Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №642/1766/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

18 травня 2026 року

Справа № 642/1766/26

Провадження № 3/642/467/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., за участю секретаря Антонян А.М., особи відносно якої складено протокол – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції Департамент патрульної поліції в Харківській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №604007 від 02 березня 2026 року, 02.03.2026 о 03 год. 32 хв. в м. Харків, по вул. Полтавський шлях, 192, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X5 н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А, відмовився у встановленому законом порядку.

Діями ОСОБА_1 порушено вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №604007 від 02 березня 2026 року.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки під час складання матеріалів працівниками поліції екіпажу №3202 було допущено грубі процесуальні порушення, що суперечать вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735, а самі дії службових осіб містять ознаки упередженого ставлення та порушення принципу презумпції невинуватості, закріпленого ст. 62 Конституції України.

Щодо виявлених ознак наркотичного сп`яніння, зазначив, що тремтіння рук є наслідком раніше отриманого ним мінно-вибухового поранення. Це стійкий стан його організму, який жодним чином не пов`язаний із вживанням будь-яких речовин. Крім того, на момент зупинки (03:32 ночі) він перебував у стані крайньої фізичної втоми та психологічного навантаження, зумовленого тривалим виконанням бойового завдання (понад 20 годин у дорозі та на позиціях). Згідно з медичними стандартами, симптоми перевтоми та стресу (реакція зіниць, координація) є ідентичними до ознак, які поліцейські помилково трактували як сп`яніння.

Пояснив, що під час спілкування з працівниками поліції він повідомив про свій статус офіцера, що на момент зупинки він перебуває у стані виконання бойового завдання, визначеного Бойовим розпорядженням командира НОМЕР_3 об БпС ТрО № 2842/15/23 дск від 01.03.2026, а у службовому транспортному засобі BMW X5 знаходяться закріплена за ним вогнепальна зброя з боєкомплектом, особові справи особового складу та робочі карти з грифом “Для службового користування”. Відповідно до положень Статуту внутрішньої служби ЗСУ, він несе повну персональну відповідальність за збереження довіреної зброї та документів. Залишення автомобіля з таким вантажем без нагляду (у разі поїздки до медичного закладу з екіпажем поліції) призвело б до втрати контролю над зброєю та таємною документацією, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Наголосив, що у даній ситуації він діяв у стані крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП), оскільки загроза втрати зброї та бойових документів в умовах воєнного стану була реальною та значно переважала шкоду від тимчасової затримки процесуальних дій поліції.

Саме тому він вимагав дочекатися представників Військової служби правопорядку (ВСП) для належної передачі майна під охорону. Така пропозиція була продиктована не бажанням уникнути огляду, а необхідністю забезпечити збереження військового майна та зброї, що є обов`язком офіцера в умовах воєнного стану. В його діях був відсутній умисел на ухилення від контролю, натомість було прагнення виконати наказ командування та забезпечити безпеку військового майна.

Під час спілкування з патрульними ним особисто було здійснено дзвінок на лінію “102” з вимогою викликати представників Військової служби правопорядку (ВСП) для забезпечення законності процедури та належної передачі зброї і таємних документів.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази категоричної, чіткої та безумовної відмови водія від огляду. Навпаки, наявна послідовна версія подій про готовність до співпраці за умови забезпечення законної процедури. За відсутності безперервної відеофіксації всього процесу спілкування, орган поліції не довів, що мала місце саме “відмова”, а не його законне заперечення проти порушення порядку дій з боку поліцейських, які залишили місце події, не завершивши процесуальні дії.

ОСОБА_1 зазначив, що про факт існування адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП йому стало відомо вже після того, як працівники поліції залишили місце події. Так, після його законного повідомлення про виклик представників ВСП (з метою забезпечення безпеки зброї та документів), працівники екіпажу №3202 різко змінили поведінку. Замість завершення процесуальних дій у присутності ОСОБА_1 , вони фактично втекли з місця події, не дочекавшись ВСП та не вручивши жодного документа. Тобто, протокол було складено без його відома, за його відсутності, без вручення його копії та без ознайомлення з правами, що позбавило його реальної можливості зафіксувати у графі “пояснення особи” фактичні обставини щодо виконання бойового завдання та відсутності пропозиції пройти огляд на місці.

За таких обставин, матеріали справи не містять жодного безспірного доказу моєї вини, а отже, провадження має бути закрите на підставі презумпції невинуватості.

Крім того, згідно Листа від 27.03.2026 №1039/41/14/01-2023 Начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту поліції командира вч А5268 було повідомлено, що УПП в Харківській області ДПП порушено питання щодо проведення службового розслідування за результатами якого буде надано остаточну оцінку діям окремих працівників УПП в Харківській області ДПП.

Як вбачається з висновку службового розслідування від 29.04.2026, копія якого міститься в матеріалах справи, відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування не підтвердилися, порушень службової дисципліни не вбачається.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, що притягається до відповідальності, суд дійшов такого висновку.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Такий порядок визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 ( - надалі Інструкція №1452/735).

Так, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п.2 розділу І Інструкції№1452/735).

Ознаками наркотичного сп`яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.3, п.4 розділу І Інструкції №1452/735).

Згідно з п.6 розділу І Інструкції №1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння можливе лише тоді, коли у водія наявні одна чи декілька вищевказаних ознак такого сп`яніння.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність водія як за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову від проходження у встановленому законом порядку від огляду на стан сп`яніння.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №604007 від 02.03.2026, поліцейськими на підтвердження вини ОСОБА_1 надано:

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських 472932, 745001;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.03.2026, згідно якого в результаті огляду проведеного уповноваженою собою патрульної служби виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОНД відмовився;

-рапорт, згідно якого 02.03.2026 під час патрулювання Холодногірського району за адресою вул. Полтавський шлях, 192 в місті Харкові під час комендантської години було зупинено ТЗз іноземною реєстрацією BMW н.з. НОМЕР_2 . Встановлено особу водія – ОСОБА_1 , під час спілкування у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А, на що водій відмовився. На ОСОБА_1 було складено пртокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування тз.

У судовому засідання було переглянуто відеозапис. Його даними підтверджується зупинка поліцейськими транспортного засобу з іноземною реєстрацією, водій якого здійснював рух у комендантську годину (причини зупинки були повідомлені водію 03 год. 35 хв. 32 с.).

Під час спілкування з водієм, поліцейський виявив ознаки наркотичного сп`яніння - звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, про які повідомив водія (03 год. 37 хв. 36 с., 03 год. 38 хв. 43 с.). Після чого ОСОБА_1 запропоновано пройти пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А (03 год. 37 хв. 38 с.). На що останній повідомив, що він є військовослужбовцем, їде в комендантську годину, оскільки виконує наказ командира (03 год. 38 хв. 26 с.). Вказав, що не відмовляється від проходження медичного огляду, щоб довести, що він не перебуває в стані наркотичного сп`яніння, але має виконати поставлені перед ним завдання (04 год. 20 хв. 26 с.). Неодноразово просив викликати ВСП (03 год. 37 хв. 40 с., 03 год. 39 хв. 50 с., 03 год. 41 хв. 06 с., 03 год. 41 хв. 10 с., 03 год. 41 хв. 40 с., 03 год. 42 хв. 58 с., 03 год. 44 хв. 08 с.). Водночас поліцейськими патрульної поліції такі пояснення не були враховані, що свідчить про недотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України майор ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно п.37 «Статуту внутрішньої служби Збройних сил України» військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до службової характеристики, наданої командиром військової частини НОМЕР_4 , майор ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 . За час проходження служби зарекомендував себе як відповідальний, ініціативний та принциповий офіцер, який володіє високим рівнем професійної підготовки, розвиненими організаторськими здібностями та лідерськими якостями.

Згідно витягу з Бойового розпорядження командира НОМЕР_3 об БпС ТрО № 2842/15/23 дск від 01.03.2026 Начальнику штабу - заступнику командира батальйону та начальнику групи цивільно-військового співробітництва наказано: увійти у взаємодію з командиром 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 ; о 06.00 01.03.2026 вибути з м. Київ до АДРЕСА_2 , транзитом через м. Ізюм та прибути у визначене місце до 20.00 01.03.2026; отримати по взаємодії з 1 б військової частини НОМЕР_6 робочі карти, документи з грифом обмеження доступу «Для службового користування» та особові справи підпорядкованого особового складу 1 РБпАК; г до 07.00 02.03.2026 з визначеними документами повернутися в 1II ІД 442 об БпС ТрО; при здійсненні заходів переміщення суворо дотримуватися заходів маскування, прихованого переміщення особового складу, озброєння та автомобільної техніки; виконання визначеного завдання здійснити на автотранспорті BMW Х5 номерний знак: НОМЕР_7 ;

при виконанні визначеного завдання з собою мати: засоби особистого захисту (шолом та бронежилет); справні засоби зв`язку; комплектні медичні аптечки; особисту зброю з наявністю 2.0 б/к до неї.

Аналіз вищевказаних доказів, у своїй сукупності, свідчать про те, що 02 березня 2026 року о 03 год 32 хв., начальник штабу - заступник командира НОМЕР_3 об БпС ТрО, як військовослужбовець, керував транспортним засобом BMW X5 н.з. НОМЕР_2 , оскільки виконував бойове завдання командира НОМЕР_3 об БпС ТрО, тобто перебував в стані крайньої необхідності.

Положеннями ст.17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Приписами ст.18 КУпАП передбачено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до постанови колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені дії, які мають ознаки адміністративного правопорушення і за які передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

В даному випадку, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена, а доказів того, що водієм була завдана шкода будь-яким іншим учасникам дорожнього руху немає.

Таким чином суд бере до уваги пояснення правопорушника, що узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються належними та допустимими доказами. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

У постанові від 21 грудня 2018 року по справі №686/5225/17 Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

ОСОБА_1 суду надані безспірні докази на підтвердження того, що на момент вчинення адміністративного правопорушення він діяв у стані крайньої необхідності, зокрема, відповідний витяг з бойового розпорядження.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, а також те, що військовослужбовець ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення знаходився в стані крайньої необхідності, тому на підставі ст. 17 КУпАП виключається його адміністративна відповідальність.

За наявності наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю відповідно до п.4 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи, що провадження у вказаній справі слід закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП за вчинення дій особою в стані крайньої необхідності, судовий збір, передбачений нормою ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.17,18, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд міста Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя - А. М. Гримайло