Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №260/280/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 18 травня 2026 р.

Справа: №260/280/26

Суддя: Скраль Т.В.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/280/26

13:49 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.,

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 – у судове засідання не з`явився,

представник позивача: Альоша Антон Вікторович,

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 - представник Скобліков Сергій Олександрович,

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 травня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 19 травня 2026 року.

21 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , якою просить визнати протиправним та скасувати п.11 наказу №6 від 06.01.2026 командира військової частини НОМЕР_1 , яким підполковника ОСОБА_1 , начальника логістики заступника командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 звільнено з займаної посади та призначено офіцером відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_5 .

26 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 лютого 2026 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

21 квітня 2026 року ухвалою суду поновлено судовий розгляд. Витребувано від відповідача наступні докази: подання про призначення на посаду, погодження, матеріли, що стали підставою для переміщення позивача (штат воєнного часу) при прийнятті оскаржуваного наказу № 6 від 06 січня 2026 року.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що пунктом 11 наказу №6 командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2026 Позивача, начальника логістики заступника командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 звільнено із займаної посади та призначено офіцером відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_5 . Призначення на нижчу посаду Позивача фактично відбулось у зв`язку з переміщенням його до іншої військової частини за штатами воєнного часу у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану з штатно-посадової категорії “підполковник” на штатно-посадову категорію “майор”. Із прийняти вказаного наказу Позивач не згідний, оскільки починаючи з 27.02.2022, Позивач проходить військову службу в силах територіальної оборони ЗСУ. Має звання підполковник, а тому відноситься до осіб офіцерського складу. Оскаржуваний наказ є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Оскаржуваний наказ прийнято неупоноваженою особою, суперечить п.110 Положення № 1153/2008 та підлягає скасуванню.

09 лютого 2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що пункт 110 цього Положення передбачає, що, переміщення військовослужбовців офіцерського складу (як правило, у військових званнях до підполковника включно) здійснюється в межах повноважень відповідних командирів (начальників) між військовими частинами, якщо вони підпорядковані одному органу військового управління, з урахуванням службової необхідності. Військова частина НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свою чергу відповідно до статті ст.3 Закону України “Про Збройні Сили України”, Сили територіальної оборони є окремим родом військ. Командувач Сил територіальної оборони ЗСУ є органом військового управління оперативно-стратегічного рівня та командиром (начальником), якому підпорядковані військові частини Сил ТрО. Переміщення Позивача відбулось в рамках одного роду військ наказом командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України в підпорядкуванні якого дані військові частини знаходяться. Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення, на період дії особливого періоду, зокрема воєнного стану, переміщення військовослужбовців здійснюється у зв`язку зі службовою потребою та за станом здоров`я на нове місце військової служби без їх згоди. Ця норма є спеціальною і діє тимчасово - на період особливого періоду, який в Україні введено у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Під час розгляду справи по суті позивач та уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Cуд встановив, що позивач ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_4 від 18 лютого 2023 року, (а.с.17).

Судом встановлено, що з 14 листопада 2022 року ОСОБА_1 має звання «підполковник».

Згідно службової характеристики станом на листопад 2025 року підполковник ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, та позитивно характеризується за місцем служби. Дисциплінарних стягнень не має, ( а.с.11).

06 січня 2026 року пунктом 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 6, відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних Силах України звільнено із займаної посади підполковника ОСОБА_1 , начальника логістики заступника командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та призначено офіцером відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_5 , (а.с. 10).

У наказі наявна примітка, що призначається на посаду передбаченому штатом воєнного часу у зв`язку з веденням правового режиму воєнного стану з шпк «підполковник» на шпк «майор».

Отже, позивач, обіймав посаду зі штатно-посадовою категорією «підполковник», призначено на посаду, штатно-посадовою категорією якої визначено військове звання «майор», що свідчить про фактичне пониження позивача по службі.

Наказ №6 від 06 січня 2026 року підписаний Командиром військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_2 .

Указом Президента України № 74/2024 від 11.02.2024 року ОСОБА_3 призначений Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил України, ( а.с.42).

Судом встановлено спірні правовідносини, відповідно до змісту, позивач не погоджується із рішенням відповідача внаслідок того, що наказ по особовому складу відносно позивача видано не уповноваженою особою внаслідок порушення процедури.

Не погодившись із пунктом 11 наказу № 6 від 06 січня 2026 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі -Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 6 Закону № 2232-ХІІ військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань, Служби безпеки України та розвідувальних органів України на організацію і штати воєнного часу укомплектовуються військовослужбовцями, резервістами або військовозобов`язаними. Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2232-XII військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 1 Положення № 1153/2008 цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється:

1) на вищі посади - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);

для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

за сімейними обставинами - на особисте прохання;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах;

у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій;

у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

3) на нижчі посади:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду – на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;

5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді;

6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;

7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;

8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;

9) у разі запровадження нового військового звання.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.

Відповідно до пункту 83 Положення № 1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Позивач доводив перед судом, що оскаржуваний наказ прийнято не уповноваженою особою посилаючись при цьому на абзац сьомий пункту 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10грудня 2008 року №1153/2008 (далі за текстом Положення).

На перевірку таких доводів, суд зазначає наступне.

За абзацом 7 пункту 110 Положення, переміщення осіб офіцерського складу між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види, окремі роди військ (сил) Збройних Сил України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. У період дії воєнного стану переміщення осіб офіцерського складу у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що підпорядковані Головнокомандувачу Збройних Сил України, здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Військова частина НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті ст.3 Закону України “Про Збройні Сили України”, Сили територіальної оборони є окремим родом військ. Командувач Сил територіальної оборони ЗСУ є органом військового управління оперативно-стратегічного рівня та командиром (начальником), якому підпорядковані військові частини Сил ТрО.

Військова частина НОМЕР_3 звідки позивач був звільнений із займаної посади та військова частина НОМЕР_5 коди позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду є військовими частинами Сил територіальної оборони Збройних Сил України, які знаходяться у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з п. 12 Положення 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, абзац 2 пункту 12 цього Положення №1153/2008.

При цьому, абзац восьмий пункту 110 Положення 1153/2008 визначає, що призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Судом встановлено, що 06 січня 2026 року пунктом 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 6, відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних Силах України звільнено із займаної посади підполковника ОСОБА_1 , начальника логістики заступника командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та призначено офіцером відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_5 , (а.с. 10).

Наказ №6 від 06 січня 2026 року підписав Командир військової частини НОМЕР_1 генерал-майор ОСОБА_4 .

Переміщення позивача відбулося в рамках одного роду військ наказом командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України в підпорядкуванні якого дані військові частини знаходяться.

Тому, суд погоджується із доводами відповідача, що обидві частини належать до сил ТрО, таке переміщення підполковника відбулося в межах його повноважень, обґрунтоване службовою необхідністю, та не суперечить пунктам 12, 110 цього Положення №1153/2008.

Крім того, відповідно до пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади на підставі введення правового режиму воєнного стану визначено окремим шостим підпунктом 82 пункту Положення, згідно з яким призначення здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Відповідно до пункту 112 Положення № 1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Отже, військовослужбовець, може бути переміщений для доукомплектування Збройних сил України на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої без його згоди, крім випадків, визначених Пунктом 112 Положення № 1153/2008.

Судом встановлено, що 06 січня 2026 року пунктом 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 6, відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних Силах України звільнено із займаної посади підполковника ОСОБА_1 , начальника логістики заступника командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та призначено офіцером відділу логістики штабу військової частини НОМЕР_5 , (а.с. 10).

Таким чином, під час судового розгляду було встановлено, що позивача було фактично переміщено на посаду, передбачену штатом воєнного часу у зв"язку з введення правового режиму воєнного стану з "ШПК" підпокловник" на шпк "майор" 06 січня 2026 року.

Підставою переміщення позивача є доукомплектування Збройних Сил України на посаду, що передбаченими штатами воєнного часу.

Починаючи з 24 лютого 2022 року та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Закону України "Про оборону України" є особливим періодом.

Таким чином, період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Досліджуючи оскаржуваний наказ на предмет його відповідності вимогам законодавства, суд дійшов висновку про недотримання вимог щодо зазначення окремого підпункту пункту 82, 257 Положення № 1153/2008.

Суд зауважує, що лише з доводів відповідача в ході розгляду справи було встановлено підставу призначення позивача на нижчу посаду, а саме підпункт 6 пункту 82 Положення № 1153/2008, тобто у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Водночас зі змісту спірного наказу, план переміщення на посади, не вказаний в якості підстави для його прийняття щодо позивача ОСОБА_1 ..

Дійсно, в оскаржуваному наказі наявне посилання лише на пункти Положення № 1153/2008, без окремої вказівки підпункту.

Водночас варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Такі висновки також викладено Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 16 листопада 2023 року у справі № 300/3110/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/2017/20, від 07 лютого 2025 року у справі № 520/1298/23.

Застосовуючи ці підходи до обставин цієї справи, Верховний Суд зазначає, що незазначення відповідачем конкретного підпункту пункту 82 Положення № 1153/2008 в спірному наказі, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу, оскільки не спростовує висновки, які викладено у ньому.

До того ж, варто зауважити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Враховуючи, що відповідно до пункту 257 Положення № 1153/2008, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, тому призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Такої ж правової позиції суд дотримується у Постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №160/2368/23.

При цьому, позивач не обґрунтовує жодної обставини, передбаченої пунктом 112 Положення № 1153/2008, що виключала б можливість переведення позивача на посаду без надання згоди та яка існувала на час видання оскаржуваного наказу.

За такого правового врегулювання та обставин справи переміщення позивача узгоджується з положеннями пункту 257 та пункту 82 Положення № 1153/2008, з яких висновується, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо законності оскаржуваного наказу та відсутності підстав для його скасування.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua