДРЕСА_1 згідно судового наказу № 675/695/25 виданого 29.04.2025 року Ізяславським районним судом Хмельницької області на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5

13.03.2026 позивач звернувся із рапортом по команді до командира 6 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

До рапорту про звільнення з військової служби на підставі сімейних обставин позивачем долучено наступні документи:

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_9 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_10 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_11 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_12 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_13 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серії НОМЕР_14 ;

нотаріально завірена копія ID-картки паспорта громадянина України № НОМЕР_15 ;

витяг з реєстру територіальної громади про останнє місце реєстрації від 15.05.2025;

оригінал рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.10.2025 у справі № 675/683/25 про розірвання шлюбу;

оригінал Довідки № 11508 від 24.02.2026 про відсутність боргу по аліментах.

Даний рапорт було розглянуто командиром частини в межах повноважень та за підсумками його розгляду прийняте рішення у формі листа від 25.03.2026 № 1/1936 про відмову у задоволенні рапорту, з викладенням причин відмови у задоволенні рапорту: не долучено до рапорту один з документів, передбачених абзацом 3 підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ № 170 від 10.04.2009 року (в редакції Наказу Міністерства оборони № 554 від 19.08.2025) щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем; або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні.

Позивач, вважаючи відмову відповідача у звільненні зі служби протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи, воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно із абз.5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Так, підпунктом 2) пункту 225 вказаного Положення встановлено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_16 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України; у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України; у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Інструкція №170 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Додатком 19 до Інструкції № 170 визначено перелік документів, які подаються військовослужбовцем для звільнення за сімейними обставинами.

У разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану), цей перелік передбачав, зокрема:

копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та / або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);

один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

Отже цей перелік деталізує, які саме документи підтверджують існування сімейних обставин військовослужбовця, проте такий перелік не може змінювати чи звужувати саму підставу звільнення з військової служби, встановлену Законом № 2232-XII.

Надаючи оцінку мотивів відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, викладених в листі № 1/1936 від 25.03.2026, суд зважає на таке.

Матеріалами справи стверджується, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.10.2025 у справі № 675/683/25 розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . При цьому за змістом вказаного рішення суді, місце проживання дітей не визначено.

Згідно Судового наказу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі № 675/695/25, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у розмірі 1/2 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 квітня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

01.05.2025 Ізяславським ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області відкрито виконавче провадження № 77956977 з примусового виконання Судового наказу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі № 675/695/25.

За змістом довідки Ізяславського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області від 24.02.2026 № 11508, згідно виконавчого провадження № 77956977 станом на 24.02.2026 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_8 , жительки АДРЕСА_1 згідно судового наказу № 675/695/25 виданого 29.04.2025 року Ізяславським районним судом Хмельницької області на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, наведеними вище доказами стверджується, що позивач матеріально забезпечує своїх шестеро неповнолітніх дітей. Отже зазначені діти знаходяться на утриманні позивача.

Так, у сталій практиці Верховного Суду підкреслюється, що «перебування на утриманні» означає фактичне забезпечення особою (у даному випадку військовослужбовцем) матеріальних потреб дитини, незалежно від форми такого забезпечення – спільне проживання, сплата аліментів, інші способи матеріального забезпечення.

У постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23 Верховний Суд аналізував питання перебування на утриманні військовослужбовця дітей у контексті звільнення з військової служби та дійшов висновку, що сам по собі факт шлюбу з особою, яка має дітей, не створює обов`язку їх утримання; натомість про перебування на утриманні можуть свідчити рішення суду про стягнення аліментів, договір про сплату аліментів, інші документи, що підтверджують реальне матеріальне забезпечення дитини.

З огляду на викладене суд зазначає, що в аналогічних правовідносинах ключовим є фактичний характер утримання, а документи, перелічені у додатках до підзаконних актів, служать засобом його підтвердження.

Тож суд доходить висновку, що позивач надав належні документи для підтвердження факту утримання ним 3 і більше дітей віком до 18 років у розумінні Закону №2232-XII та додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Також суд вказує на те, що, направивши рапорт про звільнення з військової служби, позивач однозначно не висловив бажання продовжувати військову службу, що є додатковою умовою для звільнення за сімейними обставинами під час воєнного стану.

Таким чином, станом на дату прийняття оскаржуваної відмови (25.03.2026) усі передбачені підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої у поєднанні з положеннями абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 № 2232-XII умови для звільнення позивача з військової служби було виконано.

Тож відмова Військової частини НОМЕР_1 не відповідає приписам Закону № 2232-XII та зазначених вище підзаконних актів, а також принципам розумності й пропорційності, передбаченим статтею 2 КАС України.

Щодо належного способу захисту у спірних правовідносинах, то суд виходить із такого.

Відповідно до змісту статті 245 КАС України, суд у разі задоволення адміністративного позову може, зокрема: визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень; зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення чи вчинити певні дії.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 вказав, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, є належним способом захисту, якщо прийняття такого рішення не передбачає права органу діяти на власний розсуд, тобто коли за встановлених судом обставин існує єдиний правомірний варіант поведінки органу.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 812/1313/18.

У даній справі: факт перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років станом на 25.03.2026 є доведеним; факт відсутності заборгованості зі сплати аліментів взагалі також підтверджено; інші обставини, які могли б перешкоджати звільненню (наприклад, встановлені законом обмеження для окремих категорій військовослужбовців), відповідачем не заявлені і матеріалами справи не підтверджені.

За таких умов суд виходить з того, що у командира Військової частини НОМЕР_1 не залишалося дискреційних повноважень у питанні: звільняти чи не звільняти позивача з військової служби.

Закон № 2232-XII прямо зобов`язує звільнити військовослужбовця, коли всі визначені ним умови виконані.

Будь-який інший варіант рішення відповідача (крім звільнення) був би неправомірним.

Отже, суд доходить висновку, що у цій справі існує єдиний правомірний варіант поведінки відповідача – прийняти рішення про звільнення позивача із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.

У зв`язку з цим належним способом захисту прав позивача є: не лише визнання оспорюваної відмови відповідача протиправною; а й зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на зазначеній підставі.

З урахуванням наведеного суд приходить до таких висновків.

Відмова (рішення) Військової частини НОМЕР_1 , оформлена листом від 25.03.2026 за № 1/1936, є протиправною, оскільки прийнята при неправильному застосуванні норм Закону №2232-XII та Інструкції № 170, а також ґрунтується на надмірно формальному й необґрунтованому підході до оцінки поданих позивачем документів.

На час прийняття відмови усі законні умови для звільнення позивача за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону у поєднанні з абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII були виконані, тому відповідний суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний прийняти рішення про звільнення позивача, отже належним способом захисту є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач довів в повній мірі правомірність своєї позиції у спірних правовідносинах, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відшкодування судових витрат здійснюється у порядку ч. 1 ст. 139 КАС України.

При цьому, як встановлено судом, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 1331,20грн, в той час, як сума судового збору мала б бути сплачена у розмірі 1064,96грн (одна позовна вимога + знижена ставка судового збору за позов, поданий через систему «Електронний суд»).

Отже, сума судового збору у розмірі 266,24грн сплачена позивачем надмірно та належить йому до повернення.

Крім того, представник позивача у позовній заяві заявив вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн, проте жодних доказів на підтвердження понесених витрат суду не надав. Тому питання стягнення витрат на правову допомогу в цьому рішенні суду судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 оформлену листом від 25.03.2026 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у сумі 266,24грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_17 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_18 )

Суддя Т.О. Комшелюк