Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №404/11018/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/11018/24

провадження № 22-ц/4809/529/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.

учасники справи:

позивач - Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 листопада 2025 року у складі судді Іванової Н.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі по тексту - ОКВП «Дніпро-Кіровоград») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позову посилалося на те, що з 01.04.2012 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» надає відповідачам, які є споживачами послуг, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, за період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2024 року було надано послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за які відповідачами сплачено не було, у зв`язку з чим у відповідачів виникла заборгованість з оплати за надані послуги у розмірі 21805,51 грн. Вказано, що у відповідності до вимог ст.625 ЦК України відповідачам було нараховано також індекс інфляції та 3% річних.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути борг за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 28127,74 грн, з яких борг за послуги водопостачання та водовідведення складає 21805,51 грн, 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України у сумі 1437,59 грн, індекс інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 4884,64 грн.

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 , на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в загальній сумі 28127,74 грн, з яких основний борг в сумі 21805,51 грн, 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 1437,59 грн, індекс інфляції відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 4884,64 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому перевірці та перегляду в апеляційному порядку відповідно до положень ст.367 ЦПК України не підлягає.

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 листопада 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Вважало, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності по 1/2 частині (а.с.8-9).

Згідно з копією довідки Квартального комітету №2 Фортечного району м. Кропивницький ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , і з ним проживають діти: дочкаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38 зворот).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення заборгованість складає 28127,74 грн, з яких борг за послуги водопостачання та водовідведення складає 21805,51 грн, 3% річних - 1437,59 грн, індекс інфляції - 4884,64 грн (а.с.5-7).

Позивачем направлялись попередження ОСОБА_1 про сплату боргу станом на 01.11.2024 у розмірі 21856,81 грн, на адресу: АДРЕСА_1 , яке повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.10-12).

Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому з них, в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 підлягає солідарному стягненню заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 суд вказав, що матеріали справи не містять достатніх доказів проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використання внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом п`ятим частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як передбачено п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є індивідуальний або колективний споживач, який отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу на підставі договору.

На думку колегії суддів суд першої інстанції не врахував правову природу дієздатності малолітніх та неповнолітніх осіб у сфері договірних відносин.

Згідно зі ст.31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Відповідно до ст.32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

На момент звернення позивача до суду (грудень 2024 року) та протягом спірного періоду нарахування боргу (2016-2024) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був малолітнім, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньою, а згодом неповнолітньою особою.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як малолітні/неповнолітні особи не укладали та в силу закону не могли укладати договір з централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктами договірних зобов`язань з надавачами комунальних послуг, не здатні здійснювати свої права самостійно у повному обсязі та виконувати свої грошові зобов`язання.

Стаття 322 ЦК України встановлює, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно зі статтею 180 Сімейногокодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Забезпечення дитини житлом та оплата комунальних послуг є складовою частиною обов`язку батьків щодо утримання дитини. Неповнолітні/малолітні діти не мають самостійного балансу, власного доходу (якщо інше не встановлено судом), а тому проживання чи реєстрація дитини в житловому приміщенні не створює для неї самостійного чи солідарного обов`язку перед надавачами комунальних послуг.

Верховний Суд у своїй постанові від 16 лютого 2023 року у справі №754/3269/20 наголосив, що реєстрація місця проживання чи користування житловим приміщенням неповнолітніми дітьми є формою реалізації їхнього права на житло, гарантованого державою, і не може автоматично трансформуватися у цивільно-правовий майновий обов`язок щодо покриття витрат на комунальні послуги підприємствам-виконавцям, оскільки такий обов`язок повністю охоплюється положеннями статті 180 Сімейного кодексу України щодо утримання дітей їхніми батьками.

Апеляційний суд зауважує, що наявність у дітей статусу власників (по 1/2 частці квартири) не створює для них самостійного майнового обов`язку перед комунальними підприємствами, оскільки такий обов`язок повністю охоплюється батьківським обов`язком з утримання.

Враховуючи ту обставину, що на момент укладання договору шляхом відкриття особового рахунку та на момент виникнення заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були малолітніми/неповнолітніми та не могли виступати самостійними суб`єктами правовідносин з надання комунальних послуг, судом першої інстанції не з`ясовано, хто ж саме укладав договір про надання комунальних послуг, тобто суб`єктний склад учасників договірних відносин, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для солідарного стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України та покладення майнової солідарної відповідальності у повному обсязі на дітей.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять також відомостей про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матері дітей. Суд першої інстанції не дослідив цих обставин та дійшов висновку, що в інтересах неповнолітніх дітей має виступати лише батько дітей - ОСОБА_1 .

Виходячи з зазначеного вище колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення визначеної ОКВП «Дніпро-Кіровоград» заборгованості у розмірі 28127,74 грн з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі батька ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 п. 37 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Судом встановлено, що період виникнення заборгованості відповідача у даній справі (з урахуванням віднесення надлишкових платежів на 2016-2018 роки) виник з червня 2018 року. Враховуючи те, що платіж за послуги водопостачання та водовідведення, спожиті у червні 2018 року, слід сплатити до 31 липня 2018 року, перебіг позовної давності у даному випадку починається з 01 серпня 2018 року.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України офіційно тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року включно.

Враховуючи дату звернення ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з позовом до суду (грудень 2024 року) та законодавче продовження строків позовної давності на строк дії карантину, позивачем не допущено пропуск строків позовної давності, а висновки суду першої інстанції у цій частині є правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОКВП «Дніпро-Кіровоград» у повному обсязі.

Зазначене відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог із зазначених вище підстав.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОКВП «Дніпро-Кіровоград» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (код ЄДРПОУ 03346822, вул. Соборна, 19-а, м. Кропивницький) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко