Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №320/33682/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Київ справа №320/33682/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ПФУ у Київській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі по тексту також відповідач 2, ГУ ПФУ у Волинській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів по перерахунку позивачу пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках;

- зобов`язати відповідача 1 перерахувати та призначити таку пенсію, починаючи з 27.01.2023.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що у 1986 році працювала старшою медичною сестрою Горностайпільської дільничної лікарні Чорнобильського район Київської області. Позивач зазначила, що має посвідчення (категорія 1) особи з інвалідністю, яка має пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також посвідчення особи, яка має статус інваліда внаслідок особистої участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони.

Позивач зазначила, що у січні 2023 року звернулась до відповідача 1 із заявою про перерахунок їй пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону №796, виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках. Проте, рішенням відповідача 2 їй було відмовлено здійснення такого перерахунку у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Означена відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що розгляд заяви позивача здійснювався за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області, яке спірним рішенням відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону №796 з підстав, викладених у рішенні.

Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області як отримувач пенсії по інвалідності у розмірі фактичних збитків згідно статті 54 Закону №796, є особою з числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та має інвалідність внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідач 2 пояснив, що позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою щодо перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно статті 54 Закону №796, виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках. До заяви додано довідки без долучення документів, на підставі яких вони видані. З принципом екстериторіальності справу направлено для розгляду до ГУ ПФУ у Волинській області. ГУ ПФУ у Волинській області було встановлено, що позивач працювала у 1986 році медичною сестрою в Горностайпілсьькій дільничній лікарні Чорнобильського району Київської області, реорганізованої в Іванківську центральну районну лікарню. Особові рахунки за 1986 рік до правонаступника передані не були. У зв`язку з викладеним спірним рішенням відповідач 2 відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії згідно наданих довідок.

На переконання відповідача 2, оскільки позивачем не було надано довідки визначеної форми, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії в межах спірних відносин.

Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, згідно статті 54 Закону №796.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 24.03.2021, та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Категорія 1) відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 10.11.2021.

Заявою від 20.01.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону №796, виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках. Означену заяву за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ у Волинській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 27.01.2023 №932210127055 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, згідно статті 54 Закону №796, виходячи із заробітної плати згідно довідки №34, оскільки у разі ліквідації підприємства видається довідка, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644 «Довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» Департаментом соціального захисту населення за рішенням обласної комісії з визначення даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (з розшифровкою виплат на підставі архівних документів).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 10 Закону №796 визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 54 Закону №796).

Частиною першою статті 57 Закону №796 визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту також - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №796 видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644 «Про затвердження форми Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.10.2012 за №1808/22120, затверджено форму Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявою від 20.01.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області про перерахунок їй пенсії з більшого заробітку згідно довідки.

Додатками до означеної заяви зазначено, зокрема, інші документи під номерами 12, 34, 525.

Відповідно до довідки від 04.03.1997 №34, виданої Центральною районною лікарнею Іванківської районної державної адміністрації Управління охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 за період роботи в с. Опачічі, Андріївка, Куповате, Терехи Чорнобильського району з 27.04.1986 по 30.04.1986, з 01.05.1986 по 08.05.1986 по місцю основної роботи в дільничній лікарні с. Горностайпіль Чорнобильського району, виплачена заробітна плата у підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 у сумі 83 крб. 46 коп. з тримісячним коефіцієнтом, наказ №112 від 27.04.1986 по Горностайпільській д/л.

Довідка підписана головним лікарем Іванківського району та головним бухгалтером, а також скріплена печаткою Центральної районної лікарні Іванківської районної державної адміністрації Управління охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації.

Горностайпільською районною лікарнею Іванківської районної державної адміністрації від 29.10.1992 №525 видано позивачу довідку про те, що у період роботи в с. Горностайпіль Чорнобильського району з 27.04.1986 по 30.04.1986, з 01.05.1986 по 08.05.1986 вона брала участь у проведенні проф. заходів і евакуації хворих по селах Опачічі, Андріївка, Куповате, Терехи (наказ №112 від 27.04.1986) та їй виплачена заробітна плата у сумі 83 крб. 46 коп. Інша частина тексту означеної довідки є нечитабельною.

Відповідно до довідки від 10.01.2013 №12, виданої Іванківською центральною. Районною лікарнею Управління охорони здоров`я КОДА, архівні документи, особові рахунки при реорганізації Горностайпільської дільничної лікарні в Іванківську ЦРЛ за 1986 рік не передавались.

Крім того, відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 підтверджено, що позивач у період з 01.08.1985 по 09.06.1986 працювала в Чорнобильській райлікарні на посаді медсестри дільничної Горностайпільської дільничної лікарні.

Відповідно до пункту 7.2 наказу №112 по Чорнобильській центральній районній лікарні від 27.04.1986 направлено для роботи по йодній профілактиці та диспансерному нагляду за опроміненим населенням, зокрема, середній медпрацівників ОСОБА_2 (колишнє прізвище позивача відповідно до записів у трудовій книжці).

Означені докази, на переконання суду, у сукупності свідчать про те, що позивач у період з 27.04.1986 по 30.04.1986, з 01.05.1986 по 08.05.1986 працювала у зоні відчуження та по місцю основної роботи в дільничній лікарні с. Горностайпіль Чорнобильського району, їй виплачена заробітна плата у підвищеному розмірі у сумі 83 крб. 46 коп. з тримісячним коефіцієнтом.

Відповідач 2, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, у спірному рішенні зазначив, що у разу ліквідації підприємства видається довідка, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 №644 «Про затвердження форми Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках».

Відповідно до пункту 2.10 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту також - Порядок №22-1) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а.

Суд наголошує на наявності в особи права на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду №291/99/17 від 21.02.2020, №560/123/21 від 04.07.2023.

При цьому, позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

В свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства та відсутність первинної документації на зберіганні у архіві підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Неможливість перевірки органом ПФУ відповідності запису довідки первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №583/392/17.

Отже особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.

Водночас відповідачем 2, яким здійснювався розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії, не надано належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості даних, що міститься у наданих позивачем довідках та інших документах на підтвердження отримання нею заробітної плати за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках, не досліджено надані позивачем документи на предмет фактичного підтвердження чи непідтвердження ними підстав, які дають позивачу право на здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону №796, відмовивши формально із зазначенням про невідповідність довідки формі, встановленій наказом №644, не дослідивши такі документи, без всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, без вчинення дій, направлених на отримання інформації від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб.

При цьому, суд зазначає, що невідповідність форми довідки, на що вказує відповідач 2, яка при цьому містить інформацію про виплачені кошти позивачу, та підставу її видачі, не може бути обґрунтованою підставою для відмови у перерахунку на підставі всіх матеріалів пенсійної справи, оскільки відповідачем не зазначено, що дані, які зазначені в наданих позивачем довідках, не містять необхідної інформації, на підставі якої можливо здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про передчасність винесеного відповідачем 2 рішення від 27.01.2023 №932210127055 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, що має наслідком наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування означеного рішення.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 1 перерахувати та призначити позивачу пенсію, починаючи з 27.01.2023, не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки відповідачем фактично не здійснювався розгляд заяви позивача від 20.01.2023 на предмет наявності чи відсутності підстав для здійснення перерахунку її пенсії, а спірним рішенням було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії виключно з формальних підстав, а саме: невідповідності наданих довідок формі, встановленій Наказом №644.

Суд зазначає, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, порушення яких відбулося внаслідок передчасних висновків відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії без викладення обґрунтованих та вмотивованих висновків щодо наявності/відсутності підстав для здійснення такого перерахунку, необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2023 з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27.01.2023 №932210127055.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2023 з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.