Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №642/1471/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

19 травня 2026 року

Справа № 642/1471/26

Провадження № 2-о/642/29/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря Антонян А. М.,

заявника - ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Загорулька Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту смерті військовослужбовця під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби, пов`язаних з безпосередньою його участю в бойових діях при особливих обставинах в період здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації,

в с т а н о в и в:

27.02.2026 представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Загорулько Є. О. звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Новодонецьке Донецької області у районі проведення бойових дій під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби, пов`язаних з безпосередньою його участю в бойових діях при особливих обставинах в період здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

В обґрунтування заяви представник заявника посилається на те, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 07.06.2023 був призваний до проходження служби, 28.07.2023 призначений на посаду номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки, ВОС-102533

ОСОБА_5 02.08.2023 він зарахований до списків особового складу, прийнятий на посаду і приступив до виконання службових обов`язків до військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) для проходження військової служби для здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і отримання збройної агресії російської федерації Відповідно до Витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 20.11.2024 під час виконання бойового завдання приблизно між 07:35-16:30 у результаті активних штурмових дій броне груп противника (до 23 одиниць броньованої техніки) при підтримці артилерії та ударних БпЛА, з напрямку н. п. Золота Нива на підрозділи військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 , зникли безвісті військовослужбовці роти вогневої підтримки військової частини, зокрема солдат ОСОБА_4 , номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки.

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 373 від 21.11.2024 року солдата ОСОБА_4 номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 з 20.11.2024 визнано таким, що зник безвісти та призупинити виплати всіх видів грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення.

Встановлення факту смерті сина необхідно для проведення державної реєстрації смерті у встановленому законом України порядку, оскільки заявнику було відмовлено у проведенні такої реєстрації через відсутність документа встановленої форми про смерть сина, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, тому він змушений звернутися до суду.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.03.2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 23.03.2026 у якості заінтересованої особи до участі у справі залучено Військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 28.04.2026 у якості заінтересованої особи до участі у справі залучено дружину загиблого ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 .

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Загорулько Є. О. з`явилися, заяву підтримали, просили задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у заяві. 20.03.2026 від представника заявника надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими вважав правильним саме встановлення факту смерті особи, а не оголошення померлим, оскільки зібрані у справі докази беззаперечно підтверджують факт смерті військовослужбовця.

Представник заінтересованої особи - Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи, 24.03.2026 надав заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно належним чином, надав письмові пояснення, згідно з якими просив у задоволенні заяви про встановлення факту смерті відмовити, оскільки за обставинами справи до суду слід звертатися із заявою про оголошення фізичної особи померлою на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України. 20.03.2026 надали заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.

Представники заінтересованих осіб - Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

04.05.2026 від представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Панченка А. В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення заяви не заперечували.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, є сином заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданого 01.02.1979 року Палацом новонароджених «Жовтневий» м. Харкова (а. с. 11).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_5 ), РНОКПП ІПН НОМЕР_6 , 07.06.2023 призваний до проходження служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , 28.07.2023 призначений наказом № 102-РС командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) на посаду номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки, ВОС-102533А.

Як вбачається з витягу із наказу командира (по стройовій частині) № 224 від 02.08.2023 солдат ОСОБА_4 з 02.08.2023 зарахований до списків особового складу, прийнятий на посаду і приступив до виконання службових обов`язків до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби для здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і отримання збройної агресії російської федерації (а. с. 15).

14.01.2026 заявник звернувся до Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові для реєстрації факту смерті сина з метою отримання свідоцтва про його смерть, але листом № 12/23.16-27/26 від 20.01.2026 йому було відмовлено у проведенні такої реєстрації через відсутність документа встановленої форми про смерть сина, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою та рекомендовано встановити факт смерті в судовому порядку (а. с. 7).

Письмовим сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_5 № 504 від 02.12.2024 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його син - солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 в результаті активних штурмових дій броне груп противника (до 23 одиниць броньованої техніки) при підтримці артилерії та ударних БПЛА з напрямку н.п. Золота Нива на підрозділи в/ч НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 зник безвісті 20.11.2024 року (а. с. 12).

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 389 від 05.12.2024 солдата ОСОБА_4 номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки зараховано у розпорядження командира військової частини (а. с. 13).

Як вбачається з рапорту командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 20.11.2024 року під час виконання бойового завдання приблизно між 07:35 -16:30 у результаті активних штурмових дій броне груп противника (до 23 одиниць броньованої техніки) при підтримці артилерії та ударних БпЛА, з напрямку н.п. Золота Нива на підрозділи військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 , зникли безвісті військовослужбовці роти вогневої підтримки військової частини, зокрема солдат ОСОБА_4 , номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки (а. с. 14).

Відповідно до акту № 197 службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , зокрема солдата ОСОБА_4 встановлено, що на виконання вимог бойового розпорядження командира НОМЕР_7 омбр №11/3674 дек від 09.11.2024 року, бойового наказу від 05.11.2024 року № 1-БН/БТ/ОКП та наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 322 від 10.11.2024 військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , у тому числі солдата ОСОБА_4 , направлено на виконання бойового завдання за призначенням. ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок штурмових дій з боку збройних сил рф, з напрямку н.п. Золота Нива на підрозділи військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 під час виконання ним службового обов`язків та бойових завдань по захисту Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій, військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , зокрема солдат ОСОБА_4 , зникли безвісти (а. с. 16-27).

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 297 від 30.12.2024 про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 наказано вважати факт зникнення безвісті солдата ОСОБА_4 під час виконання службових обов`язків та бойових завдань по захисту Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій - підтвердженим та такими, що не пов`язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення особі тілесних пошкодження (а. с. 28-34).

Як вбачається з витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 373 від 21.11.2024 солдата ОСОБА_4 , номера обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 з 20.11.2024 вважати таким, що зник безвісти та призупинити виплати всіх видів грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення (а. с. 35).

Згідно з витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 розпочатого 11.10.2024, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання приблизно між 07:35 -16:30 в результаті активних штурмових дій броне груп противника (до 23 одиниць броньованої техніки) при підтримці артилерії та ударних БпЛА, з напрямку н.п. Золота Нива на підрозділи військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 , зникли безвісті військовослужбовці роти вогневої підтримки військової частини, зокрема солдат ОСОБА_4 , номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки (а. с. 36).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 03.12.2024, поданої до ВП № 2 ХРУП № З ГУНП в Харківської області, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221220001742 були внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а. с. 40).

Крім того, факт загибелі ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України підтверджується сукупністю таких фото- та відеодоказів (а. с. 39 - диск).

Так, після захоплення позицій ворогом військовослужбовці рф зафільмували наслідки бою на особистий мобільний телефон ОСОБА_4 , належність цього гаджета підтверджується технічними даними - коробкою від смартфона Redmi Note 7 із відповідними серійними номерами та ІМЕІ, що зберігається вдома у дружини (фото № 2, №3).

Крім того, на вказаному пристрої було налаштовано функцію автоматичної синхронізації з хмарним сховищем «Google Фото» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 Оскільки дружина загиблого мала доступ до даного облікового запису, фото - та відеоматеріали (відео № 1), відзняті військовослужбовцями рф після захоплення позицій, автоматично відобразилися в її додатку, що дозволило отримати докази обставин бою та ідентифікувати телефон як власність загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 (фото № 3).

На оприлюдненому відео відображено тіло воїна в обмундируванні та його особисті речі, а саме обмундирування аналогічні зображенням на фото ОСОБА_4 за життя (фото № № 4, 9, на 11-й секунді запису камера фіксує ремінь із тризубом (фото № 1), який співпадає з зображенням нового тактичного ременя ОСОБА_4 з металевою пряжкою у виді ОСОБА_6 (фото № 5), фотографію якого було ним надіслано дружині ОСОБА_7 , що також дозволяє ідентифікувати особу.

Крім того, на відео зафіксовано паспорт і військовий квиток серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_4 (фото № 6).

Інформація, що свідчить про загибель ОСОБА_4 зазначена в каналах месенджера Telegram:

1. ІНФОРМАЦІЯ_8 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_10 ) розміщено відео, яке зняте військовослужбовцями підрозділу « ОСОБА_8 » рф з загиблим ОСОБА_9 , його військовим квитком та паспортом ID. Під відео текст мовою оригінала «Посылка от русского подразделения « ОСОБА_8 ». В их списках отказавшихся складывать оружие и поднимать руки украинский военнослужащий ОСОБА_10 . Родился 6 октября 1978 года в городе Харьков...тот самый момент, когда хорошо, что при теле присутствуют документы» ) (фото № 7, № 10).

2. 10.03.2025 року на каналі «БОРЩ Україна: полонені ЗСУ, новини, думки» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_11 розміщено відео, яке зняте військовослужбовцем підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_12 » рф з загиблим ОСОБА_9 , його військового квитка та паспорта ID. Під відео текст «Загинув. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець Харкова» (фото № 7).

Також обставини бойового зіткнення та факт знаходження ОСОБА_11 на позиції підтверджуються свідченнями його побратима з позивним « ОСОБА_12 », який першим повідомив у месенджері ОСОБА_13 дружину про смерть ОСОБА_11 , підтвердивши, що той загинув безпосередньо на бойовій позиції разом із товаришем ОСОБА_14 позивний « ОСОБА_15 » (фото № 12, №13).

Також повідомлення про загибель ОСОБА_4 надіслала дружина військовослужбовця в месенджері Telegram (фото № 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як передбачено ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п. 8, 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Дія воєнного стану станом на день розгляду заяви продовжена.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану, змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Cуд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З положень ч. 2 ст. 49 ЦК України вбачається, що актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 Постанови № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (з подальшими змінами) заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, у тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

У постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22 Верховний Суд виснував, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Таким чином, підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за можливе заяву задовольнити, оскільки надана суду сукупність доказів є, на думку суду, достатньою та об`єктивно свідчить про настання смерті ОСОБА_4 у час та при обставинах, зазначених у заяві, що виключають наявність припущень щодо факту смерті цієї фізичної особи, які є підставою для оголошення особи померлою.

Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті у таких випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Факт, який просить встановити заявник, має для нього юридичне значення, оскільки встановлення факту смерті його сина є підставою для державної реєстрації смерті, впорядкування спадкових справ та не суперечить вимогам законодавства і відповідає законним інтересам заявника.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту смерті ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 43, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту смерті військовослужбовця під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби, пов`язаних з безпосередньою його участю в бойових діях при особливих обставинах в період здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , паспорт УНЗР НОМЕР_9 ), РНОКПП ІПН НОМЕР_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Новодонецьке Донецької області у районі проведення бойових дій під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби, пов`язаних з безпосередньою його участю в бойових діях при особливих обставинах в період здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.05.2026.

Суддя - А. М. Гримайло