Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №404/3698/21 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/3698/21

провадження № 22-ц/4809/94/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», інтереси якого представляє адвокат Колодочка П.О.

відповідач: ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Глазков А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Глазкова Андрія Сергійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03 червня 2025 року, у складі головуючого судді Кулінки Л.Д. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову позивач зазначав, що 17 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.

Позивач вказував, що Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, ОСОБА_1 зобов`язання не виконував належним чином, у зв`язку із чим станом на 13.04.2021 утворилась заборгованість в загальній сумі 294887,95 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 282424,55 грн; в тому числі 206111,85 грн заборгованості за поточним тілом кредиту, та 76312,70 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованості за нарахованими відсоткам в сумі 12463,40 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість, з урахуванням зменшення позовних вимог (том 1 а.с. 205-230).

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03 червня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту б/н від 17 грудня 2019 року в сумі 227438,91 грн та судового збору в сумі 3411,58 грн.

Представник відповідача подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував докази, які були надані відповідачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення суду відповідає зазначеним нормам процесуального законодавства.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17 грудня 2019 року (том 1, а.с. 44) ОСОБА_1 , отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктом 2.1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, де зазначено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку, і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитиний ліміт. Підпис цього договору являється прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (том 1, а.с. 55-71).

Встановлено, що відповідачу на одній із кредитних карток починаючи з 17.12.2019 встановлено кредитний ліміт в сумі 300000,00 грн , а потім починаючи з 09.10.2020 кредитний ліміт відповідача зменшено до 297307,06 грн, починаючи з 21.10.2020 кредитний ліміт відповідача зменшено до 294135,10 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (том 1, а.с. 43).

Звернувшись із цим позовом до суду позивач надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 17.12.2019 , з якого вбачається, що відповідач має заборгованість у загальній сумі - 294887,95 грн , яка станом на 13.04.2021 складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 282424,55 грн; в тому числі 206111,85 грн заборгованості за поточним тілом кредиту та 76312,70 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованості за нарахованими відсоткам в сумі 12463,40 грн (том 1, а.с. 6-10).

Під час розгляду справи в суді позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 17.12.2019 в сумі 227438,91 грн (том 1, а.с.205-230).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги послався на те, що відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти, проте не повернув у добровільному порядку Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Положеннями частин першої та другої статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Пам`яткой клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві також зазначено, що відповідач ознайомилась та згодна з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку.

Обов`язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів вважає, що висновок суду є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами у справі, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором.

З матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувався кредитним коштами, а також частково сплачував кредитну заборгованість, що підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинного документу, в якій відображено як зняття кредитних коштів позивачем, так і їх погашення

Зазначена виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 є первинним документом у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідач у свою чергу не оскаржував кредитний договір й не порушував питання про розірвання кредитного договору.

Крім того, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про призначення у справі економічної експертизи, в якій ставив такі питання: яку суму кредитних коштів було отримано ОСОБА_1 від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 17 грудня 2019 року; яку суму коштів ОСОБА_1 повернув Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок погашення кредиту на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 17 грудня 2019 року; яка сума комісії списана Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з кредитного рахунку ОСОБА_1 , який був відкритий на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 17 грудня 2019 року; яка сума процентів списана Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з кредитного рахунку ОСОБА_1 , який був відкритий на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 17 грудня 2019 року.

Проте, експертиза не була проведена, у зв?язку із відмовою оплатити відповідачем її проведення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний