Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №640/6903/21 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/6903/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві, Державної служби України з безпеки на транспорті, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю СХК «Вінницька промислова група» про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко», в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №230593 від 16 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.12.2020 року Автомобіль марки VOLVO модель FN 4x2, державний номер НОМЕР_1 з причіпом SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення сипучого подільного вантажу (кукурудзи (насипом)) загальною масою брутто (разом з масою транспортного засобу) 39 220 кг, з м. Немирів (пункт навантаження) до ТОВ «СП Рисоіл Термінал» Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28 ДП «МТП «Чорноморськ» за товарно - транспортною накладною серія 12 ААИ №053136 від 21.12.2020 року. Вказаний автомобіль та причеп перебувають у власності ТОВ «Епіцентр К». Однак, в момент перевезення даний автомобіль та причіп перебували у користуванні ТОВ «Кряж і Ко» на підставі договору оренди транспортного засобу №V15-KP/TB від 01.04.2020 року та Договору оренди транспортного засобу (причепу) № SCH15-KP/TB від 01.04.2020 року, які бути укладені між ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар), з терміном оренди по 31.03.2021року. ТОВ «Кряж і Ко» виступала перевізником, за кермом автомобіля перебував водій ОСОБА_1 , який працевлаштований на ТОВ «Кряж і Ко». ТОВ «Епіцентр К» за даним перевезенням виступало в якості Замовника та Вантажовідправника. Вище описані дані про перевізника та вантажовідправника були відображені у товарно-транспортній накладній.

22.12.2020 року, старшим державним інспектором В.Д.К. Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Сафоновим М.В. було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, тобто проведено габаритно-ваговий контроль на автодорозі "М-05 Київ - Одеса, 452 км + 811 м", автомобіля, що належить ТОВ "Епіцентр К", марки VOLVO модель FN 4x2, державний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причіпом SCHMITZ державний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами перевірки зазначеними посадовими особами складено Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2020 № 253391. Під час перевірки виявлено порушення, перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН №12 ААИ № 053136 від 21 грудня 2020 року (кукурудза) з перевищенням встановлених п.22.5 вагових норм на 7,82 % строєної вісі. Відповідальність за які передбачені абз.14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевищення вагових обмежень. При цьому, повна маса автомобіля складала 39,220 кг, при нормативно допустимій 40,0 т. Зазначений акт водію виданий не був, як і інші документи, ні чек зважування, ні довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ні будь - які інші документи не були надані та додатково не направлялися позивачу.

16.02.2021 року, в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Бобко Ігорем Анатолійовичем було розглянуто справу, про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено постанову № 230593, згідно з якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в розмірі 8 500,00 грн., який передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач уважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що частиною 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту – Закон № 2344-ІІІ), визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, - є автомобільний перевізник. Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - у розмірі 8500,00 грн. Таким чином, на думку позивача, органами Укртрансбезпеки було притягнуто до відповідальності неналежного суб`єкта, зокрема, накладено штраф на власника транспорту (ТОВ «Епіцентр К»), тоді як законом прямо передбачено, що суб`єктом відповідальності є перевізник (ТОВ «Кряж і Ко»).

Також позивач зазначає, що під час перевірки, при здійсненні габаритно-вагового контролю, працівниками Укртрансбезпеки не було враховано властивості вантажу, що перевозився (кукурудза насипом). Кукурудза є сипучим (подільним) вантажем. Зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу і кожне зважування буде відрізнятись від попереднього. Проведення зважування у русі, шляхом заїзду автомобіля на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу автомобіля при заїзді на платформу ваг, тоді як сипучий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу. Зважування проводилося динамічно (у русі). Після проведення зважування, водій заперечив щодо таких результатів та просив провести повторне зважування, однак йому було відмовлено в повторному зважуванні. На час проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, а тому відсутні підстави визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів. Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08. Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем). Зазначене, на думку позивача свідчить про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу. На дату зважування така методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня. Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, на думку позивача, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів. За таких обставин, позивач уважає, що результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем, а тому відповідач при складанні оскаржуваної постанови і розрахунку плати за проїзд діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Крім того, позивач вказує, що зі складених під час габаритно-вагового контролю документів не вбачається, яка методика використовувалася посадовими особами Укртрансбезпеки для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі. Із вказаних документів неможливо встановити на якому пункті (стаціонарному чи пересувному), на яких вагах (якої марки, моделі, їх серійний номер, з якими характеристиками, можливостями чи допустимими похибками) проводилося зважування. Також ці документи не містять ніяких реквізитів зважувального засобу, які б дали змогу його ідентифікувати. Відсутня інформація, що ваги, які використовувалися працівниками Укртрансбезпеки, відповідають вимогам законодавства щодо обладнання , яке повинно застосовуватися для обладнання пункту габаритно-вагового контролю та можуть застосовуватися для зважування транспортних засобів, чи проведена їх метрологічна атестація. З наданих відповідачем документів для проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не містять жодних доказів з приводу того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві пропонувалось привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами чи доказів відмови водія або власника транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Вказані документи водію надані не були. Посадові особи Укртрансбезпеки, водієві не запропонували привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. На думку позивача, такими діями, посадових осіб Укртрансбезпеки, не було дотримано вимог пунктів 23, 24 Порядку №879.

Вказаній справі присвоєно номер 640/6903/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

08.11.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, посилається укладений між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та ТОВ «КРЯЖ І КО» Договір оренди транспортного засобу. Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо). До того ж під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки договір оренди не надавався,тому не є достовірними та допустимими доказами того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу при перевірці перевезення якого складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №253243. Під час рейдової перевірки водій не надав документів, які б підтверджували законність перебування у володінні та користуванні інших осіб транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належитьТОВ «ЕПІЦЕНТР К»: ні договору оренди транспортного засобу, ні тимчасового реєстраційного талону. Крім того, загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, визначено, що ТТН документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. В той же час з ЄДР вбачається, що одним із видів діяльності позивача ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Отже, належним автомобільним перевізником є позивач.

Також відповідач зазначає, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo/SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було встановлено, що перевищення п.22.5 встановлених вагових норм на 7,82% строєної осі. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 22.12.2020 р. Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №036502 від 27.12.2020 р. На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 026258 від 22.12.2020р. Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відповідно до п.11 Порядку 879. Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритновагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення. Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Стосовно аргументів позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих), - відсутня, відповідач зазначив, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Відповідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу. Крім того, нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, наприклад, в даному випадку, з строєною віссю.

Крім того відповідачем зазначено, що повідомленням від 11.02.2021 (0308300674725) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 16.02.2021. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови.

З огляду на викладене, відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача, не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.02.2021 № 230593 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

10.11.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва відтетьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що за спірним перевезенням ТОВ «Епіцентр К» виступає тільки в якості замовника та вантажовідправника, а автомобільним перевізником є ТОВ «Кряж і Ко», про що прямо зазначено в ТТН. Водій автомобіля ОСОБА_1 прийнятий на роботу та знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Кряж і Ко» з 08.09.2020. Також третя особа зазначила, що під час проведення перевірки працівниками Укртрансбезпеки не було враховано властивості вантажу, що перевозився (кукурудза насипом). Посадові особи не запропонували водієві привести габаритно вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, тобто не дотримано вимоги пунктів 23, 24 Порядку № 879. Тому, третя особа уважає дії відповідача незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

17.11.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що сторони договору оренди транспортного засобу підписали акт прийому передачі транспортного засобу від 01.04.2020, і з дати підписання акта до ТОВ «Кряж і Ко» перейшло право користування транспортним засобом. Законодавством чи судовою практикою не передбачено необхідності підтверджувати факт реального виконання договору у інший спосіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали адміністративної справи № 640/6903/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, справа № 640/6903/21 передана судді Лебедєвій Г.В.

Ухвалою від 04.03.2025 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу №640/6903/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко» про визнання протиправною та скасування постанови, залучив до участі у справі у якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті, розгляд справи розпочав спочатку та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

18.03.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву зміст якого аналогічний змісту раніше поданого відзиву.

Ухвалою від 05.01.2026 року суд ухвалив розгляд справи № 640/6903/21 проводити в порядку загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 27.01.2026 року.

В підготовче засідання, призначене на 27.01.2026 року, з`явилася представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті. Інші учасники в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Ухвалою від 27.01.2026 року суд допустив заміну відповідача Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на його правонаступника Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві.

Ухвалою від 27.01.2026 року суд допустив заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко» (код ЄДРПОУ 42525681) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю СХК «Вінницька промислова група» (код ЄДРПОУ 33623350).

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 27.01.2026 року, відклав підготовче засідання на 26.02.2026 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 26.02.2026 року, відкладено на 04.03.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В підготовче засідання, призначене на 04.03.2026 року, з`явилася представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті. Інші учасники в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Ухвалою від 04.03.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 640/6903/21 до судового розгляду на 01.04.2026 року.

В судове засідання, призначене на 01.04.2026 року, з`явилася представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті. Інші учасники в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

У вступному слові представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку представника відповідача щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.04.2026 року, клопотання учасників справи задовольнив та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», код ЄДРПОУ 32490244, зареєстровано як юридична особа 27.08.2003 року, основний вид економічної діяльності: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Також одним із видів діяльності ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

22.12.2020 на підставі направлення на перевірку від 18.12.2020 № 026458 старшими державними інспекторами Сафоновим М.В. на автодорозі "М-05 Київ - Одеса, 452 км + 811 м", о 09 год. 0 хв. проведено перевірку транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що належить ТОВ «Епіцентр К», під керуванням водія ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт № 253391 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У Акті зазначено, що під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН №12 ААИ № 053136 від 21 грудня 2020 року (кукурудза) з перевищенням встановлених п.22.5 вагових норм на 7,82 % строєної вісі, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - абз.14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевищення вагових обмежень.

Згідно із товарно транспортною накладною від 21.12.2020 № 053136 перевізник ТОВ «Кряж і Ко» здійснював перевезення на замовлення ТОВ «Епіцентр К» на автомобілі Вольво НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп НОМЕР_2 , маса брутто 39,2 тон.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 23,72 т при нормативно допустимому 22 т, на підтвердження чого відповідачем надано талон зважування від 22.12.2020, довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2020 № 036625, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026258 від 22.12.2020.

27.07.2021 за вих. № 6014/19-1/24-21 відповідачем направлено позивачеві повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації пеервезень автомобільним транспортом 16.02.2021 з 09:30 до 16:00 год, обідня перерва з 12:00 до 13:00, в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, пр-т Науки 57 (2-й поверх, каб 10).

Поштове відправлення 0308300674725 за даними трекінгу на сайті Укрпошти вручено 04.01.2021, але ТОВ «Епіцентр-К» не брало участі у розгляді справи.

16.02.2021 в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Бобко Ігорем Анатолійовичем за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Епіцентр К», ураховуючи те, що ТОВ «Епіцентр К» допущено перевищення встановлених габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, відповідальність за яке передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову № 230593 про застосування адміністративно господарського штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Суму штрафу сплачено ТОВ «Кряж і Ко» платіжним дорученням від 02.03.2021 № 7000031757.

Вважаючи протиправним оскаржувану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ)(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до положень статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням;

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 14 статті 6 Закону установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»(далі - Порядок № 879, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.

Транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Щодо доводів позивача про те, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, оскільки вантаж, який перевозився відповідачем, є сипучим та рухомим під час руху автомобіля, а маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, тоді як методика зважування такого вантажу відсутня, а тому не можливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин законодавцем виключено норму права про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики під час проведення габаритно-вагового контролю.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 скасовано п.19 Порядку КМУ № 879, який передбачав обов`язок територіальних органів Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Положеннями ст. 4 і ст. 29 Закону № 3353-ХІІ, ст. 33 Закону №2862-IV визначено, що визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів встановлено Порядком № 879.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Суд зауважує, що при здійснення перевезень подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.

Щодо доводів позивача про те, що у даному випадку перевізником вантажу було ТОВ «Кряж і Ко», а ТОВ «Епіцентр-К» замовником такого перевезення, а тому штрафні санкції оскаржуваною постановою застосовані до неналежного суб`єкта господарювання, суд зазначає наступне.

ТОВ «Епіцентр-К» не спростовано належними доказами, що на момент проведення перевірки транспортного засобу VOLVO, д.н.р. НОМЕР_1 , власником якого є позивач, не було допущено перевищення встановлених габаритно вагових норм від 5% до 10% включно, відповідальність за яке передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 4 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, посадовими особами відповідача, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 23,72 т при нормативно допустимому 22 т, на підтвердження чого відповідачем надано талон зважування від 22.12.2020, довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2020 № 036625, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026258 від 22.12.2020.

Тобто, Укртрансбезпекою зафіксоване порушення - перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, визначених ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначає в позовній заяві ТОВ «Епіцентр К», що останнє не є перевізником у розумінні Закону, а тому притягнення товариства до відповідальності є протиправним.

Мотивами вказаних обставин позивач зазначає, що згідно із товарно транспортною накладною від 21.12.2020 Серії 12ААИ № 053136, яка надавалася при рейдовій перевірці водієм ОСОБА_1 , автомобільний перевізник ТОВ «Кряж і Ко», замовник ТОВ «Епіцентр К», вантажовідправник ТОВ «Епіцентр К», вантажоодержувач ТОВ «СП Рисоіл Термінал», автомобіль VOLVO, д.н.р. НОМЕР_5 , причіп/напівпричіп НОМЕР_2 , вантаж кукурудза насипом, маса брутто 39,220 кг.

Витягом з наказу ТОВ «Кряж і Ко» від 07.09.2020 № 159 «К» підтверджується, що ОСОБА_1 , прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу на умовах строкового трудового договору з 08.09.2020.

01.04.2020 між ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар) укладено договір № V15-КР/ТВ оренди транспортного засобу, 26.05.2020 додаткову угоду № 1 до договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 № V15-КР/ТВ, згідно із п.п.1.2 п.1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в оренду 01.07.2020 транспортні засоби, зокрема, Volvo, модель FH 4x2, кузов № НОМЕР_6 , колір кузова білий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого ВРЕВ-11 УДАІ в м. Києві 18.10.2011р.

01.07.2020 між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Кряж і Ко» підписано акт прийому передачі транспортного засобу, зокрема, Volvo, модель FH 4x2, кузов № НОМЕР_6 , колір кузова білий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також, ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар) укладено договір від 01.04.2020 № SCH15-KР/ТВ оренди транспортного засобу, 01.11.2020 додаткову угоду № 1 до договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 № SCH15-KР/ТВ, згідно із п.п.1.3 п.1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в оренду 01.11.2020 транспортні засоби, зокрема, SCHMITZ, модель SKI 24 SL 10.5, номер шасі № НОМЕР_8 , колір кузова білий, рік випуску 2019, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 8043 29.01.2020.

01.11.2020 між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Кряж і Ко» підписано акт прийому передачі транспортного засобу, зокрема, SCHMITZ, модель SKI 24 SL 10.5, номер шасі № НОМЕР_8 , колір кузова білий, рік випуску 2019, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що саме ТОВ «Кряж і Ко» здійснювало перевезення вантажу, на підтвердження чого надає товарно-транспортну накладну від 21.12.2020 Серії 12ААИ № 053136 та витяг з наказу ТОВ «Кряж і Ко» від 07.09.2020 № 159 «К» підтверджується, що ОСОБА_1 , прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу на умовах строкового трудового договору з 08.09.2020, а тому саме ТОВ «Кряж і Ко» має бути притягнуто до відповідальності за вказане правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом з тим, відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379 (далі - Інструкція №379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії N___».

Суд зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі №804/8740/16 сформулював правові висновки, відповідно до яких, попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися за його отриманням, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Приписами статті 48 Закону унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, для транспортних засобів, що перебувають у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно із наведеними вимогами, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Крім того, пунктом 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), установлено: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Разом з тим, у даному випадку, ТОВ «Епіцентр К» не надано належних доказів, які підтверджують наявність відомостей про належного користувача транспортного засобу, що перевірявся, а саме ТОВ «Кряж і Ко» в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент вчинення правопорушення.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача, водієм ОСОБА_1 відповідного договору оренди транспортного засобу надано не було, як і не надано акту передачі транспортного засобу в оренду та тимчасового реєстраційного талону.

Досліджуючи товарно-транспортну накладну від 21.12.2020 № 053136, судом встановлено, що ТОВ «Епіцентр К» зазначено як вантажовідправника. Отже, вказана товарно-транспортна накладна підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів. При цьому, вимога про її наявність скерована не до автомобільного перевізника (в розумінні положень Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, що визначає автомобільного перевізника.

Суд доходить висновку, що в даному випадку у спірних правовідносинах ТОВ «Епіцентр К», яке є власником автомобіля марки Volvo, модель FH 4x2, кузов № НОМЕР_6 , колір кузова білий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Факт перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Кряж і Ко» не спростовує порушення, за яке на позивача накладено штраф.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про відсуьність інформації, що ваги, які використовувалися працівниками Укртрансбезпеки, відповідають вимогам законодавства щодо обладнання яке повинно застосовуватися для обладнання пункту габаритно-вагового контролю та можуть застосовуватися для зважування транспортних засобів, чи проведена їх метрологічна атестація.

Відповідачем надано до суду Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відповідно до п.11 Порядку 879, а також зазначено, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритновагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення. Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Позивачем не спростовано належними доказами, що на момент проведення перевірки зазначені документи були відсутні.

Таким чином, матеріалами перевірки підтверджується порушення ТОВ «Епіцентр К» п.22.5 ПДД, а саме: навантаження на строєну вісь склало 23,72 т при нормативно допустимому 22 т, та наявність підстав для застосування до останнього штрафних санкцій, відповідальність за які передбачена абз. 14 ч. 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що контролюючий орган під час прийняття оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 242-246, 250, 262, 255-258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К, ЄДРПОУ 32490244) до Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві (03083, м. Київ, проспект Науки, 57), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю СХК «Вінницька промислова група» (21022, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Зулінського Сергія, 54-А, код ЄДРПОУ 33623350) про визнання протиправною та скасування постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №230593 від 16 лютого 2021 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.05.2026 року.

Суддя Г.В. Лебедєва