Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №639/896/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

18.05.2026

Справа №639/896/26

Провадження №1-кп/639/218/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд місто Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника – адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №62026170020002783 від 02.02.2026 у відношенні:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Антонівське, Межівський район, Дніпропетровська область, громадянина України, військовослужбовця, маючого середню-професійну освіту, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №344 солдата ОСОБА_10 , зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України від 06.01.2025 №4 солдата ОСОБА_10 , призначено на посаду - стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України про Національну Гвардію України, солдат ОСОБА_11 під час продовження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканість державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негативних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладені на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїм військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України – для військовослужбовців рядового, сержантського і старшого складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира – віддавати накази і розпорядження , а обов`язок підлеглого – їх виконувати.

Однак, старший солдат ОСОБА_10 під час проходження військової служби на посаді стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 01.12.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

01.12.2025 о 10:25 т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ старшим лейтенантом ОСОБА_12 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі старшого солдата ОСОБА_10 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою розташування військової частини та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 30.11.2025 №11/1907 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ТГр «Покровськ» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з 11.00 01.12.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади».

Однак ОСОБА_10 , будучи невдоволеним цим наказом , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_2 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Суд проводив розгляд даного кримінального провадження лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

В судовому засіданні ОСОБА_10 при роз`ясненні йому суті обвинувачення за ч. 4 ст. 402 КК України свою вину не визнав.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитаний в судовому засідання обвинувачений ОСОБА_10 не змінив свою позицію та повідомив, що не визнає свою вину.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що 01 грудня 2025 року, в приміщені розташування військової частини було зібрано декілька військовослужбовців, яким було командиром ОСОБА_12 оголошено бойовий наказ по військовій частині НОМЕР_1 НГУ від 30.11.2025 №11/1907 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ТГр «Покровськ» ОТУ «Донецьк», з 11.00 01.12.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Після цього було запропоноване незгодним з цим наказом та таким, що відмовляються його виконувати зробити крок вперед. ОСОБА_10 зробив крок вперед та на питання командира пояснив причини відмови виконати бойове розпорядження. Так він повідомив командиру, що не відмовляється проходити військову службу, але на теперішній час не може виконати наказ з причин поганого стану здоров`я, оскільки має хвороби хребта, відчуває постійний біль в спині та дискомфорт при пересуванні, не може підіймати важкі предмети, а також звернув увагу командира, що раніше був поранений при виконанні бойового завдання, що також тягне за собою негативні наслідки для здоров`я. ОСОБА_10 зазначив, що декілька разів брав участь у найгарячіших ділянках бойових зіткнень, був поранений, проходив лікування та йому було рекомендовано лікарем відпустку 30 діб. Але не дивлячись на це така відпустка надана не була. Щодо захворювань хребта, то він лікарям про це не повідомляв, за відповідним лікуванням до медичних установ не звертався. Після поранення він проходив ВЛК та визнаний придатний для проходження військової служби без обмежень. Висновки комісії не оскаржував з причин юридичної необізнаності. Він ніколи не відмовлявся від служби та не ухилявся від виконання своїх обов`язків як військовослужбовець. Він увесь час казав про те, що бажає служити і не уникає військової служби. Він був мобілізований у 2022 році.

Обвинувачений ОСОБА_10 наполягає, що від подальшого проходження військової служби не відмовляється, має відповідне бажання та просить дозволити йому нести військову службу із урахуванням стану його здоров`я в іншій частині. Також ОСОБА_10 вважає, що причина відмови від виконання бойового наказу була поважна, а тому в його діях відсутній склад злочину.

Вина обвинуваченого ОСОБА_10 в інкримінованому йому злочині підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків:

-з показань свідка ОСОБА_12 . Він проходив військову службу на посаді заступника командира 2 мінометної батареї по роботі з особовим складом 2 батальйону оперативного призначення вч НОМЕР_1 НГУ. У зв`язку з обстановкою на лінії бойового зіткнення 30.11.2025 було прийняте бойове розпорядження сформувати зведене відділення в кількості 9 військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_10 та проголошено в їх присутності бойовий наказ - з метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ТГр «Покровськ» ОТУ «Донецьк», з 11.00 01.12.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Наказ було проголошено в пункті дислокації військової частини, голосно та чітко, під відео фіксацію. При оголошенні наказу був присутній фельдшер. Після доведення бойового наказу ОСОБА_12 запитав у присутніх військовослужбовців, яким цей наказ оголошено, хто з них готовий до виконання та хто з них відмовляється виконати бойовий наказ та запропонував останнім вийти зі строю. Після цього, декілька військовослужбовців, серед яких був і ОСОБА_10 вийшли зі строю. Інші погодились виконати наказ. Так солдат ОСОБА_10 пояснив, що відмовляється приступити до виконання бойового наказу з причин незадовільного стану здоров`я. В подальшому, з приводу відмови виконати ОСОБА_10 бойовий наказ було розпочато службове розслідування та матеріали передані до органу досудового розслідування;

-з показань свідка ОСОБА_13 . Вона проходить військову службу на посаді фельдшера медичного пункту НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення вч НОМЕР_1 НГУ та 30.11.2025 була залучена для виконання своїх посадових обов`язків при доведенні військовослужбовцям бойового наказу про з метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ТГр «Покровськ» ОТУ «Донецьк», з 11.00 01.12.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». При доведенні бойового наказу було дев`ять військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_10 . Командиром ОСОБА_12 було оголошено наказ чітко та запропоновано військовослужбовцям, які не згоді з наказом та відмовляються його виконати, зробити крок вперед. Декілька військовослужбовців, по черзі, зробили крок вперед та пояснили причини відмови. Так ОСОБА_10 вийшов зі строю та пояснив, що відмовляється виконувати бойове розпорядження у зв`язку з незадовільним станом здоров`я. Відповідно до медичної документації, ОСОБА_10 був придатний до військової служби, міг виконувати вказаний бойовий наказ, відповідно до висновків ВЛК обмежень за станом здоров`я не встановлено;

-з показань свідка ОСОБА_14 . Він проходить військову службу на посаді старшого помічника начальника відділення по роботі з особовим складом персоналу військової частини НОМЕР_1 НГУ. 30.11.2025 командиром ОСОБА_12 було оголошене бойове розпорядження щодо здійснення переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Наказ було оголошено військовослужбовцям голосно, чітко, доступно. Серед військовослужбовців був солдат ОСОБА_10 , який на питання командира про готовність виконати наказ, зробив крок вперед, та відмовився від виконання наказу з причин незадовільного стану здоров`я. Серед інших військовослужбовців, були і такі, шо погодились виконати наказ та в подальшому його виконали;

-з показань свідка ОСОБА_15 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ на посаді командира 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення. Командиром ОСОБА_12 було надано наказ зібрати військовослужбовців частини для проголошення наказу та 30.11.2025 було оголошено солдатам, серед яких був і ОСОБА_10 про здійснення переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади». Оголошення наказу було всім військовослужбовцям зрозумілим та на питання про готовність виконати наказ, солдат ОСОБА_10 , відмовляючись від виконання зробив кок вперед. Причиною відмови ОСОБА_10 вказав поганий стан здоров`я.

Вказані свідки були допитані в судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження та обвинувачений ОСОБА_10 не ставив під сумнів їх показання.

Аналізуючи пояснення свідків у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці показання свідків, такими, що відповідають об`єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами - процесуальними документами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об`єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На питання суду свідки пояснили, що ОСОБА_10 з цими свідками раніше був знайомий, між ними були нормальні відносини і тому суд вважає, що у вказаних свідків немає причин для обмовлення обвинуваченого. Сам обвинувачений не вказує на наявність будь - яких, в тому числі і неприязних відносин між ним та вказаними свідками, не вказує причин з яких свідки могли б його оговорити, взагалі про наявність таких причин суду не повідомляє. Кожні показання свідків, обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_10 про часткове визнання своєї вини, надання ним відповідних показань, винуватість останнього в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими в судовому засіданнями доказами:

-повідомлення про кримінальне правопорушення. Т.в.о. командира, полковник ОСОБА_16 звернувся з вказаним повідомленням до керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві про те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі і ОСОБА_10 перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_3 , висловили непокору, тобто відкриту відмову від виконання наказу т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення старшого лейтенанта ОСОБА_12 ;

-наказ командира в/ч НОМЕР_1 НГУ №4772 від 01.12.2025 про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового наказу старшим солдатом ОСОБА_10 . Рапорт т.в.о. командира ОСОБА_17 із викладенням обставин відмови від виконання бойового наказу старшим солдатом ОСОБА_10 у пункті тимчасової дислокації підрозділу 01.12.2025;

-висновок службового розслідування від 06.12.2025 за фактом відмови від виконання бойового наказу старшим солдатом ОСОБА_10 ;

-витяг з бойового розпорядження командира 2-го батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення НГУ від 30.11.2025 №11/1907 про зведення відділення в кількості 9 військовослужбовців, в тому числі і старшого солдата ОСОБА_10 та здійснення переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади»;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 31.12.2024, №344 про поновлення на військовій службі та зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення старшого солдата ОСОБА_10 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації із військової частини НОМЕР_4 НГУ та зарахований наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.12.2024 №66 о/с у розпорядження командира військової частини, з 29.12.2024;

-витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 06.01.2025, №4, яким уважати таким, що приступив до виконання обов`язків старший солдат ОСОБА_10 з 24.12.2024 за посадою стрільця (помічника кулеметника) 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення та встановлено посадовий оклад;

-витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 28.08.2025, №252, яким покладено тимчасове виконання обов`язків командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення на заступника командира 2-ої мінометної батареї по роботі з особовим складом 2-го батальйону оперативного призначення старшого лейтенанта ОСОБА_12 ;

-протоколом огляду предметів від 16.12.2025. Оглядом встановлено, компакт диск «PRO 700mb». Вказаний компакт диск містить відеозапис доведення наказу особовому складу військової частини НОМЕР_1 НГУ. Фототаблиця додається;

-відтвореним в судовому засіданні відеозаписом відмови від виконання бойового наказу старшим солдатом ОСОБА_10 , відповідно до якого обвинувачений після оголошення Наказу відмовився його виконати, зробивши крок в перед та пояснивши причини своєї відмови;

-медична характеристика. ОСОБА_10 перебуває під медичним наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 з 2023 року. На первинному медичному огляді по прибуттю в військову частину, скарг на стан здоров`я не висловлював та за результатами огляду був признаний здоровим. 08.04.2025 отримав поранення та доставлений до ПХВ «Петропавлівка» діагноз: ВОСП н/З лівої гомілки. АБТ без перфорації б/п. 09.04.2025 – 23.04.2025 стаціонарне лікування в ВМГ 66 м. Петропавлівка діагноз: ВОСП н/3 лівої гомілки. АБТ без перфорації б/п;

-довідка №1381/НГ від 27 жовтня 2025 року. Старший солдат ОСОБА_10 пройшов медичний огляд у медичний (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» 27 жовтня 2025 року. Рішення медичної (військово-лікарській) комісії: наслідки вибухової травми (08.04.2025), акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок, вогнепального осколкового сліпого поранення обох гомілок (операція 09.04.2025 – ПХО ран, видалення осколку) у вигляді двобічної посттравматичної сенсоневральної приглуховатості початкових проявів, об`єктивного вушного шуму, зміцнілих рубців. Травма та поранення пов`язані із захистом Батьківщіни. Аліментарне ожиріння 1 ст., вертобрагенна тораколюмбалгія з м`язово-тонічними проявами на тля остеохонрозу, спондилоартрозу грудного та поперекового відділів хребта з незначним порушенням функції, короткозорість слабкого ступеня в 2.0Д обох очей, хвороба «сухого ока» обох очей, деформація зовнішнього носу (набута), анемічний невус, що не ускладнює носіння військової форми одягу та спорядження, часткова вторинна адентія – захворючання не пов`язані з проходження військової служби. Придатний до військової служби. Висновок надано під час воєнного стану;

-службова характеристика За час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_10 військову справу вивчає посередньо, свої службові обов`язки виконує частково, не готовий до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, виявляє неповагу до командирів і старших за військовим званням, накази виконує не точно та без бажання, за формою слідкує погано, одягається неохайно, особистою зброєю володіє посередньо, обслуговує не часто.

Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям ОСОБА_10 , суд виходить з того, що згідно ст. 402 КК України об`єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.

З об`єктивної сторони злочин може виражатися у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу. Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Наказ завжди має бути конкретним. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 31.12.2024, №344 про поновлення на військовій службі та зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення старшого солдата ОСОБА_10 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації із військової частини НОМЕР_4 НГУ та зарахований наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.12.2024 №66 о/с у розпорядження командира військової частини, з 29.12.2024.

Також встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 28.08.2025, №252 покладено тимчасове виконання обов`язків командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення на заступника командира 2-ої мінометної батареї по роботі з особовим складом 2-го батальйону оперативного призначення старшого лейтенанта ОСОБА_12 .

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_12 – по відношенню до військовослужбовця – старшого солдата ОСОБА_10 , був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній його підлеглим.

Підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 КК України за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним (відданий невідповідною особою, в неналежному порядку, виходив за межі повноважень командира (начальника), за своїм змістом суперечив чинному законодавству, був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина).

Крім того, у кожному конкретному випадку має бути з`ясовано, чи не обумовлене невиконання наказу тим, що він був сформульований невиразно, нечітко й незрозуміло, допускав подвійне тлумачення або чи не був він перешкодою для виконання наказу іншого начальника.

Відкрита відмова виконати наказ начальника - найбільш зухвала форма непокори - передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.

Непокора вважається закінченою, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

З суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Мотиви непокори у цілому не мають значення для кваліфікації.

Воєнний стан - це особливий правовий режим (політико - економічна ситуація), що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В судовому засіданні з показань свідків встановлено та стороною захисту не спростовано, що відданий бойовий наказ т.в.о. командира 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 30.11.2025 №11/1907 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі ТГр «Покровськ» ОТУ «Донецьк», з 11.00 01.12.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18.00 01.12.2025 зосередитись в районі Сергіївка (Донецька область), в термін до 06.00 02.12.2025 здійснити заняття ВП «Сільпо» та ВП «ІГОР» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади» не виходив за межі повноважень командира, не суперечив чинному законодавству, відданий чітко і зрозуміло. ОСОБА_10 , як і інші військовослужбовці, почув та зрозумів суть наказу про бойове завдання, що зафіксовано відеозаписом та відтворено в судовому засіданні.

Показання обвинуваченого в тій частині, що він відмовився виконувати 01.12.2025 наказ безпосереднього командира у зв`язку зі станом здоров`я спростовуються проаналізованими та перевіреними доказами, які вказані у вироку вище.

Суд критично сприймає твердження обвинуваченого про відсутність умислу на вчинення непокори, що його відмова від виконання наказу була викликана станом здоров`я, оскільки для об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 402 частина 4 КК України мотиви непокори не мають значення для кваліфікації.

Окрім того, твердження ОСОБА_10 в тій частині, що він 01.12.2025 відмовився виконувати наказ командира у зв`язку зі станом здоров`я спростовуються довідкою №1381/НГ від 27 жовтня 2025 року ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківської області» медична (військово-лікарська) комісія, де зазначено, що солдат за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 пройшов медичний огляд у медичній частині (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» 27 жовтня 2025 року. Рішення медичної (військово-лікарської) комісії: на підставі ст.79 в, 13 в, 64 в, 23 в, 49 в та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь, придатності до військової служби «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії», затвердженого наказом МВС України від 14.08.2008 №402 – придатний до військової служби.

При непокорі, тобто ст. 402 КК України, відкрита відмова від виконання наказу характеризується усною чи письмовою категоричною заявою підлеглого про невиконання наказу командира (начальника) або мовчазною демонстрацією дії, які свідчать про те, що наказ виконуватися не буде. Відкрита відмова від виконання наказу з посиланням на проблеми зі здоров`ям не виключає наявності складу злочину в діях підлеглого, оскільки мотиви дії винного можуть буть різними і не впливають на кваліфікацію. Непокору - ст. 402 КК України, слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків – таку позицію викладено у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №953/3196/23, провадження №51-4503 км24 від 27 березня 2025 року.

ОСОБА_10 не був позбавлений права надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у нього захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров`я, а також не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рівня та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями Центральної ВЛК, оскільки із підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь -якої ВЛК Збройних Сил України. Суд не може здійснювати власну оцінку під ставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка під ставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання обвинуваченого таким, що не придатний до військової служби.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені під час досудового розслідування знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду належними та допустимими доказами, які, за оцінкою суду, не викликають сумніву щодо дійсного наміру обвинуваченого та спрямованість умислу обвинуваченого саме на непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто – відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, має постійне місце мешкання та реєстрації, військовослужбовець, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Суд враховує конкретні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_10 проходив військову службу, добровільно взяв на себе обов`язки військовослужбовця і в період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій.

Суд наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, а саме наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_10 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 4 статті 402 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відсутність належного реагування держави, зокрема суду, під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час дій військового стану ( збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України) нівелює визначену ст. 50, 65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_10 строк його тримання під вартою (попереднього ув`язнення) з 17.12.2025 по 18.05.2026 включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Речові докази: DVD-R диск - відповідно до ст. 100 КПК України залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з 18.05.2026.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_10 строк його тримання під вартою (попереднього ув`язнення) з 17.12.2025 по 18.05.2026 включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Речові докази: DVD-R диск - відповідно до ст. 100 КПК України залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1