Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №644/6870/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №644/6870/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/318/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: шахрайство

ВИРОК

Іменем України

18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 05 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_7 ,-

встановила:

Вказаним вироком:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Безм`ятежне Шевченківського району Харківської області, українець, громадянин України, із вищою освітою, військовослужбовець, який перебуває на посаді сапера інженерно-саперного взводу в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн).

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно вироку, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді сапера інженерно- саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, 19.01.2025 приблизно о 09:00, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, знаходився в гостях у раніше знайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . Під час спілкування ОСОБА_8 стало відомо, що ОСОБА_7 має намір направитись до станції метро «Індустріальна» у власних справах. ОСОБА_8 , будучи впевненим у порядності та доброчесності ОСОБА_7 звернувся до останнього з проханням відвести належний йому браслет зі срібла до ремонтної майстерні. На прохання ОСОБА_8 ОСОБА_7 погодився, та запевнив, що виконає прохання потерпілого. Після чого ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 належне йому майно - браслет зі срібла 925 проби, вагою 62 грамів. У цей час у ОСОБА_7 раптово виник умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужого майна шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що належне ОСОБА_8 майно перебуває у його фактичному володінні, розпорядився браслетом зі срібла 925 проби, вагою 62 грами, на власний розсуд, шляхом обернення на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-25/18367-ТВ від 21.07.2025 року, у розмірі 22894 грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 05.08.2025, яким ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн, скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що санкція ч. 1 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить від 34000 до 51000 грн.

Таким чином, призначене судом покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн є таким, що не передбачене санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, чим порушено п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, є істотним порушенням закону та свідчить про неправильне його застосування, та є безумовною підставою для скасування чи зміни вироку незалежно від інших обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, докази на підтвердження встановлених судом обставин суд першої інстанції не досліджував у відповідності до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як слідує зі змісту вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не врахував вищевказані положення закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, у вироку суду не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати, та відповідно до вимог, передбачених п.2 ч.1 ст.420 КПК України, ухвалити вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, ,п.2 ч.1 ст.420, ст. 424 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 05 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить від 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення, та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий –

Судді: