Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 18 травня 2026 р.
Справа: №320/21112/25
Суддя: Вісьтак М.Я.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2026 року справа №320/21112/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Суть спору та процесуальні дії у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неналежного розгляду скарги адвоката Лакуста Д. І. в інтересах ОСОБА_1 від 10.03.2025 року на дії ІНФОРМАЦІЯ_2 при проходженні особою медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути скаргу адвоката Лакуста Д. І. в інтересах ОСОБА_1 від 10.03.2025 року на дії ІНФОРМАЦІЯ_2 при проходженні особою медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи правові висновки суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 постановлено у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження в адміністративній справі № 320/21112/25 - відмовити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2025 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого, як зазначає позивач, його не було ознайомлено під підпис із результатами проходження ВЛК та не вручено копію довідки військово-лікарської комісії. У подальшому адвокат Лакуста Д.І. в інтересах позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 зі скаргою від 10.03.2025 щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_5 під час проведення медичного огляду ВЛК та з вимогою здійснити належний розгляд викладених у скарзі обставин. Позивач зазначає, що скаргу було вручено відповідачу 14.03.2025, однак станом на момент звернення до суду належної відповіді за результатами її розгляду ним отримано не було, у зв`язку із чим вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду звернення. На думку позивача, така бездіяльність порушує його право на належний та своєчасний розгляд скарги компетентним суб`єктом владних повноважень, а також унеможливлює реалізацію права на оскарження дій та рішень військово-лікарської комісії.
04.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 скерував до суду письмовий відзив, у якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не допускав протиправної бездіяльності, оскільки структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 є ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким було надано відповідь на скаргу адвоката Лакусти Д.І. від 10.03.2025 року. На підтвердження зазначених обставин відповідачем долучено копію листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.03.2025 року та докази його направлення представнику позивача електронною поштою. Відповідач вважає, що надання такої відповіді свідчить про фактичне усунення оскаржуваної бездіяльності та фактичне задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку із чим просив суд закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
18.02.2025 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 .
10.03.2025 адвокат Лакуста Д.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав скаргу, адресовану начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_5 при проходженні ОСОБА_1 медичного огляду ВЛК.
У вказаній скарзі представник позивача зазначав, що за результатами проходження медичного огляду ВЛК ОСОБА_1 не було ознайомлено під підпис із станом його здоров`я та ступенем придатності до військової служби, а також не було вручено копію довідки ВЛК.
У скарзі адвокат Лакуста Д.І. просив, зокрема, прийняти скаргу та копії документів до неї, зареєструвати та розглянути скаргу в інтересах ОСОБА_1 , витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_5 копію довідки ВЛК про ступінь придатності до військової служби ОСОБА_1 , а також зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести документально оформлені результати проходження медичного огляду ВЛК від 18.02.2025 до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
З опису вкладення у цінний лист вбачається, що на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено скаргу в інтересах ОСОБА_1 , адвокатський ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копію повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 №679 від 18.02.2025 та військово-обліковий документ із мобільного застосунку «Резерв+».
Згідно з даними відстеження поштового відправлення №0101049162325, поштове відправлення прийнято 11.03.2025, прибуло до відділення 13.03.2025 та вручено одержувачу 14.03.2025.
24.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 склав лист-відповідь на скаргу адвоката Лакусти Д.І. від 10.03.2025.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив представника позивача про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою у АДРЕСА_3 , виключений з військового обліку як особа, яка порушила правила військового обліку, а також зазначив про необхідність виконання вимог Положення №402.
25.03.2025 зазначений лист ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено на електронну адресу представника позивача.
Водночас, на думку позивача, бездіяльність відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 порушує його право на належний та своєчасний розгляд скарги компетентним суб`єктом владних повноважень, а також унеможливлює реалізацію права на оскарження дій та рішень військово-лікарської комісії.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-XII).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з абзацом 7 пункту 1.3 названої глави основним завданням військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 названої глави штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.
Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 закріплено право ЦВЛК розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Підпункт 2.3.5 названого пункту передбачає, що рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Главою 3 розділу І Положення № 402 врегульовано порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК, якою відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402, є Центральна військово-лікарська комісія.
Так, пунктами 3.1 3.4 названої глави передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано положеннями Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №393/96-ВР).
Стаття 3 названого Закону визначає, що скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:
- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.
Пунктами 3 та 4 розділу І Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 28 грудня 2016 року №735 (далі - Інструкція №735), визначено, що розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, військових частин, дієвим засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв`язків з широкими верствами населення, участі в управлінні державними справами громадян України.
У роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв`язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена скарга, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Проаналізувавши зміст листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2025, суд зазначає, що такий не містить належної оцінки доводів, викладених представником позивача у скарзі від 10.03.2025.
Так, вказаний лист не містить результатів перевірки обставин щодо невручення ОСОБА_1 довідки військово-лікарської комісії за результатами проходження медичного огляду 18.02.2025, не містить оцінки доводів скарги щодо дій ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також не містить відомостей про проведення ІНФОРМАЦІЯ_3 перевірки викладених у скарзі обставин.
Натомість у вказаному листі переважно наведено роз`яснення щодо порядку військового обліку, зазначено інформацію про перебування позивача на військовому обліку та його статус, а також рекомендації щодо виконання вимог Положення №402.
Тобто наданий лист фактично має інформаційно-роз`яснювальний характер та не свідчить про об`єктивний, всебічний і належний розгляд скарги позивача у розумінні Закону України «Про звернення громадян».
Окрім цього, судом проаналізовано доводи відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до яких відповідач зазначає, що структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 є ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким надано відповідь на скаргу адвоката Лакусти Д.І. від 10.03.2025 року, у зв`язку з чим відповідач вважає, що порушення прав позивача усунуто, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Водночас суд звертає увагу, що скарга адвоката Лакусти Д.І. в інтересах ОСОБА_1 була адресована саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів здійснення ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійного розгляду поданої скарги, проведення перевірки викладених у ній обставин чи прийняття відповідного рішення за результатами такого розгляду.
При цьому сам по собі факт надання відповіді структурним підрозділом відповідача не свідчить про належне виконання ІНФОРМАЦІЯ_3 обов`язку щодо розгляду звернення позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
За таких обставин суд вважає безпідставними доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки матеріалами справи не підтверджено фактичного усунення оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Так, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду скарги адвоката Лакусти Д.І., поданої в інтересах ОСОБА_1 , від 10.03.2025 щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження ОСОБА_1 медичного огляду військово-лікарською комісією.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 9376-6638-2257-1854, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду скарги адвоката Лакусти Д.І., поданої в інтересах ОСОБА_1 , від 10.03.2025 щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження ОСОБА_1 медичного огляду військово-лікарською комісією.
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути скаргу адвоката Лакусти Д.І., подану в інтересах ОСОБА_1 , від 10.03.2025 щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження ОСОБА_1 медичного огляду військово-лікарською комісією, з урахуванням правових висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
5. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua