Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №420/35741/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35741/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 28.07.2025 р. № 1401422-2408-1511-UA51060010000033212, № 1401424-2408-1511-UA51060010000033212, № 1401426-2408-1511-UA51060010000033212.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, оскільки будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, не є об`єктом оподаткування. Так, позивач є засновником та членом ФГ " ОСОБА_1 ", яке зареєстроване за адресою вказаної будівлі, і більша частина будівлі використовується позивачем в сільськогосподарській діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції, а тому, враховуючи, що будівля не передавалася в оренду, лізинг, позичку, в силу норм пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України дана будівля не є об`єктом оподаткування. Окрім цього, відповідно до методології визначення функціонального (головного) призначення зазначеної в Класифікатору будівель та споруд НК 018-2023, об`єкт оподаткування за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловою сільськогосподарською будівлею, так як частка будівель за кодом 1271 "нежитлові сільськогосподарські будівлі" є більшою і складає 643,1 кв. м, а частка будівель за кодом 1110 "житлові будинки садибного типу" є меншою і становить 251,1 кв. м. Також вказує на те, що відповідачем не надано детального розрахунку сум податку та не враховано вимоги пп.266.7.1-1 п.266.7 ст.266 ПК України, згідно якої об`єктом оподаткування є житлові будинки, площа яких перевищує 500 кв. м, в той час як площа житлового будинку садибного типу, який належить позивачу, становить 251,1 кв. м.

Ухвалою від 27.10.2025 р. відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

12.11.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що відповідно до даних ІКС "Податковий блок" за ОСОБА_1 обліковується об`єкт нерухомого майна - будинок, загальною площею 818,0 кв. м (житлова площа 116,50 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , у в`язку з чим позивачу нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022-2024 роки згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Посилання позивача на приписи пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є безпідставними, оскільки згідно пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України фізичні особи не відносяться до сільськогосподарських виробників, позивач не зареєстрований як фізична-особа-підприємець, інформація про передачу позивачем вищевказаного об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу Фермерського господарства в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2022-2024 роках відсутня.

12.11.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає про помилкове трактування відповідачем норм законодавства, так як пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України містить загальне визначення, а пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України містить свою власну, конкретнішу, імперативну норму, яка вказує на суб`єктів пільги - юридичних та фізичних осіб. Норма пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є спеціальною по відношенню до загального визначення в пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України у контексті саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податковий орган не має права звужувати зміст спеціальної норми, яка конкретизує суб`єктивний склад для цілей надання пільги на нерухомість. Те, що фізичні особи можуть бути сільськогосподарськими товаровиробниками підтверджує у ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років". Крім того, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками є саме ознаки майна/нерухомості, а не ознаки його власника. Тому база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника. Наголошує, що має право на застосування пільги, передбаченої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, адже: має статус сільськогосподарського товаровиробника і використовує спірну нерухомість у сільськогосподарській діяльності (здійснює підприємницьку діяльність у формі ФГ "Стоянова І.С" та використовує нерухоме майно для ведення господарської діяльності ФГ); будівля віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; будівля не здається позивачем в оренду, лізинг, позичку.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки від 19.09.2018 р. № 138341866 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок, загальною площею 818,00 кв. м, житловою площею 116,50 кв. м, площа земельної ділянки 3269 кв. м. Загальна вартість нерухомого майна на 29.12.2008 р. становить 78932 грн. Підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право власності, видане Надеждівською сільською радою, ЯЯЯ № 090093 від 29.12.2008 р.

Відповідно до копії Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , згідно схематичного плану та експлікації якого, на земельній ділянці знаходяться: А) житловий будинок з верандою, А1) жила прибудова з верандою, Б) сарай з навісом, В) літня кухня з верандою, підвалом, Г) сарай, Д) гараж, Е) навіс, Ж) навіс, З) вбиральня, И) сарай з навісом, І) басейн.

Згідно довідки від 08.10.2018 р. № 408 виконавчого комітету Надеждівської сільської ради Арцизького району Одеської області та інформаційної довідки від 14.10.2025 р. № 154 Надеждівського старостинського округу Арцизької міської ради Одеської області у будинку ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться: будівля для житлового призначення загальною площею - 251,1 кв. м (жилий будинок - 132,8, веранда - 33,6, жила прибудова - 84,7); будівлі та споруди сільськогосподарського призначення - 643,1 кв. м (веранда - 23,4, сарай - 157,7, навіс - 66,9, кухня - 56,2, веранда - 23,8, підвал - 45,0, сарай - 32,5, гараж - 43,9, навіс - 24,0, навіс - 160,5, вбиральня - 2,2, сарай - 3,8, навіс - 3,2).

28.07.2025 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1401422-2408-1511-UA51060010000033212, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 25580,78 грн.;

- № 1401424-2408-1511-UA51060010000033212, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 25548,06 грн.;

- № 1401426-2408-1511-UA51060010000033212, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 25531,70 грн.

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 26.09.2025 р. № 26068/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст.15 ПК України).

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі, нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.

Водночас, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка.

Як свідчать матеріали справи, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок, загальною площею 818,00 кв. м, житловою площею 116,50 кв. м, площа земельної ділянки 3269 кв. м. Підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право власності, видане Надеждівською сільською радою, ЯЯЯ № 090093 від 29.12.2008 р.

Приписами пп."ж" п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України до 16.03.2024 р. передбачалось, що не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системне тлумачення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Більш того, кожен з визначених пп.266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

У той же час, буквальний аналіз пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована з прив`язкою до сільськогосподарського товаровиробника.

Отже, в розумінні вказаних вимог, не підлягає оподаткуванню спірним податком нежитлова будівля за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271), який включає "будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо".

Тобто, ДК 018-2000 не містить вичерпного переліку нежитлових приміщень, які відносяться до класу/коду 127 "Будівлі сільськогосподарського призначення", оскільки містить слова "наприклад", "тощо".

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

У подальшому, Законом України від 23.02.2024 р. № 3603-IX, який набрав чинності 16.03.2024 р., пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, у відповідності до нового Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 р. № 3573, який набрав чинності 01.01.2024 р., до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) віднесені: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Тобто, законодавцем у порівнянні з ДК 018-2000 було розширено перелік нежитлових сільськогосподарських будівель.

Як вже зазначалося, ОСОБА_1 є власником будинку, загальною площею 818,00 кв. м, житловою площею 116,50 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , згідно схематичного плану та експлікації якого, на земельній ділянці знаходяться: А) житловий будинок площею 132,8 кв. м, а) веранда площею 33,6 кв. м, А1) жила прибудова площею 84,7 кв. м, а1) веранда площею 23,4 кв. м, Б) сарай площею 157,7 кв. м, б) навіс площею 66,9 кв. м, В) літня кухня площею 56,2 кв. м., в0 веранда площею 23,8 кв. м, в1) підвал площею 45 кв. м, Г) сарай площею 32,5 кв. м, Д) гараж площею 43,9 кв. м, Е) навіс площею 24 кв. м, Ж) навіс площею 160,5 кв. м, З) вбиральня площею 2,2 кв. м, И) сарай площею 3,8 кв. м, и) навіс площею 3,2 кв. м, І) басейн площею 3 кв. м.

Підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об`єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки;

14.1.129.1. Будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, зокрема, включають:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо);

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

14.1.129.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

14.1.129.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

В той же час за змістом пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі;

Отже, належний ОСОБА_1 будинок відноситься до об`єкту житлової нерухомості, а окремі його складові хоча і є об`єктами нежитлової нерухомості, однак відповідно до Класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, НК 018:2023 не відносяться до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271), оскільки віднесення до певного класу будівель здійснюється не за його частинами, а виходячи з цільового призначення самої будівлі.

При цьому, реєстрація за адресою місцезнаходження будинку фермерського господарства та подання фермерським господарством повідомлення про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) не змінює цільового призначення будинку та не є підставою автоматичного переведення його у статус нежитлових. Крім того, норми Податкового кодексу України пов`язують пільгу зі сплати податку саме з віднесенням приміщення до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, НК 018:2023, тобто основним є цільове призначення, яке міститься в правовстановлюючих документах та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що позивач є власником житлової нерухомості на нього не поширюється пільга зі сплати податку на нерухоме майно, передбачена пп."ж" пп.262.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

За змістом пп."а" пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.266.7.1-1 пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлової нерухомості - будинку, загальною площею 818 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим належний позивачу будинок є об`єктом оподаткування в розмінні вищенаведених приписів Податкового кодексу України.

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2022-2024 роки надано відповідачем до суду та вказаний розрахунок відповідає методиці нарахування даного податку.

Суд відхиляє посилання відповідача на обставини протиправності оподаткування належної йому будівлі, встановлені у справі № 1540/4183/18, оскільки в рамках справи № 1540/4183/18 було встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до копії договору позички від 01.01.2016 р. № 16 передав Фермерському господарству "Стоянова І.С." у тимчасове, строком на 3 роки, безоплатне користування будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, у період 2022-2024 років, за які позивачу нарахованого грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.07.2025 р. № 1401422-2408-1511-UA51060010000033212, № 1401424-2408-1511-UA51060010000033212, № 1401426-2408-1511-UA51060010000033212 зазначений будинок позивачем не передався у позичку чи до статутного капіталу ФГ " ОСОБА_1 ".

Тому, обставини, встановлені у справі № 1540/4183/18 не мають преюдиційного значення для даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2022-2024 роки, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2025 р. № 1401422-2408-1511-UA51060010000033212, № 1401424-2408-1511-UA51060010000033212, № 1401426-2408-1511-UA51060010000033212.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко