Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №140/1777/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1777/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Таргоній Павло Валерійович звернувся з позовом в інтересах Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» (далі – ТОВ «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ», товариство, позивач) до Волинської митниці (далі – митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000018/2 від 13.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» та компанією «MODELFORM Sp.z o.o.», укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, на виконання якого поставлено товар – Вертикальний верстатний центр - 2000 Mano-DMU 200 T-CNC - 1 комплект, митна вартість якої визначена за основним методом – за ціною договору, відповідно до положень статей 49, 57 Митного кодексу України (далі – МК України).

Вказує, що при митному оформленні товару декларантом подано всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, зокрема рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір, транспортні та супровідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та дають можливість ідентифікувати товар. Подані документи не містять розбіжностей, підтверджують фактично сплачену ціну товару, а тому відповідають вимогам статті 49 МК України, відповідно до якої митною вартістю є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Також зазначає, що підстави для витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості були відсутні, оскільки всі складові митної вартості підтверджені належними документами, а відсутність окремих допоміжних документів не свідчить про недостовірність заявлених відомостей та не є підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості відповідно до статті 58 МК України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позов представник відповідача заперечує проти його задоволення та зазначає, що декларантом не дотримано вимог статей 52, 53 МК України щодо подання повних і достовірних відомостей про митну вартість товару.

Вказує, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей для підтвердження складових митної вартості, зокрема щодо витрат на транспортування, умов поставки та витрат на навантаження, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України є підставою для витребування додаткових документів.

Крім того, зазначає про наявність невідповідностей між відомостями, зазначеними в документах, а також про ризик невключення окремих складових витрат до митної вартості, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору згідно зі статтею 58 МК України.

Також представник відповідач посилається на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, відповідно до яких митна вартість має базуватися на дійсній вартості товару, та вважає, що у даному випадку заявлена позивачем вартість не підтверджена належними доказами.

Ухвалою суду від 17.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача та зазначає, що всі документи, подані до митного оформлення, відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та є достатніми для підтвердження митної вартості товару за основним методом.

Наголошує, що рахунок-фактура (інвойс) є основним документом, який підтверджує ціну товару, а інші подані документи узгоджуються між собою та не містять суперечностей, що виключає наявність підстав для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.

Також зазначає, що доводи митного органу щодо можливого невключення транспортних витрат або інших складових митної вартості ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, що суперечить вимогам частини другої статті 2 КАС України щодо обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, вважає, що оскаржуване рішення прийняте без належних правових підстав, з порушенням вимог МК України, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача в користь позивача понесені судові витрати, саме: зі сплатою судового збору в сумі 6 772,22 грн., витрати за послуги письмового перекладу документів в сумі 1 950,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.

У клопотанні від 02.04.2026 представник відповідача провила відмовити в стягненні судових витрат або зменшити їх.

Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило, сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

07.04.2022 між ТОВ «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» (покупець) та компанією «MODELFORM Sp.z о.о.» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №0407, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити допоміжні матеріали для ливарного виробництва в асортименті, об`ємах по цінах вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною угоди. Умови поставки зазначені в специфікаціях до договору. Оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих, згідно умов, що вказані в специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами.

На виконання умов вказаного договору сторонами погоджено специфікацію №30 від 06.08.2025 на загальну суму 33 300,00 євро на товар: 1. Вертикальний верстатний центр - 2000 Mano-DMU 200 T-CNC - 1 комплект, вартістю 33 300,00 Євро. Термін поставки - 30 днів. Умови оплати - відстрочка платежу до 60 календарних днів. Умови поставки - EXW Рибнік (Польща), згідно Інкотермс 2010. Адреса доставки - Україна, м. Горохів/м. Нововолинськ.

06.08.2025 компанією «MODELFORM Sp.z o.o.» виписано рахунок-фактуру (Faktura VAT) №FS/5/08/2025 на суму 33 000,00 євро на вищевказане бувше у використанні Вертикальний верстатний центр - 2000 Mano-DMU 200 T-CNC; термін оплати – 05.09.2025.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 13.08.2025 декларантом ТОВ «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» ФОП ОСОБА_1 в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №25UA205100005576U0 з описом товару «Обробний центр з числовим програмним керуванням (ЧПК), марки DECKEL MAHO, модель DMU 200 T, виробник DECKEL MAHO GmbH, бувший у використанні (рік випуску 2000), серійний номер 1099 000055 3. Верстат вертикально-горизонтального (універсальний) типу. Система керування: HEIDENHAIN TNC. Переміщення по осях: Х - 1800 мм, Y - 2000 мм, Z - 1100 мм. Максимальна маса заготовки - 6 000 кг. Область обробки - 2000х1700 мм. Кількість позицій в магазині інструментів - 60, тип тримача інструменту - SK50. Буде використовуватись у власних виробничих потребах. Поставляється в розібраному стані для зручності транспортування на 2 вантажних автомобілях».

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару – 33 000,00 євро та з урахуванням коригування відповідно витрат на транспортування товару на суму 197 804,00 грн.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: 1) Рахунок-проформа (Faktura Proforma) №67/UK/08/2025 від 06.08.2025; 2) Рахунок-проформа (Faktura Proforma) №68/UK/08/2025 від 06.08.2025; 3) Рахунок-фактура (Faktura VAT) №FS/5/08/2025 від 06.08.2025; 4) Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 08.08.2025; 5) Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 08.08.2025; 6) Довідка про транспортно-експедиційні витрати №СФ-0004606 від 08.08.2025; 7) Довідка про транспортно-експедиційні витрати №СФ-0004627 від 08.08.2025; 8) Договір купівлі-продажу №0407 від 07.04.2022; 9) Специфікація №30 від 06.08.2025; 10) Договір про надання послуг митного брокера №15/2025 від 23.04.2025; 11) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BG/PM1052/25 від 18.03.2025; 12) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BG/PM1166/25 від 24.07.2025; 13) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №KM/A1569/25 від 03.02.2025; 14) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №RM/A1017/K24 від 10.05.2024; 15) Копію митної декларації країни відправлення №25РL3350100028D1B8 від 08.08.2025; 16) Копію митної декларації країни відправлення №25РL3350100028D2B7 від 08.08.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та заявки на перевезення); 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу спеціалізованого підрозділу митниці декларантом не надано жодних додаткових документів, листом від 13.08.2025 повідомлено про їх відсутність.

В подальшому Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13.08.2025 №UA205100/2025/000018/2 та сформовала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000264.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 13.08.2025 №UA205100/2025/000018/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 6, 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі- Кодекс)). Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару Декларантом було надано разом з ЕМД № 25UA205100005576U0: договір на транспортно-експедиційні послуги від 03.02.2025 №КМ/А1569/25, договір на транспортно-експедиційні послуги від 24.07.2025 №BG/PM1166/25, договір на транспортно-експедиційні послуги від 03.02.2025 №КМ/ А1569/25, договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.05.2024 №RM/А1017/К24 та довідки про транспортно-експедиційні витрати від 08.08.2025 №СФ-0004606 та СФ-0004627.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил п заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури, - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару було надано довідки про транспортно-експедиційні витрати від 08.08.2025 № СФ-0004606 та СФ-0004627. Документів, визначених Наказом №599 не було надано.

Договором на транспортно-експедиційні послуги від 10.05.2024 №RM/А1017/К24 передбачено оформлення заявок на перевезення. Декларантом не надано відповідні документи.

Умови поставки EXW передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати вантажно-розвантажувальних робіт, доставки, страхування. В довідках про транспортно-експедиційні витрати від 08.08.2025 № СФ-0004606 та СФ-0004627. вказана лише сума транспортних витрат за маршрутом перевезення та відсутність страхування товару.

В графах 21 ДМВ відсутня інформація про витрати на навантаження. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта - митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, а саме За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - універсальний оброблювальний центр з ЧПУ: «DECKEL MAHO», моделі: «DMC 200 U CNC» 1шт., що виконує операції свердління, фрезерування та нарізання металів, що був у використанні, рік виготовлення - 2000, який ввозився з Німеччини на умовах поставки FCA Falkenberg DE, з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 2,1186євро/кг ( 84748.2372 євро за шт) (ЕМД від 29.10.2024 № 24UA205100009636U1.). Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.

Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг згідно з МД 25UA205100005585U5 від 13.08.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

ТОВ «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ», не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №25UA205100005576U0 від 13.08.2025 декларант позивача подав наступні документи: 1) Рахунок-проформа (Faktura Proforma) №67/UK/08/2025 від 06.08.2025; 2) Рахунок-проформа (Faktura Proforma) №68/UK/08/2025 від 06.08.2025; 3) Рахунок-фактура (Faktura VAT) №FS/5/08/2025 від 06.08.2025; 4) Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 08.08.2025; 5) Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 08.08.2025; 6) Довідка про транспортно-експедиційні витрати №СФ-0004606 від 08.08.2025; 7) Довідка про транспортно-експедиційні витрати №СФ-0004627 від 08.08.2025; 8) Договір купівлі-продажу №0407 від 07.04.2022; 9) Специфікація №30 від 06.08.2025; 10) Договір про надання послуг митного брокера №15/2025 від 23.04.2025; 11) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BG/PM1052/25 від 18.03.2025; 12) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BG/PM1166/25 від 24.07.2025; 13) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №KM/A1569/25 від 03.02.2025; 14) Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №RM/A1017/K24 від 10.05.2024; 15) Копію митної декларації країни відправлення №25РL3350100028D1B8 від 08.08.2025; 16) Копію митної декларації країни відправлення №25РL3350100028D2B7 від 08.08.2025.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, договором купівлі-продажу №0407 від 07.04.2022 та специфікацією №30 від 06.08.2025 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Враховуючи значні габарити придбаного товару, останній поставлявся в розібраному стані двома автомобілями, на кожен з яких продавцем було видано рахунок-проформу (Faktura Proforma), товарно-транспортну накладну та оформлено експортну митну декларацію, а саме:

1) Рахунок-проформа (Faktura Proforma) №67/UK/08/2025 від 06.08.2025 на суму 25 900,00 Євро, Вертикальний верстатний центр - 2000 Mano-DMU 200 T-CNC, частина 1, вага Товару: 35000 кг, номерні знаки автотранспорту: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Автотранспортна накладна (CMR) №б/н від 08.08.2025 (вага товару 27000 кг.). Експортна митна декларація MRN: 25PL3350100028D1B8 від 08.08.2025.

2) Рахунок-проформа (Faktura Proforma) №68/UK/08/2025 від 06.08.2025 на суму 7 400,00 Євро, Вертикальний верстатний центр - 2000 Mano-DMU 200 T-CNC, частина 2, вага Товару: 5002 кг, номерні знаки автотранспорту: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Автотранспортна накладна (CMR) №б/н від 08.08.2025 (вага товару 5002 кг.). Експортна митна декларація MRN: 25PL3350100028D2B7 від 08.08.2025.

Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість та ціну.

Ціна товару в рахунках-проформах №67/UK/08/2025 та №68/UK/08/2025 від 06.08.2025 (33 000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205100005576U0 від 13.08.2025 (графа 22).

При цьому, специфікацією №30 від 06.08.2026 визначено наступні умови оплати – відстрочка платежу до 60 календарних днів. Отже, на момент митного оформлення (13.08.2025) строк оплати за товар не закінчився.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД МД №25UA205100005576U0 від 13.08.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в специфікації №30 від 06.08.2026 та рахунках-проформах №67/UK/08/2025 та №68/UK/08/2025 від 06.08.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця завантаження з с.Рибник (Польща) до кордону України пункту пропуску Ягодин - Дорогуськ (154 300,00 грн) а також від пункту пропуску Ягодин – Дорогуськ до місця розвантаження м.Горохів (33 976,00 грн). Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією довідками про транспортно-експедиційні витрати №СФ-0004606 від 08.08.2025 та №СФ-0004627 від 08.08.2025, договорами про надання транспортно-експедиційних послуг №BG/PM1052/25 від 18.03.2025, №BG/PM1166/25 від 24.07.2025, №KM/A1569/25 від 03.02.2025, №RM/A1017/K24 від 10.05.2024.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Відтак твердження митного органу про те, що позивачем не надано до митного оформлення належних документів що підтверджують витрати транспортування оцінюваного товару спростовуються вищевикладеним.

При цьому, суд зауважує, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що надані відповідачу документи підтверджували числове значення транспортної складової митної вартості товарів.

Щодо тверджень відповідача про те, що при умови поставки EXW передбачають, що на покупця покладені обов`язки з оплати вантажно розвантажувальних робіт, доставки, страхування, однак документального підтвердження про не страхування вантажу до митного оформлення не надано, а також відсутня інформація про витрати на навантаження суд зазначає наступне. Так, умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. Однак зі змісту договору купівлі-продажу від 07.04.2022 №0407, специфікації №30 від 06.08.2025, а також з рахунків-проформи №67/UK/08/2025 та №68/UK/08/2025 від 06.08.2025 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із продажем йому товару компанією «MODELFORM Sp.z о.о.». Більше того, довідками про транспортно-експедиційні витрати підтверджено, що страхування вантажу не проводилося. Відтак, твердження відповідача про не надання документів, які б підтверджували факт того, що страхування вантажу не здійснювалось не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору, ліцензійних чи авторських договорів покупця.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000018/2 від 13.08.2025 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду ТОВ «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» сплатило судовий збір в сумі 6 772,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1665 від 09.12.2025.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6 772,22 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 29.09.2025 №64/25, укладеного між адвокатом Таргоній П.В. та позивачем; рахунку від 19.03.2026 №4-64/25; акту виконаних робіт від 19.03.2026 №3; платіжної інструкції від 20.03.2026 №1707; детальний опис робіт, з яких вбачається надання позивачу у цій справі юридичних послуг на суму 8 000,00 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо стягнення з відповідача витрат за послуги перекладача у сумі 1 950,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав рахунок від 19.02.2026 №19/02/26-02, акт виконаних робіт від 23.03.2026 №23/02/26.

З акта виконаних робіт від 23.03.2026 №23/02/26 вбачається, що виконавець ФОП ОСОБА_2 надав замовнику ТзОВ «Завод «Горсталь» послуги офіційного перекладу таких документів: 1) рахунок-фактура з ПДВ №FS/5/08/2025, 2) рахунок-проформа №67/UK/08/2025 та №68/UK/08/2025, супровідний експортний документ перехідного періоду MRN 25PL3350100028D2B7, 25PL3350100028D1B8.

З огляду на ту обставину, що не всі документи, а лише їх частина мала безпосереднє значення для вирішення спору, а такий документ як міжнародна товарно-транспортна накладна, не має значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (в контексті обсягу тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні. Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі та мають значення для вирішення спору), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 1 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 10 772,22 грн. (з них: судовий збір в сумі 6 772,22 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., витрати на перекладача в сумі 1 000,00 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 137, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» (45700, Волинська область, Горохівський район, місто Горохів, вулиця Берестецька, будинок 10; код ЄДРПОУ 37490495) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000018/2 від 13.08.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ГОРСТАЛЬ» судові витрати у сумі 10 772,22 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 22 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський