Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №621/823/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 травня 2026 року

м. Харків

справа № 621/823/24

провадження № 22-ц/818/3010/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Харківська кредитна спілка" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року, постановлене суддею Овдієнком В.В.

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року КС "Харківська кредитна спілка" звернулась до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3 від 30.03.2021 в загальному розмірі 73386,18 гривень, 3% річних та інфляційні витрати, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , на користь Кредитної спілки "Харківська кредитна спілка", заборгованість за кредитним договором №3 від 30.03.2021 в загальному розмірі 73386 гривень 18 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , на користь Кредитної спілки "Харківська кредитна спілка", витрати зі сплати судового збору в розмірі 2519,00 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що свої зобов`язання виконувала належним чином, виходячи з цього, відсутні підстави вважати, що було прострочення. Крім того, її не було повідомлено як поручителя, вважає, що саме особа яка отримала кошти має нести відповідальність. Суд не з`ясував чи настала відповідальність за договором поруки.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішення суду переглядається лише в частині позовних вимог до ОСОБА_1 . Рішення суду ОСОБА_2 не оскаржувалось, тому підстав для його перегляду не вбачається.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки боржник ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання в повному обсязі в строк, передбачений Договором, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення, з відповідачів солідарно суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42676,10 грн; та за відсотками – 30710,08 грн; а всього – заборгованість в сумі 73386,18 гривень. Підстав для стягнення 3%річних та інфляції не має.

Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 30.03.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Голови правління КС «Харківська кредитна спілка» з заявою, в якій просив надати йому кредит на споживчі потреби в сумі 52,500 гривень під забезпечення порукою (а.с.8)

Відповідачка ОСОБА_1 під підпис була ознайомлена:

- з інформацією про кредитування (а.с.9), згідно пункту 2.1. якої загальна вартість кредиту складала 100552, 87 грн, з яких – 52500,00 (розмір наданого кредиту), 48052,87 (розмір процентів за користування кредитом);

- паспортом споживчого кредиту; яким передбачено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (тип кредиту – кредитна лінія, строк кредитування – 36 місяців;, мета – споживчі потреби тип процентної ставки – фіксована, 36% річних;

- графіків розрахунків; (а.с.9-11)

30.03.2021 року між КС «Харківська кредитна спілка» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 3, за яким позичальнику надано кредит у формі кредитної лінії на суму 52500, гривень, який позичальник зобов`язується повернути зі сплатою відсотків в розмірі 36% річних, строком на 36 місяців з кінцевою датою повернення 30.03.2024 року (а.с.12-13)

Сторонами узгоджено графік розрахунків, згідно якого 31.03.2021 року позичальнику наданий кредит на суму 31500,00 гривень, нараховано 20485,79 грн відсотків, і загальна сума до погашення 51985,79 гривень (а.с.14)

Згідно видаткових касових ордерів № 123 від 30.03.2021 року та № 180 від 29.04.2021 року КС «Харківська кредитна спілка» видало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31500,00 гривень та 21000,00 гривень (а.с.15)

30 березня 2021 року ОСОБА_1 заповнила Анкету поручителя в КС «Харківська кредитна спілка» (а.с.14, зв.бік) та уклала з позивачем Договір поруки № 3/1 від 30.03.2021 року на забезпечення зобов`язань позичальника ОСОБА_2 в сумі 52500,00 гривень строком на 36 місяців зі сплатою 36% річних за користування кредитом (а.с.16)

Таким чином, належними і допустимими доказами підтверджено, що позивачем на виконання прийнятих на себе за Договором кредиту № 3 від 30.03.2021 року видано відповідачеві кредит в сумі 52500, 00 гривень, які здійснено двома платежами 31500,00 грн та 21000,00 грн.

З цим пов`язано наявність двох графіків погашення заборгованості, один з яких зроблено з розрахунку заборгованості в сумі 31500,00 грн, а інший - з остаточної суми кредиту 52500,00 грн..

Відповідачами отримання грошових коштів від позивача в сумі 52500,00 грн не спростовувалося й не оспорювалося.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (графік розрахунків) відповідачаза договором №3 від 30.03.2021 (а.с.17)), відповідач ОСОБА_3 вносив платежі в рахунок погашення кредиту несвоєчасно та нерегулярно, та сплатив в рахунок погашення кредиту 9823,90 гривень, а в рахунок погашення відсотків – 16476,10 грн, в зв`язку з чим станом на 30.03.2024 року за ним обліковується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 42676,10 гривень, за відсотками – 30710,08 гривень.

Оскільки з лютого 2022 року відповідачем грошові кошти в рахунок погашення кредиту не вносилися, позивачем розраховано інфляційні втрати за 789 календарних дні прострочення суми заборгованості за кредитом 42676,10 грн – в сумі 12063,38 гривень, та 3% річних на вказану суму заборгованості – 2767,52 гривні. (а.с.63-64)

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідачів суму заборгованості по кредитному договору та 3% річних і інфляційній втрати за період прострочення.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

30.03.2021 між кредитною спілкою «Харківська кредитна спілка» (кредитодавець за договором) та ії членом, ОСОБА_2 , (позичальник) укладено кредитний договір № 3, за яким кредитодавець надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 52 500 грн 00 коп. та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 36 відсотків річних (п. 1.1 договору).

На виконання умов кредитного договору КС «Харківська кредитна спілка», як кредитодавець, надала ОСОБА_1 (позичальнику) кредит на загальну суму 52500,00 грн. в межах кредитної лінії. (а.с.19-23)

Однак всупереч погодженим умовам кредитного договору позичальник не дотрималася визначеного графіку розрахунків, не повернула кредитні кошти у встановлені строки.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 30.03.2021 між кредитною спілкою «Харківська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 3/1, за яким поручитель взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , що випливають із договору споживчого кредиту № 3 від 30.03.2021, укладеного між кредитодавцем та позичальником, загальна вартість якого складає 52 500 грн 00 коп. (п. 2.1 договору поруки).

За умовами п. 3.2.1 договору поруки поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем, поручитель відповідає по зобов`язаннях позичальника в повному обсязі, тобто повернення кредиту та виплату процентів за його користування.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань утворилась заборгованість в загальному розмірі 73386 грн 18 коп., з яких 42676 грн 10 коп. - заборгованість за договором (тілом кредиту) та 30710 грн 08 коп. - заборгованість за процентами).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, відповідно до ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. ст .628, 629 ЦК України.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦПК України за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно (графіку розрахунків) загальна сума наданого кредиту в межах кредитної лінії на загальну суму 52500,00 грн, в погашення було сплачено лише 9823,90 грн, внаслідок чого заборгованість складає 42676,10 грн. за тілом кредиту та заборгованість за процентами в розмірі 30710,08 грн.

Доказів на спростування заявленої заборгованості відповідачкою не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що нею не допущено прострочення спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що відповідальність за повернення кредиту має нести лише особа, яка взяла борг, суперечить вимогам закону, яким передбачена солідарна відповідальність боржника та поручителя.

Даних про розірвання, припинення або визнання недійсним договору поруки матеріали справи не містять.

Висновок суду про наявність підстав для стягнення солідарно з поручителя та боржника заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_2 судовою колегією не переглядалось, оскільки ним не оскаржувалось.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України

Головуючий : О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина