Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №953/13995/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13995/25

н/п 2/953/1214/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Реуцькій Н.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-

установив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №953/18942/20 від 13.04.2021 року та стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 56 000 гривень з дати звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що зроблено актовим запис № 273.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народилась дитина, донька - ОСОБА_5 .

В червні 2020 року фактично припинено шлюбні відносини. 28.12.2020 року рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб розірвано. 13.04.2021 року рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі призначено стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої доньки в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

19.08.2024 року рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі визначено місцем проживання малолітньої дитини з матір`ю. Отже, дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Зазначає, що 22 лютого 2022 року, відповідач виїхав за межі України, разом з тим пропозицій щодо допомоги із дитиною від відповідача не надходило. За інформацією від загальних знайомих та з соціальних мереж позивачу відомо, що відповідач наразі перебуває в США.

Станом на дату звернення із позовом, відповідач не цікавиться життям дитини, станом її здоров`я, освітою та загальними фізичними та моральними потребами, матеріальним станом повивача. Незважаючи на достатньо високий дохід, який відповідач отримує як розробник програмного забезпечення, на утримання дитини відповідач щомісячно перерахував частину з розрахунку середнього заробітку по регіону, у відповідності до ч. 2 ст. 195 Сімейного Кодексу України, свідомо занижуючи розмір аліментів.

З метою забезпечення дитині безпечного перебування, позивач разом із дитиною виїхала на тимчасове проживання до Великої Британії, де дитина отримує гідну освіту га розвиток. Позивач забезпечує дитині розвиток та відпочинок, дитина відвідує Приватну школу «BRANWOOD» в місті Манчестер (Велика Британія), відвідує музикальні заняття та спортивні секції.

Також, позивач щороку виїжджає з дитиною до м. Львів та м. Івано-Франківськ для проведення профілактичного медичного обстеження дитини, планової вакцинацій, планового відвідування стоматолога. Проте, відповідач жодним чином не приймає участь в утриманні дитини та в її житті.

Зазначає, що вона намагається забезпечити доньку усім необхідним, проте їй важко це самій робити, скільки прожитковий мінімум для дитини в Великій Британії значно вищий, аніж в Україні, що потребує від неї більших витрат та зусиль для забезпечення доньки, створення належних умов проживання, навчання, відпочинку та погіршує її матеріальний стан.

Позивач не вважає за можливе проживати з дитиною в соціальному житлі, та винаймає квартиру за власні кошти в Манчестері, що також потребує значних витрат. Отже, на даний час позивач вважає, що виникли обставини, які дають їй підстави звернутись до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, зважаючи на те, що відповідач на даний час проживає та працює в США, в соціальних мережах хизується розкішним життям, офіційного доходу в Україні не має, що підтверджується Довідкою державного виконавця.

Відтак, позивач вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на тверду грошову суму у розмірі 56 000 гр., що дорівнює еквіваленту 1000 фунтів стерлінгів.

14.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не цікавиться життям дитини, не бере участі у її вихованні, уникає фактичного виконання батьківських обов`язків, проявляє байдужість до доньки, однак ці твердження не відповідають дійсним обставинам. Фактично відповідач як до розірвання шлюбу, так і після брав активну участь у вихованні дитини, матеріально забезпечував доньку. Після розірвання шлюбу донька регулярно знаходилась з відповідачем з вечора п`ятниці до ранку понеділка, перебуваючи на його повному матеріальному забезпеченні у цей період. Також донька часто була разом з відповідачем на свята. Вказує, що він ніколи не відмовлявся від матеріального утримання дитини та пропонував позивачу укласти нотаріально посвідчений договір про порядок виховання дитини та сплату аліментів. Але саме з ініціативи представника позивача у 2021 році було обрано судовий спосіб стягнення аліментів у частці від доходу.

Крім того, з часу відкриття виконавчого провадження відповідач сплачував аліменти добровільно та у нього була відсутня заборгованість, за розрахунком державного виконавця станом на дату подачі позовної заяви має місце переплата. Вказує, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, оскільки станом на травень 2023 року відповідач мав переплату по аліментам у розмірі 83696 гр. відповідно до Розрахунку державного виконавця. Отже, твердження про ухилення від виконання рішення суду або «свідоме заниження аліментів» не відповідають фактичним даним.

Зазначає, що незадовго до початку військової агресії РФ, позивач мав намір поїхати в грудні 2021 року з донькою в Голландію, в процесі підготовки до поїздки позивач сприяла цьому, відповідач купив квитки на переліт, а також сплатив і оформив довіреність на виїзд, підписану позивачем у нотаріуса, але в останній момент позивач відмовила відповідачу у поїздці з донькою і не пустила її.

Також зазначає, що на початку січня 2022 року позивач взагалі перестала давати відповідачу бачитись з донькою, перешкоджала його спілкуванню з нею. У дитячому садочку написала заяву, щоб доньку відповідачу не віддавали та не давали йому спілкуватися з нею. У позові зазначено, що відповідач виїхав за межі України з метою збереження життя.

Крім того, після початку військової агресії РФ відповідач через знайомих передав позивачу в м. Харкові свій автомобіль з повним баком пального, передав готівкові кошти та неодноразово наполягав на евакуації дитини в безпечне місце. Коли відповідач у 2022 році перебував у Румунії, він просив позивача приїхати до нього з донькою, гарантуючи їй кошти для існування та дах над головою, на що позивач не погодилася та припинила взагалі спілкування. Через деякий час позивач перестала зовсім відповідати на будь-які спроби зв`язатися з нею та відповідач не може спілкуватися з донькою саме тому, що позивач не надає йому такої можливості.

У позовній заяві зазначено, що відповідач нібито має високі доходи у США та працює в ІТ-сфері, але жодного належного та допустимого доказу цього суду не надано. На теперішній час відповідач перебуває у США на законних підставах, не здійснює підприємницьку діяльність, отримує соціальну допомогу, яка має тимчасовий характер, а також епізодичну фінансову допомогу від родичів. Соціальні виплати та допомога родичів не є стабільним доходом, не свідчать про платоспроможність відповідача та не можуть бути підставою для визначення фіксованого розміру аліментів у сумі 56 000 гр. щомісячно.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Шаповалової В.М. про витребування доказів у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Шаповалової В.М. до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено. Витребувано в Головному управлінні Харківської області ДПС України інформацію, чи знаходиться на спрощеній системі оподаткування (єдиному податку) фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо ні, то з якого часу; які види діяльності здійснює (здійснював) ФОП ОСОБА_4 ; який загальний обсяг доходу (згідно податкових декларацій), отриманий ФОП ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 в 2022, 2023, 2024, 2025 роках.

19.03.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів з ГУ ДПС в Харківській області надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 перебував як ФОП на податковому обліку в ГУ ДПС в Харківській області, Київська ДПІ з 09.10.2015 по 20.01.2023 року. 20.01.2023 ФОП ОСОБА_4 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. З 08.10.2015 по 20.01.2023 року ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Згідно наданих податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 , обсяг доходу становить: 2022 рік – 960 047, 66 гривень; 1 квартал 2023 рік – 77 753, 50 гривень.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

В судовому засіданні встановлено, що 27.05.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який був зареєстрований Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 273.

За час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина – ОСОБА_5 .

28.12.2020 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки, в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку старшого державного виконавця Д. Шкурко вбачається, що станом на 01.01.2026 в межах виконавчого провадження №67094001, з виконання виконавчого листа №953/18942/20 від 28.09.2021 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, наявна переплата по аліментам в розмірі 122339, 93 гр., що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 сумлінно виконує рішення суду.

З долучених до позовної заяви додатків, а саме довідки бухгалтера школи від 11.11.2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 є ученицею приватної школи «BRANWOOD» в місті Манчестер з 16.10.2023 року.

З витягу по рахунку про рух грошових коштів за період з 01.09.2022 по 11.11.2025, вбачається, що позивач здійснює щомісячні платежі за навчання дитини, витрати на навчання з музики, плавання, гри на гітарі, шкільні заходи тощо. Загальна сума витрат за цей період склала 1558,04 фунтів.

З листа, наданого ГУ ДПС в Харківській області вбачається, що ОСОБА_4 перебував як ФОП на податковому обліку в ГУ ДПС в Харківській області, Київська ДПІ з 09.10.2015 по 20.01.2023 року. 20.01.2023 ФОП ОСОБА_4 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. З 08.10.2015 по 20.01.2023 року ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Згідно наданих податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 , обсяг доходу становить: 2022 рік – 960 047, 66 гривень; 1 квартал 2023 рік – 77 753, 50 гривень.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини пов`язані зі зміною способу стягнення аліментів, зокрема з частки від заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З правового аналізу вищезазначених норм матеріального права вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження; ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, тому зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.

У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства суд зважує на те, що, присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення: у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини в частині зміни способу стягнення аліментів з частки від заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму підлягає до задоволення, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам перш за все малолітньої дитини сторін у справі, а також відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Визначаючи розмір стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дітей до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а малолітня дочка сторін ОСОБА_5 вочевидь потребує такої допомоги зі сторони батька.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, починаючи з 01 січня 2026 року, встановлено прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років у розмірі 3512 гр.

Водночас, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 181 та ст. 182 СК України, аліменти можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі, яка повинна бути необхідною та достатньою для гармонійного розвитку дитини. Суд враховує, що заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 56 000 гр. на місяць у понад п`ятнадцять разів перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні малолітньої дитини, взаємний обов`язок батьків щодо її утримання, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 гр. щомісячно та до повноліття дитини.

Також суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до положень ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Одночасно суд зазначає, що згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відносно прохання позивача про стягнення аліментів у зміненому розмірі, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 25.12.2025, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права визначений початок сплати аліментів у випадку їх присудження, тобто у випадку звернення до суду з позовом або із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Проте означена норма права не регламентує початок сплати аліментів у випадку звернення отримувача аліментів із заявою про зміну способу та розміру їх стягнення.

В абзаці 4 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що аліменти у новому розмірі підлягають стягненню з відповідача з дня набрання рішенням суду законної сили, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів у новому розмірі з дня подання позовної заяви до суду слід відмовити.

Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви), а саме: 968 гривень 96 копійок (3328 гр. х 0,4 = 1331,20 гр.)

Керуючись ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.180-184, 192 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 142, 244, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №953/18942/20 від 13.04.2021, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1331, 20 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.05.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя С.Л. Шаренко