Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №420/24154/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24154/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії і, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку ОСОБА_1 по виплаті компенсації за неотримане під час служби речове майно;

зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 11.06.2025 по 24.06.2025 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2025 було звільнено з військової служби згідно пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військової обов`язок і військову службу". На час звільнення з позивачем не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Тільки 24.06.2025 на банківський рахунок позивача від військової частини НОМЕР_2 надійшла компенсація за неотримане речове майно в сумі 49 980, 55 грн. 09.07.2025 позивач звернувся до відповідача щодо виплати середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2025 (наступний день після звільнення) по 24.06.2025, на звернення отримав відповідь, середній заробіток не виплачено. Вважає, що дії відповідача щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасне нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно є протиправними, просить задовольнити позов.

Ухвалою від 23.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 23.07.2025 зобов`язано позивача надати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі - довідку про розмір середнього заробітку за квітень-травень 2025 року. Також зобов`язано відповідача надати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати довідку про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за квітень-травень 2025 року.

Сторони не надали до суду документи, зазначені в ухвалі суду від 23.07.2025.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 02.02.2026 суд повторно зобов`язав ОСОБА_1 надати суду довідку про розмір середнього заробітку за квітень-травень 2025 року, також зобов`язав НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України надати суду довідку про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за квітень-травень 2025 року. довідку про розмір всіх виплат на день звільнення та їх складові.

На вимогу суду позивач надав суду копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з серпня 2025 року по червень 2025 року.

Від відповідача не надійшли витребувані докази.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

Наказом від 10.06.2025 № 682-ос начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , головного сержанта, остання штатна посада - технік-слюсар ремонтно-евакуаційної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки звільнено з військової служби за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військової обов`язок і військову службу".

Станом на день звільнення відповідно до наказу від 10.06.2025 № 682-ос, вислуга років становить: календарна військова 09 років 01 місяців 3 дня, пільгова військова - 05 років 04 місяців 05 днів; загальна - 14 років 06 місяців 14 днів.

Відповідно до положень наказу, на момент звільнення повинен був отримати: грошову компенсацію за невикористанні 15 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік; грошову компенсацію за невикористанні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2025 роки тривалістю 14 календарних днів. Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонним загоном з ним не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

24.06.2025 року на особистий банківський рахунок позивача від військової частини НОМЕР_2 надійшло НОМЕР_3 , 55 грн. (компенсація за неотримане речове майно). Спору щодо розміру компенсації між сторонами немає.

09.07.2025 позивач звернувся до відповідача щодо виплати середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2025 (наступний день після звільнення) по 24.06.2025. Позивач вказує, що ним отримана відповідь, копію відповіді до позову не додано.

Вважаючи, що дії відповідача щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасне нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 № 310 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 310). У разі вибуття військовослужбовця з органу Держприкордонслужби з виключенням із списків органу Держприкордонслужби йому видається атестат на предмети речового майна (додаток 2), який оформляється відповідно до вимог, викладених у пункті 7 глави 3 розділу VI цієї Інструкції (п. 3 розділ ІІ).

Військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом або кадрову військову службу, у разі звільнення в запас видається атестат на предмети речового майна, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення таку особу буде призвано або прийнято на військову службу, до її забезпечення зараховується речове майно, видане раніше. Предмети речового майна, отримані понад 12 місяців до звільнення в запас, до забезпечення не зараховуються.(п.5 розділ ІІ Інструкції)

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178).

Згідно з п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 253 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердж. Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, грошове, продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, які звільняються зі строкової військової служби, здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Водночас, правовими нормами, які регулюють порядок проведення розрахунків з військовослужбовцем при звільненні, не врегульовано питання відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення військовослужбовців.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що не заборонено спеціальним законодавством.

Відповідні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби викладені у постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16, від 28 січня 2021 року у справі №240/11214/19.

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Зі змісту Інструкції № 310 та Положень № 1115/2009 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, суд вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як уже зазначено, у цій справі позивачу під час звільнення 10.06.2025 грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби не виплачено; відповідну компенсацію було виплачено добровільно відповідачем 24.06.2025. Періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 11.06.2025 по 23.06.2025 включно.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, відповідно до п.2 якої її дія поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.

Враховуючи обставини справи, та згідно положень ст.117 КЗпП України, у спірних відносинах підлягає застосовуванню Порядок №100, як такий що визначає порядок обчислення середньої заробітної плати.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як вбачається із довідки про грошове забезпечення: у квітні, травні 2024 року місячне грошове забезпечення позивача складає 27178 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (27178 грн. + 27178 грн.) / 61 дн.= 891 грн. 08 коп.

Розмір відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача необхідно обчислювати шляхом множення розміру середньоденного грошового забезпечення (середнього заробітку) позивача перед його звільненням з військової служби на період затримки виплати компенсації.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати компенсації вартості речового майна належна позивачу за період з 11.06.2024 по 23.06.2024 ( 13 днів) має складати: 11584 грн. 04 коп. (11584 грн. 04 коп. х13 дн.)

Враховуючи, що позивачу не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно у день його звільнення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки, позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а відповідачем не спростовано протиправність дій щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки з ним повного розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з ним повного розрахунку при звільненні в розмірі 11584 грн. 04 коп.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України у вигляді не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення по виплаті компенсації за неотримане під час служби речове майно.

Стягнути з НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2025 по 23.06.2025 включно у розмірі 11584 грн. 04 коп. (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 04 копійки) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА