Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №140/4430/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4430/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення з розгляду заяви про призначення та виплату базової соціальної допомоги від 28 листопада 2025 року;

2) зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення та виплату базової соціальної допомоги від 28 листопада 2025 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про намір на отримання базової соціальної допомоги як особа з інвалідністю 2 групи. Листом від 24.12.2025 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що станом на дату розгляду звернення за даними модуля «Єдиний соціальний реєстр» Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відсутня інформація стосовно подання позивачем заяви про намір отримати базову соціальну допомогу.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з розгляду заяви про призначення та виплату базової соціальної допомоги протиправною, а тому, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

04.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вказав, що внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та реєстрація заяви про намір отримання базової соціальної допомоги здійснюється виключно на підставі заяви, поданої за встановленою формою, яка містить визначений Порядком обсяг інформації, необхідної для її автоматизованої обробки.

Відповідач зазначив, що подана позивачем заява у довільній формі не відповідала встановленій Порядком формі подання заяви про намір, вона не могла бути зареєстрована в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери та була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР.

Таким чином, з огляду на викладене, відповідач у спірних правовідносинах, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю 2 групи з дитинства та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області як одержувач соціальної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

28.11.2025 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за адресою: м. Луцьк, просп. Президента Грушевського, буд. 1, з метою подання заяви про призначення базової соціальної допомоги.

Під час прийому документів за виданим талоном №183 від 28.11.2025 спеціалістом відділу обслуговування громадян заява позивача у довільній формі про призначення базової соціальної допомоги була прийнята та зареєстрована як звернення громадянина, а її розгляд здійснено в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР, оскільки для ініціювання розгляду питання щодо призначення базової соціальної допомоги, а також для реєстрації відповідного звернення в модулі «Єдиний соціальний реєстр» Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, як заяви, передбачено подання заяви про намір за формою, визначеною додатком 1 до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №371 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги».

Відповідач листом №21734-20249/А-02/8-0300/25 від 24.12.2025 повідомив, що за даними модуля «Єдиний соціальний реєстр» Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відсутня інформація щодо подання заяви про намір отримання базової соціальної допомоги та надав рекомендації звернутись до відділу обслуговування громадян (сервісного центру), або в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) із заявою про намір отримати базову соціальну допомогу для визначення права на її отримання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для надання базової соціальної допомоги урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №371 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги” (зі змінами) (далі - Постанова КМУ №371), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (далі – Порядок).

Пп. 2 п. 3 Постанови КМУ №371 передбачено, що учасниками експериментального проекту є:

суб`єкти звернення за базовою соціальною допомогою - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (крім осіб, які перебувають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації, та осіб, які перебувають за кордоном):

- з 1 липня 2025 р. - на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги є отримувачами державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям; допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях (за технічної можливості); тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

- з 1 листопада 2025 р. - також особи / сім`ї, не зазначені в абзаці третьому цього підпункту, якщо вони на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги відповідають вимогам та критеріям, визначеним Порядком.

Відповідно до положень Порядку визначено, що метою експериментального проекту є надання базової соціальної допомоги для забезпечення державною підтримкою сімей з низьким рівнем доходів. Сім`єю вважаються особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Одинока особа також вважається сім`єю та має права члена сім`ї. До складу сім`ї включаються:

- чоловік, дружина;

- діти, у тому числі тимчасово влаштовані в сім`ю діти, які залишилися без батьківського піклування, віком до 18 років, а також повнолітні діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема в період між завершенням здобуття певного рівня освіти та зарахуванням для здобуття іншого рівня освіти за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), не мають власних сімей, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років незалежно від їх фактичного та/або задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

- неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I і II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом із батьками;

- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом із ними; - особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею;

- жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю та не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Таким чином, правове регулювання надання базової соціальної допомоги ґрунтується на оцінці матеріального становища саме сім`ї як сукупності осіб, визначених Порядком. У зв`язку з цим відомості про склад сім`ї, її членів та відповідні обставини є необхідними для визначення права на отримання допомоги та мають бути відображені у заяві, що подається в межах встановленої процедури.

З цією метою Порядком передбачено подання заяви про намір отримати базову соціальну допомогу за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання заяви про намір отримати базову соціальну допомогу за формою визначеною додатком 1 до Порядку, є початковим етапом спеціальної процедури звернення за базовою спеціальною допомогою та слугує підставою для подальшого опрацювання відомостей у межах Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

П. 18 Порядку визначено, що відповідальність за повноту та достовірність відомостей, що містяться в заяві про намір, несе уповноважений представник сім`ї.

На підставі поданої заяви про намір уповноваженого представника сім`ї засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери формується заява про призначення базової соціальної допомоги, що свідчить про нерозривний зв`язок між установленою формою звернення та технічною можливістю її обробки у відповідному модулі системи.

Таким чином, саме подання належно оформленої заяви за встановленою формою є необхідною передумовою для її реєстрації в інформаційній системі та подальшого розгляду питання щодо призначення допомоги.

При цьому Порядком визначено декілька способів подання уповноваженим представником сім`ї заяви про намір та заяви про призначення:

- у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України;

- в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Внесення відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та реєстрація заяви про намір отримання базової соціальної допомоги здійснюється виключно на підставі заяви, поданої за встановленою формою, яка містить визначений Порядком обсяг інформації, необхідної для її автоматизованої обробки.

Оскільки подана позивачем заява у довільній формі не відповідала встановленій Порядком формі подання заяви про намір, вона не могла бути зареєстрована в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери та була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР.

Таким чином, посилання позивача на протиправну бездіяльність відповідача є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук