Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №635/2415/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2415/26

Провадження № 3/635/1144/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2026 року о 12-10 год. у с. Затишшя по вул. перемоги, 17 водій ОСОБА_1 керуввав автомобілем ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора DRAGER 6820 та у закладі охорони здоров`я відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 06.04.2026 р. свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, посилаючись на те, що керував транспортним засобом з ввімкненим світлом фар. В салоні також перебувала його дружина та дитина. Після зупинки йому повідомили, що він їхав з вимкненим світлом фар, після чого почали перевіряти його по базах МВС. Він дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не довіряє працівникам поліції, вважаючи, що ті фальсифікують результати. До медичного закладу також відмовився поїхали, оскільки не міг покинути дружину та дитину.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Козаренко Н.Ю. пояснила, що з наданого суду відеозапису не вбачається, що світло на автомобілі не було ввімкнено, а тому у ОСОБА_1 не було підстав для проходження огляду. Щодо ознак алкогольного сп`яніння пояснила, що у нього не тремтіли руки, що підтверджується відеозаписом, а почервоніння обличчя викликано наслідками захворювання на Ковід. Також при складенні протоколу не було роз`яснено права ОСОБА_1 , тільки при складанні постанови такі права йому було роз`яснено. Не складено акт огляду, відсутнє зобов`язання ОСОБА_1 про те, що він не буде керувати транспортним засобом, а сам протокол складався під час повітряної тривоги. Також працівниками поліції не було складено акту тимчасового затримання транспортного засобу. Додала, що у протоколі не зазначено засобу відеофіксації, а також відсутні сертифікати відповідності бодікамери. Тому просила закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що попросила ОСОБА_1 відвезти її та дитину до родичів. Під час керування ним транспортним засобом вона не помітила у нього ознак алкогольного сп`яніння. Додала, що працівники поліції не дозволяли ОСОБА_1 сідати за кермо, але коли поліцейські поїхали, ОСОБА_1 також сів за кермо і вони поїхали далі.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , його захисника, свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 610315 від 09.03.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР ОКНЛ від 09.03.2026 року, в якому зазначено про те, що огляд ОСОБА_1 не проводився;

- постановою серії ЕНА № 6796883 від 09.03.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП;

- довідкою інспектора САП Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, відповідно до якої, ОСОБА_1 має посвідчення водія, протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався;

- копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким підтверджений факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, посилаючись на те, що він впевнений в тому, що не вживав спиртні напої.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.

Протокол складений уповноваженою особою відповідно до вимог ст. 256 КУпАП.

Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

З відеозапису вбачається, що автомобіль зупинено на блок-посту. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не оспорював. Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що він не був пристебнутий паском безпеки та рухався з вимкненим світлом фар, що останнім не заперечувалося.

Крім того, факт порушення ОСОБА_1 ПДР підтверджується і постановою серії ЕНА № 6796883 від 09.03.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП. Доказів скасування зазначеної постанови стороною захисту суду не надано. А тому доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є неприйнятними.

Крім того, суд зауважує, що підставою для проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння є виявлення ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Ознаки сп`яніння виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. При цьому суд зазначає, що поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння

Також суд критично ставиться до доводів сторони захисту щодо не роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Сторона захисту не заперечує, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки при складанні постанови за ч.5 ст. 121 КУпАП. Факт роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків також підтверджується дослідженим судом відеозаписом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення (п. 13) міститься підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про місце розгляду справи, а також надано можливість надати свої письмові пояснення, від чого останній відмовився.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 254, 255, 256, 279 КУпАП.

За таких обставин, відсутність відомостей про роз`яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо відсутності зобов`язання ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом суд зазначає, що останній повідомлений по відсторонення його від керування автомобілем, що підтверджується як відеозаписом, так і поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка. Заперечень з цього приводу не висловив ані в усній, ані в письмовій формі.

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не було складено акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, суд не є слушними, оскільки останній відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

При цьому суд зазначає, що причини відмови проходити огляд не мають значення при встановленні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія, будучи учасником дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, зокрема, заборону керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд, а також наслідки відмови від такого огляду.

Крім того, згідно відеозапису, інспектором було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти відповідний огляд та роз`яснено про складання відносно нього протоколу за ст.. 130 КУпП.

З приводу посилань захисника на складання протоколу під час повітряної тривоги, що підтверджується наданою на запит адвоката Козаренко Н.Ю. інформацією, а тому працівники повинні були зупинити проведення будь-яких дій, суд зазначає, що зазначена обставина не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 . Також суд зазначає, що Буценко В.А. не вимагав у поліцейських пройти в укриття під час дії повітряної тривоги. При цьому суд звертає увагу, що слідувати в укриття під час повітряної тривоги є правом особи, а не її обов`язком. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2025 року (справа №642/7051/23), згідно якого проведення розгляду справи в умовах оголошення сигналу «повітряна тривога» не утворює істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, за умови відсутності клопотання про відкладення судового розгляду, забезпечення відповідного рівня безпеки та дотримання процесуальних прав учасників судового процесу.

Безпідставними є доводи захисника щодо необхідності складання акту тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки транспортний засіб ОСОБА_1 не затримувався.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, стосовно якого даних, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд піддає останню адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КпАП України, Законом України «Про судовий збір» -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету- 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, отримувач коштів Отримувач ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ)- 02894007, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області.

Повний текст постанови складено 19.05.2026 р.

Суддя О.М. Якішина