Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 18 травня 2026 р.
Справа: №240/4310/26
Суддя: Липа Володимир Анатолійович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/4310/26
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липа В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України В особі: управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з позовною заявою, в якій просить:
визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Сладь від 23.01.2026 ВП №79553444 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Сладь від 23.01.2026 ВП №79553444 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Головне управління повідомило відповідача про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення у справі №240/29599/23 в межах і спосіб визначений чинним законодавством, проте відділом примусового виконання рішень винесено спірну постанову від 23.01.2026 про накладення штрафу. Стверджує, що вжиті дії державного виконавця не свідчать про належну перевірку виконання судового рішення та не встановлюють беззаперечного факту його невиконання, тому постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною, винесеною передчасно та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю. Зазначає, що у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження № 79553444 з примусового виконання виконавчого листа № 240/29599/23 від 20.10.2025 виданого Житомирським окружним адміністративним судом. 10.11.2025 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. При перевірці виконання рішення суду встановлено, що відповідно до заяв стягувана від 09.12.2025, 08.01.2026 та доданих додатків до неї, загальний підсумок пенсії (з надбавками) становить 31053,98 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії складає 26001,99 грн, тобто стягувачу не доплачують пенсію у розмірі 5051,99 гри. Відповідно до звернення стягувача та доданих до неї перерахунків пенсії державному виконавцю стало відомо, що рішення суду не виконується в повному обсязі, щодо стягувача застосовуються обмеження. 23.12.2025 на адресу боржника направлено вимогу, якою зобов`язано останнього виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про виконання. 23.01.2026 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Стверджує, що оскаржувана постанова є законною та прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, з урахуванням положень статті 287 КАС України.
Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження № 79553444 з примусового виконання виконавчого листа № 240/29599/23 від 20.10.2025 виданого Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023, з урахуванням виплачених сум.
10.11.2025 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
На постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі №240/29599/23 Головним управлінням надано відповідь, та повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2023 року, без обмеження її максимальним розміром.
В результаті перерахунку на виконання рішення суду загальний розмір пенсії з 01.03.2023 становив 26053,98 грн.
На виконання рішення суду нараховано доплату за період з 01.03.2023 по 31.03.2024 в розмірі 63931,74 грн.
З 01.04.2024 пенсія виплачується в перерахованому на виконання рішення суду розмірі.
Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Сума минулої заборгованості на виконання рішення № 240/29599/23 включена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з Порядком.
23.12.2025 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено вимогу, якою зобов`язано останнього виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи про його виконання.
Відповідь на вимогу надійшла аналогічна відповіді па постанову про відкриття виконавчого провадження.
23.01.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяною Сладь у ВП №79553444 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).
У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом 1 пункту 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом статті 75 Закону № 1404-VIIІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
З аналізу зазначених норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі, слід зазначити таке.
Підставою для її прийняття стало те, що незважаючи на наявність судового рішення, відповідач виплачує позивачу пенсію з обмеженням максимальним розміром.
Рішенням суду від 14.02.2024 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023, з урахуванням виплачених сум.
Як встановлено з матеріалів справи, з 01.03.2023 боржником проведено перерахунок пенсії на виконання судового рішення без обмеження максимальним розміром.
У подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, на виконання Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025.
Відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.12.2025 підсумок пенсії з надбавками 31053,98 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 26053,98 грн, пониження суми згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2025 до виплати 24823,69 грн.
З 01.01.2026 року пенсія позивачу виплачується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», яка становить з надбавками 31053,98 грн, з урахуванням максимального розміру - 26053,98 грн.
Таким чином, починаючи з січня 2025 року позивач здійснював виплату пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно з вимогами статті 46 Закону №4059-IX, постанов №1, №1778.
Суд зазначає, що у судовому рішенні надавалась правова оцінка правомірності застосування відповідачем положень статті 2 Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців в умовах визнання неконституційними змін, що запроваджені пунктом 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону.
Тобто, в межах адміністративної справи №240/29599/23 не розглядалось питання щодо перерахунку пенсії з 01.01.2025 з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визнання порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з 01.01.2026 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Законом України "Про Державний бюджету України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» передбачає застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсій.
У зв`язку зі змінами правового регулювання правовідносин та прийняття Урядом нових постанов після прийняття рішення у справі №240/29599/23, вирішення питання щодо правомірності застосування до розміру пенсії обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження.
При цьому, подальше обмеження пенсійним органом розміру пенсії після 01.01.2025 з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів призводить до виникнення нових спірних правовідносин, за що в межах даного виконавчого провадження боржник не може нести відповідальність.
Подібна правова позиція наведена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.09.2025 у справі № 240/12569/25.
За таких обставин постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 23.01.2026 ВП №79553444 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є протиправною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За змістом частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У той час, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Як свідчать матеріали справи, у судовому порядку оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Тобто подання даного адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки звернення до адміністративного суду, як умови для реалізації повноважень Пенсійного органу і забезпечення виконання його функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.
Слід відмітити, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відповідача, тому з метою такого звернення слугував захист порушених прав та інтересів, як сторони виконавчого провадження (боржника), а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
З огляду на викладене та застосовуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2023 та додатковій постанові від 30.10.2023 (справа №815/4246/17) суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло не як суб`єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб`єкта владних повноважень відповідача, щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) до Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України в особі: управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області відділу примусового виконання рішень (вул. Володимирська, 91,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 23.01.2026 ВП №79553444 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Липа
19.05.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua