Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №460/23460/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №460/23460/25

Суддя: О.М. Дудар

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року м. Рівне№460/23460/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в редакції Закону №4170-ІХ від 19.12.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення про звільнення позивача зі служби за вказаними обставинами.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю постійного догляду за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи. Відповідач листом відмовив у задоволенні цього рапорту, оскільки не надано жодних документів, що сестра позивача сама потребує постійного догляду. Позивач вважає цю відмову протиправною. Вказує, що сестра є студенткою вищого навчального закладу, потребує матеріальної підтримки, з батьком не проживає, тобто не є членом його сім`ї. Інші члени сім`ї, які б проживала разом з батьком та могли б здійснювати за ним догляд, відсутні.

Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними. Зокрема, згідно з вимогами чинного законодавства, факт окремого проживання сестри позивача з їхнім батьком не є достатнім підтвердженням неможливості здійснення догляду, оскільки остання має обов`язок, визначений законом. Жодних документів, які б підтверджували, що сестра, як особа першого ступеня споріднення з батьком, сама потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров`я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи позивачем не надано. Долучений до рапорту акт за формою та змістом не відповідає встановленим вимогам. Відтак, позивачу правомірно було відмовлено у звільненні з військової служби. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 04.05.2026 суд залишив позовну заяву без руху, запропонувавши позивачу усунути недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.

Позивач недоліки позовної заяви усунув – подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою від 12.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в смт.Драбів Драбівського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ця обставина підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим 29.05.2009 Драбівським РВ УМВС України в Черкаській області та довідкою №64, виданою 20.02.2025 Заліським старостинським округом Народицької селищної ради Житомирської області (а.а.с.7, 14).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 27.10.205 №305, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (за призовом під час мобілізації) у Військовій частині НОМЕР_3 з 04.03.2022 по теперішній час (а.с.11).

Військова частина НОМЕР_3 безпосередньо підпорядкована Військовій частині НОМЕР_1 .

Ця обставина визнається сторонами, а тому в силу ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком позивача ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , паспортами громадянина України НОМЕР_2 , виданим 29.05.2009 Драбівським РВ УМВС України в Черкаській області, та №002137439 від 31.07.2018, орган, що видав, №1825, витягом з Реєстру територіальної громади від 04.07.2024 №2025/008946554 (а.а.с.7, 9, 15, 25).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером (пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 05.02.2025), згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №657638, виданою 09.10.2024 Овруцькою міжрайонною МСЕК – з 04.10.2024 є особою з інвалідністю другої групи, захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (а.а.с.16, 27).

Згідно з висновком ЛКК КНП "Народицька лікарня" від 17.03.2025 №532, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано соціальну послугу догляду вдома (а.с.28).

Згідно з висновком ЛКК КНП "Народицька лікарня" від 27.03.2025 №532, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає в с.Мотійки Коростенського району, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с.26).

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №63, виданою 20.02.2025 Заліським старостинським округом Народицької селищної ради Житомирської області ОСОБА_2 (адреса: село Мотійки, вул.Ступищанська, 65), до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова двору (розлучений), паспорт ID НОМЕР_6 , 1825, Ун.19710515-05354, НОМЕР_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син, паспорт НОМЕР_2 , виданий Драбівським РВ УМВС України в Черкаській області 29.05.2009, НОМЕР_7 (а.с.12).

Згідно з довідкою №64, виданою 20.02.2025 Заліським старостинським округом Народицької селищної ради Житомирської області ОСОБА_2 , за місцем його реєстрації родичів першої та другої групи спорідненості немає, окрім сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за цією ж адресою (а.с.14).

Згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), затвердженим 11.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами обстеження сімейного стану ОСОБА_1 , 19 січня 1993 року, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , на підставі поданих документів та відомостей, отриманих з Реєстру ДРАЦС, комісією встановлено вичерпний перелік інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд. Інших осіб першого та другого ступеня споріднення за допомогою реєстру ДРАЦС встановити не вдалося (а.а.с.22-24).

Згідно з актовим записом про народження №3, складеним 08.09.2005 Виконавчим комітетом Мотійської сільської ради Народицького району Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , 21.08.2005. Матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.а.с.31-32).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 18.02.2025, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, про що 18 лютого 2025 року складено актовий запис №7 (а.с.17).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 16.09.2025 №2025/013572610, ОСОБА_3 з 05.04.2024 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.30).

Згідно з довідкою Національного медичного університету імені О.О.Богомольця від 03.08.2025 №786/120, ОСОБА_3 є студентом 3 курсу медичного факультету №3, денної форми навчання, бюджет. Термін закінчення університету – 2028 рік (а.с.43).

Згідно з довідкою Національного медичного університету імені О.О.Богомольця від 12.08.2025 №120/123, ОСОБА_3 є студенткою 4 курсу 7 семестру 2024/2025 навчального року медичного факультету №3 денної форми навчання. Зарахована на 1 курс навчання відповідно до наказу №2459/л-1 від 05.09.2022 (а.с.34).

Відповідно до заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно навчається в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця на денній формі навчання та проживає у гуртожитку м.Києва. Вона знаходиться на повному утриманні і фінансовому забезпеченні матері і тому здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , інвалідом ІІ групи, не має можливості (а.с.35).

Зазначена заява засвідчена державним нотаріусом Народицької державної нотаріальної контори Фрусевич В.І., зареєстрована в реєстрі за №1082.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся по команді (через командира Військової частини НОМЕР_3 ) до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з інвалідністю ІІ групи.

Листом від 08.09.2025 №661/3598 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що не вбачається правових підстав для прийняття рішення про звільнення, оскільки акт обстеження сімейного стану не відповідає формі та змісту, визначеним у додатку 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170. Одночасно не надано підтверджуючих документів, що ОСОБА_3 (яка є сестрою старшого солдата ОСОБА_1 та відповідно до довідки №786/120 від 03.02.2025, виданої Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця, навчається на 3 курсі медичного факультету №3) потребує постійного догляду (а.с.6).

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначені види військової служби, серед яких - військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ №64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого надалі продовжено відповідними Указами Президента України.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва

Як встановлено судом, позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 за призовом під час мобілізації.

Підстави звільнення з військової служби визначені ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Так, за приписами пп."ґ" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №17070).

Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби визначено Додатком 19 до Інструкції №170 (далі – Додаток 19).

Зокрема, згідно з пп.22 п.5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати:

- документ, що підтверджує родинні зв`язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));

- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

- документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

Отже, в силу наведених норм військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за існування у сукупності, зокрема, таких умов:

1) необхідність здійснювати постійний догляд за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка) з інвалідністю І чи ІІ групи;

2) відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи з інвалідністю, або потреба інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та оригінали документів, які підтверджують підстави звільнення.

Доданими позивачем до рапорту документами, які долучені також до матеріалів справи та досліджені судом (описані вище у цьому рішенні), підтверджується той факт, що батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби у спірних правовідносинах відповідач вказує відсутність підтверджуючих документів, що сестра позивача ОСОБА_3 потребує постійного догляду та невідповідність доданого до рапорту акта обстеження сімейного стану вимогам Інструкції №170.

Дійсно, під час розгляду справи суд встановив, що крім позивача, його батько ОСОБА_2 має також повнолітню доньку ОСОБА_3 .

Суд бере до уваги посилання відповідача на норми ст.ст.3, 202 Сімейного кодексу України, за приписами яких дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає та, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, та на норми ст.37 Закону "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 №3721-XII, згідно з якою діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Поряд з цим, ст.199 Сімейного кодексу України зобов`язує також батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Зокрема, за частиною першою наведеної норми, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 на момент виникнення спірних правовідносин була студенткою денної форми навчання Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, проживала у місті Києві, перебувала на утриманні свої матері ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою зазначеного навчального закладу від 03.08.2025 №786/120, ОСОБА_3 є студентом 3 курсу медичного факультету №3, денної форми навчання, бюджет. Термін закінчення університету – 2028 рік (а.с.43).

Отже, інший член сім`ї батька позивача першого ступеня споріднення - дочка ОСОБА_3 , не може доглядати за батьком з об`єктивних причин. Навчання у вузі в іншому місті та матеріальна залежність від матері унеможливлюють такий догляд.

Що стосується невідповідності доданого до рапорту акта обстеження сімейного стану вимогам Інструкції №170, суд зазначає таке.

Відповідно до п.14.30 Інструкції №170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:

голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже, Інструкція №170 покладає на командира військової частини обов`язок щодо надіслання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запиту на перевірку сімейного стану військовослужбовця, який має намір звільнитися з військової служби за сімейними обставинами.

Як зазначено у позовній заяві, бездіяльність відповідача зумовила самостійне звернення батька позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою від 11.08.2025 про проведення перевірки сімейного стану та складення відповідного акта (а.с.20).

Такий акт за наслідками обстеження сімейного стану сім`ї позивача було складено комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 та затверджено його керівником 11.08.2025 (а.а.с.22-24).

Зазначений акт долучено позивачем до матеріалів справи, досліджено судом.

Суд констатує наявність в акті обов`язкових реквізитів, таких як дата, імена членів комісії та їх підписи, підпис керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , відтиск печатки. Акт містить повну інформацію щодо членів сім`ї позивача та посилання із зазначенням реквізитів на документи, з яких ця інформація була здобута. Тобто, зміст акта відповідає встановленим вимогам.

Невідповідність форми акта від 11.08.2025 додатку 23 до Інструкції №170 не може бути підставою для ігнорування відповідачем його змісту, оскільки акт складався уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 , які несуть відповідальність за його зміст та форму.

Виявивши невідповідність, про яку зазначає відповідач, керівник військової частини зобов`язаний був виконати вимоги п.14.30 Інструкції №170 та надіслати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит на перевірку сімейного стану позивача.

Цього зроблено не було. Натомість, відповідач безпідставно переклав на позивача вину щодо недотримання прямих обов`язків командиром військової частини та комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо проведення перевірки сімейного стану позивача у належний спосіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивачем було доведено факт відсутності інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за його батьком, особою з інвалідністю ІІ групи.

Крім того, ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує, що з моменту звернення позивача із позовною заявою до дня розгляду справи у спірних правовідносинах змінилися обставини.

Так, згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.02.2026 №19.5.2/С-3904/4740, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перетнула кордон України 25.01.2026 в пункту пропуску "Угринів", напрям – виїзд (а.с.61).

Заявою від 13.01.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , повідомила, що у зв`язку з виїздом за державний кордон України відмовляється утримувати, доглядати та піклуватися за батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не заперечує, щоб утримання, піклування та догляд за батьком здійснював його син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.62).

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами та зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби, прийнявши відповідне рішення.

При цьому, суд наголошує, що обраний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача не вказує на втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах відповідач використав свої дискреційні повноваження, відмовивши у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Отже, існує один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача, до якого і спонукає суд рішенням у цій справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовано відповідачем. Натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Отже, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви у цій справі сплачено згідно з квитанцією від 09.02.2024 судовий збір у сумі 1221,20грн.

Враховуючи задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору в зазначеній сумі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп."ґ" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення про звільнення позивача зі служби відповідно до пп."ґ" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,50грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_10 ).

Рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua