Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №160/3846/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокуСправа №160/3846/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

18.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.10.2025 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3908,70 грн щомісячно за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.10.2025 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 No1078, з урахуванням вже здійснених виплат, у загальній сумі 285500,74 грн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 29.11.2005 року по 23.07.2012 рік у підрозділах ЗСУ, які підпорядковувались та фінансувались ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 23.07.2012 по 30.12.2018 рік проходив службу безпосередньо в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У період з 27.06.2018 по 03.10.2025 рік проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 27.06.2019 року проходив службу на посаді начальника служби охорони державної таємниці ІНФОРМАЦІЯ_6 . Виплату індексації грошового забезпечення йому відповідач провів частково, проте неправильно її обрахувавши не у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року. Загальна сума невиплаченої йому грошової індексації становить 309165,56 грн. з урахуванням вже виплаченої частини сума складає 285500,74 грн. Вважає, що у зв`язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, він має право на компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 25 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/3846/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проходив військову службу з 29.11.2005 року по 23.07.2012 рік у підрозділах ЗСУ, які підпорядковувались та фінансувались ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 23.07.2012 по 30.12.2018 рік проходив службу безпосередньо в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У період з 27.06.2018 по 03.10.2025 рік проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

З 27.06.2019 року по 03.10.2025 проходив службу на посаді служби охорони державної таємниці у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується даними Послужного списку МОУ особистий номер НОМЕР_1 .

Позивач через свого представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання документального підтвердження нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

07.01.2026 року позивач отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якою у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань, у період з 01.12.2018 по 31.12.2022 рік індексація виплачувалась з базового місяця березня 2018 року, протягом 2023 року індексація не виплачувалась.

В період проходження позивачем служби йому неправомірно обчислювались складові грошового забезпечення виходячи із сталого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р. у період з 01.12.2018 по 31.12.2022 рік. А також у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Позивач вважає бездіяльність відповідача з вищевикладених обставин протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, воно має забезпечувати належні умови для комплектування військових формувань та стимулювати високі результати служби. Порядок виплати грошового забезпечення встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.

Суд встановив, що позивач під час проходження військової служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з чим набув статусу учасника бойових дій.

Як убачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

За змістом частин 2, 3статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту -Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Закон України № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначеніЗаконом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ)

Згідно з статтею 1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населеннявстановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).

Згідно з п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Верховним Судом з урахуванням того, що питання застосування норм права щодо визначення «базового місяця» для розрахунку індексації грошового забезпечення, має значення для формування єдиної правозастосовної практики відкрив касаційне провадження по деклько справам, зокрема, №400/103/21, №380/7071/21, №600/524/21-а, №120/2399/21-а, а правові висновки щодо застосування базового місяцясічень 2008 року розрахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 28.02.2018 року викладені також в інших постановах Верховного Суду (справи № 420/3593/20, № 400/4491/20, № 420/5976/20, № 400/1118/21, № 580/3335/21, № 420/5976/20).

Верховний Суд в постанові від 19.05.2022 року у справі № 400/103/21 зазначив, що з урахуванням п. 5 Порядку N 1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з такого.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 року) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З огляду на наведене суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено п.10-2 Порядку №1078.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає про таке.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294 (далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 року, та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: 01.03.2018 року.

Тобто з 01.12.2015 року базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд в постанові у справі №400/1118/21 від 26.01.2022 року.

Враховуючи вищенаведене, суд зробив висновок, що оскільки доказів підвищення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду відповідач не надав, тому при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.10.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд вважає, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд зрбив висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Таким чином, суд зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Досліджуючи обставини наявності у позивача права на отримання індексації-різниці з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд зробив висновок, що правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Верховний Суд у вищезгаданій постанові дійшов висновку, що задля правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно встановити наступне: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року».

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Отже, для розрахунку необхідно встановити такі складові:

- розмір підвищення грошового забезпечення;

- прожитковий мінімум у березні 2018 року;

-сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено картку особового рахунку позивача за 2018 рік.

Отже для визначення права позивача на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, слід виходити з такого.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці.

Суд ураховує, що відповідач не спростував, що за період з 01.03.2018 по 30.07.2020 відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період.

За таких обставин суд робить висновок, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо не вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд звертає увагу на те, що з аналізу положень п.5 Порядку №1078 вбачається, що можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми залежить від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося.

Відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Питання наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 року по справі №620/3282/18 та від 15.10.2020 року по справі №240/11882/19.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у 2023 році призупинено дію Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».

Так відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд зробив висновок, що роботодавці звільнені від обов`язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році.

Проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.

В свою чергу статтею 39 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Таким чином, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення з 01.01.2024 року діють, з огляду на відсутність зупинення дій вказаних нормативно-правових актів.

У зв`язку з чим, суд робить висновок про протиправність ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2024 по 03.10.2025.

А отже, належним способом захисту прав позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період з урахуванням висновків суду в цій частині.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить з того, що у разі спору щодо правильності обчислення такої індексації суд не здійснює бухгалтерського розрахунку замість суб`єкта владних повноважень, а перевіряє правомірність його дій та, у разі встановлення порушення, зобов`язує провести відповідне нарахування і виплату.

Стосовно вимоги позивача стягнути з відповідача суму індексації у розмірі 285 500,74 грн, суд вказує, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б дозволили суду самостійно встановити достовірний та безспірний розмір індексації-різниці щомісячно за заявлені періоди, зокрема відомостей про всі складові грошового забезпечення позивача, їх зміни, суми фактично виплаченого забезпечення та індексації за кожен місяць служби.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Правові підстави для стягнення з відповідача індексацію у вже обчисленому розмірі 285500,74 грн є передчасними, оскільки нарахування та виплата індексації в обчисленому розмірі входять до дискреційних повноважень відповідача.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-IIIпідприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)

Статтею 4 Закону № 2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п. 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінівїхвиплати(далі-компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошовихдоходів,нарахованихгромадянамзаперіод, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадянивгривняхнатериторіїУкраїниі не мають разового характеру: сумаіндексаціїгрошовихдоходівгромадян.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі № 520/2674/2020.

Оскільки дохід лише буде виплачений позивачу на виконання цього рішення суду, відповідач наразі не вирішував питання про право позивача на таку компенсацію, в зв`язку з чим не порушив право позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогамистатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненнідо суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.10.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.10.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук