Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №726/1667/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1667/26

Провадження №3/726/304/26

Категорія 307

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП НП України щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП -

ВСТАНОВИВ :

До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КпАП України.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 04.05.2026 року серії ВАБ № 847379 вбачається, що ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 04.05.2026 року о 02 год 25 хв, перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство економічного, психологічного, фізичного характеру, стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: виганяв з дому, вчинив конфлікт, шарпав за волосся, чим завдав психологічної, економічної та фізичної шкоди здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано уповноваженим органом за ч.3 ст.173-2 КпАП України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнав, вказує, що дружина повернулася додому пізно та не твереза, у зв`язку із чим, він не хотів впускати її додому, тому утворився конфлікт. Дана ситуація повторюється вже не вперше, дружина під час конфлікт завжди у стані алкогольного сп`яніння. Тому просить суд закрити провадження в адміністративній справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При вирішенні питання щодо наявності в діях громадянки ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 04.05.2026 року серії ВАБ № 847379, 04.05.2026 року о 02 год 25 хв, перебуваючи в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного, психологічного, фізичного характеру, стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: виганяв з дому, вчинив конфлікт, шарпав за волосся, чим завдав психологічної, економічної та фізичної шкоди здоров`ю потерпілої. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано уповноваженим органом за ч.3 ст.173-2 КпАП України.

Диспозицією ч.3 ст.173-2 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки – завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства,наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КпАП України, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.

Тобто, обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Протокол серії ВАБ № 847379 від 04.05.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 не містить відомостей про наслідки, настання яких є обов`язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, викладена в протоколі фабула в порушення вимог ч.1 ст.256 КУпАП не містить обов`язкових елементів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, що підлягають доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП.

Так, суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, сварки, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство це навмисне застосування фізичної сили або влади, здійснене або у вигляді загрози, направлене проти себе, проти іншої особи, групи осіб або спільноти, результатом якого є (або висока вірогідність цього) тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення в розвитку або різного роду збиток.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, цінних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.

Сварка це гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами; стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.

Образливі висловлювання в межах конфлікту, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди чи можливості її завдання останній не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди чи можливість її настання в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З викладених вище мотивів суд вважає, що застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_1 , передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП, за відсутності достатніх доказів його протиправної дії чи бездіяльності, з урахуванням того, що таке застосування погіршує його становище - не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Тому, враховуючи встановлені в ході судового слідства обставини, відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, відносно якої складено протокол.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки дії ОСОБА_1 , зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КпАП України, суд вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 1, 9, 23, 173-2, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду, через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.

СуддяС. В. Мілінчук