Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №644/4296/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/4296/25

Провадження № 2-о/644/58/26

18.05.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Саркісян О.А.,

за участю секретаря - Мухіна Є.М.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представниці заявниці - адвоката Шмуйлової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу №644/4296/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

у с т а н о в и в:

Заявниця, звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в якій просить суд встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 з жовтня 2012 року до моменту його зникнення безвісті 20 листопада 2024 року.

В обґрунтування заяви про встановлення факту заявниця зазначає, що проживала і вела спільне господарство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом вони проживали з кінця квітня 2012 року до моменту його зникнення бевісті 20 листопада 2024 року. ОСОБА_2 був призваний 04.01.2023 року на військову службу за призовом по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після того як ОСОБА_2 мобілізувався, вони продовжували дбати одне про одного, ОСОБА_2 здійснював грошові перекази на картку заявниці, оскільки вважав заявницю своєю родиною. 08.05.2025 заявниця отримала сповіщення №445 від ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що її цивільний чоловік солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісті 20.11.2024 року біля н.п. Ольговка Курської області під час виконання бойвого завдання.

Оскільки вони не зареєстрували шлюб, вона не може в повному обсязі реалізувати свої права та ініціювати питання виплати грошових коштів.

Мета встановлення факту - отримання належного грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, в установленому законом порядку на падіставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 22.05.2025 відкрито провадження по зазначеній справі. Розгляд справи проводити в порядку окремого провадження.

Від представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України Лисенка В. Ю. надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що у заявниці виник спір, зокрема з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, а тому просить суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03.09.2025 витребувано з Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, який знаходиться за адресою: вул. Георгія Тарасенка, 73, м. Харків, 61001, електронна адреса: info.3viddil.kh.dracs@gov.ua, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 12.11.2025 витребувано з Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, який знаходиться за адресою: вул. Георгія Тарасенка, 11, м. Харків ,61001, Електронна адреса: info.3viddil.kh.dracs@sumyjust.gov.ua, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заяву, просила її задовольнити, пояснила суду, з з квітня 2012 року вони з`їхалися із ОСОБА_2 та почали проживати однією родиною, як чоловік та жінка в її двокімнатній квартирі, вели спільне господарство, в якій ОСОБА_2 зробив ремонт, разом із ними мешкала її молодша донька. Разом придбали пральну машину, холодильник. У ОСОБА_2 була мама, яка померла у 2019 році, за час життя по АДРЕСА_2 , хоронили померлу разом. 04.01.2023 ОСОБА_2 призвали до лав ЗСУ за мобілізацією. Весь час вони підтримували стосуснки, листувалися, він перераховував заявниці кошти, оскльки вважав її своєю дружиною. 08.05.2025 заявниця отримала сповіщення про те, що її цивільний чоловік зник безвісті 20.11.2024 року біля н.п. Ольговка Курської області під час виконання бойвого завдання.

Представниця заявниці - адвокат Шмуйлова І.М. у судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у заяві, вважає викладені вимоги належним чином обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Міністерство оборони України, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив проводити розгляд справи без участі представника МОУ.

Заінтересовані особи - Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, пояснень щодо зазначеної вище заяви не надали.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявниця посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу в період з 2012 по 2023, за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується листом за підписом заступника начальника ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.

Заявниця зазначила, що вона з чоловіком вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя.

Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з жовтня 2012 року по 20 листопада 2024 року, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_3 суду надав наступні покази, він є сусудом заявниці, так як мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 тривалий час мешкала із Володею, почианючи з 2012-2013 року, проживала із чоловіком однією сім`єю, вели спільне господарство, у них був город, на якому вони разом його обробляли, працював ОСОБА_5 плиточником.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкою заявниці, оскільки мешкає за адресою: АДРЕСА_5 та ввона була старшою під`їзда. ОСОБА_7 знає заявницю, їй відомо, що ОСОБА_4 мешкала із чоловіком ОСОБА_5 , як сім`я із 2012 року, ще з ними разом проживала її молодша донька. Чоловік їй дуже допомагав, вона разом обробляли город. В цілому жили як чоловік та дружини, вели спільне господарство. Їй відомо, що ОСОБА_8 чоловік пішов служити, декілька разів приходив у відпустку, також прїжджав на декілька днів до до заявниці. Наразі він безвісті зниклий.

Рядовий ОСОБА_2 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 04 січня 2023 №2 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлений для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 за вих. №2760/ППП від 08.01.2025 надіслав ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , сповіщення сім`ї №445 від 08.01.2025 року про те, що її цивільний чоловік, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісті 20 листопада 2024 року біля н.п. Ольговка, Курської області, під час виконання бойвого завдання, у якому зазначено що вказане сповіщення є підставою для подання документів для отримання належного грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, в установленому законодавством порядку.

За даним фактом заявниця 17.12.2024 року звернулась до ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, із заявою про вжиття заходів до встановлення місця знаходження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2024 року за № 120242211800001781 за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

З наданих заявницею фотознімків також убачається її спільне з ОСОБА_2 проведення дозвілля, моменти спільного життя та родинного відпочинку .

Крім того заявницею надано переписку із ОСОБА_2 , з якої убачається, що останній переводив грошові кошти на рахунок заявниці.

Відповідно до листа Департаменту моніторингу додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин, дані про зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 скеровано російській стороні для первірки факту його перебування на території країни-агресора або тимчасово окупованих територій.

Як убачається з листа Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.11.2025, проведеною перевіркою виявлено актовий запис про розірвання шлюбу №122 від 06.02.2003, складений Московським ВДРАЦС ХМУЮ Дьяченка В.М., на підтвердження чого надано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб щодо ОСОБА_2 від 14.11 2025.

ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з жовтня 2012 року по 20 листопада 2024 року не перебувала, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу від 02.09.2025.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Частиною другою ст. 9 зазначеного Закону визначено особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.

У статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 у період з жовтня 2012 року по 20 листопада 2024 року, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що саме заявниці було адресоване сповіщення про зникнення безвісті ОСОБА_2 .

Надані докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 , виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування чоловіка та жінки один про одного.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у період з жовтня 2012 по 20 листопада 2024 року однією сім"єю як чоловік та дружина, а тому заяву підлягає задоволенню.

Що стосується аргументів Міністерства оборони України про неможливість встановлення такого факту в окремому провадженні, то суд дослідивши матеріали справи, не знайшов підстав для залишення заяви без розгляду, адже наявність спору про право на отримання грошового забезпечення між заявницею та Міністерством оборони України суд не вбачає. Міністерством оборони такого спору не доведено.

Верховний Суд виснував, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Відповідно, між заявницею та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Установити факт проживанняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісті, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Заявниця: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

Заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ),

Міністерство оборони України (місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022),

ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя: О.А. Саркісян