Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №320/41821/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Київ № 320/41821/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000253/2 від 19.09.2023;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000837.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення митного органу про корегування митної вартості товарів, оскільки подані товариством до митного оформлення документи, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей та свідчили про виправлення технічної помилки в даті контракту № 23/1502 від 15.02.2023, а тому, наданих документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

У той же час, відповідач при надісланні запиту про надання додаткових документів, не визначив конкретний чіткий перелік додаткових документів, а обмежився лише копіюванням у свій запит положень відповідної статті Митного кодексу України (далі – МК України).

Крім того, позивач зауважує, що відповідач не вчинив жодних дій на узгодження з позивачем чи уповноваженою ним особою митної вартості товару та обгрунтованого і послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом позивача для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по митній декларації позивача на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів, встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме: 1) Згідно із пункту 2.2 Контракту від 15.02.22023 № 23/1502 поставка кожної партії товару здійснюється протягом 90 днів після отримання замовлення від покупця. В замовленні вказується перелік та кількість товару. Відповідне замовлення не було надано до митного оформлення. Крім того, зовнішньоекономічний договір, поданий при митному оформленні від 15.02.22023 № 23/1502, в митній декларації має іншу дату - 15.04.2023; 2) В поданому до митного оформлення інвойсі від 31.08.2023 присутнє посилання на контракт від 15.02.2023 № 23/1502, проте в графі 44 митної декларації дата контракту 15.04.2023; 3) Заявлені за митною декларацією товари торговельної марки, але надані документи не містили відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, натомість, висновки повинні ґрунтуватися на достовірних даних та доказах.

На відповідь на відзив стороною відповідача надано заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2023 позивач шляхом електронного декларування подав до Київської митниці пакет документів для митного оформлення товару «Препарати для догляду за шкірою, крім 133049900000 лікарських, не містять наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів, не в аерозольній упаковці» в асортименті.

Митна вартість товару була визначена ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), виходячи із ціни контракту.

До пакету документів наданого Київській митниці для митного оформлення товару входили наступні документи: митна декларація № 23UА100380; контракт № 23/1502 від 15.04.2023 (з помилкою в даті); інвойс № FS/23/08/51 від 31.08.2023; пакувальний лист від 01.09.2023; СМR № 2023090799 від 07.09.2023; довідка про транспортні витрати від 07.09.2023; договір № 05.09.2023-0509 від 05.09.2023; заявка від 07.09.2023; транзитна накладна № 2ЗРL445010NS64W860 від 07.09.2023.

Після розгляду пакету документів, Київська митниця направила ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД- ПЛЮС» запит (повідомлення) митного органу від 12.09.2023, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, за яким Київська митниця просила надати наступні додаткові документи: 1) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599, зокрема: договори транспортного експедирування, заявки на перевезення, зокрема документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; 2) за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); 4) проформа інвойс; 5) копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МК України; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики спеціалізованими експертними та/або товарів, інформація підготовлені біржових організацій про вартість товару або сировини. 8) інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» (в особі брокера), направило Київській митниці наступні додаткові документи: контракт № 23/1502 від 15.04.2023 (з виправленою датою); довідка від 12.09.2023 (в якій містилась інформація що помилка в даті контракту є технічною, крім того в англомовній версії контракту містилась вірна дата підписання контракту); договір № 04/01/14 від 04.01.2014; висновок № 12.2-18-3/6340 від 14.10.2022; лист № 78 від 15.09.2023;- інформація про компанію Гельтек від 12.09.2023;- реєстраційні дані компанії Гельтек; пошук платників податків від 17.08.2023; договір № 3/03-2023 від 03.03.2023; додаток № 1 від 01.09.2023; прибуткова накладна № 5 від 03.03.2023; накладна № 7 від 03.03.2023; електронний рахунок-фактура; проформа інвойс № SO-000392; комерційний інвойс від 17.05.2022; комерційний інвойс від 17.11.2022; комерційний інвойс від 13.12.2022; декларація № 50517/050523/0009525; СМR № 000008; інвойс № 2102 від 21.02.2023; пакувальний лист від 21.02.2023; транзитна накладна; лист від 19.09.2023, відповідно до якого ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» зазначило, що митному органу подані всі обов`язкові та додаткові документи, внаслідок чого, митному органу потрібно прийняти рішення щодо завершення митного оформлення товару з метою його випуску у вільний обіг.

19.09.2023 Київською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2023/000253/2 від 19.09.2023, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням методу: 2 г) резервний.

Також, Київською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В даній картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, згідно рішення про коригування митної вартості від 19.09.2023.

ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної митним органом, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Так, за ціною товару, визначеною митним органом, ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» здійснив митне оформлення за митною декларацією № 23UА100380613399U7 від 20.09.2023.

З прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті вартості митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці, ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» не погоджується в повному обсязі та вважає їх протиправними, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно змісту ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Дійсно, митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів, учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Водночас, за приписами митного законодавства, пріоритетним до застосування є основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Судом досліджено, що митна вартість товару була визначена ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), виходячи із ціни контракту. До пакету документів наданого Київській митниці для митного оформлення товару входили наступні документи: митна декларація № 23UА100380; контракт № 23/1502 від 15.04.2023 (з помилкою в даті); інвойс № FS/23/08/51 від 31.08.2023; пакувальний лист від 01.09.2023; СМR № 2023090799 від 07.09.2023; довідка про транспортні витрати від 07.09.2023; договір № 05.09.2023-0509 від 05.09.2023; заявка від 07.09.2023; транзитна накладна № 2ЗРL445010NS64W860 від 07.09.2023.

Після розгляду пакету документів, Київська митниця направила ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД- ПЛЮС» запит (повідомлення) митного органу від 12.09.2023, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.

ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» (в особі брокера), направило Київській митниці наступні додаткові документи: контракт № 23/1502 від 15.04.2023 (з виправленою датою); довідка від 12.09.2023 (в якій містилась інформація що помилка в даті контракту є технічною, крім того в англомовній версії контракту містилась вірна дата підписання контракту); договір № 04/01/14 від 04.01.2014; висновок № 12.2-18-3/6340 від 14.10.2022; лист № 78 від 15.09.2023; інформація про компанію Гельтек від 12.09.2023; реєстраційні дані компанії Гельтек; пошук платників податків від 17.08.2023; договір № 3/03-2023 від 03.03.2023; додаток № 1 від 01.09.2023; прибуткова накладна № 5 від 03.03.2023; накладна № 7 від 03.03.2023; електронний рахунок-фактура; проформа інвойс № SO-000392; комерційний інвойс від 17.05.2022; комерційний інвойс від 17.11.2022; комерційний інвойс від 13.12.2022; декларація № 50517/050523/0009525; СМR № 000008; інвойс № 2102 від 21.02.2023; пакувальний лист від 21.02.2023; транзитна накладна; лист від 19.09.2023, відповідно до якого ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» зазначило, що митному органу подані всі обов`язкові та додаткові документи, внаслідок чого, митному органу потрібно прийняти рішення щодо завершення митного оформлення товару з метою його випуску у вільний обіг.

19.09.2023 Київською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2023/000253/2 від 19.09.2023, згідно якого, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням методу: 2 г) резервний.

Суд, за наслідком аналізу вказаних документів в сукупності, зауважує, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей та свідчили про виправлення технічної помилки в даті контракту № 23/1502 від 15.02.2023, а тому, таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Також, слід звернути увагу на те, що позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 договір транспортного експедирування у міжнародному та міжміському сполученні № 05.09.2023-0509 від 05.09.2023 та заявку від 07.09.2023 до цього договору на перевезення товару, відповідно до якої, сторони погодили і загальну вартість перевезення за маршрутом м. Блоне (Польща) - м. Київ (Україна) в загальному розмірі 16 892,00 грн, в тому числі:- з м. Блоне (Польща) до м/п Устилуг (Україна) вартість перевезення 7856,00 грн; з Устилуг (Україна) до м. Київ (Україна) вартість перевезення 8698,00 грн; експедиційні послуги по Україні 338,00 грн.

При цьому, неважливо чи то експедитор безпосередньо здійснив би замовлене перевезення власним автомобільним транспортом чи залучив би іншого суб`єкта підприємницької діяльності до цього перевезення товару, як і не має значення яка вартість перевезення товару була би погоджена експедитором з іншим суб`єктом підприємницької діяльності, залученим для здійснення відповідного перевезення, позаяк, загальна вартість перевезення товару по маршруту м. Блоне (Польща) - м. Київ (Україна) залишається незмінною та зазначена декларантом в розмірі 16892,00 грн, при цьому, товариство не здійснювало платежів на користь будь-яких третіх осіб, внаслідок чого, відсутність таких платежів не могло вплинути на вартість перевезення товару.

Також, норми чинного законодавства, які регулюють питання перевезення вантажів не передбачають будь-яких заборон щодо залучення перевізниками третіх осіб для здійснення перевезень вантажів.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у повному обсязі не дослідив надані йому документи та висунув безпідставну вимогу про надання додаткових транспортних документів.

Щодо вимоги відповідача надати за наявності платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, слід врахувати, що позивачем разом з митною декларацією надало відповідачу контракт та інвойс, а в якості додаткового документу надало контракт з виправленою технічною помилкою в даті контракту. У своєму запиті відповідач чітко не зазначив які саме платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару необхідні, що не надало можливості ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» визначити чи є можливість надати такі інші документи, внаслідок чого, митним органом було порушено положення статті 53 МК України, які зобов`язують митний орган при витребуванні додаткових документів зазначати їх чіткий і конкретний перелік.

Таким чином, відповідач у повному обсязі не дослідив вже подані йому документи та висунув вимогу про надання інших платіжних та/ або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Щодо необхідності надання виписки з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо), відповідачем не зазначено які саме документи з бухгалтерської документації необхідно надати щоб підтвердити митну вартість товару. Проте, разом з митною декларацією ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» надало відповідачу контракт № 23/1502 від 15.02.2023; інвойс від 31.08.2023; пакувальний лист від 01.09.2023; СМR від 07.09.2023; довідку про транспортні витрати від 07.09.2023; договір № 05.09.2023-0509 від 05.09.2023, які є підтвердженням митної вартості товару, які є складовою частиною бухгалтерського обліку та бухгалтерської документації.

Щодо вимоги відповідача надати копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МК України, суд враховує, що митна декларація країни відправлення товару не супроводжує товар на всьому шляху його слідування. Митна декларація країни відправлення залишається в митних органах країни експорту. Тобто, митна декларація країни відправлення товару залишається саме у митних органів тієї країни звідки був експортований товар, при цьому, товариство одразу разом з митною декларацією надало відповідачу транзитну накладну від 07.09.2023, яка містила ідентичні дані щодо відправника та одержувача товару, ваги товару, даних про транспортний засіб товару. При цьому, відповідач не висував вимог щодо надання перекладу транспортної накладної українською мовою.

Крім того, ТОВ «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» надав обґрунтовану інформацію про наявність технічної помилки в україномовній версії контракту та виправлену версію контракту. В той же час, відповідач безпідставно проігнорував додатково надані інформацію і виправлену версію контракту.

У той же час, до прийняття оскаржуваного рішення, відповідач не вчинив дій на узгодження з позивачем чи уповноваженою ним особою митної вартості товару та обґрунтованого і послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товару, лише в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначив дані про ціну, яка є в наявності в базі даних відповідача, що підтверджує факт відсутності проведення будь-яких консультацій.

Наявність у митного органу інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі данні не можуть мати більше значення, ніж наданні декларантом первинні документи на товар.

Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про не достовірність даних щодо заявленої позивачем митної вартості товару, так як торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

З викладеного суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Суд наголошує на тому, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

З наведеного слідує, що не врахувавши документи, надані декларантом, відповідач виніс протиправне рішення про коригування митної вартості товарів та прийняв картку відмови.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав корегування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 09.10.2023 до договору про надання правничої № 09102023 від 09.10.2023 визначений розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги клієнту в рамках судової справи та матеріали справи містять документи та детальний опис правової допомоги з визначенням її переліку та вартості що свідчить про реальність надання правової допомоги.

Надано також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме: підготовка адвокатського запиту вартістю 2250,00 грн; правовий аналіз товаросупровідних документів, що подаються до митного оформлення разом з митною декларацією з фіксованою вартістю 2000,00 грн; підготовка позовної заяви від 30.10.2023 з фіксованою вартістю 15000,00 грн; підготовка відповіді від 04.12.2023 на відзив по справі № 320/41821/23 (9 сторінок), загальною вартістю 6750,00 грн; підготовка заяви від 04.12.2023 про розподіл судових витрат по справі № 320/41821/23 (5 сторінок), загальною вартістю 3750,00 грн. Вищевказані витрати підтверджуються наступними документами: договір про надання правничої допомоги № 09102023 від 09.10.2023; додаткова угода № 1 від 09.10.2023 до договору про надання правничої допомоги № 09102023 від 09.10.2023; рахунок-фактура № 163 від 04.12.2023; акт прийому-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 04.10.2023; платіжна інструкція № 452 від 04.12.2023. Таким чином, загальна заявлена сума витрат на правничу допомоги становить суму в розмірі 29750,00 грн.

Детально проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 29 750,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, не відповідають критерію розумності витрат, враховуючи, витрачений час адвокатом, а також складність даного спору, тому такі підлягають зменшенню до 8 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на рівень складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 8 000,00 грн. Такий розмір витратпідтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами,крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також ціною позову та значенням справи для сторони позивача, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000253/2 від 19.09.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000837.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5796,89 грн (п`ять тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 89 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСТРЕЙД-ПЛЮС» витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.