Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №636/4208/23 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4208/23 Провадження 2/636/73/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю:

представника позивача – Вдовидченка О.І.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – Селевко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Страхова компанія Мега-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо – транспортної пригоди, та втраченого заробітку

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить, стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки, пов`язані з лікуванням в розмірі 50000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 74892,00 грн втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності.

Позов мотивований тим, що 12.05.2020 приблизно о 12 год 30 хв, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним марки BA3, моделі 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук» у напрямку смт Кочеток Чугуївського району Харківської області, здійснюючи маневр, поворот ліворуч, з метою розвороту та зміни руху в напрямку м. Чугуїв Харківської області, не переконавшись, що це буде безпечним i не створить небезпеки іншим учасникам руху, не помітив мотоцикл Geon Dakar TC250, транзитний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , на пасажирському місці, якого знаходився ОСОБА_2 , допустив зіткнення з даним мотоциклом, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним i не створить перешкод aбo небезпеки іншим учасникам руху».

Згідно ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 13.06.2023 по справі №636/4102/20 ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України за фактом скоєння ДТП, внаслідок якого ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження, та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Внаслідок ДТП позивач переніс декілька операцій, тривалий час лікувався та купував ліки, до червня 2021 року був непрацездатним через перенесену травму, триває реабілітація, отже сума понесених витрат складає 50000,00 грн, а сума втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності – 74892,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що вона виразилась у тому, що в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди стан здоров`я позивача значно погіршився, йому були завдані тілесні ушкодження, в зв`язку з чим він переніс декілька операцій, пережив сильний нервовий шок, у нього істотно погіршилося самопочуття, позивач втратив заробіток та вже ніколи не зможе самореалізуватись в повній мірі.

Завдану відповідачем моральну шкоду позивач оцінив у 100000 грн, які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач 05.10.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки на момент ДТП діяв договір обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності відповідача (поліс №АО2324600 від 01.01.2020), згідно якого АТ «Страхова компанія «Мега - Гарант» повинна відшкодувати шкоду, завдану відповідачем третім особам у розмірі: страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, складає 260 000 грн, за шкоду майну – 130000,00 грн, франшиза – 2500,00 грн. З урахуванням вказаного ліміту страхового відшкодування позовні вимоги ОСОБА_2 , з приводу відшкодування матеріальної шкоди у сумі 50 000 грн та втраченого заробітку внаслідок непрацездатності у сумі 74 892 грн, не перевищують страховий ліміт. Виходячи з цього, вказана сума матеріальної шкоди повинна стягуватися зі страховика, отже позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Сума матеріальної та моральної шкоди, заявлена позивачем, не підтверджена жодним доказом та є свідомо завищеною, задля власного збагачення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.03.2025 справу розподілено судді Оболєнській С.А. (Т.1 а.с.201).

Ухвалою від 31.03.2026 справа прийнята до розгляду та призначене підготовче засідання.

Ухвалою від 06.08.2025 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

28.10.2025 ухвалою, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, за клопотанням представника відповідача Крижановського М.В., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Страхова компанія Мега-гарант».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, додатково зазначивши, що факт примирення з ОСОБА_4 не означає, що ОСОБА_3 має нести повну матеріальну відповідальність.

Третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія Мега-гарант» повідомлялось судом своєчасно та належним чином, про день, час та місце судового засідання, шляхом направлення судової повістки за місцем знаходження, однак до суду не з`явилось.

Рішення ухвалюється згідно ч.6 ст.259 ЦПК України.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.05.2020 о 12 год 30 хв, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 керував, мотоциклом GEON DAKAR ТС250, оранжевого кольору, номерний знак «Транзит» НОМЕР_3 , здійснюючи рух по вул. Кочетокській в населеному пункті - м. Чугуїв Харківської області, по автодорозі «Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук», в напрямку буд. 57, в межах зазначеної вулиці. На задньому пасажирському місці мотоцикла знаходився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-2109, вишневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук» в напрямку смт. Кочеток Чугуївського району Харківської області, перед виїздом на вказану автодорогу подав сигнал лівого повороту, від початку руху рухався з ввімкнутим лівим сигналом повороту. В подальшому водій автомобіля ОСОБА_3 почав здійснювати маневр,поворот ліворуч з метою розвороту та зміни руху в напрямку м. Чугуїв Харківської області, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не помітивши мотоцикл Geon Dakar ТС 250, транзитний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який в свою чергу здійснював обгін автомобілю марки ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого сталося зіткнення вищевказаних транспортних засобів, та пасажир мотоцикла ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

За даним фактом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до висновку експерта від 18.08.2020 №7/967СЕ-20 водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 12.3 та 14.2Б та дорожнього знаку 3.29 Розділу 33 Правил дорожнього руху України: п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п.14.2Б - «Водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч». Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» - забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту .

Водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» (Т.1 а.с. 31-41).

Згідно висновку експерта №12-14-283-4/20 від 24 червня 2020 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження: садна на верхній третині правої гомілки; закритий перелом зі зміщенням уламків обох кісток правої гомілки в середній третині, які утворилися: садна від ковзаючої дії, а переломи від ударної дії – тупими твердими предметами, можливо частинами машини при ДТП, не виключається, що ушкодження могли утворитися в час 12.05.2020 року.

За ступенем тяжкості садна кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я, як легке тілесне ушкодження - менш 6 діб; закритий перелом зі зміщенням уламків обох кісток правої гомілки в середній третині кваліфікується по критерію тривалості розладу здоров`я, як - середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, більше 21 доби (Т.1 а.с.24-26).

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13.06.2023 звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та обвинуваченого ОСОБА_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за № 12020220440000514 від 12.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку зі звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності – закрито.

Між відповідачем ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега Гарант» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АО/2324600), строк дії з 01.01.2020 по 30.04.2021, тобто на момент настання ДТП (Т.1. а.с.86).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди – це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1188 шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У ст. 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди:1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.2. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1195, частини першої статті 1197 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Тобто, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов`язково визначається з урахуванням ступеня втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

З аналізу пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення медико-соціальною експертною комісією тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатності особи до виконання трудової діяльності.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Чинне законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, у той час як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці медико-соціальна експертна комісія під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

На підставі цих даних суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи.

Належним і допустимим доказом, що підтверджує ступінь втрати професійної або загальної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК або висновок судово-медичної експертизи з визначення ступеня втрати працездатності потерпілого.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 2119/2-404/2011, від 12.08.2022 року у справі № 234/12481/17.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Закон України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 1 липня 2004 року ( надалі Закон № 1961-IV), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин регулював правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 17.1.ст. 17 Закону № 1961-IV страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

В п. 17.2.ст. 17 Закону № 1961-IV зазначено, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно положень підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону№ 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 24.2 статті 24 Закону № 1961-IV мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Згідно статті 26-1 Закону України 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно статті 26-1 Закону України 1961-I страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року справа №147/66/17 (провадження №14-95ц20).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

В матеріалах справи наявний висновок експерта від 18.08.2020 №7/967СЕ-20, складений у кримінальному провадженні № 12020220440000514 від 12.05.2020, відповідно до якого водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Суд, дослідивши матеріали справи та наданий висновок від 18.08.2020 №7/967СЕ-20, складений в межах кримінального провадження № 12020220440000514 від 12.05.2020, дійшов висновку, що зазначений документ відповідає вимогам закону, містить відомості, необхідні для з`ясування обставин справи, і був отриманий у передбаченому процесуальним законом порядку.

Суд визнає цей висновок належним та допустимим доказом у справі та приймає його до оцінки у сукупності з іншими зібраними доказами.

З висновку експерта від 18.08.2020 №7/967СЕ-20, складеного у кримінальному провадженні № 12020220440000514 від 12.05.2020, вбачається, що в даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 ПДР України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Виходячи з наведеного, суд вважає доведеним факт, що ДТП 12.05.2020 о 12 год 30 хв на автодорозі «Чугуїв-Печеніги-Великий Бурлук», відбулася з вини ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки ВАЗ-2109, вишневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно висновку експерта №12-14-283-4/20 від 24 червня 2020 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження: садна на верхній третині правої гомілки; закритий перелом зі зміщенням уламків обох кісток правої гомілки в середній третині, які утворилися: садна від ковзаючої дії, а переломи від ударної дії – тупими твердими предметами, можливо частинами машини при ДТП, не виключається, що ушкодження могли утворитися в час 12.05.2020.

За ступенем тяжкості садна кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я як легке тілесне ушкодження - менш 6 діб; закритий перелом зі зміщенням уламків обох кісток правої гомілки в середній третині кваліфікується по критерію тривалості розладу здоров`я, як - середньої тяжкості тілесне ушкодження що спричинило тривалий розлад здоров`я, більше 21 доби.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність обов`язку відповідача відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП .

Позивачем пред`явлена вимога на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП у розмірі 50000,00 грн, однак на підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачем надана медична документація, яка підтверджує факт проходження ним лікування саме у зв`язку із травмами, отриманими внаслідок ДТП, а також квитанції та чеки на придбання ліків та медикаментів на суму лише 19480,19 грн, за відрахуванням витрат на придбання продуктів та цигарок.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна-правова відповідальність транспортного засобу ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована страховиком АТ «Страхова компанія «Мега - Гарант» на період з 01.03.2020 по 30.04.2021, поліс АО/2324600, тобто на момент настання ДТП. До ЦБД МТСБУ страховиком за вказаним договором ОСЦПВВНТЗ внесено інформацію про страхову суму за шкоду життю та здоров`ю у розмірі 260000 грн, страхову суму за шкоду майну – у розмірі 130000,00 грн, франшиза – у розмірі 2500,00 грн, а тому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки повинна відшкодовуватись АТ «Страхова компанія «Мега - Гарант».

Суд зазначає, що тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик - АТ «Страхова компанія «Мега Гарант» та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Враховуючи, що позивач за полісом АО/2324600 для виплати страхового відшкодування, пов`язану з лікуванням не звертався, а сума, заявлена в рахунок відшкодування витрат на лікування, та підтверджена документально у розмірі 19480,19 грн, не перевищують страховий ліміт, вказана сума матеріальної шкоди повинна стягуватися зі страховика.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд зважає на визначену у нормі ст. 23 ЦК України критерії: ненавмисний характер правопорушення, глибину пов`язаних з цим душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, яка у даному випадку є підставою для відшкодування. Та враховуючи, що внаслідок ДТП у позивача виникли значні погіршення стану здоров`я, перенесені операції, необхідність подальшої реабілітації, отримані позивачем травми та наступне тривале лікування свідчать про глибокі страждання відповідача з приводу завданої його здоров`ю шкоди та змін умов та якості життя, а отже суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі, заявленому позивачем - 100 000 грн відповідає принципами розумності та справедливості.

Враховуючи, що страхова сума за шкоду життю та здоров`ю згідно полісу АО/2324600 складає 260000,00 грн, тому, враховуючи ст. 26-1 Закону, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тому стягненню підлягає 87000,00 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що АТ «Страхова компанія «Мега Гарант», перебуває у стані припинення, але це не звільняє її від виконання вже існуючих зобов`язань, коли страховий випадок настав 12.05.2020 (Т.2 а.с.17).

Посилання представника відповідача на те, що шкода відшкодовується пропорційно до ступеню вини кожного винуватця, суд вважає необґрунтованими, оскільки в розуміння ст.1190 ЦК відповідальність є солідарною, а потерпілий має право вимагати відшкодування (стягнення) з будь-кого з них або з усіх разом у повному обсязі.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, зокрема даних про визначений у встановленому порядку відсотків втрати ОСОБА_2 професійної або загальної працездатності, на підставі яких обчислюється розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення втраченого заробітку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків та втраченого заробітку, то судові витрати за цими вимогами не підлягають стягненню на його користь.

Оскільки позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, то суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір (на день подачі позову) у розмірі 2335,08 грн (87000 х 2684 / 100000).

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 141, 223, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Страхова компанія Мега-гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо – транспортної пригоди та втраченого заробітку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 87000 (вісімдесят сім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2335 (дві тисячі триста тридцять п`ять) грн 08 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ,.

Суддя С.А. Оболєнська