Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №644/9818/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/9818/25

Провадження № 2/644/1702/26

18.05.2026

РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі судді Шевченка С.В., за участю секретаря с/з Рибалка В.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дебт Форс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в :

У позові ОСОБА_1 просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 14452 від 04.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» боргу у сумі 5151,03 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною видано виконавчий напис в реєстрі за №14452, від 04.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 482123669 в розмірі 5151 грн. 03 коп.

28.12.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром В`ячеславовичем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 68011848.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 644/9094/23 від 05.02.2024 р. замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

Позивачка вважала, що виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, оскільки її вона була позбавлена законної конституційної можливості заперечити проти зробленого розрахунку.

Також позивачка просила стягнути з відповідача на її користь витрати з надання правової (правничої) допомоги у розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 07.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки.

Представник відповідача подав відзив, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування чого посилався на те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, і також бути безспірною, заборгованість.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивачка у позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.

Орім цього, представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки до позовної заяви не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 5000 грн.

Треті особи – Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. і приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною видано виконавчий напис, зареєстрованого в реєстрі за № 14452 від 04.11.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 482123669 в розмірі 5151 грн. 03 коп.

28.12.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром В`ячеславовичем відкрито виконавче провадження № 68011848 на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 644/9094/23 від 05.02.2024 р. замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі№ 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження№ 12-5гс21).

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 04.11.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі№ 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що кредитний договір, який став підставою для стягнення з позивача заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, як і не надано доказів на підтвердження того, що нотаріусу кредитором були надані документи, які б підтверджували безспірність заборгованості боржника.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

20.09.2025 року між позивачкою та адвокатом Мотальовою-Кравець В.Ю. укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 20-09-25/2 від 20.09.2025 року і детального опису робіт (наданих послуг), адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. надала позивачці правову допомогу по цивільній справі, загальною вартістю 5000 грн., яка складається із усної консультації, вартістю 500 грн., складання позовної заяви, вартістю 3000 грн., складання заяви про забезпечення позову, вартістю 1500 грн.

Наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Ураховуючи, що позивачка не зверталася до суду із заявою про забезпечення позову, суд доходить висновку, що стягнення з відповідача на користь позивачки витрат за складання заяви про забезпечення позову у розмірі 1500 грн. задоволенню не підлягає.

Отже, з відповідача на користь позивачки в порядку ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76-83, 89, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 14452 від 04.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» боргу у сумі 5151,03 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт форс», ЄДРПОУ 43577608, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. і сплачену суму судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 18.05.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт форс», ЄДРПОУ 43577608, вул. Княжий Затон, буд. 9, м. Київ.

Суддя С.В. Шевченко