Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №320/46755/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Київ № 320/46755/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2024/000291;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100340/2024/000043/2 від 10.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, оскільки подані до митного оформлення документи, в тому числі з метою підтвердження митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач наголошує на тому, що декларантом було надано відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (МК України) для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом, а відповідач не зазначив, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від Київської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якій заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що під час здійснення митного контролю було встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. декларант не скористався правом та можливістю спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товарів. Зважаючи на відсутність вартості, достовірних відомостей щодо числових значень складових митної вартості, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а, 26, 2в, 2г неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадання таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки; на основі віднімання та додавання вартостей- не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Стороною позивача було подано відповідь на відзив відповідача, а відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких сторони наполягають на власних доводах та обґрунтуваннях власної правової позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» здійснює свою діяльність в сфері оптової торгівлі меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний КВЕД 46.47).

Під час провадження своєї господарської діяльності, позивач здійснює імпорт меблів від заводів виробників, офіційних дистриб`юторів, в даному випадку з Китайської Народної Республіки.

Так, 12.09.2022 позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № РF106 з заводом-виробником Tianjin Perfect Furniture Co., Ltd на поставку обідніх стільців.

За митною декларацією № 24UА4100340614046U0 від 10.04.2024 Київською митницею прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100340/2024/000291. Причиною винесення такого рішення вказано те, що відповідно до вимог ст. 256 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні за наявності обґрунтованих обставин. Згідно ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Кодексу. В процесі митного оформлення було з`ясовано, що декларантом не подано документів для підтвердження митної вартості згідно ст. 53 МК України, чим порушено вимоги ст. 52 та 53 МК України.

У зв`язку з чим, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА100340/2024/000043/2 від 10.04.2024.

Митному органу для розмитнення подано документи зазначені в ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: митна декларація (далі – МД) № 24UА100340614046U0 від 10.04.2024; Контракт № PF106 від 12.09.2022; специфікація від 13.11.2023 до контракту; проформа-інвойс від 13.11.2023; commercial invoice від 25.01.2024; декларація про походження товару від 25.01.2024; коносамент від 30.01.2024; пакувальний лист від 25.01.2024; CMR № 2115 від 02.04.2024; квитанція № 60 від 13.11.2023; квитанція № 7 від 02.02.2024; прайс-лист від 01.11.2023; митна декларація країни відправлення № 021720240000023679 від 26.01.2024; митна декларація країни відправлення № 021720240000023681 від 26.01.2024; договір № 1001-Т/21 від 08.04.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів; довідка про транспортні витрати № 3146 від 05.04.2024; рахунок на оплату № 035638 від 04.04.2024; договір про надання послуг з декларування товарів № Б-930/19 від 26.12.2019; лист Київській митниці від декларанта від 10.04.2024.

У свою чергу, Київська митниця вважає, що поданий пакет документів не є достатнім для розмитнення товару за основним методом (ціною контракту) та зазначив, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують товарів, всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до товаросупровідних документів умовами поставки є FOB XIGANG (CN). Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, атакож вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Для підтвердження складової митної вартості (передбаченої частиною другою статті 368 МК України) надана довідка від ТОВ «Глобал Оушен Лінк» щодо транспортних витрат № 3146 від 05.04.2024, яка носить інформаційний характер, договір на перевезення від 08.04.2021 № 1001-Т/21 з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», відповідно до СМR від 02.04.2024 № 2115 перевізником товарів є приватний підприємець ОСОБА_1 . Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Декларантом, до митного органу, не надано скановану копію договіру на перевезення від 13.03.2020 № 30. Не надано жодного документу, передбаченого частиною другою статті 53 МК України та наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599; довідка щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої до митного оформлення, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів (відмовою в наданні), передбачених п. 3 ст. 353 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості не додержуючись терміну встановленому ст. 53 МК України. Також, пунктом 3.2 зовнішньоекономічного договору від 12.09.2022 № PF106 передбачено, що умови оплати вказуються у інвойсі, однак, у наданому до митного оформлення інвойсі від 25.01.2024 умови оплати відсутні. Сума попередньої оплати у наданих до митного оформлення платіжних доручень від 13.11.2023 № 60 та від 02.02.2024 № 7 не співпадає з сумою, зазначеною у інвойсі. Зазначене не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 353, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, декларантом не надано жодного додаткового документа.

Отже, декларант не скористався правом та можливістю спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товарів. Зважаючи на відсутність вартості, достовірних відомостей щодо числових значень складових митної вартості, митниця не має можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадання таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей- не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно із ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з нормами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

Відповідно до ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 МК України.

Згідно положень ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГААТ.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом вартостях.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 та 3 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

Отже, МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 та 2 ст. 54 МК України.

Суд, з огляду на компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, наголошує на тому, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зауважує, що висновок митного органу повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами.

Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом досліджено, що 12.09.2022 позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № РF106 з заводом-виробником Tianjin Perfect Furniture Co., Ltd на поставку обідніх стільців.

Митному органу для розмитнення подано документи зазначені в ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: МД № 24UА100340614046U0 від 10.04.2024; Контракт № PF106 від 12.09.2022; специфікація від 13.11.2023 до контракту; проформа-інвойс від 13.11.2023; commercial invoice від 25.01.2024; декларація про походження товару від 25.01.2024; коносамент від 30.01.2024; пакувальний лист від 25.01.2024; CMR № 2115 від 02.04.2024; квитанція № 60 від 13.11.2023; квитанція № 7 від 02.02.2024; прайс-лист від 01.11.2023; митна декларація країни відправлення № 021720240000023679 від 26.01.2024; митна декларація країни відправлення № 021720240000023681 від 26.01.2024; договір № 1001-Т/21 від 08.04.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів; довідка про транспортні витрати № 3146 від 05.04.2024; рахунок на оплату № 035638 від 04.04.2024; договір про надання послуг з декларування товарів № Б-930/19 від 26.12.2019; Лист Київській митниці від декларанта від 10.04.2024.

За митною декларацією № 24UА4100340614046U0 від 10.04.2024 Київською митницею прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100340/2024/000291.

Причиною винесення такого рішення вказано те, що відповідно до вимог ст. 256 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні за наявності обґрунтованих обставин. Згідно ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Кодексу.

В процесі митного оформлення було з`ясовано, що декларантом не подано документів для підтвердження митної вартості згідно ст. 53 МК України, чим порушено вимоги ст. 52 та 53 МК України.

У зв`язку з чим, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА100340/2024/000043/2 від 10.04.2024.

У свою чергу, Київська митниця вважає, що поданий пакет документів не є достатнім для розмитнення товару за основним методом (ціною контракту) та зазначив, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують товарів, всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. п. 2.1, 2.2 зовнішньоекономічного контракту № РF106 від 12.09.2022 загальна вартість товару за цим договором вказується в інвойсах та специфікаціях для кожної поставки товару. Загальна вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки, маркування, збереження товару від пошкоджень, витрати по сертифікації товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, навантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця.

Відповідно до п. п. 2.3, 4.1, 4.2 валюта контракту - у доларах, базисні умови поставки FOB Ксинганг, згідно Інкотермс 2010. Можливе використання інших умов поставки, в тому числі і поставки на безоплатній основі. Всі інші умови поставки вказуються додатково в кожному інвойсі та не потребують внесення змін у цей договір. Товар повинен бути завантажений в порт відправника протягом 10 (десяти) тижнів з моменту надходження 30% від вартості товару на розрахунковий рахунок продавця і уточнення всіх деталей.

Продавцем було виставлено рахунок-проформу від 13.1 1.2023 на загальну вартість товару 13218,10 дол. США.

На виконання умов контракту щодо передоплати, позивач 13.11.2023 оплатив на банківський рахунок продавця 4125,27 дол. США, що підтверджується квитанцією № 60. Після чого, розпочалася безпосередньо процедура поставки товарів, в ході здійснення якої продавцем сформовано комерційний інвойс від 25.01.2024 на загальну вартість товару 13218,10 дол. США.

Так, вартість, опис і вага товару, які вказані в рахунку-проформі від 13.11.2023, комерційному інвойсі від 25.01.2024 та специфікації від 13.11.2023 до контракту, є ідентичними та вказані документи не містять розбіжностей.

На момент митного оформлення, позивачем було здійснено попередню оплату за товар продавцю, в тому числі передоплата на виконання умов пункту 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 12.09.2022, на підтвердження чого, митному органу надавалися квитанції № 60 від 13.11.2023, № 7 від 02.02.2024.

Як зауважує позивач та не спростовано відповідачем, митним органом проводився огляд імпортованого позивачем товару, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 10.04.2024, в якому посадовою особою Київської митниці підтверджено, що згідно маркувальних та візуальних ознак, в оглянутих місцях, товари являють собою меблі, в асортименті згідно МД.

Щодо залучення третіх осіб при транспортуванні товару та зауважень митниці в цій частині, суд зауважує, що МК України не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою до таких документів, є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів. Подана до митного оформлення довідка про транспортні витрати № 3146 від 05.04.2024 містить відомості про покупця - позивача, розрахунок вартості перевезення, відомості про маршрут перевезення, посилання на коносамент та номер контейнера. Вартість перевезення до митного кордону України становила 349489,40 грн, страхування вантажу не проводилось.

Відтак, твердження відповідача про те, що декларантом не було надано документів на підтвердження транспортних витрат є необґрунтованим.

Київська митниця ставить під сумнів транспорті витрати, заявлені позивачем, посилаючись на те, що в СМR вказано не експедитора, а перевізника, тобто особи, яка безпосередньо транспортувала товар.

Так, довідка про транспортні витрати № 3146 від 05.04.2024 і рахунок на оплату № 035638 від 04.04.2024, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК». Між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» (експедитор) укладено договір № 1001-Т/21 від 08.04.2021 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, предметом якого є у відповідності з цим договором, експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Пунктом 3.1.2 договору № 1001-Т/21 від 08.04.2021 передбачено, що експедитор укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, деактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів.

Тобто, для здійснення перевезення вантажу за цією поставкою, позивач не укладав безпосередньо договір з перевізником. Такий перевізник залучався експедитором з метою перевезення вантажу позивача.

Пунктом 5.2 договору № 1001-Т/21 від 08.04.2021 визначено, що сторона, яка залучила третю особу для виконання своїх обов`язків, несе перед другою стороною договору відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених нею до виконання цього договору, у тому ж порядку, як і за власні дії. На підставі вказаного договору, експедитор ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» організувало та здійснило перевезення вантажу на замовлення позивача.

Відтак, чинним законодавством України та укладеним з позивачем договором експедитору не заборонено залучати до організації перевезення третіх осіб, а тому, доводи Київської митниці про те, що в довідка про транспортні витрати надана від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої до митного оформлення СМR, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Разом із цим, укладений між позивачем та експедитором договір № 1001-Т/21 від 08.04.2021 не передбачає обов`язку експедитора надавати замовнику договори, які укладаються ним з третіми особами з метою здійснення перевезення вантажу за замовленням позивача.

При залученні третіх осіб до виконання договору, саме експедитор несе відповідальність перед замовником (ч. 2 ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», п. 5.2. Договору № 1001-Т/21 від 08.04.2021), на чому, цілком обґрунтовано наголошує позивач.

Отже, позивач укладав договір на транспортно-експедиційні послуги з конкретним виконавцем, який має право на договірних засадах укладати ряд інших договорів (правочинів) з іншими перевізниками.

У свою чергу, позивач, як декларант, не має обов`язку згідно норм МК України надавати додаткові договори, які укладені між виконавцем за договором на транспортно-експедиційні послуги та іншими перевізниками, які залучаються виконавцем до здійснення операцій з надання послуг, з якими позивач безпосередньо договори не укладав.

Щодо того, що сума попередньої оплати у наданих до митного оформлення платіжних доручень від 13.11.2023 № 60 та від 02.02.2024 № 7 не співпадає з сумою, зазначеною у інвойсі, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, судом враховується, що на момент митного оформлення товару, позивачем було здійснено попередню оплату за товар продавцю, в тому числі передоплата на виконання умов пункту 4.2 контракту на підтверяження чого, митному органу надавалися квитанції № 60 від 13.11.2023, № 7 від 02.02.2024, при цьому, митний орган не вказав, яким чином відомості щодо умов оплати та порядок виконання зобов`язань щодо її здійснення впливають на митну вартість товару. У той же час, у зовнішньоекономічному контракті, митній декларації, інвойсах, які є основними документами, розбіжностей у вартості товару не міститься.

Також, слід звернути увагу на те, що за умовами контракту, для кожної поставки складається окрема специфікація на товар, який придбаває позивач, у вигляді невід`ємного додатку до зовнішньоекономічного контракту. Вданому випадку, це специфікація від 13.11.2023 до контракту, яка є додатком до нього і його невід`ємною частиною, була подана митному органу, а також містить опис імпортованого товару і всю необхідну інформацію про його вартість та характеристики задля ідентифікації. Вказані відомості щодо товару у специфікації є аналогічними, як і в проформі-інвойс від 13.11.2023 та інших додатків, що містять специфікацію товарів, які придбаваються позивачем, сторони не складають.

У електронному повідомленні, на яке посилається Київська митниця в оскаржуваному рішенні про коригування, митним органом не було конкретизовано і не вказано, які саме відомості мають підтвердити витребувані документи чи які має конкретизувати декларант, хоча частина документів, які витребовує в електронному повідомленні митний орган, вже надавалися під час митного оформлення, зокрема: документи, що підтверджують вартість перевезення товару; інвойси, які необхідні для ідентифікації товару і підтверджують його вартість; митні декларації країни-відправлення; квитанції про передоплату за товар.

Підстави витребування інших додаткових документів та необхідність їх подання митним органом належним чином не обгрунтовано.

За таких обставин, суд вважає, що у митного органу були відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, відсутні ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. У зв`язку з чим, у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, зпоясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже, на переконання суду, такі не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У даному випадку, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що митним органом не доведено, що товариством позивача було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достовірних та належних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень про відмову в прийнятті митної декларації та коригування митної вартості.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2024/000291.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100340/2024/000043/2 від 10.04.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ РЕЙСЕР» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.