Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №932/1906/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/601/26 Справа № 932/1906/25 Суддя у 1-й інстанції - Міросєді А. І. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Кривий Ріг

12.05.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Майорова С.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.12.2025р., якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

в с т а н о в и л а :

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.12.2025р., ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Про дату час та місце судового розгляду ОСОБА_1 та його захисник Майоров С.В. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, підстав для відкладення розгляду справи та розгляду за відсутності учасників провадження, відповідно до ст. 268 КУпАП, не встановлено.

В апеляційній скарзі захисник та доповненнях до неї:

- вказує, що апелянт не згодний із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права, суд не об`єктивно з`ясував всі обставини що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення;

- зазначає, що апелянт не згоден із твердженням суду про беззаперечне визнання його винуватості, оскільки в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази, та висновки суду ґрунтуються на припущеннях;

- вказує, що другий фрагмент відеозапису зафіксований часом на початку та 09год.36хв (в салоні автомобіля) досліджений судом, який не має визначеного номеру “бодікамери” (тобто не налаштована поліцейським), має коментар невідомої особи (яка не представилась), ймовірно поліцейського, який можна припустити перебуває на водійському сидінні автомобіля, та каже: "Під час перевірки документів у вас були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння (16 секнуда запису), при цьому в кадрі перебуває ОСОБА_1 , одягнений у військову форму, і спостереження за його обличчям не підтверджує наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння. Ймовірний невідомий полійцейський на 52 секунді запису зазначає про звужені зіниці ока, що не реагує на світло, та неприродну блідість обличчя, але для того і проводиться відеофіксація, за відсутності понятих (свідків), щоб можна було суду ці ознаки перевірити (підтвердити, спростувати) за результатами перегляду відеофіксації. Кольоровий відеозапис, підтверджує навпаки, - дуже природній колір обличчя ОСОБА_1 , та жваву реакцію його зіниць на спілкування, та безпідставні заяви ймовірного поліцейського. Тобто наявність ознак наркотичного сп`яніння є лише заявою поліцейського (що не є переконливим доказом), але не підтверджується беззаперечними доказами у вигляді зазначених фізіологічних проявів реакції організму ОСОБА_1 ;

- зазначає, що ймовірний поліцейський пропонує ОСОБА_1 варіанти відповіді, чому той відмовляється, замість роз`яснення вимог п.2.5 ПДР України, що вказує на провокацію його дій з метою отримання необхідного результату. До цього саме в перерві між першим фрагментом відеофіксації та другим фрагментом відеофіксації, яка склала близько 34 хвилин, поліцейський запропонував відповідний сценарій поведінки ОСОБА_1 під час включення відеофіксації, про що ОСОБА_1 зазначав під час допиту в суді;

- вважає, що суд не надав належну оцінку очевидним невідповідностям в діях поліцейського Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018року "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису", яка вимагає лише безперевного фіксування обставин виявленого правопорушення, за виключенням перерви на потреби фізіологічного стану. В той же момент ймовірний поліцейський, прізвище якого невідомо, вимикає одразу відеозапис примусово о 09год.39хв. 14.01.2025року, як тільки почув що раніше ОСОБА_1 не притягався до адміністративної відповідальності. Що відбувалось далі, після 09год.39хвилини, незафіксовано, а ОСОБА_1 в подальшому погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, та вимагав цього, до початку складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- зазначає, що суд не звернув увагу на той факт, що протокол серії ЕПР 1 № 220514 складений поліцейським ВП № 2 Бринзою Антоном Сергійовичем о 09год. 34хв. 49сек. 14.01.2025року, а відеозапис з портативного відеореєстратору розпочатний о 09год.36хв. та закінчений о 09год.39хв.18сек., - тобто протокол складений поліцейським за декілька хвилин до начебто зафіксованого на відео правопорушення в салоні автомобіля, що може вказувати на зрежисований та провокаційний характер всього цього відеофільму;

- вважає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено в умовах надання ОСОБА_1 згоди на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку, а підхід поліцейських у цьому випадку був провокаційним, націленим на фіксацію саме необхідних висловлювань, завчасно з ним оговорених, та є суто формальним та не був спрямований на досягнення мети провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченої ст. 1 КУпАП, що є неприпустимим;

- звертає увагу, що поліцейський в протоколі навіть не визначає, який технічний засіб відеофіксації використовував та долучений в якості доказу до протоколу про адміністративне правопорушення, а лише зазначена цифра 2, це може означати не з`ясовано судом, що є порушення вимог ст. 256 КУпАП;

- вважає, що за відсутності безперервної відеофіксації поліцейським всіх обставин виявлення правопорушення та його оформлення відсутні докази, що поза розумним сумнівом доводять наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 ;

- прохає оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги захисника за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 січня 2025 року о 09:05 на 32 км траси Н-20 Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці ока які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я м. Костянтинівка Донецької області категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 220514 від 14.01.2025р., відповідно до змісту якого у ОСОБА_1 , після його зупинки на блок-посту (32 км траси Н-20 Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь), були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці ока які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, на нього був складений даний протокол про адміністративне правопорушення. У протоколі зазначено дату, час та місце вчинення правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП.

Суд першої інстанції після дослідження та оцінки сукупності доказів вважав доведеним те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від огляду на стан сп`яніння на вимогу працівник поліції відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не може погодитись із висновками суду першої інстанції про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП неповно та необ`єктивно з`ясував обставини справи, що перешкодило суду першої інстанції вирішити їх в точній відповідності із законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника, дослідивши сукупність доказів у справі, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, встановив, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням відеозапису.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали відеозапису, встановив, що він містить два відео файли, перший з яких має тривалість 15секунд, та на ньому зафіксовано, як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за вказівкою працівника поліції з`їздить з дороги та зупиняється на місці розташування блок посту.

При цьому часова позначка даного відеозапису вказана – 14.01.2025р. час 09:02:54год.

Відповідно до матеріалів другого файлу відеозапису, він датований 14.01.2026р. відеозапис починається о 09 годині 36 хвилин, тобто після 33 хвилин відсутності відео фіксації, працівниками поліції було розпочато процедуру огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння.

Під час проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 було зупинено для перевірки документів та виявлено ознаки наркотичного сп`яніння.

Після цього працівник поліції спитав, як давно ОСОБА_1 вживав наркотичні засоби, на що ОСОБА_1 відповів, «Приблизно пару тижнів тому».

Після цього працівник поліції спитав, яким транспортним засобом ОСОБА_1 керував, на що ОСОБА_1 назвав той транспортний засіб, яким керував. При цьому зазначив, що із порушенням не згоден.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали відеозапису містять відсутність 33 хвилин спілкування ОСОБА_1 та працівників поліції, що на думку суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на відсутній тривалий час відеозапису, оскільки процедура огляду на стан сп`яніння проводиться протягом двох годин від моменту, коли виникла підозра у уповноваженої особи у наявності у водія транспортного засобу таких ознак.

При цьому слід зазначити, що відповідно до матеріалів відеозапису взагалі не можливо встановити коли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено.

Зміст відеозапису, а саме його тривалість та відсутність значного відрізку відеозапису, а також неконкретне питання працівника поліції щодо давності вживання ОСОБА_1 наркотичних засобів ставить під обґрунтований сумнів законність огляду водія на стан алкогольного сп`яніння із урахуванням вимог ст. 266 КУпАП.

До такого висновку суд апеляційної інстанції приходить з урахуванням того, що вимога працівник поліції щодо огляду на стан сп`яніння має бути конкретною та точною, не повинна супроводжуватися з`ясуванням певних обставин на предмет давності вживання наркотичного засобу, оскільки суперечить вимогам ст. 63 Конституції України щодо дотримання права особи не свідчити проти себе.

Таким чином доводи апеляційної скарги захисника, що ймовірний поліцейський пропонує ОСОБА_1 варіанти відповіді, чому той відмовляється, замість роз`яснення вимог п.2.5 ПДР України, що вказує на провокацію його дій з метою отримання необхідного результату. До цього саме в перерві між першим фрагментом відеофіксації та другим фрагментом відеофіксації, яка склала близько 34 хвилин, поліцейський запропонував відповідний сценарій поведінки ОСОБА_1 під час включення відеофіксації, про що ОСОБА_1 зазначав під час допиту в суді є слушними та заслуговують на увагу.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції не може дійти до беззаперечного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за принципом «поза розумним сумнівом», що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до командира військової частини НОМЕР_2 від 08.04.2026р. сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 31.07.2025р.

Відповідно до службової характеристики на ім`я ОСОБА_1 від 22.04.2026р. за підписом командира мінометної батареї НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_2 вбачається що ОСОБА_1 обіймає посаду старшого механіка мінометної батареї 1 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_2 , за весь час служби у НОМЕР_3 батальйоні територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, дисциплінованим військовослужбовцем, обов`язки за посадою опанував в повному обсязі і виконує їх з відповідальністю.

У професійному відношенні підготовлений добре. Під час виконання службових обов`язків виявляє творчість, активність і наполегливість. Постійно та наполегливо працює над підвищенням рівня професійної майстерності. Отримані навички передає іншим військовослужбовцям. У складній обстановці орієнтується впевнено, здатний швидко приймати раціональні, обґрунтовані рішення, розібратися в суті питання та виділити головне.

Вимоги Статутів Збройних Сил України та інших керівних документів знає та вміло керується ними у повсякденному житті.

Відданий українському народові, готовий до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

За будь-яких обставин порядний та чесний, уміє триматися з усіма коректно. Користується авторитетом та повагою у колег по службі, дорожить честю військового колективу.

У стройовому відношенні підтягнутий, охайний. Фізично розвинений добре. Державну таємницю зберігати вміє.

28 жовтня 2025 року сержант ОСОБА_1 отримав акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок при виконанні бойових завдань в районі АДРЕСА_2 внаслідок підриву автомобіля на ворожій міні.

26 березня 2026 року сержанта ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України». Займаній посаді відповідає.

Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги захисника є слушними підлягають задоволенню, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника Майорова Сергія Володимировича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.12.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.12.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя