Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №478/395/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/395/26 Провадження № 2-о/478/14/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду смт. Казанка цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування особи на утриманні, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2006 року представник заявника адвокат Мотрук Р.В., який діє в інтересах завниці ОСОБА_1 , звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаною заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказану заяву аргументовано тим, що з квітня 2020 року по вересень 2022 року заявниця проживала з ОСОБА_2 (до його загибелі) як чоловік та дружина, хоча шлюб між ними не був зареєстрований. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому небуло потреби.Вказаний факт підтверджено рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 26.01.2023, яким було встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період часу з квітня 2020 року по 12.09.2022.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони фактично виконували права та обов`язки подружжя, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували питання, пов`язані з побутом, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, піклувалися та дбали один про одного, що носило постійний та систематичний характер.

Після початку повномасштабного вторгнення росії ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та спрямування збройної агресії рф проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер від отриманих осколкових поранень, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть.

За період перебування на військовій службі ОСОБА_2 постійно утримував заявницю, так як вона не була працевлаштована. Зазначає, що вона фактично перебувала на його утриманні, який регулярно, на систематичній основі (щомісячно) надсилав їй грошові кошти - заробітну плату (грошове утримання) військовослужбовця за участь в АТО, що підтвержується випискою по її особовому рахунку. Зазначає, що за весь час ОСОБА_2 перерахував на її картку близько 477 тисяч гривень. Вказує, що вказані грошові кошти в цей період часу були основним та постійним (єдиним) джерелом засобів до існування.

Заявниця звернулася із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, однак їй було відмовлено та запропоновано надати документи на підтвердження того факту, що вона дійсно перебувала на його утриманні (рішення суду).

Зазначає, що згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Вказані обставини стали приводом для звернення ОСОБА_1 до суду для встановлення факту перебування на утриманні у ОСОБА_2 , який для заявниці має юридичне значення, оскільки в подальшому дасть їй змогу реалізовувати відповідні соціально-економічні права, що пов`язані із відповідним статусом і вирішувати ряд питань побутового характеру, зокрема: отримувати відповідні соціальні виплати, пенсійні виплати, пільги, субсидії, допомогу від держави, тощо.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.03.2026 року матеріали позову розподілені судді Іщенко Х.В.

Ухвалою судді від 21.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

Заявниця, представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представником заявника надано до суду заяву про те, що вони подану заяву підтримують з підстав, викладених у заяві, просить її задовольнити та просить розглянути справу за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи - Міністерство оборони Українив судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі, явку свого представникадо суду не забеспечили.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України , особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (ч.1 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦАК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зі змісту роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, має бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують цей факт.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем і загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок бойових дій (віддалені наслідки бойової травми черевної порожнини. Ушкодження отримані внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків), що копією лікарського свідоцтва про смерть № 625 від 13.09.2022 року, виданого КП «Криворізька МКЛ № 2» КМР, копією військового квитка серії НОМЕР_1 а також Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (номер витягу 00036863953 від 16.09.2022 року, виданого Казанківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказують про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що факт проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу був предметом судового розгляду.

Судом досліджено рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 26.03.2023 року у цивільній справі № 478/1033/22 (провадження № 2-0/478/1/2023) за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вказаним судовим рішенням було встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з квітня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум членам сім`ї загиблого № 18/с від 30.06.2023 року, позивачу ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги як подружжю загиблого ОСОБА_2 , з метою надання документів, які підтверджують факт перебування на його утриманні на дату загибелі, а саме судового рішення.

Встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 до смерті останнього необхідне завниці для оформлення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ № 168, і саме у зв`язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду із заявою про встановлення такого факту і подала відповідні докази.

Заявниця обгрунтовує подану заяву тим, що спільно проживала із загиблим, фактично перебували у шлюбних відносинах, мали спільний побут та перебувала на його утриманні на час його смерті.

Так, хоч заявниця була дієздатною особою, проте перебуває в статусі безробітньої, не є працевлаштованою та не мала самостійного доходу чи інших власних джерел доходу, крім тих, якими її забезпечував її чоловік, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання позивачем заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для позивача допомога з боку особи, яка надавала їй утримання.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 16-1 цього Закону право на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

В ході судового розгляду судом встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Миколаївка Казанківського (Баштанського) району, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент його смерті, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується дослідженою сукупністю доказів.

Так, відповідно до довідки Форми ОК-5, сформованої 09.05.2024 року засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України у Реєстрі застрахованих осіб, у тому числі за період часу з 2020 по 2022 рік, відсутні відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування за параметрами: - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

З відомостей ГУ з обслуговування клієнтів Банку про переказ коштів та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 слідує, що остання отримувала від ОСОБА_2 протягом 2022 року значні грошові перекази, зокрема:

- 13.05.2022 року в сумі 18232,99 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців згідно списків);

- 16.05.2022 року в сумі 29550,00 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців в АТО згідно списків);

- 20.05.2022 року в сумі 34077,82 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців в АТО згідно списків);

- 22.06.2022 року в сумі 18470,00 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати військовослужбовця);

- 28.06.2022 року в сумі 98500,00 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати військовослужбовця);

- 22.07.2022 року в сумі 18572,68 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців згідно списків);

- 22.07.2022 року в сумі 29550,00 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців за участь в АТО згідно списків);

- 23.08.2022 року в сумі 18620,74 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців згідно списків);

- 24.08.2022 року в сумі 29550,00 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців за участь в АТО згідно списків);

- 29.08.2022 року в сумі 28914,52 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців за участь в АТО згідно списків);

- 14.09.2022 року в сумі 18833,30 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців за участь в АТО згідно списків);

- 30.09.2022 року в сумі 101126,67 грн. (призначення платежу: зарахування заробітної плати, перерах коштів на отримання ГЗ військовослужбовців за участь в АТО згідно списків);

Загалом за вказаний період часу на рахунок ОСОБА_3 з військової частини надійло 467466,73 грн.

Підсумовуючі вказане суд дійшов висновку що допомога дружині надавалась в достатньому обсязі для її утримання та мала систематичний характер.

При цьому відповідно до постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №165/325/17 одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При цьому, за обставин даної справи правове значення має саме факт перебування на відповідному утриманні на час відповідної події (загибелі військовослужбовця).

Встановивши зазначені обставини, враховуючі сукупність досліджених в судовому засіданні письмових доказів суд дійшов висновку, що наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого співмешканця (чоловіка) ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 264-268,293-294,315-319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування особи на утриманні,- задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, - перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з квітня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення або складання рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 18.05.2026 року.

Суддя: Х.В. Іщенко