Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №420/5119/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 188919 грн. 41 коп. на бюджетний рахунок UA838999980333109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/11010500;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 15714 грн. 95 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./11011001;

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 грн. на бюджетний рахунок UA518999980313050106000015744, Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/21081100.

Позовні вимоги мотивує тим, що за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 213654,36 грн., з яких: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 188919,41 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 29.04.2025 р. № 19585/15-32-24-06-20 на суму 340 грн., від 29.04.2025 р. № 19586/15-32-24-06-20 на суму 188579,41 грн.; з військового збору у розмірі 15714,95 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення від 29.04.2025 р. № 19588/15-32-24-06-20 на суму 15714,95 грн.; по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20 на суму 1020 грн., від 29.04.2025 р. № 19583/15-32-24-06-20 на суму 8000 грн. Оскільки узгоджені грошові зобов`язання добровільно не сплачені відповідачем, просить стягнути їх суму в судовому порядку.

Ухвалою від 26.02.2026 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.04.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що ніколи не набувала статусу фізичної особи-підприємця, не перебувала на посадах, які передбачають обов`язкове подання щорічних декларацій та не була засновником юридичних осіб. Тому прохальні вимоги позивача не підтверджені належними доказами щодо наявності у відповідача об`єкта оподаткування. Також позивачем не надано первинних документів (банківських виписок, договорів, інформації від податкових агентів, тощо), які б свідчили про фактичне отримання доходів, що підлягають обов`язковому декларуванню. Позивач обґрунтовує позовні вимоги актом перевірки від 25.03.2025 р. та даними інтегрованих карток платника, однак акт перевірки є лише носієм доказової інформації, а інтегрована картка платника є формою внутрішнього обліку контролюючого органу. Жоден із цих документів не є первинним документом і сам по собі не встановлює юридичного факту отримання доходу. Так як доходи не отримувалися, то і відсутній обов`язок з подання податкової декларації про майновий стан і доходи згідно з нормами ст.179 ПК України. Окрім цього, позивач не надав до суду доказів законності підстав для призначення і проведення перевірки, у зв`язку з чим акт перевірки від 25.03.2025 р. складено з порушенням встановленого порядку, а прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення є протиправними. Матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів фактичного вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 29.04.2025 р. У спорах про стягнення податкового боргу позивач повинен довести правомірність нарахувань та дотримання процедури. Оскільки позивач не довів факту отримання відповідачем доходу, а процедура проведення перевірки здійснена з порушенням законодавства, заявлені вимоги є юридично необґрунтованими.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 05.03.2025 р. по 18.03.2025 р. посадовою особою Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового бору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., за результатами якої складено акт від 25.03.2025 р. № 12580/15-32-24-06-15/ НОМЕР_1 .

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 ПК України, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2022 рік та не задекларовано суму отриманого доходу у розмірі 838130,74 грн. як інші доходи, отримані з джерел за межами України;

2. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.179.7 ст.179 ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету за 2022 рік податок на доходи фізичних осіб у сумі 150863,53 грн.;

3. пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.179.7 ст.179, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розд.ХХ ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету за 2022 рік військовий збір у сумі 12571,96 грн.;

4. п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів;

5. пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 встановлено ненадання до податкових органів відповіді на запит про надання інформації.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн.;

- від 29.04.2025 р. № 19583/15-32-24-06-20, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 8000 грн.;

- від 29.04.2025 р. № 19585/15-32-24-06-20, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн.,

- від 29.04.2025 р. № 19586/15-32-24-06-20, яким відповідачу нараховано грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 188579,41 грн., з яких за основним платежем - 150863,53 грн., за штрафними санкціями - 37715,88 грн.;

- від 29.04.2025 р. № 19588/15-32-24-06-20, яким відповідачу нараховано грошові зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 15714,95 грн., з яких за основним платежем - 12571,96 грн., за штрафними санкціями - 3142,99 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлено відповідачу рекомендованим листом на адресу місця її проживання - АДРЕСА_1 , який повернувся до контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ані в адміністративному, ані в судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20, № 19583/15-32-24-06-20, № 19585/15-32-24-06-20, № 19586/15-32-24-06-20, № 19588/15-32-24-06-20 не оскаржувалися.

Сума податкового боргу відповідача в загальному розмірі 213654,36 грн. підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Положеннями пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом, врегульовано ст.56 ПК України. Так, згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п.56.15 ст.56 ПК України).

Згідно п.56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20, № 19583/15-32-24-06-20, № 19585/15-32-24-06-20, № 19586/15-32-24-06-20, № 19588/15-32-24-06-20 направлено відповідачу рекомендованим листом, який повернувся до контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вказані податкові повідомлення-рішення не було оскаржено відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Таким чином, визначені за ними грошові зобов`язання також набули статусу узгоджених.

Оскільки узгоджені грошові зобов`язання не сплачено ОСОБА_1 у встановлений ПК України строк, вони стали податковим боргом платника податків у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст.59 ПК України позивачем сформовано та направлено відповідачу на адресу місця її проживання - АДРЕСА_1 , рекомендованим листом податкову вимогу від 17.07.2025 р. № 0015609-13-05-1532 на суму 213654,36 грн., який повернувся до контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 6 розділу ІV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 р. № 610, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З урахуванням вищенаведеного, податкова вимога від 17.07.2025 р. № 0015609-13-05-1532 вважається належним чином врученою відповідачу.

Отже, контролюючим органом виконано вимоги ПК України, які характеризується сукупністю таких обставин, які мали місце на момент звернення до суду з позовом: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту несплати податкового боргу в добровільному порядку.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності підстав для призначення перевірки, порушення процедури проведення перевірки, відсутності об`єктів оподаткування, протиправності нарахування їй грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, застосування штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20, № 19583/15-32-24-06-20, № 19585/15-32-24-06-20, № 19586/15-32-24-06-20, № 19588/15-32-24-06-20, то суд зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 13.02.2018 р. у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019 р. у справі № 807/495/17, від 03.02.2022 р. у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 р. у справі № 826/9711/17, від 04.02.2020 р. у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 р. у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 р. у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 р. у справі № 160/7345/20 при їх системному аналізі) предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому, Верховний Суд наголосив, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином в ході розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податків заборгованості по податках та зборах, суд не може надавати оцінку правомірності нарахування податкового зобов`язання, зокрема, згідно податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з несплатою якого виникла податкова заборгованість, враховуючи те, що відповідач не оскаржувала вищевказані податкові повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2025 р. у справі № 640/25254/21, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги та не надає правової оцінки доводам відповідача про необхідність з`ясування обставин правильності призначення перевірки, дотримання процедури її проведення, визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору, по адміністративним штрафам та іншим санкціям.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з неї заборгованості у зв`язку з тим, що нею не отримано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20, № 19583/15-32-24-06-20, № 19585/15-32-24-06-20, № 19586/15-32-24-06-20, № 19588/15-32-24-06-20, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, податкові повідомлення-рішення від 29.04.2025 р. № 19582/15-32-24-06-20, № 19583/15-32-24-06-20, № 19585/15-32-24-06-20, № 19586/15-32-24-06-20, № 19588/15-32-24-06-20 було направлено рекомендованим листом за місцем проживання відповідача - АДРЕСА_1 , який повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення направляються платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації та у разі, якщо

пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкові повідомлення-рішення вважаються врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 р. у справі № 280/2363/24 прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні положення містить пункти 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 № 124/28254.

Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 р. у справі № 810/3116/18 вказано, що відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 р. у справі № 640/8096/19 зазначив, що норми абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК не встановлюють вичерпний перелік причин, з яких виявилося неможливим вручити поштове відправлення адресату, за наявності відмітки поштової служби щодо яких документ вважається врученим. Проставлення відмітки поштової служби "за закінченням встановленого строку зберігання" із датою невручення/повернення на відповідному поштовому відправленні відповідає умовам норм абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК, за яких таке відправлення вважається врученим.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.03.2025 р. у справі № 560/5313/24 виснував, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Оскільки податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу за місцем її реєстрації та повернулися до Головного управління ДПС в Одеській області з причини "за закінченням терміну зберігання", то вони вважаються належним чином врученими ОСОБА_1 .

Отже, доводи відповідача про не вручення податкових повідомлень-рішень не ґрунтуються на вимогах ПК України.

За приписами п.41.4 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (п.41.4 ст.41 ПК України).

Приписами п.87.11 ст.87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, оскільки узгоджені грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 188919,41 грн., з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 15714,95 грн., по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 грн., що набули статусу податкового боргу, не сплачені відповідачем добровільно в установленому законом порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму заборгованості:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 188919 (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 41 коп. на бюджетний рахунок UA838999980333109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/11010500;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 15714 (п`ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 95 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./11011001;

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 (дев`ять тисяч двадцять) грн. на бюджетний рахунок UA518999980313050106000015744, Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/21081100.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко