Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №726/1627/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1627/26

Провадження №2/726/588/26

Категорія 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Садгірського районного суду м. Чернівці 30.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у якій позивачка просить суд стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 30.04.2026.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням суду розірваний шлюб між нею та відповідачем, однак від шлюбу у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що син проживає із нею, однак має бути забезпечений належний рівень життя дитини, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. З посиланням на ст. 180 СК України вказує про те, що обов`язок утримання дитини до досягнення повноліття є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. З посиланням на відповідні норми просить суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Згідно із даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини надійшов до суду та того ж дня переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Суддя Асташев С.А. своєю ухвалою від 04.05.2026, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, вказану вище позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи визначив проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначив на 19.05.2026, про що секретар судових засідань повідомила сторони у справі.

Позивачка ОСОБА_1 скерувала до суду заяву у якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав зазначених у позові. Розгляд справи провести за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 також скерував до суду заяву у якій позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнав, погодився сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки доходу.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Згідно із ч.1. ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заходів забезпечення позову чи доказів у справі суд не вживав. Зупинення і поновлення провадження - не здійснював.

Суд, дослідив отримані заяви, розглянув матеріали справи, встановив фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідив та оцінив надані докази в сукупності та доходить такого висновку.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд встановив, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб 23.10.2005 та зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1990, який розірваний рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 10.10.2025 у справі № 726/2750/25, що набрало законної сили 10.11.2025.

Позивачка і відповідач є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 07 червня 2011 року, актовий запис про народження дитини № 1181.

Згідно із даними Витягів із реєстру територіальної громади дитина ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Неповнолітній син наразі проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Позивач порушила питання про стягнення аліментів із відповідача на утримання їх спільної дитини, у зв`язку із відсутністю домовленості між ними, як батьками дитини, про сплату аліментів, з урахуванням потреб дитини та рівності обв`язку батьків щодо утримання своїх дітей.

Норми права, які застосував суд.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11, ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»№3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів установлюється судом, виходячи з обставин кожної конкретної справи, та може бути визначений у частці від доходу або твердій грошовій сумі (ст.ст.183, 184 СК).

Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 183 СК України, передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.2 ст. 183 СК України).

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Позивачка вказує про те, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із нею, а також, що сама несе витрати на утримання дитини.

Оскільки дитина проживає із матір`ю та знаходиться на її утриманні, остання вправі звертатися до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання сина, відповідно до ст.181 СК України.

Суд враховує факт проживання сина із матір`ю та, відповідно, перебування дитини на її утриманні. Відповідачем не спростований факт того, що син сторін не проживає з матір`ю.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто розірвання шлюбу між сторонами не впливає на їх обов`язок як батьків утримувати дитину, про що зазначено у ст. 141 СК України.

На відповідача, як на батька дитини, покладено рівний із позивачкою (матір`ю) обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, яка проживає разом із матір`ю. Відповідач, як батько дитини, зобов`язаний нарівні із матір`ю утримувати сина до досягнення ним повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, вказані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із висновку, викладеного у постановах касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа №664/2746/17 та від 25 вересня 2019 року справа № 755/14148/18: «факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини».

Доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині в матеріалах справи відсутні. Більше того, відповідач у своїй заяві визнав позовні вимоги, погодився сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі.

Як вказано вище, саме отримувач аліментів обирає спосіб їх стягнення: у твердій сумі чи у частці від доходу.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів в даному випадку, суд враховує факт проживання дитини із матір`ю та, відповідно, перебування її на утриманні; вік дитини; вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, навчання, здоров`я дитини; матеріальний стан позивачки. Також суд враховує і матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, який є фізично здоровим та працездатним, жодних обставин, які б унеможливлювали сплату ним аліментів не вказав, доказів про наявність у нього на утримання інших дітей чи непрацездатних батьків не надав, визнав позовні вимоги, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення, а з відповідача потрібно стягувати аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Суд враховує і те, що обов`язок утримання дитини покладено на обох батьків, а тому як мати, так і батько повинні нести витрати для забезпечення потреб дитини.

Визначений судом розмір аліментів (1/4 частини заробітку відповідача), на думку суду є розумним, справедливим та співмірним, а також буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, сприятиме її повноцінному та всебічному розвитку на достатньому рівні.

Крім того положенням Цивільно-процесуального кодексу визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів на одну дитину можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.

Згідно з ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Датою подачі позову є 30.04.2026.

Висновки суду.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення, у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог. Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Суд роз`яснює сторонам у справі, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ст. 179 СК України).

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог щодо стягнення аліментів, судові витрати у справі, що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1 331 гривня 20 копійок (станом на час подання позову до суду), від сплати яких позивачка була звільнена при подачі позову, на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», - підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180-182, 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81-82, 133, 141, 247, 263-265, 267-268, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя С. А. Асташев